Рішення № 91995983, 05.10.2020, Віньковецький районний суд Хмельницької області

Віньковецький районний суд Хмельницької області

Справа № 670/516/19

Провадження № 2/670/15/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2020 року смт. Віньківці

Віньковецький районний суд Хмельницької області у складі головуючого судді О.О. Потапова,

з участю секретаря Кушнір О.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Бацури О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Герром Інвест-Україна», про визнання недійсним договору оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

26.06.2019 року до суду звернулася ОСОБА_2 з позовом до ТОВ «Герром Інвест-Україна», у якому просить:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 18.02.2014 року № 86 укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Герром Інвест-Україна» на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,7111 га за кадастровим номером 6820682000:03:005:0085, яка розташована за межами населеного пункту на території Гримяцької сільської ради Віньковецького району Хмельницької області;

- скасувати рішення про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 6820682000:03:005:0085 від 19.03.2014 року, індексний номер 11740764;

- витрати стягнути з відповідача.

Позивач в обґрунтування позову повідомляє, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15 жовтня 2013 року вона отримала у власність в порядку спадкування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,7111 га за кадастровим номером 6820682000:03:005:0085, яка розташована за межами населеного пункту на території Грим`яцької сільської ради Віньковецького району, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.10.2013 року № 10917713.

На початку 2015 року їй стало відомо, що земельна ділянка, яка перебуває у її власності, використовується ТОВ «Герром Інвест-Україна» для вирощування сільськогосподарських культур.

У зв`язку з тим, що понад 10 років вона працює та проживає за кордоном, то не мала можливості з`ясувати, на якій підставі відповідач використовує її земельну ділянку, оскільки він ігнорував її звернення та листи.

На початку 2017 року вона звернулась до ТОВ «Герром Інвест-Україна» з вимогою призупинити використання її земельної ділянки та отримала договір оренди землі від 18 лютого 2014 року. Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 18 лютого 2014 року № 86 позивач по справі (орендодавець) ОСОБА_2 передала в строкове платне користування орендарю ТОВ «Герром Інвест-Україна» земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 1,7111 га за кадастровим номером 6820682000:03:005:0085, яка розташована за межами населеного пункту на території Грим`яцької сільської ради Віньковецького району, який 19 березня 2014 року зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19225112.

Однак, вказаний договір оренди земельної ділянки вонане підписувала.

Посилаючись на приписи ЗУ «Про оренду землі», ст.ст. 16, 202, 203, 215, 638 ЦК України, позивач просить вимоги задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив вимоги задовольнити з підстав, визначених у позовній заяві, звернув увагу суду на висновок експерта № 3077/3078/19-26 від 26.03.2020 року, зроблений за клопотанням представника позивача про призначення почеркознавчої експертизи у вказаній справі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, посилаючись на зміст відзиву на позов, в якому йдеться про застосування строків позовної давності до вказаних правовідносин. Також наголосив про неналежний спосіб захисту обраний позивачем при зверненні до суду у даній справі.

У відзиві поданому до суду зазначає, що позов є необґрунтованим та просить у його задоволенні відмовити. Наголошує, що позивач передала ТОВ «Герром Інвест-Україна» на підставі договору оренди № 86 від 18.02.2014 року у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Грим`яцької сільської ради, кадастровий номер 6820682000:03:005:0085, площею 1,7111 га строком на 10 років, так як 30 жовтня 2013 року ОСОБА_2 звернулася до Грим`яцької сільської ради та отримала довіреність, яка посвідчена секретарем сільської ради та зареєстрована в реєстрі за № 13. Даною довіреністю позивач уповноважує ОСОБА_3 отримувати належну позивачу орендну плату за земельні паї, які ОСОБА_2 здала в оренду відповідачу тобто ТОВ «Герром Інвест-У країна».

Також звертає увагу суду на те, що 05.02.2018 року від ОСОБА_2 на адресу ТОВ «Герром Інвест-Україна» надійшов лист, відповідно до якого позивач звертається до відповідача як орендодавець земельної ділянки за кадастровим номером 6820682000:03:005:0085 згідно договору оренди № 86 від 18.02.2014 року з проханням внести зміни до діючого договору, а саме встановити розмір орендної плати за вказаним договором оренди у розмірі 12 %. Будь-яких інших прохань, заперечень в тому числі про те, що договір оренди укладався не позивачем в листі не міститься, що підтверджує те, що земельну ділянку відповідач обробляє законно за згодою власника, яка виразилася у підписані договору оренди земельної ділянки від 18.02.2014 року № 86.

Також наголошує на тому, що після того, як позивач отримав примірник договору, 17.09.2015 року він звернувся із заявою до ТОВ «Герром Інвест-Україна», в якій зазначає, що договір оренди був незаконно укладений та підписаний не відомою для неї особою, а відтак позивачу стало відомо про порушення своїх прав 17.09.2015 року, тобто з моменту звернення із вищевказаною заявою до відповідача. Відповідно і перебіг позовної давності слід рахувати від 17.09.2015 року та який спливає 17.09.2018 року, а звернувся відповідач до суду із вказаним позовом в червні 2019 року. Тобто позивач пропустив трирічний строк для звернення до суду за захистом свого порушеного права, тому просить застосувати до позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання недійсним договору оренди землі від 18.02.2014 року № 86 позовну давність та в зв`язку з цим у задоволенні позову відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд прийшов до таких висновків.

