Рішення № 92002850, 06.10.2020, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 жовтня 2020 року Справа № 903/668/20

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Гримайла Олександра Петровича

та за присутності представників сторін:

від позивача: Пархомук Р.Ф.- провідний юрисконсульт Любомльської районної філії Волинського обласного центру зайнятості (довіреність №42 від 11.02.2020р.)

від відповідача: Негодюк Т.М.- старший юрисконсульт групи юридичного забезпечення Луцького прикордонного загону (довіреність №14/2 від 21.04.2020р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Волинського обласного центру зайнятості, м. Луцьк

до відповідача: Військової частини 9971 (в/ч 9971), м. Луцьк

про стягнення 23 601,22 грн.

Встановив: 09 вересня 2020 року Волинський обласний центр зайнятості (шляхом направлення відповідних матеріалів поштовим зв`язком) звернувся до Господарського суду Волинської області з позовною заявою №562/32.4-04 від 09.09.2020р. (вх. №01-50/720/20 від 10.09.2020р.) про стягнення на його користь з Військової частини 9971 (в/ч 9971) 23 601,22 грн. в якості відшкодування здійснених гр. ОСОБА_1 виплат на допомогу по безробіттю.

Ухвалою господарського суду від 11.09.2020р. позовну заяву було прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 06.10.2020р., запропоновано сторонам вчинити ряд дій та надати суду відповідні матеріали, встановлено для цього сторонам відповідні процесуальні строки.

Визначену ухвалу суду було направлено рекомендованою кореспонденцією на адреси сторін. Відповідно до наявних в матеріалах справи поштових повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, ухвалу суду від 11.09.2020р. було отримано позивачем - Волинським обласним центром зайнятості 14 вересня 2020 року, а відповідачем - Військовою частиною 9971 (в/ч 9971), відповідно 14 вересня 2020 року.

02 жовтня 2020 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області було зареєстровано відзив Луцького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 29.09.2020р. №14/9589 на позовну заяву Волинського обласного центру зайнятості із додатками документів та фіскальним чеком від 30.09.2020р. в підтвердження направлення відповідних матеріалів на адресу позивача, в котрому відповідач позов заперечив та просив суд відмовити в задоволенні останнього з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 р. І Положення про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом МВС 30.11.2018р. №971, органами охорони державного кордону є прикордонний загін, окремий контрольно-пропускний пункт та авіаційна частина.

Згідно ч. 3 р. IV Положення про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом МВС 30.11.2018р. №971, орган охорони державного кордону є військовою частиною та має дійсне і умовне найменування.

З метою визначення порядку застосування дійсних і умовних найменувань органів та підрозділів Державної прикордонної служби України, наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.08.2003р. № 016 було затверджено перелік дійсних та умовних найменувань органів Державної прикордонної служби України, згідно якого: - дійсне найменування - "6 прикордонний Волинський загін Державної прикордонної служби України (м. Луцьк)"; - умовне найменування: за територіальним принципом - "Луцький прикордонний загін Державної прикордонної служби України";

для адміністративно-господарської діяльності - "Військова частина 9971".

Тобто, усі три найменування є вірними, проте лише одне з них зареєстроване як юридична особа, а саме: військова частина 9971, код ЄДРПОУ- 14321661, яке залишилось незмінним.

Крім того, у зв`язку з упорядкуванням системи управління Державної прикордонної служби України та організаційно-штатними змінами, згідно наказу Адміністрації державної прикордонної служби від 04.11.2019р. № 69дск "Про визначення складу Державної прикордонної служби України" (набув чинності з 20.12.2019р.) - 6 прикордонний Волинський загін Державної прикордонної служби України (м. Луцьк) віднесено до складу Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (м. Львів).

До 20.12.2019 року одне із найменувань відповідача мало назву "Луцький прикордонний загін Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України", проте, у зв`язку із штатною реорганізацією, з 20.12.2019 року така назва відповідача по сьогодення є "Луцький прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України".

Згідно з розділом 4 Декларації "Про державний суверенітет України" та ст. 17 Конституції України, як незалежна суверенна держава Україна для захисту свого суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості будує свої власні Збройні Сили.

