Рішення № 91994102, 05.10.2020, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/1054/20 провадження №2/489/1493/20

РІШЕННЯ

Іменем України

05 жовтня 2020 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

секретаря судового засідання Долгорученко Т.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» (далі - ПрАТ «Європейський страховий союз») про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки

встановив:

В ході розгляду Ленінським районним судом міста Миколаєва кримінального провадження № 12016150040007193 потерпілий ОСОБА_1 в порядку статті 128 КПК України подав цивільний позов про стягнення з ПрАТ «Європейський страховий союз» 98000,00 грн. страхового відшкодування шкоди життю і здоров`ю; стягнення з ОСОБА_2 154175,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди життю і здоров`ю, 50000,00 відшкодування моральної шкоди; стягнення з ОСОБА_2 112000,00 грн. відшкодування втраченого заробітку за період з 30.12.2016 по 01.05.2018.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, скоєної відповідачем ОСОБА_2 , яка відбулася 29.12.2016, він отримав тяжкі тілесні ушкодження - осколковий перелом лівої великої берцевої кістки, який не зростається та в кримінальному провадженні визнаний потерпілим. Первинне лікування проходив у травматологічному відділенні Лікарні швидкої медичної допомоги та Першій міській лікарні м.Миколаєва, де було проведено декілька операцій. Внаслідок медичних ускладнень в процесі лікування і неможливості виконання певних видів оперативного втручання був направлений для проведення додаткових операцій в місто Київ у медичний центр ТОВ «А.А. Партнерс» (клініка «Ilaya»). На лікування ним та його сім`єю було загалом витрачено величезні грошові кошти. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди став інвалідом другої групи і втратив роботу.

Вказує, що відповідачем ОСОБА_2 була завдана шкода, яка складається з вартості лікування і придбання ліків - 252175,00 грн., втрати заробітку за місцем роботи - 11200,00 грн. Крім майнової шкоди йому завдана моральна шкода, яку оцінює в 70000,00 грн.(фактично просить стягнути 50000,00 грн.) та яка полягає у довготривалих стражданнях і фізичних болях від отриманих травм та під час лікування, а також душевних стражданнях, яких зазнав внаслідок отриманої інвалідності, втрати роботи, якій відав майже все життя, втрати звичного способу життя, кола знайомств і друзів.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 як водія транспортного засобу була застрахована в ПрАТ «Європейський страховий союз» відповідно до договору обов`язкового страхування цивільної-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, що підтверджується полісом обов`язкового страхування, строк дії якого з 01.04.2016 по 31.03.2017.

Виходячи з розміру страхової суми за шкоду, заподіяну майну складає 50000,00 грн., за шкоду життю і здоров`ю - 100000,00 грн. та франшизи в 2000,00 грн., позивач просить стягнути завдану шкоду відповідно заявлених позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 11.02.2020 по справі № 489/2170/17 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Вирок Ленінського районного суду міста Миколаєва від 05.05.2018 та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 29.11.2018 щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 скасовано і призначено в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. У решті вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду залишено без зміни.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2020, головуючим у справі визначено суддю Коваленко І.В.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 10.04.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

У судове засідання, призначене на 29.09.2020, сторони не з`явилися.

Представник позивача надала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій просила позовні вимоги задовольнити повністю. Правом на уточнення підстав та предмету позову з урахуванням висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 11.02.2020, не скористалася.

Відповідач у поданій до суду заяві просив розглянути справу за його відсутності та вирішити спір з урахування наданого ним відзиву на позов, зокрема відповідальності страховика ПрАТ «Європейський страховий союз», в якому була застрахована його цивільно-правова відповідальність як власника джерела-підвищеної небезпеки.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Дослідивши та перевіривши обставини справи, на які посилаються сторони та докази на їх підтвердження, оглянувши кримінальне провадження, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин першої, сьомої статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Оскільки цивільний позов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, був поданий в порядку статті 128 КПК України під час кримінального провадження, проте постановою Верховного Суду вирок суду першої інстанції та апеляційної інстанції в частині вирішення цивільного позову скасовано та призначено в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства, тому даний цивільний позов підлягає вирішенню Ленінським районним судом міста Миколаєва в порядку цивільного судочинства.

