Рішення № 92001689, 05.10.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 року Справа № 160/7985/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в письмовому провадженні у м. Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання нарахувати та виплатити страхову виплату,-

ВСТАНОВИВ:

14.07.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області (пр. Дмитра Яворницького, 93, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 41323962), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною відмову відповідача у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової допомоги, як члену сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 її сина ОСОБА_2 на підставі ст. 42 ч. 6 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату;

- зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 193 600,00 грн., що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22 липня 2019 року внаслідок виробничої травми, яка сталась на території ПАТ «Дніпровський меткомбінат» у доменному цеху при виконанні виробничих обов`язків загинув син позивача - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого 23.07.2019 року Дніпровським районним у м. Кам`янське відділом ДРАЦС ГТУ юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 573.Факт родинних зв`язків між позивачем та загиблим ОСОБА_2 підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке видане Міським відділом ЗАГС м. Дніпродзержинська, 11.09.1987 року, актовий запис № 2904 згідно з яким, позивач є матір`ю загиблого. Відповідно до Акту № 1 спеціального розслідування нещасного випадку від 23.01.2020 року, який стався ІНФОРМАЦІЯ_2 в ТОВ «Кромекс-Промгруп», де офіційно працював ОСОБА_2 , що підтверджено копією його трудової книжки, син позивача займав посаду монтажника 4 розряду на цьому підприємстві та загинув внаслідок відкритої черепно-мозкової травми при падінні з великої висоти під час виконання ремонту доменної печі № 9 підприємством, яке надавало послуги ПАМ «ДМК» за договором підряду на території ПАТ «ДМК». Структурний підрозділ відповідача у відповіді від 23.03.2020 року, зазначив, що проживання матері та сина на момент його смерті не підтверджує факту перебування в сімейних відносинах з дорослим сином, внаслідок чого, Дніпровське відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування в Дніпропетровській області вважає встановленим факт родинних відносин, а не сімейних, що є необхідною умовою для призначення одноразової допомоги. Довідкою з ЖБК-43 від 27.04.2020 року підтверджено, що згідно облікових даних домової книги ЖБК-43 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був прописаний та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 , а згідно з довідкою про склад сім`ї від 27.04.2020 року, виданою ЖБК-43, сім`я складається з позивача та загиблого ОСОБА_2 . Актом про проживанням за місцем реєстрації від 27.04.2020 року, посвідченим головою ЖБК-43 Акуловою О. М. та складеного за участю сусідів ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ) та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ) підтверджується факт проживання та реєстрації ОСОБА_2 з моменту його реєстрації в цій квартирі 10.09.2005 року та до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Загиблий син позивача не мав іншої сім`ї, у зареєстрованому шлюбі за його життя ніколи не перебував, позивач разом з сином вели спільне господарство, та піклувались один про одного. Враховуючи викладене, відповідачем порушено права та законні інтереси позивача, що полягає у несплаті одноразової допомоги сім`ї загиблого у сумі, яка дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, що передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Оскільки розмір прожиткового мінімуму з 1 липня 2019 року складав 1936 грн., розмір страхової виплати складає 193 600,00 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови, зобов`язання нарахувати та виплатити страхову виплату - залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року, після усунення недоліків, відкрито провадження в адміністративній справі № 160/7985/20 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами.

27.08.2020 року Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області до суду надано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає про відсутність у позивача доказів належності її до сім`ї загиблого та відсутність у неї права на цю страхову виплату.

