Ухвала суду № 92002857, 06.10.2020, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

06 жовтня 2020 року Справа № 903/735/20 Суддя Господарського суду Волинської області Гарбар І.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ФРЕШ» про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакко Холдинг» суми боргу у розмірі 80361,40 грн.

ВСТАНОВИВ:

02.10.2020 заявник Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «ФРЕШ» надіслало на адресу суду заяву про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакко Холдинг» суми боргу у розмірі 80361,40 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного). Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Згідно ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

За змістом статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним в письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 154 ГПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).

Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо: заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Згідно з вимогами ч.ч. 2, 3 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.

Відповідно до ст.ст. 76-78 ГПК України належними, допустимими та достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, в також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зі змісту заяви, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «ФРЕШ», слідує, що заявник просить стягнути з боржника заборгованість в сумі 80361,40 грн., яка виникла за договором поставки №050514-01/1п від 05.05.2014.

Вказаний договір №050514-01/1п від 05.05.2014 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «ФРЕШ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гіппо».

Заявник зазначає, що 26.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «ФРЕШ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пакко Холдинг», Товариством з обмеженою відповідальністю «Гіппо» укладено договір про заміну сторони у зобов`язаннях в договорі поставки №050514-01/1п від 05.05.2014.

Разом з тим, до заяви не додано копії договору поставки №050514-01/1п від 05.05.2014. Інших доказів на підтвердження заявленої до стягнення заборгованості у заяві не вказано та до неї не додано.

Тобто, із вищенаведеного вбачається, що вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, не підтверджуються доданими до неї документами.

Із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу про стягнення суми грошової заборгованості.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що у задоволенні заяви про видачу судового наказу в частині стягнення заборгованості в сумі 80361,40 грн. слід відмовити на підставі п.п.1, 8 частини першої статті 152 ГПК України.

За змістом ч. 1 ст. 153 цього Кодексу відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.

Разом з цим, суд зазначає, що у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ст. 151 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 4, 147, 148, 152, 153, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ФРЕШ» (вул.Промислова,53, м.Львів, 79024, код ЄДРПОУ 23956445) про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пакко Холдинг» (вул.Клима Савури,21А, м.Луцьк, 43005, код ЄДРПОУ 34928470) суми боргу у розмірі 80361,40 грн., відмовити.

2. Роз`яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 ГПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків, а відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 ГПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала суду підписана 06.10.2020.

Ухвала суду може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256 ГПК України, п. 17.5 Перехідних положень Кодексу .

Суддя І. О. Гарбар