Рішення № 92003612, 29.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.09.2020Справа № 911/1675/20Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "БІЛОЦЕРКІВТЕПЛОМЕРЕЖА"

до Державної установи "ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради

про стягнення 12843,66 грн

представники сторін:

від позивача: Білянцева А.Б.

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Білоцерківської міської ради "БІЛОЦЕРКІВТЕПЛОМЕРЕЖА" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Державної установи "ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ" про стягнення 12843,66 грн, з яких: 12842,57 грн - вартість безпідставно набутої теплової енергії, 178,24 грн - 3% річних, 182,85 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не сплачена заборгованість за бездоговірне споживання теплової енергії за період з жовтня по грудень 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області №911/1675/20 від 15.06.2020 зазначену позовну заяву передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

В результаті автоматизованого розподілу матеріали позовної заяви КП Білоцерківської міської ради "БІЛОЦЕРКІВТЕПЛОМЕРЕЖА" до Державної установи "ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ" про стягнення 12843,66 грн передано на розгляд судді Турчину С.О.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 27.07.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №911/1675/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначив засідання у справі на 03.09.2020 та залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради.

18.08.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов. У відзиві на позов відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог КП Білоцерківської міської ради "БІЛОЦЕРКІВТЕПЛОМЕРЕЖА". В обґрунтування своїх заперечень на позов відповідач посилається на те, що між сторонами відсутній договір на постачання теплової енергії за період з жовтня по грудень 2019 року, у той час як відповідно до Правил користування тепловою енергією споживач сплачує теплопостачальній організації вартість теплової енергії, спожитої понад обсяг, передбачений на відповідний (розрахунковий) період, згідно з умовами договору. У зв`язку зі наведеним, відповідач стверджує, що відсутні підстави для сплати заборгованості, а також нарахованих на суму боргу сум 3% річних та інфляційних втрат.

27.08.2020 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Державної установи "ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ".

31.08.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив та клопотання про продовження строку на подання відповіді на відзив.

02.09.2020 через канцелярію суду від третьої особи надійшли письмові пояснення щодо позову та відзиву, у яких Управління комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради підтримує позовні вимоги КП Білоцерківської міської ради "БІЛОЦЕРКІВТЕПЛОМЕРЕЖА" та просить суд розглядати справу без участі представника Управління.

Протокольною ухвалою від 03.09.2020 суд відклав підготовче засідання на 29.09.2020.

21.09.2020 через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення по суті заявлених вимог.

24.09.2020 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Державної установи "ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ".

29.09.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Державної установи "ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ".

Представник позивача у судовому засіданні 29.09.2020 надав суду пояснення по суті позовних вимог, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 29.09.2020 не з`явився, однак від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Державної установи "ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ".

Представник третьої особи у судове засідання 29.09.2020 також не з`явився.

У судовому засіданні 29.09.2020 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.02.2019 між Комунальним підприємством Білоцерківської міської ради "БІЛОЦЕРКІВТЕПЛОМЕРЕЖА" (теплопостачальна організація) та Державною установою "ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ" (споживач) було укладено договір № 626/36К про закупівлю за державні кошти теплової енергії (надалі - договір № 626/36К) предметом якого є надання споживачу теплової енергії та централізованого гарячого водопостачання (теплова енергія, опалення).

Згідно із п.1.2. договору № 626/36К теплопостачальна організація постачає споживачу теплову енергію для користування Білоцерківському міськрайонному відділу філії Державної установи "ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ" у м. Києві та Київській області за адресою: Київська область, м. Біла Церква, б-р Олександрійський, 94, а замовник зобов`язується прийняти на межі балансової належності з найменшими втратами та оплатити за встановленими тарифами.

Відповідно до п.4.1. договору № 626/36К розрахунку за надану теплову енергію здійснюються за встановлених тарифами, згідно норми та фактично опалювальної площі відповідно до розрахунку витрат тепла (теплового навантаження).