Факт того, що позивач була членом сім`ї загиблого від нещасного випадку на виробництві сина на день його смерті у визначеному законодавством порядку не встановлений. Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Якщо відсутні хоча б одна із вказаних ознак, то про суб`єкта неможливо говорити як про члена сім`ї з юридичної точки зору. Також п. 5.2.1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 11, яким визначено механізм реалізації норм Закону № 1105, встановлено, що право на страхові виплати в разі смерті потерпілого мають особи, визначені статтею 41 Закону № 1105. Стаття 41 Закону № 1105 визначає коло осіб, які мають право на страхові виплати в разі смерті потерпілого, а саме: діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якщо вони не працюють; особи з інвалідністю - члени сім`ї потерпілого на час інвалідності; неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов`язаний виплачувати аліменти; непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право. Однак, на момент смерті потерпілого ОСОБА_2 позивач не належала до жодної з категорій осіб, визначених статтею 41 Закону № 1105. Не призначення відділенням Фонду позивачу одноразової допомоги, як члену сім`ї загиблого обгрунтовано відсутністю доказів належності до сім`ї ОСОБА_2 та відсутністю у неї права на цю страхову виплату, отже відділення Фонду не відмовляло позивачу у призначенні та виплаті їй одноразової допомоги, як члену сім`ї та не вчиняло з цього приводу жодного протиправного діяння. Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону № 1105 страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду. Однак, позивач не вказала, яка саме постанова Фонду порушила її права та свободи, є протиправною та стала підставою для звернення до суду. Відповідь Дніпровського відділення, надана листом від 23.03.2020 № 31.1-06/2215, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яким відмовлено у задоволенні заяви позивачу, а лише роз`яснено про відсутність правових підстав для призначення допомоги у зв`язку з відсутністю доказів проживання однією сім`єю з загиблим сином та право на до суду для вирішення питання. Враховуючи те, що в порядку адміністративного судочинства даний факт встановити неможливо, відповідач вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії (виплатити одноразову допомогу в сумі 193600,00 грн.) є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 22 липня 2019 року внаслідок нещасного випадку на виробництві загинув ОСОБА_2 , про що складено Акт форми Н-1/П № 1 спеціального розслідування нещасного випадку від 23 січня 2020 року.

Мати загиблого - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 подала до Дніпровського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (структурний підрозділ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області) заяву про призначення та виплату їй одноразової допомоги як члену сім`ї загиблого.

Листом від 23.03.2020 року № 31.1-06/2215 Дніпровським відділенням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області надано відповідь, в якій зазначено, що потерпілому ОСОБА_2 на момент смерті було 32 роки, тобто статус дитини він втратив та відповідно до вимог чинного законодавства мав право на створення власної сім`ї. Надана довідка Житлово-будівельного кооперативу № 43 свідчить, що ОСОБА_2 був зареєстрований за однією адресою з позивачем, але вказана довідка не є підтвердженням факту перебування в сімейних відносинах та проживання однією сім`єю ОСОБА_1 зі своїм дорослим сином. Отже, вище вказане свідчить про перебування із сином в родинних відносинах, а не сімейних, а це не тотожні поняття. Враховуючи відсутність доказів проживання позивача однією сім`єю з загиблим ОСОБА_2 , у Дніпровського відділення немає правових підстав для призначення ОСОБА_1 одноразової допомоги, як члену сім`ї загиблого.

Крім того, у вказаному листі позивачу надано роз`яснення, що відповідно до вимог діючого законодавства позивач має право на звернення до суду для встановлення факту проживання однією сім`єю із сином. В разі надання рішення встановлення факту проживання однією сім`єю із загиблим ОСОБА_2 , Дніпровським відділенням буде розглянуто питання щодо призначення одноразової страхової допомоги члену сім`ї загиблого.

Вважаючи таку відповідь протиправною відмовою у призначенні та виплаті одноразової допомоги як члену сім`ї загиблого, позивач звернулася до суду з позовом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до ч.6 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім`ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Як вбачається із довідки Житлово-будівельного кооперативу № 43 від 27.04.2020 року ОСОБА_2 з 10.09.2005 року був прописаний та фактично проживав за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно з довідкою про склад сім`ї Житлово-будівельного кооперативу № 43 від 27.04.2020 року, станом на 22 липня 2019 року за адресою: АДРЕСА_4 були зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (власник), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (чоловік), ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (син), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (син).

Крім того, згідно з актом про проживання особи за місцем реєстрації, засвідченим: головою ЖБК № 43 Акуловою О. М., та підписаним: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_7 ), засвідчено, що померлий ОСОБА_2 , 1987 року народження, з моменту реєстрації 10.09.2005 року та до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 фактично проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .

З урахуванням наведених вище довідок та акту, який складено за участю сусідів загиблого, суд дійшов висновку, що позивач і загиблий складали одну сім`ю на підставі спільного проживання, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, тому позивач має право на отримання одноразової допомоги як член сім`ї померлого ОСОБА_2 , що дорівнює 100 розмірам мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що позивач не входить до переліку осіб, які мають право на отримання одноразової допомоги за рахунок коштів Фонду у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві, суд зазначає таке.

Згідно з п. 5.2.1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України 19.07.2018 № 11, на який посилається відповідача, право на страхові виплати в разі смерті потерпілого мають особи, визначені статтею 41 Закону.

При цьому, згідно з ч. 7 ст. 36 Закону № 1105 страхові виплати складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Однак, позивач просить призначити їй одноразову допомогу сім`ї потерпілого, а не страхову виплату членам сім`ї потерпілого та особам, які перебували на його утриманні.

Так, норма ч.6 ст. 42 Закону № 1105-XIV встановлює та розмежовує виплату одноразової допомоги в разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві, зокрема виплата одноразової допомоги сім`ї потерпілого, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та виплату одноразової допомоги кожній особі, яка перебувала на утриманні потерпілого, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить зобов`язати відповідача виплатити одноразову допомогу як члену сім`ї ОСОБА_2 , що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка передбачена ч.6 ст.42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а тому для отримання вказаної допомоги позивачу достатньо бути членом сім`ї ОСОБА_2 .

Враховуючи, що позивач звернувся до відповідача не про виплату одноразової допомоги кожній особі, яка перебувала на утриманні потерпілого, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, а щодо отримання одноразової допомоги, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд вказані доводи відповідача вважає безпідставними, з огляду на дотримання позивачем єдиної умови, встановленої ч. 6 ст. 36 Закону № 1105.

Оскільки син позивачки помер внаслідок нещасного випадку на виробництві і вони разом проживали однією сім`єю до самої його смерті, то суд вважає, що позивачка має право на отримання від відповідача одноразової допомоги як член сім`ї потерпілого відповідно до вищезазначених положень ч.6 ст.42 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а тому суд дійшов висновку, що відмова в призначенні та виплаті такої допомоги є протиправною.

Доводи відповідача стосовно того, що ним не приймалось відповідане рішення, суд оцінює критично з огляду на таке.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Так, у листі від 23.03.2020 року № 31.1-06/2215 відповідача зазначено про те, що саме відсутність доказів проживання позивача однією сім`єю з загиблим ОСОБА_2 , є обставиною для висновку про відсутність правових підстав для призначення ОСОБА_1 одноразової допомоги, як члену сім`ї загиблого. Інших підстав для відмови у призначенні одноразової допомоги відповідачем не наведено.

Таким чином, у листі відповідача викладено рішення про відмову позивачу у призначенні одноразової допомоги, із зазначенням обставини, за якої таке рішення прийнято.

Отже, лист відповідача від 23.03.2020 року № 31.1-06/2215 є рішенням суб`єкта владних повноважень у відповідності до норм Кодексу адміністративного судочинства України.

Щодо відсутності постанови відділення Фонду, то така постанова приймається у разі нарахування такої виплати.

Оскільки у даному випадку позивачу відмовлено у призначення одноразової допомоги сім`ї потерпілого, постанова, на підставі якої згідно з п. 1 ст. 47 Закону № 1105 проводяться страхові виплати, відсутня.

Разом з тим, суд зазначає, що розрахунок розміру одноразової допомоги віднесено до компетенції відповідача і предмет спору щодо суми одноразової допомоги на час розгляду справи відсутній.

За таких обставин, приймаючи до уваги викладене, суд вважає за необхідне, частково задовольняючи позовні вимоги, визнати дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні та виплаті одноразової допомоги в зв`язку зі смертю сина ОСОБА_2 протиправними, та зобов`язати відповідача призначити та виплатити позивачці вказану одноразову допомогу, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ч.1 ст.139 КАС України, якими встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області (пр. Дмитра Яворницького, 93, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 41323962) про визнання протиправною відмови, зобов`язання нарахувати та виплатити страхову виплату - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової допомоги, як члену сім`ї загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 її сина ОСОБА_2 на підставі ст. 42 ч. 6 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (пр. Дмитра Яворницького, 93, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 41323962) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову допомогу, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна