Рішення № 92001338, 29.09.2020, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/658/19

Провадження № 2/210/214/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"29" вересня 2020 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді Хлистуненко О.В.

секретаря судового засідання Недолуги Л.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_3.

представника відповідача ОСОБА_2

представника відповідача Бершадської Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Криворізьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництв, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що він працював прохідником на шахті «Октябрська» ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат». Згідно повідомлення Українського НІІ промислової медицини після 11 років стажу роботи, в липні 1985 року йому встановлено діагноз: двосторонній кохлеарний неврит з легким ступенем зниження слуху. Встановлено, що дане захворювання професійне. Причиною його став такий виробничий фактор як постійний шум. У зв`язку з професійним захворюванням, висновком від 29.10.1991 року йому встановлено 10% втрати професійної працездатності та висновком від 01.11.1992 року встановлено 10% втрати професійної працездатності безстроково. Шкідливі умови праці, а саме робота в умовах підвищеного рівня шуму призвели до поганого самопочуття та змусили його часто звертатися до лікарів, проходити лікування в умовах стаціонарного обстеження та лікування в лікарнях міста з приводу загострення хронічної хвороби, а саме: невриту зі ступенем зниження слуху («туговухість»). В результаті ушкодження здоров`я йому спричинено моральну шкоду, яка полягає у моральних переживаннях в зв`язку з ушкодженням здоров`я (втратою слуху) і необхідністю постійно лікуватися, чим порушено нормально життєві зв`язки через неможливість продовження активного життя, оскільки для організації свого життя йому необхідні додаткові зусилля. Душевні страждання, спричинені ушкодженням здоров`я, полягають у тому, що стан його здоров`я призвів до замкнутого способу життя. Його життя викликає у нього негативні душевні переживання про майбутнє та теперішнє, це спричиняє йому моральні страждання. Тому просить суд стягнути з відповідачів з кожного окремо по 80000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяною ушкодження здоров`я при виконанні трудових обов`язків.

Позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3 в судовому засіданні, кожен окремо, позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представника відповідача ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» Жилко С.С. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представника відповідача Криворізьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області Бершадської Л.С. позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, оскільки Фонд не є належним відповідачем по справі.

Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши письмові докази цивільної справи, відзиви представників відповідачів, відповідь на відзив, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно трудової книжки ОСОБА_1 тривалий час працював на шахті «Октябрська» ВО «Кривбасруда», правонаступником якого є ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (а.с. 8-13).

Згідно дублікату Повідомлення про хронічне професійне захворювання (отруєння) від 08.07.1985 року позивачу встановлено основний діагноз: двосторонній кохлеарний неврит з легким ступенем зниження слуху. Захворювання професійне (липень 1985 року). Працездатний, продовжив роботу РУ ім. Комінтерна, шахта «Октябрська» (а.с. 14).

Відповідно до довідки від 29.10.1991 року ОСОБА_1 встановлено 10% втрати професійної працездатності по 01.11.1992 року (а.с. 15, зворот).

При переогляді в 01.11.1992 році ОСОБА_1 встановлено 10% втрати професійної працездатності безстроково (а.с. 15, зворот).

Згідно з ч. 4 ст. 43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці.

Стаття 153 КЗпП України встановлює, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 р. встановлено, що обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

Таким чином, ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», який є правонаступником РУ «Октябрська» та являється належним відповідачем по справі.

За загальним правилом про дію нормативно-правового акту в часі до кожної події, факту чи відносин застосовується той нормативно-правовий акт, який був чинним на момент, коли вказана подія, факт чи відносини мали місце (ст. 58 Конституції України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України, відповідно в п. 5 Постанови «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, оскільки питання про відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодуванню моральної шкоди у цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Згідно зі ст.ст. 440, 440-1 ЦК УРСР (в редакції 1963 року, що діяв на час виникнення спірних правовідносин), шкода, спричинена особі чи майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному об`ємі особою, яка завдала шкоди. Моральна шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.

При цьому, відповідно до ст. 441 ЦК УРСР, організація повинна відшкодувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно зі ст. 450 ЦК УРСР, організації, діяльність яких пов`язана з підвищеною небезпекою для оточуючих, зобов`язані відшкодувати шкоду, спричинену джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 1,3 ст. 13 ЗУ «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників в галузі охорони праці.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Також, у відповідності до вимог, що випливають з порушення особистих немайнових прав, строки позовної давності згідно ст. 83 ЦК України УРСР 1963 року не застосовуються. Дана норма також регламентується п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень та у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Суд, доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Свої моральні страждання, пов`язані внаслідок отримання професійного захворювання позивач оцінює в розмірі по 80000,00 гривень з кожного відповідача.

Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, суд враховує роз`яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р., з подальшими змінами, «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Відтак, суд, враховуючи конкретні обставини по справі, моральні страждання позивача, ураховано тяжкість завданої позивачеві моральної шкоди, глибину, тривалість та характер моральних та фізичних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, стан здоров`я, тяжкість професійного захворювання, настання у зв`язку з цим негативних змін у житті, необхідність лікування, втрату у зв`язку з цим життєвих зв`язків, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, обсяг втрати позивачем працездатності унаслідок профзахворювання, та виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що сума компенсації спричиненої позивачеві моральної шкоди має бути стягнута з відповідача ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» в розмірі 60000,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення 80000,00 грн., то суд приходить висновку, що така сума належним чином не вмотивована, є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачеві шкоди.

Що ж, стосується вимог позивача ОСОБА_1 до Криворізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування на його користь моральної шкоди в розмірі 80000,00 грн., то в цій часті суд відмовляє позивачу в повному обсязі, з наступних підстав.

Нормами законодавства, у редакції які були чинними станом на 20.12.2004 року, передбачено таке відшкодування Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в особі Криворізького відділення управління фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, не передбачає відшкодування застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров`я Фондом соціального страхування України.

Крім того, як зазначено у Рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпілі на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте, Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов`язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Вище наведені норми діючого законодавства є підставою для відмови позивачу ОСОБА_1 у позовних вимогах до Криворізького відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд, стягує з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 гривень.

На підставі викладеного, та керуючись 440, 440-1, 441, 450 ЦК УРСР, ст. 153 КЗпП України,, ст. ст. 4, 12, 23, 76, 141, 247, 258, 259, 263 - 265, 274, 275, 278, 279 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», Криворізьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництв задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , 60000,00 /шістдесят тисяч/ гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я при виконані трудових обов`язків.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 768 /сімсот шістдесят вісім/ гривень 40 /сорок/ копійок.

Решту позовних вимог залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складено 06 жовтня 2020 року.

Суддя: О. В. Хлистуненко