Згідно із п.4.3. договору № 626/36К, розрахунок за спожиту теплову енергію бюджетні установи проводять на початок наступного періоду за розрахунковим, але не пізніше 15 числа, інші споживачі на протязі 5 банківських днів з моменту отримання рахунку та акту на оплату.

Відповідно до п.10.1. договору № 626/36К, договір набирає чинності з дня підписання та діє до 30.04.2019.

Згідно із матеріалами справи відповідач користувався нежитловим приміщенням розташованого за адресою: Київська область, м. Біла Церква, б-р Олександрійський, 94 на підставі договору оренди №1569 нежитлового приміщення від 27.09.2018, укладеного з Управлінням комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради.

Сторонами договору оренди №1569 нежитлового приміщення від 27.09.2018 погоджено, що даний договір діє до 17 липня 2019 року.

07.08.2019 між Державною установою "ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ" та Управлінням комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради укладено договір оренди №1788 нежитлового приміщення розташованого за адресою: Київська область, м. Біла Церква, б-р Олександрійський, 94, строк якого погоджений сторонами з 18 липня 2019 року по 31 грудня 2019 року.

Позивач зазначає, що після закінчення строку договору № 626/36 К про закупівлю за державні кошти теплової енергії, між позивачем та відповідачем на новий період не було укладено договору на постачання теплової енергії.

Оскільки відповідач у період з жовтня по грудень 2019 року здійснив споживання теплової енергії, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення вартості безпідставно набутої теплової енергії 12842,57 грн, а також нарахованих на суму заборгованості 3% річних у розмірі 178,24 грн та 182,85 грн - інфляційних втрат.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом між сторонами було укладено договір №626/36К від 28.02.2019 про закупівлю за державні кошти теплової енергії, предметом якого є надання споживачу теплової енергії та централізованого гарячого водопостачання (теплова енергія, опалення) для користування Білоцерківському міськрайонному відділу філії Державної установи "ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ" у м. Києві та Київській області за адресою: Київська область, м. Біла Церква, б-р Олександрійський, 94.

У пункті 10.1. договору сторони погодили, що договір діє до 30.04.2019.

Згідно із матеріалами справи, відповідач у період з жовтня по грудень 2019 року користувався нежитловим приміщенням, розташованим за адресою: Київська область, м. Біла Церква, б-р Олександрійський, 94, на підставі договору оренди №1788 нежитлового приміщення від 07.08.2019, укладеного з Управлінням комунальної власності та концесії Білоцерківської міської ради, строк дії якого встановлений до 31 грудня 2019 року.

Факт користування відповідачем вказаним вище нежитловим приміщенням підтверджується договором оренди №1788 нежитлового приміщення від 07.08.2019, актом прийому-передачі нежитлового приміщення за липень 2019 року, актом прийому-передачі нежитлового приміщення від 31.12.2019 та відповідачем не заперечується.

Відповідно до наданого позивачем у матеріали справи акт обстеження приміщення на предмет споживання послуги з централізованого опалення та встановлення правопорушення споживача від 31.10.2019, відповідач здійснює споживання теплової енергії в орендованому приміщенні, постачання якої здійснюється позивачем.

Згідно із наданими позивачем у матеріали справи рахунками-фактури № 626 за жовтень 2019 року, №626 за листопад 2019 року, №626 за грудень 2019 року, №1644 за січень 2020 року (перерахунок на суму 2965,61), актом приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за жовтень 2019 року на суму 1916,45 грн, актом приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за листопад 2019 року на суму 4205,93 грн, актом приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за грудень 2019 року на суму 9325,80 грн, актом приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за січень 2020 року (перерахунок на суму 2965,61 грн), у період з жовтня по грудень 2019 року відповідач спожив теплову енергію на суму 12842,57 грн.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

Постачання теплової енергії (теплопостачання), у відповідності до Закону України "Про теплопостачання", господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

