Рішення № 91994846, 23.09.2020, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/1641/20

Номер провадження 2/585/647/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючої - судді Машини І.М.

при секретарі - Шемчук І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ромни в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

В липні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовними вимогами до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначав, що відповідачка звернулася до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву Клієнт раніше ідентифікований за рахунком/карткою № НОМЕР_1 від 18.03.2008. Сума кредитного ліміту на картковому рахунку була збільшена до 27000 грн. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором за відповідачем утворилась заборгованість, яка станом на 02.04.2020 становить 106298,25 грн., та складається із: 62022,77 грн. заборгованості за тілом кредиту, 19479,15 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, 19258,32 грн. - пеня, а також штрафів: 500 грн. (фіксована частина) і 5038,01 грн. (процентна складова).

15 липня 2020 року суд відкрив провадження у цій справі та з урахуванням ч. 4 ст. 19 ЦПК України, за клопотанням позивача, ухвалив проводити її розгляд у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовом не подала.

За таких обставин, суд приходить до висновку про можливість вирішення справи за наявними матеріалами у відповідності до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом встановлено, що 18.03.2008 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір, який складається з Заяви б/н, Умов і Правил надання банківських послуг, Пам`ятки клієнта і Тарифів банку. При підписанні Заяви остання погодилася з тим, що дана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами складають між нею та Банком Договір про надання банківських послуг (а.с. 34).

За умовами договору, зокрема, в заяві на день її підписання був встановлений кредитний ліміт на картковому рахунку в сумі 7000 грн., який станом на 16.07.2017 був збільшений до 27000 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки АТ КБ «ПриватБанк». В заяві крім суми кредитного ліміту, обумовлена процентна ставка в розмірі 30 % річних (а.с. 32, 34).

З довідки банку щодо виданих ОСОБА_1 карток вбачається, що останній були видані три картки, термін дії останньої з яких 12/21 (а.с. 33).

Тарифи банку, про які зазначається в Заяві про приєдання, позивачем до позову не додані.

З виписки по рахунку ОСОБА_1 за договром б/н станом на 03.04.2020 вбачається, що остання користувалася кредитними коштами, наданими позивачем за довгором (а.с. 21-31).

Звертаючись з даним позовом, Банк просив крім тіла кредиту в сумі 62022,77 грн., стягнути з відповідачки заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в сумі 19479,15 грн., та неустойку (штрафи і пеню) за порушення позичальником умов договору, обґрунтовуючи вказані вимоги Витягом із Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, що почали діяти з 01.03.2019 та розрахунком заборгованості.

Так, щодо вимоги банку про стягнення з відповідача суми заборгованості по відсоткам згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України (в редакції Умов та Правил, що почали діяти з 01.03.2019 ) в розмірі 19479,15 грн., та неустойки (пені, штрафів) в загальному розмірі 24796,33 грн., то суд зазначає наступне.

Кредитний договір між сторонами спору був укладений шляхом приєднання відповідача до запропонованих банком умов кредитування, тобто фактично був укладений договір приєднання. Відтак, оскільки умови договору приєднання розробляються банком, то вони повинні бути зрозумілі споживачу банківських послуг і доведені до його відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, зокрема, які стосуються процентів за користування кредитними коштами.

Так, проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Підписуюючи Заяву від 18.03.2008, відповідачка погодила умови кредитування, згідно яких встановлена процентна ставка на рівні 30 % річних.

Таким чином наявні правові підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за відсотками, нарахованими згідно умов договору (30 % річних), що погоджені сторонами та станом на 29.03.2013 складають в розмірі 144,62 грн.

В той же час, змінюючи позичальнику процентну ставку від суми неповерненого кредиту в строк на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України в розмірі 86,4 % для картки «Універсальна», 84 % для картки «Універсальна голд» на підставі редакції Умов та Правил, що почали діяти з 01.03.2019 (п. 2.1.1.2.12), позивач не надає доказів підписання позичальником даних правил в цій редакції.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17) зазначається, що в такому випадку неможливо застосовувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Основними засадами цивільних відносин в ст. 3 ЦК України закріплені, зокрема, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Встановлено, що під документами, які зазначені в Заяві, зокрема, в «Умовах та Правилах надання банківських послуг у «ПриватБанку», які визначають такі істотні умови договору, як зміна процентної ставки, порядок нарахування штрафів та пені, комісійні платежі, термін дії договору, а також строки платежів по кредиту (тіла кредита та відсотків) - позичальник не підписувалася.

Частинами 1 та 2 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами - письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ст.77).

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Банком не наведено інших доказів існування погоджених сторонами будь-яких істотних умов договору, крім тих, що зазначені лише у вищезазначених документах (Заяві б/н від 18.03.2008), і з якими, як вважав Банк, позичальник була ознайомлена.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та достовірних доказів того, що саме наданий банком витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг у «ПриватБанку», розуміла відповідачка, підписуючи Заяву, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема, щодо можливості зміни процентної ставки за користування кредитними коштами та щодо їх розмірів і порядку нарахування, а також щодо нарахування пені та штрафів.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність в Заяві б/н від 18.03.2008 домовленості сторін про односторонню зміну процентної ставки та механізму нарахування неустойки та її розміру, наданий банком Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватись як стандартна типова форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують указаних обставин.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем «Умови та Правила надання банківських послуг у «Приватбанку», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття відповідачем запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого тексту договору.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів у іншому розмірі, ніж визначений Заявою, та сплати неустойки (пені, штрафів) за порушення строків виконання зобов`язання.

За таких обставин, як встановлено судом, позичальник ОСОБА_1 отриманої суми кредитних коштів не повернула, а також, що визначений на підставі Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк» порядок односторонньої зміни процентної ставки за користування кредитними коштами не можна вважати частиною кредитного договору, враховуючи узгодження в Заяві сторонами відсоткової ставки на рівні 30 % річних, яка нараховувалася банком за період 03.04.2008 по 29.03.2013, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача тіла кредиту 62022,77 грн. та суми відсотків за користування кредитом за період з 03.04.2008 по 29.03.2013 (30 % річних), що складає 144,62 грн.

В іншій частині позовні вимоги суд визнає такими, що не підлягають задоволенню, в зв`язку з відсутністю належних доказів їх погодження сторонами.

Суд, з огляду на часткове задоволення позову, врахувавши вимоги ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладає на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

При подачі позову банком було сплачено 2102,00 грн. судового збору.

Оскільки даним рішенням позов задовольняється частково та визначено до стягнення з відповідача суму заборгованості у загальному розмірі 32312,00 грн., то вимоги банку задоволено на 58 %. (62167,39*100/106298,25).

Відтак, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму понесених ним судових витрат у розмірі частки задоволених позовних вимог, що становить 1219,16 грн. (2102*58%/100).

На підставі положень ст.ст. 11, 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 526, 533, 536, 554, 610, 612, 633, 634, 638, 1049, 1054, 1055,1056-1 ЦК України, суд,-

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, заборгованість за кредитним договором № б/н від 18.03.2008 в розмірі 62167 (шістдесят дві тисячі сто шістдесят сім) грн. 39 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредитом в сумі 62022 грн. 77 коп.; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 144 грн. 62 коп. за період з 03.04.2008 по 29.03.2013.

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» відшкодування витрат по оплаті судового збору в розмірі 1219 (одна тисяча двісті дев`ятнадцять) грн. 16 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Повний текст рішення складений 02.10.2020.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ І. М. Машина