Згідно положень ст. 1 ЗУ "Про Державну прикордонну службу України" забезпечення недоторканості державного кордону покладається на Державну прикордонну службу України. Луцький прикордонний загін є одним із структурних підрозділів Державної прикордонної служби України і являється бюджетною організацією. Основні фонди, обігові кошти Луцького прикордонного загону є державною власністю, перебувають у сфері управління Адміністрації Державної прикордонної служби України і закріплені за Луцьким прикордонним загоном на праві повного господарського відання. Луцький прикордонний загін володіє, користується, розпоряджається закріпленим за ним майном відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства. Начальник Луцького прикордонного загону несе повну відповідальність перед Адміністрацією Державної прикордонної служби України за стан та діяльність підпорядкованого йому підрозділу, збереження, ефективність використання закріпленого за військовою частиною майна.

Згідно ст. ст. 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність ввіреної йому військової частини. Він, серед іншого, зобов`язаний вживати заходів щодо відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині, для чого діяти у відповідності із Законом, у тому числі, представляти інтереси держави у разі необхідності в судах.

Відповідно до положень ст. ст. 6, 10, 27, 28 ЗУ "Про Державну прикордонну службу України" Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, який виконує завдання щодо забезпечення недоторканості державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) зоні та є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону та фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів. Забезпечення діяльності органів Держприкордонслужби, здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону, фінансування діяльності Державної прикордонної служби України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

З врахуванням вищенаведених вимог чинного законодавства, Луцький прикордонний загін є органом державної влади на місцях в системі Державної прикордонної служби України, являється бюджетною установою і утримується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України.

У відповідності до наказу начальника Луцького прикордонного загону від 10.06.2019р. № 296-ос "По особовому складу" припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби за пунктом "д" (через службову невідповідність) пункту 2 частини 5 статті 26 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу" в запас прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 1 категорії - інструктора кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби "Римачі" (тип А) відділу прикордонної служби "Римачі" І категорії (тип Б), без права носіння військової форми одягу.

Згідно наказу начальника Луцького прикордонного загону від 11.06.2019р. № 301- ос "По особовому складу" прапорщика ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення.

22 жовтня 2019 року рішенням Волинського окружного адміністративного суду у справі № 140/2120/19 було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Луцького прикордонного загону (в/ч 9971) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Даним рішенням суду було визнано протиправним та скасовано наказ начальника Луцького прикордонного загону від 10.06.2019р. № 296-ос в частині звільнення з військової служби ОСОБА_1 з військової служби; визнано протиправним та скасовано наказ начальника Луцького прикордонного загону від 11.06.2019р. № 301-ос в частині виключення зі списків особового складу ОСОБА_1 ; зобов`язано поновити на військовій службі ОСОБА_1 з 11.06.2019р.; зобов`язано стягнути з Луцького прикордонного загону на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 53 416,79 грн.

15 червня 2020 року постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду у даній справі апеляційну скаргу Луцького прикордонного загону було залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишено без змін.

У зв`язку з поновленням на роботі гр. ОСОБА_1 за рішенням суду, яке набрало законної сили, Волинський обласний центр зайнятості подав до Господарського суду Волинської області позов про стягнення з Луцького прикордонного загону коштів в сумі 23 601,22 грн., як відшкодування виплаченої гр. ОСОБА_1 допомоги по безробіттю.

У відповідності до вимог чинного законодавства зазначені рішення суду виконані Луцьким прикордонним загоном, в т.ч. здійснено виплату їй середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу на суму 53 416,79 грн.

Згідно наказу начальника Луцького прикордонного загону від 25.11.2019р. № 596-ос "По особовому складу" прапорщика ОСОБА_1 поновлено на військовій службі з 11.06.2019р.

Гр. ОСОБА_1 перебувала на обліку в Любомльському районному центрі зайнятості в статусі безробітної та отримувала матеріальне забезпечення - допомогу по безробіттю відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" за період з 01.07.2019р. по 25.11.2019р. в сумі 23 601,22 грн.

Волинський обласний центр зайнятості просить стягнути на його користь з Луцького прикордонного загону 23 601,22 грн. коштів, виплачених ОСОБА_1 як допомоги по безробіттю за вищезазначений період.

Однак, на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2020р. у справі № 140/2120/19 Луцьким прикордонним загоном ОСОБА_1 було здійснено виплату 53 416,79 грн. середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, який охоплює період, коли ОСОБА_1 перебувала в статусі безробітної у Любомльському районному центрі зайнятості.

Таким чином, виконання такого рішення Господарського суду Волинської області у даній справі, на переконання відповідача, призведе до подвійного навантаження на Державний бюджет України та стягнення з бюджету вищезазначених коштів.

Стягнення таких коштів з Луцького прикордонного загону заподіює шкоду інтересам держави, яка полягає у тому, що Луцький прикордонний загін (військова частина 9971) в цей складний час залучається до безпосередньої участі у бойових діях на Сході країни щодо захисту суверенітету і територіальної цілісності України, позбавляється оборотних коштів, які вкрай необхідні для спорядження особового складу, доведення до належного рівня боєздатності, для закупівлі обмундирування та засобів захисту тощо.

Крім цього, проведений системний аналіз правових норм чинного законодавства у взаємозв`язку з нормами адміністративного та господарського процесуального законодавства свідчить про відсутність правового механізму для стягнення в подальшому з гр. ОСОБА_1 завданої державі матеріальної шкоди на зазначену суму (23 601,22 грн.) та унеможливлює її реальне відшкодування (стягнення) на користь Луцького прикордонного загону (держави).

Поруч з цим, відповідачем не висловлено заперечень стосовно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Присутній в судовому засіданні 06.10.2020р. представник позивача пред`явлений до відповідача позов підтримав, просив суд задоволити останній в повному обсязі, поклавши при цьому на відповідача обов`язок відшкодування Волинському обласному центру зайнятості понесених витрат на оплату судового збору в сумі 2 102 грн.

При цьому в обґрунтування пред`явленого позову представником позивача, з посиланнями на положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Закону України "Про зайнятість населення" та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, було засвідчено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22.10.2019р. у справі №140/2120/19 ОСОБА_1 , якій з 01.07.2019р. позивачем було надано статус безробітної та виплачувалась допомога по безробіттю у період з 08.07.2019р. по 24.10.2019р., було поновлено на військовій службі з 11.06.2019р., зараховано до списків особового складу військової частини 9971, на всі види забезпечення з 25.10.2019р. та призначено на посаду інспектора прикордонної служби І категорії - інструктора кінологічної служби відділення інспекторів прикордонної служби "Римачі" (тип А) відділу прикордонної служби "Римачі" І категорії (тип Б).

Поруч з цим, позивач надав суду відповідь на відзив від 05.10.2020р. №612/32.4-06, в котрій, зокрема, посилаючись на положення ст. ст. 34, 35 ЗУ "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" засвідчив, що сума матеріального забезпечення, виплачена ОСОБА_1 в розмірі 23 601,22 грн. за період з 08.07.2019р. по 24.10.2019р. підлягає поверненню саме роботодавцем, оскільки судом встановлено неправомірність дій роботодавця відносно застрахованої особи та поновлено її на роботі.

Відтак, у зв`язку з поновленням особи на роботі за рішенням суду позивач просить суд стягнути з відповідача 23 601,22 грн. виплаченої допомоги по безробіттю.

В судовому засіданні 06.10.2020р. представник відповідача позов заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення/заперечення присутніх в судовому засіданні представників сторін, господарський суд, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред`явлений до відповідача позов підставний та підлягає до задоволення.

Викладена позиція суду пов`язана з наступними встановленими в судовому засіданні обставинами:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2019 року до Любомльської районної філії Волинського обласного центру зайнятості звернулася ОСОБА_1 із заявою про надання їй статусу безробітної (а.с. 12). Під час реєстрації відповідної заяви було встановлено, що ОСОБА_1 з 16.05.2019 року проходила військову службу у званні прапорщика на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії - інструктора кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби "Римачі" (тип А) відділу прикордонної служби "Римачі" І категорії (тип Б).

