Ухвала суду № 91997178, 07.07.2020, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/1903/17

Категорія 26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві матеріали цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості-

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 46 108,20 грн.

Провадження у справі відкрито ухвалою від 27.02.2017 р. та призначено до судового розгляду (суддя Роман О.А. ).

06.06.2017 р. від відповідача надійшло письмове заперечення на позовну заяву (а.с. 48-55).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2017 р. головуючого суддю визначено Ларіонову Н.М. Ухвалою суду від 06.02.2019 р. із занесенням відповідного рішення до протоколу судового засідання, явку представника позивача визнано обов`язковою.

В судове засідання позивач явку свого представника повторно не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до вимог закону (електронним смс), про причини неявки суд не повідомив, заяву про відкладення розгляду справи не подавав, заяву про судовий розгляд справи за відсутності сторони позивача не надав.

Відповідач, будучи у встановленому законом порядку повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяву про відкладення не подав.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Приписами частини 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 223 ЦПК України визначено наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, в тому числі позивача.

Зокрема частиною 5 статті 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання та від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його не з`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що право суду на залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, можливе лише за відсутності заяви позивача про розгляд справи без його участі, і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з вимогами ЦПК України суд не повинен з`ясовувати причини повторної неявки належним чином повідомленого позивача в судове засідання і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду в разі неможливості розгляду справи за відсутності позивача.

З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі відкрито ухвалою від 27.02.2017 р. та призначено до судового розгляду (суддя Роман О.А. ). 06.06.2017 р. від відповідача надійшло письмове заперечення на позовну заяву (а.с. 48-55). Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.11.2017 р. головуючого суддю визначено Ларіонову Н.М. Ухвалою суду від 06.02.2019 р. із занесенням відповідного рішення до протколу судового засідання, явку представника позивача визнана обов`язковою.

Судове засідання, призначене на 31.01.2020 р. відкладено на 07.07.2020 р., у зв`язку з неявкою сторони позивача, яка належним чином повідомлена про дату та час судового розгляду, що зафіксовано в протоколі судового засідання, про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення судового розгляду чи розгляду справи за відсутності сторони позивача не надав. При цьому, представник позивача 23.03.2020 електронною поштою подав заяву про відкладення судового засідання через оголошеними карантинними заходами в країні, втім на час судового розгляду такі заходи були послаблені.

Оскільки позивач та його представник, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з`явилися в судове засідання, не подали заяв про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає, що позов банку слід залишити без розгляду, з огляду на таке.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Так, у своїх рішеннях у справах "Осман проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1998 року та "Креуз проти Польщі" від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У зв`язку з наведеним, залишення позову без розгляду відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України не є порушенням права на справедливий суд та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст.43 ч.2 п.2 ЦПК України позивач, як учасник справи, зобов`язаний сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Відповідно до ст.44 ч.1 ЦПК України позивач, як учасник судового процесу, повинен добросовісно користуватись процесуальними правами та не зловживати ними.

Відповідно до ст.131 ч.3 ЦПК України позивач, як учасник справи, зобов`язаний повідомляти суд про причини своєї неявки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 р. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до ст.12 ч.4 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Процесуальний закон не містить вимог про необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути й поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду.

Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторний характер неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", заява № 11681/85, Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Необхідно враховувати, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в судовому розгляді, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України", заява № 36655/02).

А відтак, суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки до суду належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі.

Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору, зокрема, забезпечує захист інтересів відповідача, який вимушений витрачати час, кошти на свою чи представника явку в судові засідання.

Залишення позову без розгляду не позбавляє позивача права повторного звернення до суду для захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів в установленому законом порядку.

До вказаного висновку прийшов Касаційний Цивільний суд ВС при розгляді 24 квітня 2019 року цивільної справи № 757/23967/13-ц.

Крім цього, суд вважає також необхідним зазначити наступне.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» із змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 №239, на всій території України встановлено карантин, з подальшим продовженням адаптивного карантину.

В редакції постанови Кабінету Міністрів України, що є чинною на момент розгляду справи, центральним органом виконавчої влади також встановлено до 24.04.2020 заборону регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, зокрема пасажирські перевезення на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, за виключенням певних випадків, перевезення пасажирів метрополітенами м. Києва, Харкова і Дніпра; перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому).

16.03.2020 р. Радою Суддів України було прийнято рішення № 9рс-186/20, відповідно до якого зазначено, що з метою убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19 на період з 16.03.2020 р. та в подальшому продовжено з переходом в адаптивний карантин, установити особливий режим роботи судів України з можливістю відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами.

Листом від 11.03.2020 Голова ради суддів України Б.Моніч звернувся до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін.

Керівництвом Подільського районного суду м. Києва прийнято рішення щодо обмеження участі в судових засіданнях, натомість рекомендовано учасникам справ звернення із заявами, скаргами, клопотаннями тощо з використанням поштового зв`язку, сервісів «Електронний суд» та електронної пошти. Дане рішення з відповідним розпорядженням було опубліковано на офіційному сайті Подільського районного суду м. Києва.

Так, позивач, явку свого представника в судове засідання, що було визнано обов`язковою - не забезпечив, заяв про розгляд справи у його відсутності не надав.

На час слухання справи - в країні діє адаптивний карантин.

Вказане дає підстави вважати, що ситуація в України, пов`язана з введенням карантину суттєво впливає на можливість учасників справи брати участь у судових засіданнях.

Однак, наявність таких перешкод не свідчить про те, що особи, які беруть участь у справі звільняються від повідомлення суду про причини своєї неявки в судове засідання або подання будь-яких клопотань, зокрема про відкладення розгляду справи.

Тим паче, суд акцентує увагу на тому, що в судових повістках судом зазначено про визнання явки сторони позивача обов`язковою. А відтак, сторона позивача на власний розсуд розпорядилась своїм процесуальним правом - повторної неявки в судове засідання.

Не врахування судом повторної неявки позивача в судове засідання, аналіз чинного законодавства щодо наявності чи відсутності у них підстав для цього судом та прийняття рішення про відкладення розгляду справи за відсутності клопотання про це - є перевищенням повноважень суду при розгляді цивільної справи, порушує принципи диспозитивності цивільного процесу та рівності сторін, оскільки фактично суд у такому випадку виявлятиме преференції до однієї зі сторін, що не допускається.

З огляду на те, що позивач (представник позивача) повторно не з`явився в судове засідання, явку якого було визнано обов`язковою, та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, тим паче подана заява позивача про відкладення судового засідання в березні 2020 р., не відповідача актуальній ситуації в країні щодо карантинних заходів, а відтак, суд дійшов висновку, що вищевказана позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.257 ч.1 п.3, 258-260, 261, 353, 354 ЦПК України, п.9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), -

У Х В А Л И В :

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без розгляду.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва з подачею апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складання ухвали.

Учасник справи, якому копія ухвали не була вручена в день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Подільського районного

суду м. Києва Н.М. Ларіонова