У відповідності до ст.24 Закону України "Про теплопостачання", основними обов`язками споживача теплової енергії, зокрема є: своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно із п.1 ч.2 ст.7, п.2 ч.2 ст.8, ч.1, 2 ст.12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом. Виконавець комунальної послуги зобов`язаний готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором. Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Пунктом 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року № 1198 передбачено, що споживач зобов`язаний укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Згідно з п.5 ч.2 ст.7, ч.1 ст.9, ч.5 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

З урахуванням вище наведеного, законодавство, яке регулює відносини пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії, пов`язує обов`язок споживача сплатити вартість теплової енергії з фактом її споживання.

Наведене узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду України викладеними у постановах від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, 30 жовтня 2013 року у справі №66-59цс13, від 11 квітня 2018 року у справі №904/2238/17.

Отже, відповідач зобов`язаний сплатити за фактичну спожиту теплову енергію, незалежно від факту укладення відповідного договору, у зв`язку із чим суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності між сторонами договору, укладеного на новий термін, як підставу для звільнення від оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положеннях Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

З урахуванням наведеного, умови укладеного між позивачем та відповідачем договору, зокрема щодо порядку розрахунку, зберегли свою чинність для сторін договору.

Відповідно до п.4.3. договору № 626/36К про закупівлю за державні кошти теплової енергії від 28.02.2019, розрахунок за спожиту теплову енергію бюджетні установи проводять на початок наступного періоду за розрахунковим, але не пізніше 15 числа, інші споживачі на протязі 5 банківських днів з моменту отримання рахунку та акту на оплату.

За приписами ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії, рахунками-фактури, актами про місячне відпускання теплової енергії абоненту приладами обліку від 31.10.2019, від 30.11.2019, від 31.12.2019 підтверджено заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію у сумі 12842,57 грн.

Відповідач обставин, викладених у позові та суми заборгованості за спожиту теплову енергію належними доказами не спростував.

Надані відповідачем до відзиву інші рахунки-фактури, акти приймання-передачі робіт/послуг з теплопостачання, платіжні доручення суд не приймає до уваги, оскільки зазначені первинні документи не стосуються спірного у даній справі періоду.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Оскільки невиконане зобов`язання у розмірі 12842,57 грн підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основного боргу.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 182,85 грн та 3% річних у розмірі 178,24 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

За розрахунком позивача, доданого до позову позивач здійснює нарахування інфляційних втрат за листопад 2019 року - квітень 2020 року та 3% річних за загальний період з 16.11.2019 по 04.06.2019.

Оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання у відповідача виникло з 16.11.2019, то нарахування інфляційних втрат слід здійснювати з 01.12.2019. Однак, перевіривши розрахунок інфляційних втрат судом встановлено, що сума інфляційних втрат ставить більшу суму, ніж заявлену позивачем до стягнення, у зв`язку із чим, оскільки згідно із ч.2 ст.237 ГПК України, суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, позовні вимоги у частині стягнення інфляційних втрат у сумі 182,85 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що сума 3% річних становить 159,70 грн, у зв`язку із чим вимоги у цій частині суд задовольняє частково.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "БІЛОЦЕРКІВТЕПЛОМЕРЕЖА".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129-130, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної установи "ЦЕНТР ПРОБАЦІЇ" (04050, місто Київ, ВУЛИЦЯ ЮРІЯ ІЛЛЄНКА, будинок 81, ідентифікаційний код 41847154) на користь Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "БІЛОЦЕРКІВТЕПЛОМЕРЕЖА" (09100, Київська обл., місто Біла Церква, ВУЛИЦЯ МЕРЕЖНА, будинок 3, ідентифікаційний код 04654336) вартість безпідставно набутої теплової енергії у сумі 12482,57 грн, інфляційні втрати у сумі 182,85 грн, 3% річних у сумі 159,70 грн та судовий збір у сумі 2098,96 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 05.10.2020.

Суддя С. О. Турчин