Наказом в.о. начальника 6 прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 10.06.2019 року № 296-ос "По особовому складу" припинено (розірвано) контракт та звільнено ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом "д" (через службову невідповідність) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" без права носіння військової форми одягу, а наказом в.о. начальника 6 прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 11 червня 2019 року №301-ос "Про особовий склад" виключено ОСОБА_1 зі списків особового складу і всіх видів забезпечення (а.с. 20).

03.07.2019 року на підставі поданої заяви, ОСОБА_1 було надано статус безробітної з 01.07.2019 року (наказ №НТ 190703 від 03.07.2019р.) (а.с. 14).

Наказом Любомльської районної філії Волинського обласного центру зайнятості №НТ190708 від 08.07.2019 року громадянці ОСОБА_1 було призначено і розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до частин 1, 3, 4 ст. 22, частини 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", як застрахованій особі, з урахуванням страхового стажу строком, що не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років, з 08.07.2019 року (а.с. 15).

Поруч з цим, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22.10.2019р. у справі №140/2120/19 (з врахуванням ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 23.10.2019р. про внесення виправлень у судове рішення), залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2020р., позов ОСОБА_1 до Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу було задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано наказ т.в.о. начальника Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 10 червня 2019 року № 907-АГ "Про результати службового розслідування" в частині накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення "звільнення з військової служби через службову невідповідність"; визнано протиправним та скасовано наказ в.о. начальника 6 прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 10 червня 2019 року № 296-ос "По особовому складу" в частині припинення (розірвання) контракту та звільнення з військової служби за підпунктом «д» (через службову невідповідність) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону в запас прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 1 категорії-інструктора кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби "Римачі" (тип А) відділу прикордонної служби "Римачі" І категорії (тип Б), без права носіння військової форми одягу; визнано протиправним та скасовано наказ в.о. начальника 6 прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 11 червня 2019 року № 301-ос "По особовому складу" в частині виключення зі списків особового складу і всіх видів забезпечення прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 1 категорії-інструктора кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби "Римачі" (тип А) відділу прикордонної служби "Римачі" І категорії (тип Б); поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії-інструктора кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби "Римачі" (тип А) відділу прикордонної служби "Римачі" І категорії (тип Б) з 11 червня 2019 року; стягнуто з Луцького прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 53 416, 79 грн.

29.11.2019 року Любомльською районною філією Волинського обласного центру зайнятості було надіслано на адресу Військової частини 9971 запит (вих.№681/32/03-19) з проханням щодо надання копії наказу про поновлення на роботі ОСОБА_1 (а.с. 22).

29.11.2019 року Любомльською районною філією Волинського обласного центру зайнятості від Військової частини 9971 було отримано витяг з наказу в.о. начальника 6 прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 25 жовтня 2019 року №596-ос "Про особовий склад" про поновлення на роботі ОСОБА_1 (а.с. 23)

Наказом Любомльської районної філії Волинського обласного центру зайнятості №НТ191216 від 16.12.2019 року громадянці ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю з 25.10.2019 року відповідно до п.2 ч.1 ст. 45 Закону України "Про зайнятість населення", п.2 ч.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" у зв`язку з поновленням на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили (а.с. 16).

19.12.2019 року Любомльською районною філією Волинського обласного центру зайнятості на адресу Волинського обласного центру зайнятості направлено листа (вих. №713/32/04-19) з проханням, щодо проведення розрахунку допомоги по безробіттю, отриманої ОСОБА_1 для направлення претензії в порядку досудового врегулювання спору до Військової частини 9971 (ЄДРПОУ 14321661) (а.с. 24).

21.12.2019 року на адресу Любомльської районної філії Волинського обласного центру зайнятості надійшов лист-відповідь Волинського обласного центру зайнятості від 20.12.2019 року №52, в якому зазначено, що за період з 08.07.2019 року по 24.10.2019 року сума до повернення з вини роботодавця становить 23 601,22 грн. (а.с. 25).

