Рішення № 91999088, 02.10.2020, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/5957/20

Провадження № 2/686/2718/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2020

2 жовтня 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Чевилюк З.А.,

за участі секретаря Перуна А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобєлевої Алли Михайлівни, Товариства з обмеженою відповідальністю « Кей-Колект», треті особи Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобєлевої Алли Михайлівни, Товариства з обмеженою відповідальністю « Кей-Колект», треті особи Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», ОСОБА_5 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності. Просила визнати протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобєлевої Алли Михайлівни, що полягають у прийняті рішення індексний номер 24600046 від 21.09.2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень(з відкриттям розділу)за ТОВ №КЕЙ-КОЛЕКТ» на нерухоме майно за реєстраційним номером 729915068101-квартиру АДРЕСА_2 ;скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобєлевої Алли Михайлівни індексний номер 24600046 від 21.09.2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень(з відкриттям розділу)за ТОВ №КЕЙ-КОЛЕКТ» на нерухоме майно за реєстраційним номером 729915068101-квартиру АДРЕСА_2 .

30.01.2008 року ОСОБА_1 уклала з ПАТ «УкрСиббанк» кредитний договір №11290741000 на суму 28000 доларів США.В забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору між банком і ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір №898 від 30.01.2008 року та договір поруки від 30.01.2008 року між банком та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 14.11.2010 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 282793,66 грн заборгованості по кредиту.

12 грудня 2011 року між ПАТ КБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір про відступлення права вимоги(договір факторингу), за яким було відступлено право вимоги до ОСОБА_1 , в т.ч. і по кредитному договору №11290741000 від 30.01.2008 року.

У березні 2016 року позивачу стало відомо про перехід прав іпотекодержателя до ТОВ «Кей-Колект» за вищезазначеним договором та про державну реєстрацію права власності на іпотечну квартиру за ТОВ «Кей-Колект». Перехід права власності на нерухомість-квартиру АДРЕСА_2 оформлено державним реєстратором Кобєлевою А.М. без дотримання вимог законодавства: не здійснено оцінку нерухомості, не встановлено відповідності заявлених вимог вимогам законодавства та поданим документам; не направлялась вимога іпотекодержателя іпотекодавцю та не отримувалась останнім.

Крім того, на дані правовідносини поширюється Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який встановлює заборону відчуження даного майна. Квартира є місцем постійного проживання іпотекодавця. Згода іпотекодавця на відчуження не отримувалась.

Позивач в судове засідання не з`явилась та просила здійснювати розгляд за її відсутності. ТОВ «Кей-Колект» подали письмові заперечення на позов. Просили відмовити у його задоволені. Дії державного реєстратора вважали законними, вимоги позивача безпідставними. ОСОБА_6 просила здійснювати розгляд справи за її відсутності. Треті особи повідомлялись про час та дату судового засідання, проте не з`явились до суду та не забезпечили явки уповноваженого представника. Клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи за відсутності до суду не надходили.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов підлягаючим задоволенню.

30.01.2008 року ОСОБА_1 уклала з ПАТ «УкрСиббанк» кредитний договір №11290741000 на суму 28000 доларів США. забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору між банком і ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 був укладений іпотечний договір №898 від 30.01.2008 року. В договорі іпотеки від 30.01.2008 року визначено предметом іпотеки нерухоме майно:квартира АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 в рівних частках, відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 10.06.1999року

За твердженням позивача, рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 14.11.2010 року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 282793,66 грн заборгованості по кредиту.

Відповідно до позову, 12 грудня 2011 року між ПАТ КБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір про відступлення права вимоги(договір факторингу), за яким було відступлено право вимоги до ОСОБА_1 , в т.ч. і по кредитному договору №11290741000 від 30.01.2008 року.

У березні 2016 року позивачу стало відомо про перехід прав іпотекодержателя до ТОВ «Кей-Колект» за вищезазначеним договором та про державну реєстрацію права власності на іпотечну квартиру за ТОВ «Кей-Колект». Перехід права власності на нерухомість-квартиру АДРЕСА_2 оформлено державним реєстратором Кобєлевою А.М.