Згідно з частинами першою, другою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що згідно вироку Ленінського районного суду міста Миколаєва від 05.05.2018,залишеного без змін ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 29.11.2018 ОСОБА_2 засуджено за частиною першою статті 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі статті 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 частини першої статті 76 КК України.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 154175,00 грн. і 10000,00 грн. у рахунок відшкодування шкоди життю і здоров`ю та моральної шкоди відповідно. Стягнуто з ПрАТ «Європейський страховий союз» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування шкоди життю і здоров`ю в розмірі 98000,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 11.02.2020 касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Вирок Ленінського районного суду міста Миколаєва від 05.05.2018 та ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 29.11.2018 щодо ОСОБА_2 в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 скасовано і призначено в цій частині новий розгляд у суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства. У решті вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 29.12.2016 о 17:16 год., керуючи автомобілем марки ЗАЗ-110217 (д.н.з. НОМЕР_1 ), рухаючись в темний час доби по сухій, прямій, освітленій ділянці проїзної частини просп. Центрального з боку вул. 3-ї Слобідської в напрямку вул. М.Василевського, зі швидкістю 64 км/год, усупереч підпункту «б» пункту 2.3, пунктів 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), а саме: рухаючись з перевищенням установленої швидкості для руху транспортних засобів у населених пунктах, проявив неуважність та недбалість до забезпечення елементарних вимог безпеки дорожнього руху, а також до дорожньої обстановки та її змін, хоча зобов`язаний був постійно її контролювати і мав таку можливість, при наближенні до регульованого світлофором пішохідного переходу та виявленні пішохода ОСОБА_1 , який рухався по пішохідному переходу, своєчасно не вжив заходів до зниження швидкості аж до повної зупинки керованого ним автомобіля, продовжив рух у вибраному ним напрямку, внаслідок чого здійснив наїзд на ОСОБА_1 , котрий у результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) отримав тілесні ушкодження, які згідно з висновком судово-медичної експертизи від 21.03.2017 № 270 відносяться до ушкоджень середньої тяжкості.

Згідно висновку експерта №270 від 21.03.2017, який міститься в матеріалах кримінального провадження та дослідженого судом, у ОСОБА_1 мають місце тілесні пошкодження у вигляді рани лівої брови, закритого перелому кісток лівої гомілки в верхній третині. Дані тілесні пошкодження утворилися від дії тупих твердих предметів в умовах ДТП (зіткнення автомобіля з пішоходом), ймовірно незадовго до звернення у лікарню 29.12.2016. По ступеню тяжкості дані тілесні пошкодження відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я (термін зростання кісток перевищує 21 добу).

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, постановлений відносно відповідача вирок, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду при розгляді цивільного позову потерпілого щодо правових наслідків дій (бездіяльності) відповідача.

Тому, за встановлених обставин, суд приходить до висновку про доведеність вини відповідача, як володільця джерела підвищеної небезпеки, в порушенні Правил дорожнього руху, внаслідок чого потерпілому ОСОБА_1 заподіяно тілесні ушкодження по ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я (термін зростання кісток перевищує 21 добу), а відтак позивач має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

У підтвердження викладених у позовній заяві доводів заподіяння матеріальної шкоди позивач до позовної заяви та в ході розгляду кримінального провадження надав акти медичного центру ТОВ «А.А.Партнерс» (клініка «Ilaya») про надані медичні послуги № 178694 від 01.08.2017, № 178692 від 01.08., № 178206 від 24.07.2017, № 173252 від 02.06.2017, № 164480 від 24.03.2017, № 164880 27.03.2017, № 164469 від 24.03.2017.

Факт перерахування грошових коштів за надані ТОВ «А.А.Партнерс» ОСОБА_1 медичні послуги підтверджується квитанцією ПриватБанку та фіскальними чеками ТОВ «А.А.Партнерс» від 28.03.2017 на суму 50000,00 грн., 01.08.2017 на суму 37262,00 грн., 28.03.2017 на суму 50000,00 грн., 07.06.2017 на суму 50000,00 грн., 29.05.2017 на суму 50000,00 грн. Всього на загальну суму 237262,00 грн.