26.12.2019 року Любомльською районною філією Волинського обласного центру зайнятості було прийнято рішення про повернення Військовою частиною 9971 допомоги по безробіттю у сумі 23 601,22 грн., що були витрачені з Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, громадянці ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) в період перебування на обліку як безробітної (наказ Любомльської районної філії Волинського обласного центру зайнятості від 26.12.2019р. №НТ191226) (а.с. 28).

Рішення районною філією було прийняте відповідно до ч.1 ст.34 та ч.4 ст.35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року (справа №140/2120/19), ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року "Про внесення виправлень у судове рішення" (справа № 140/2120/19) та наказу в.о. начальника 6 прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 25 жовтня 2019 року №596-ос "Про особовий склад" про поновлення на роботі ОСОБА_1 .

На підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року (справа №140/2120/19), ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 року "Про внесення виправлень у судове рішення" (справа №140/2120/19) та наказу в.о. начальника 6 прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 25 жовтня 2019 року №596-ос "Про особовий склад", ОСОБА_1 поновлено на військовій службі з 11 червня 2019 року, зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення з 25 жовтня 2019 року та призначено на посаду інспектора прикордонної служби 1 категорії - інструктора кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби "Римачі" (тип А) відділу прикордонної служби "Римачі" І категорії (тип Б).

З метою досудового врегулювання спору, на адресу відповідача 09.01.2020 року поштовим листом була направлена претензія Любомльської районної філії Волинського обласного центру зайнятості від 09.01.2020 року №21/32.4-03, в якій пропонувалось відповідачу в добровільному порядку повернути суму коштів в розмірі 23 601,22 грн., виплачені ОСОБА_1 як допомога по безробіттю (а.с. 26-27).

17.02.2020р. на адресу Любомльської районної філії Волинського обласного центру зайнятості надійшов лист-відповідь відповідача від 28.01.2020р. № 14/879 з інформацією про те, що Військовою частиною 9971 подано апеляційну скаргу на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року у справі №140/2120/19 за позовом ОСОБА_1 (щодо поновлення на роботі). Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 року у справі №140/2120/19 (857/13880/19) відкрито апеляційне провадження та дію рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року у даній справі - зупинено, а тому на даний час відсутні належні правові підстави для перерахування коштів Військовою частиною 9971 на розрахунковий рахунок Волинського обласного центру зайнятості (а.с.33-34).

У зв`язку з тим, що Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2020 року у справі № 140/2120/19 апеляційну скаргу Військової частини 9971 було залишено без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22.10.2019 року по справі №140/2120/19 - без змін, 30.07.2020 року на адресу відповідача направлено лист Любомльської районної філії Волинського обласного центру зайнятості від 29.07.2020 року №490/32.4-03 щодо необхідності сплати боргу (а.с. 35).

Однак, на день подання позову до суду відповідачем заборгованість не сплачена.

Суд засвідчує, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Військова частина 9971 (в/ч 9971) (код ЄДРПОУ 14321661) є державною організацією та здійснює свою діяльність за кодом 84.24 Діяльність у сфері охорони громадського порядку та безпеки (основний).

Відповідно до частин 1 та 3 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон).

Пунктами 2, 6, 8 частини 1 статті 1 Закону встановлено, що суб`єктами страхування на випадок безробіття є застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Об`єктом страхування на випадок безробіття є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім`ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення на випадок безробіття та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону. Страховий випадок - це, зокрема, подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу.

Частиною 1 статті 6 Закону передбачено, що застраховані особи мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону видом забезпечення за цим Законом, серед іншого, є допомога по безробіттю.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про зайнятість населення", безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до ч.1 ст.43 Закону України "Про зайнятість населення", статусу безробітного може набути: особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; особа з інвалідністю, яка не досягла встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю"; особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (ч.2 ст.43 Закону України "Про зайнятість населення").

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 45 Закону України "Про зайнятість населення", реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі поновлення на роботі за рішенням суду, що набрало законної сили.

У пункті 2 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду.

Частиною 1 статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування має право, зокрема, стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу.

Відповідно до частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Таким чином положеннями статей 34, 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено право Фонду стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" закріплено, що роботодавці - це підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Суд встановив, що ОСОБА_1 втратила роботу з незалежних від неї обставин та в установленому законодавством порядку була зареєстрована як безробітна. Позивач виплатив ОСОБА_1 допомогу по безробіттю у сумі 23 601,22 гривень за період з 08.07.2019р. по 24.10.2019р.

Суд встановив, що призначення, звільнення та поновлення на роботі ОСОБА_1 здійснювалося відповідачем у даній справі, який по відношенню до ОСОБА_1 є роботодавцем в розумінні частини 4 статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а тому саме на Військову частину 9971 покладено обов`язок по відшкодуванню суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Волинський обласний центр зайнятості є органом Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що діє від імені Фонду відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".

Таким чином, законодавством передбачено право позивача стягувати з відповідача суму страхових коштів і вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду та обов`язок відповідача як роботодавця відшкодувати суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду. Аналогічна правова позиція викладена у численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 12.07.2018р. у справі № 914/586/17, від 09.07.2018р. у справі № 914/1875/17, від 12.06.2018р. у справі № 914/2087/17.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що обов`язок роботодавця відшкодувати центру зайнятості вартість послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду виникає тільки у тому випадку, коли працівника звільнено незаконно і саме через цю подію застрахована особа втратила заробітну плату і вимушена стати на облік, як безробітна та отримувати страхові виплати.

За таких обставин, сума матеріального забезпечення, виплачена Любомльським районним центром зайнятості ОСОБА_1 в розмірі 23 601,22 грн. в період її перебування на обліку в районному центрі зайнятості з 08.07.2019р. по 24.10.2019р. як безробітної, підлягає поверненню роботодавцем, оскільки судом встановлено неправомірність дій роботодавця відносно застрахованої особи та поновлено її на роботі.

Щодо подвійного притягнення до відповідальності, на яке посилається відповідач, суд засвідчує, що стягнення грошових коштів з роботодавця на користь особи за вимушений прогул, спричинений незаконним звільненням та стягнення з нього на користь органів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття виплаченого забезпечення в порядку Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", виникає з різних підстав та не є одним і тим же видом юридичної відповідальності.

Крім того, Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004, від 01.12.2004 №20-рп/2004, від 09.07.2007 №6-рп/2007).

Зокрема, у рішенні від 09.07.2007 №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Стаття 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", встановлює чіткий порядок повернення суми виплаченого забезпечення у разі поновлення особи на роботі за рішенням суду. В рішенні суду визначено розмір середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, що носить іншу правову природу та сферу регулювання.

Згідно з абз. 2 п. 32. постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 "Про практику розгляду судами трудових спорів", при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Тобто, з наведеного пункту вбачається, що саме оплата за час вимушеного прогулу зменшується, в тому числі, на отриману допомогу по безробіттю, а не навпаки.

Аналогічно вищевказана ч. 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не передбачає жодних підстав чи можливостей зменшити суму виплаченого безробітному та вартості наданих соціальних послуг безробітному, які підлягають відшкодуванню роботодавцем у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, в тому числі, і на суму коштів, стягнутих в якості оплати за час вимушеного прогулу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.07.2018р. у справі №914/1975/17.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За таких обставин, інші доводи та заперечення відповідача судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - задоволення позову з наведених вище підстав, впливу не мають.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України за рахунок Військової частини 9971 (в/ч 9971) в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Військової частини 9971 (в/ч 9971) (Волинська область, місто Луцьк, вулиця Стрілецька, будинок 6, код ЄДРПОУ 14321661) на користь Волинського обласного центру зайнятості (Волинська область, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 3А, код ЄДРПОУ 05427482, р/р UA768201720355449300700706140, банк отримувача-Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) 23 601,22 грн. виплаченої допомоги по безробіттю, 2 102,00 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 06.10.2020р.

Суддя В. А. Войціховський