Можливість і порядок звернення стягнення на предмет іпотеки передбачені, у тому числі, й статтями 35-37 Закону № 898-IV Про іпотеку.

Зокрема, частиною першою статті 35 Закону № 898-IV передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

За змістом статті 36 Закону № 898-IV встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

На підставі частини першої статті 37 Закону №898-IV іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Чинним законодавством передбачений порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудове (добровільне) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Положеннями частини другої статті 37 Закону №898-IV передбачено, що рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Предметом оскарження у цій справі є дії та рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію за ТОВ «Кей-Колект» права власності на нерухоме майно на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

За укладеними договорами іпотеки передбачено право іпотекодержателя на звернення стягнення переданого в іпотеку майна у разі невиконання чи неналежного виконання іпотекодавцем зобов`язань за кредитним договором.

Пунктом 4.1 договору іпотеки(іпотечного договору) визначено, що звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем у випадках, зазначених у підпунктах 2.1.1-2.1.2 цього договору, або у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця, або у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором, або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором.

Як передбачено пунктом 4.2 договору іпотеки(іпотечного договору) звернення стягнення здійснюється на підставі: або рішення суду, або виконавчого напису нотаріуса, або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до пункту 4.3 договору іпотеки(іпотечного договору) у випадках, зазначених в підпунктах 2.1.1-2.1.2 договору іпотеки(іпотечного договору), іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю повідомлення, оформлене згідно із статтею 35 Закону № 898-IV. У разі невиконання іпотекодавцем вимог, зазначених в повідомленні, іпотекодержатель здійснює звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення по застереженню про задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється відповідно до розділу 5 договору іпотеки(іпотечного договору) та відповідно до статті 36 Закону № 898-IV.

За змістом розділу 5 договору іпотеки та іпотечного договору, у разі настання обставин, зазначених у пункті 4.1, іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, в якому зазначає який із способів задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачені частиною третьою статті 36 Закону № 898-IV, застосовується іпотекодержателем для задоволення своїх вимог. У разі застосування передачі предмета іпотеки у власність іпотекодержателя як способу задоволення вимог іпотекодержателя, право власності переходить до іпотекодержателя з моменту отримання повідомлення.

Частиною першою статті 2 Закону № 1952-IV у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1952-IV у вказаній редакції державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу освіту та відповідає кваліфікаційним вимогам, установленим Міністерством юстиції України. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб`єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб`єкт. Умови оплати праці державного реєстратора визначаються Кабінетом Міністрів України згідно із законодавством.

Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси.

Відповідно до частини п`ятої статті 3 Закону № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у вказаній редакції державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов`язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в порядку черговості надходження заяв.

Державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія.

Державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону № 1952-IV у зазначеній редакції державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

4) веде реєстраційні справи щодо об`єктів нерухомого майна;

5) присвоює реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та оформлені в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов`язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;

9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Нотаріус як спеціальний суб`єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.

Згідно із частиною 9 статті 15 Закону № 1952-IV у зазначеній редакції державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Частиною 13 указаної статті передбачено, що порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

Частиною першою статті 16 Закону №1952-IV у зазначеній редакціївстановлено, що заява про державну реєстрацію прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, який вчиняє таку дію.

Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подається нотаріусу, яким вчинено таку дію.

Частиною першою статті 19 Закону № 1952-IV у вказаній редакції встановлено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов`язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до частини другої 2 статті 30 Закону № 1952-IV у зазначеній редакції дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону № 3425-XIІ Про нотаріат нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Відповідно до частини першої статті 3 цього Закону у зазначеній редакції нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом № 1952-IV.

Перелік нотаріальних дій, право на вчинення яких має нотаріус, наведений у статті 34 Закону № 3425-XIІ і цей перелік не є вичерпним.

Поряд з тим нотаріусу з огляду на його правовий статус, делеговані функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, реалізовувати які він може лише у випадках і в порядку, визначених Законом № 1952-IV.

Згідно із пунктом 2 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2013 року № 607/5 «Про заходи взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб», чинного на час виникнення спірних правовідносин, державна реєстрація, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 наказу, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868.