Придбання лікарських засобів та препаратів позивач підтвердив товарними чеками і квитанціями, а саме: ВКФ «Медпрепарати» № 7659 від 02.02.2017 на суму 419,99 грн., № 39006 від 22.01.2017 на суму 534,95 грн., № 7660 від 02.02.2017 на суму 229,93 грн., № 121843 від 08.01.2017 на суму 104,22 грн., № 121387 від 04.01.2017 на суму 534,95 грн., № 3684 від 02.02.2017 на суму 151,94 грн., № 277355 від 13.01.2017 на суму 34,20 грн., № 37546 від 09.01.2017 № 124,34 грн.; ФОП « ОСОБА_3 від 08.02.2017 на суму 1580,00 грн., 11.01.2017 на суму 8195,00 грн.; ПП «Е-Фарма» № 7801 від 02.02.2017 на суму 237,29 грн., № 7802 від 02.02.2017 на суму 36,69 грн., № 6669 від 05.01.2017 на суму 1030,10 грн.; Аптечного пункту № 2 БСМП № 3594 від 11.01.2017 на суму 79,41 грн., № 3061 від 11.01.2017 на суму 49,45 грн., № 6690 від 04.02.2017 на суму 102,25 грн., № 3195 від 05.01.2017 на суму 238,26 грн., № 2651 від 30.12.2016 на суму 157,20 грн., № 2440 від 3112.2016 на суму 94,80 грн., № 3699 від 11.01.2017 на суму 133,26 грн., № 2588 від 29.12.2016 на суму 461,63 грн.; ПП «Оптомедсервіс-Плюс» № 0073 від 10.01.2017 на суму 35,00 грн., № 00423 від 30.12.2016 на суму 35,00 грн., №0084 від 10.01.2017 на суму 45,00 грн.; ТОВ «Форматоп» від 01.01.2017 на суму 348,70 грн.; ТОВ «Сінес» від 05.02.3017 на суму 30,51 грн., від 12.01.2017 на суму 125,95 грн.; ТОВ «Таблетка А» від 03.12.2016 на суму 23,80 грн.; ПП «Медицина для Вас» від 10.01.2017 на суму 2923,31 грн. Всього на загальну суму 18253,59 грн.

За підрахунком суду загальна сума витрачених на лікування позивача грошових коштів складає 255515,60 грн. За підрахунком позивача - 252175,00 грн.

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 працював в відокремленому виробничому підрозділі ТОВ «Ютем-Інжиринг» з 12.08.2015 по 30.05.2017 на посаді монтажника технологічних трубопроводів 6 розряду. Його дохід за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 склав 87927,41 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Ютем-Інжиринг» від 25.09.2017 № 92.

Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААА № 268648 підтверджується, що з 20.04.2017 по 01.05.2018 ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності. Згідно висновку МСЕК про умови та характер праці - непрацездатний на період активної реабілітації.

Позивач вказує, що внаслідок отриманих в ДТП травм він став інвалідом другої групи і втратив роботу, тому просить стягнути втрачений заробіток за місцем роботи в розмірі 112000,00 грн.

Вказаний позивачем розмір матеріальної шкоди, який підтверджено належними і допустимими доказами, відповідачі не спростували.

У зв`язку із цим, суд приходить до висновку про доведеність заподіяння позивачу матеріальної шкоди, яка з урахуванням меж судового розгляду, встановлених частиною першою статі 13 ЦПК України, складається із 252175,00 грн. витрачених грошових коштів на лікування в розмірі вказаному позивачем та 112000,00 грн. втраченого ним заробітку.

Крім матеріальної шкоди, позивач просить стягнути моральну шкоду, яку оцінює в 50000,00 грн. та яка полягає у довготривалих душевних стражданнях і фізичних болях від отриманих травм та під час лікування, а також стражданнях, яких він зазнав внаслідок отриманої інвалідності, втрати роботи, якій відав майже все життя, втрати звичного способу життя, кола знайомств і друзів.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з приписами статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок джерела підвищеної небезпеки.