ОСОБА_2 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 1,7111 га за кадастровим номером 6820682000:03:005:0085. Ділянка розташована за межами населеного пункту на території Грим`яцької сільської ради Віньковецького району. Зазначене підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.10.2013 року № 10917713.

Вказана земельна ділянка фактично з 2014 року використовується ТОВ «Герром Інвест-Україна» для вирощування сільськогосподарських культур, відповідно до договору оренди земельної ділянки № 86 від 18 лютого 2014 року (а.с. 63). Зазначений договір оренди землі ОСОБА_2 не підписувала, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи (а.с. 112) та показаннями свідка ОСОБА_3 . Цей свідок повідомила, що сестра ОСОБА_2 дала їй доручення на отримання орендної плати за користування земельною ділянкою, але договір від імені сестри вона та ОСОБА_2 не підписувала. Дивіденди вона отримувала в 2015, 2016, 2017 роках. Вони удвох відвідували контору відповідача в 2015 році з цього приводу, де з ними обійшлись нахабно. Дівчата примусили сестру підписати відомості за отримання дивідендів і оригіналів договорів оренди.

Із представлених суду відповідачем доказів слідує, що саме в 09.09.2015 року ОСОБА_2 особисто отримала в цей день примірник договору оренди земельної ділянки № 86 площею 1,7111 га за кадастровим номером 6820682000:03:005:0085 (а.с. 23). Отримавши примірник договору, вона 17.09.2015 року висунула вимогу розірвати договір оренди із відповідачем вказаної земельної ділянки, надіславши йому заяву (а.с. 38).

В ході судового розгляду доведено, що спірний договір, укладений від імені орендодавця підписаний не нею, а іншою особою, тобто спірний договір був укладений без волевиявлення позивача, а тому суд вважає, що нею договір не укладався, тобто він не укладений сторонами.

ОСОБА_2 не надавала у передбаченому законом порядку згоди на укладення договору оренди належної її земельної ділянки.

Представник відповідача надав до суду письмову заяву, в якій просив суд застосувати до вимог позивача строки позовної давності, у зв`язку із чим в задоволенні позову відмовити (а.с. 34,35).

Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність установлюється в законі з метою упорядкування цивільного обороту за допомогою стимулювання суб`єктів, права чи законні інтереси яких порушені, до реалізації права на їх позовний захист протягом установленого строку.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту). Питання про об`єкт дії позовної давності виникає через відмінності в розумінні категорії «право на позов у матеріальному сенсі» (право на захист) у контексті її співвідношення із суб`єктивним матеріальним цивільним правом як одним з елементів змісту цивільних правовідносин. Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права. Суб`єктивне матеріальне цивільне право і право на позов відносяться до різних видів матеріального права: перше - регулятивне, друге - охоронне. Змістом права на позов є правомочність, що включає одну або декілька передбачених законом можливостей для припинення порушення, відновлення права або захисту права іншими способами, які можуть реалізовуватись тільки за допомогою звернення до суду.

Ураховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, слід дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Зазначений трирічний строк діє після порушення суб`єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного).

При цьому позивач повинен довести той факт, що він не міг довідатись про порушення свого цивільного права, а відповідач, навпаки, що інформацію щодо порушеного права позивач мав можливість отримати раніше.

Факт відвідування позивачкою у вересні 2015 році офісу відповідача та отримання пакету документів також підтвердила свідок ОСОБА_3 . Із наведених письмових доказів та показань цього свідка слідує, що у вересні 2015 року позивачка отримала копії договорів оренди земельної ділянки і висловила свою незгоду у заяві (а.с. 38) з тим, що договір укладений незаконно, повідомивши, що розриває його. Тобто відповідач довів, що у вересні 2015 року їй стало відомо про порушення свого права власника відповідачем на вільне використання і розпорядження земельної ділянки кадастровий номер 6820682000:03:005:0085 (а.с.23).

За захистом свого порушеного права вона звернулась до суду 26.06.2019 року (а.с. 3), тобто після спливу трирічного строку давності, що згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Герром Інвест-Україна» про визнання недійсним договору оренди землі № 86 від 18 лютого 2014 року не підлягає задоволенню, через сплив строків позовної давності визначених ст.257 ЦПК України.

Окрім цього, суд погоджується із позицією представника відповідача про невірно обраний стороною позивача спосіб захисту свого порушеного права.

Із висновку Великої палати Верховного Суду у справі № № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) постанова від 16 червня 2020 року слідує, що у аналогічних справах позивач повинен заявляти негаторний позов, про усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення земельних ділянок (п.7.16 - 7.27) вказаної Постанови.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Визнання договору оренди недійсним не є ефективним способом захисту прав позивачки так як договір № 86 від 18 лютого 2014 року, не підписаний ОСОБА_2 , оскільки нею не укладався з відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Сторона відповідача не представила суду понесених судових витрат, тому підстав для їх стягнення з ОСОБА_2 на користь «Герром Інвест-Україна» не наведено.

На підставі викладеного, ст. 11, 16,257- 267 ЦК України, керуючись ст.ст. 10,13, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р I Ш И В :

ОСОБА_2 у задоволені вимог за її позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Герром Інвест-Україна» відмовити за спливом строків позовної давності.

Рішення може бути оскаржене до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Віньковецький районний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Суддя О.О.Потапов