За змістом пункту першого цього Порядку встановлено, що у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Мін`юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяви про державну реєстрацію права власності та/або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права), що виникають на підставі <…> на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя; <…> рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.

Таким чином, за наслідками аналізу наведених вище положень закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, можна дійти висновку, що нотаріус має право здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно в тому разі, якщо це пов`язано з вчиненням ним нотаріальної дії з таким об`єктом нерухомості.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127), для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 61 цього Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 9,15 Закону № 1952-IV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин,та статті 37 Закону № 898-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Суду не представлено ніяких доказів на підтвердження надіслання іпотекодержателем боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання.

Іпотекодержатель ухилився від виконання свого обов`язку, передбаченого як Законом № 898-IV, так і Порядком № 1127 щодо надіслання боржнику повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання, що унеможливило встановлення нотаріусом завершення 30-денного строку, сплив якого пов`язується з проведенням ним подальших дій зі звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі й шляхом набуття права власності, державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ТОВ «Кей-Колект» проведена всупереч норм чинного законодавства.

Нотаріус, будучи наділеним повноваженнями державного реєстратора (за винятком тих, які передбачено пунктами 4, 6 частини першої статті 9 Закону №1952-IV), може реалізовувати їх лише разом з вчиненням нотаріальної дії, зокрема при посвідчені ним правочину, внаслідок якого в особи виникає речове право на об`єкт нерухомості (частина 9 статті 15 Закону № 1952-IV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У такому випадку нотаріус одночасно з вчиненням нотаріальної дії проводить і державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до статті 15 Закону №1952-IVв редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

У нотаріуса відсутні повноваження щодо прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення безпосередньої нотаріальної дії з майном.

Аналлогічні висновки викладені в постанові Великої палати Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 521/18393/16-ц.

07 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», пунктом 1 якого передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не зупиняє дії решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, та він не може бути мотивом для відмови у позові, а є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнень на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності, з урахування положень статті 109 Житлового кодексу Української РСР.(Постанова Верховного Суду від 3.04.2019 року, справа № справа № 686/20502/16-ц).

За наслідками прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобєлєвою А. М. рішення про проведення державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .за ТОВ «Кей-Колект» за відповідним застереженням в іпотечному договорі, фактично відбулося примусове стягнення зазначеного майна без згоди власника, незважаючи на заборону, встановлену Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Правильність такого висновку підтверджена в Постанові Верховного Суду від 31.10.2018 року, справа № 465/1310/17.

Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону №1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон №1304- VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду робить висновок у справі №644/3116/18, постанова від 19.05.2020 року, що у випадку використання квартири як постійного місця проживання, площею до 140 кв.м., на неї не може бути звернено стягнення на підставі дії Закону №1304- VII, у тому числі і шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем як забезпечення виконання умов кредитного договору, що укладений в іноземній валюті.

Зважаючи на викладене, є всі підстави визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни про державну реєстрацію прав та обтяжень 21.09.2015 року, індексний номер24600046, згідно яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект».

Судовий збір стягнути з відповідачів в порядку передбаченому ст.141 ЦПК в дохід держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. ст. 6, 12, 13, 81,141,263 - 265, 354 ЦПК,

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Визнати протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобєлевої Алли Михайлівни, що полягають у прийняті рішення індексний номер 24600046 від 21.09.2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень(з відкриттям розділу)за ТОВ №КЕЙ-КОЛЕКТ» на нерухоме майно за реєстраційним номером 729915068101-квартиру АДРЕСА_2 .

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобєлевої Алли Михайлівни індексний номер 24600046 від 21.09.2015 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень(з відкриттям розділу)за ТОВ №КЕЙ-КОЛЕКТ» на нерухоме майно за реєстраційним номером 729915068101-квартиру АДРЕСА_2 .

Стягнути з Державного реєстратора прав на нерухоме майно Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобєлевої Алли Михайлівни, Товариства з обмеженою відповідальністю « Кей-Колект» судовий збір в дохід держави 1681,60 грн., з кожного по 840,80 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати проголошення рішення.

Повний текст рішення виготовлено 5 жовтня 2020 року.

Суддя З.А.Чевилюк