Враховуючи обставини за яких позивачу заподіяно шкоду, перенесених позивачем душевних стражданнях і фізичних болях від отриманих травм та під час лікування, а також стражданнях внаслідок втрати працездатності та роботи, порушення звичного образу життя, суд приходить до висновку про правомірність позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. Між тим, заявлену позивачем моральну шкоду суд вважає завищеною, а тому виходячи із принципу розумності, виваженості і справедливості її достатнім розміром суд вважає 30000,00 грн.

При вирішенні позовних вимог в частині покладення відповідальності на відповідачів суд виходить з наступного.

Із матеріалами кримінального провадження підтверджується, що на момент вчинення злочину відповідальність ОСОБА_2 була застраховано на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ним як власником транспортного засобу та ПрАТ «Європейський страховий союз», а саме на підставі полісу про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності при настанні страхового випадку від 22.03.2016 серії АЕ № 9007414.

Згідно вказаного полісу страхова компанія зобов`язується здійснити виплату страхового відшкодування, зокрема, за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю потерпілого та його майну, на сумі завданих збитків, але не більше встановленого в договорі ліміту страхової суми: 200 000 грн - за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю; 100 000 грн - за шкоду, заподіяну майну. Розмір франшизи становить 2000,00 грн.

Згідно із статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 14-176цс18 (справа № 755/18006/15-ц), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України № 1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Згідно зі статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застраховано за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо згідно з цим договором або Законом України № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статтею 37) чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди та сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України № 1961-IV).

За положеннями статті 26-1 Закону України № 1961-IV » страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Таким чином, враховуючи вище наведені вимог закону та розмір заподіяної матеріальної і моральної шкоди, в межах відповідальності ПрАТ «Європейський страховий союз» за шкоду заподіяну життю і здоров`ю позивачу розмір страхового відшкодування складає 198000,00 грн. (200000,00 - 2000,00).

Також, відповідно до статті 26-1 Закону України № 1961-IV » на ПрАТ «Європейський страховий союз» має бути покладено обов`язок з відшкодування моральної шкоди в розмірі 9900,00 грн. (198000,00 х 5%).

Відповідно, винуватець ДТП ОСОБА_2 несе відповідальність з відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 54157,00 грн. (252175,00 - 198000,00) та 112000,00 грн., втраченого позивачем заробітку за період з 30.12.2016 по 01.05.2018, всього 166175,00 грн.

Також на відповідача ОСОБА_2 має бути покладено відповідальність з відшкодування позивачу моральної шкоди в розмірі 20100,00 грн. (30000,00 - 9900,00).

Згідно позовних вимог, позивач просить стягнути з ПрАТ «Європейський страховий союз» в рахунок страхового відшкодування 98000,00 грн. та з ОСОБА_4 154175,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди життю і здоров`ю, 112000,00 грн. втраченого заробітку та 50000,00 грн. моральної шкоди.

У зв`язку із цим, враховуючи встановлені частиною першою статті 13 ЦПК України межі судового розгляду, а також те, що позивач правам на уточнення позовних вимог не скористався, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме шляхом стягнення на користь позивача з ПрАТ «Європейський страховий союз» 98000,00 грн. страхового відшкодування та 9900,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а з ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 166175,00 грн., яка складається із 54157,00 грн. витрат понесених позивачем на лікування та 112000,00 грн., втраченого позивачем заробітку за період з 30.12.2016 по 01.05.2018, а також 20100,00 грн. моральної шкоди.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий союз» на користь ОСОБА_1 98000,00 грн. страхового відшкодування та 9900,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, всього 107900,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 54157,00 грн. витрат, понесених на лікування, та 112000,00 грн. втраченого заробітку за період з 30.12.2016 по 01.05.2018 та 20100,00 грн. моральної шкоди, всього 186257,00 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідачі:

- ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

- Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий союз», місцезнаходження: м.Київ, вул. Коцюбинського, 6.

Повний текст судового рішення складено 05.10.2020.

Суддя І.В.Коваленко