Ухвала суду № 91993633, 02.10.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/21202/20

Провадження № 2/127/3464/20

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

02 жовтня 2020 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Іщук Т.П., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визначення права власності на самочинні прибудови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Вінницької міської ради, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визначення права власності на самочинні прибудови.

Зазначена позовна заява не відповідає вимогам, встановленим ст. 175, 177 ЦПК України, а тому є підстави для залишення її без руху відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України з метою усунення недоліків.

Так у порушення п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява не містить ціни позову.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову в позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності визначається дійсною вартістю нерухомого майна.

До того ж у порушення ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч.2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом..

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру (у тому числі про визнання права власності на майно), яка подана фізичною особою, становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840,80 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (10510 грн.).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі, якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

Як вбачається подана позовна заява містить вимогу майнового характеру (визнання права власності на нерухоме майно). При цьому, позивач без зазначення ціни позову сплатив судовий збір в розмірі 840,80 грн, що не підтверджує його сплату у повному обсязі відповідно до встановлених законом вимог виходячи із дійсної вартості нерухомого майна.

Враховуючи, що позивачем пред`явлено позов майнового характеру, при цьому не визначена ціна позову, жодних доказів щодо дійсної вартості майна суду не надано та відсутня можливість встановлення такої ціни на день подання позову, суд вважає за необхідне попередньо визначити розмір судового збору у сумі 2000,00 грн., які необхідно доплатити до сплаченого розміру судового збору.

При цьому, позивачу слід відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України визначити та вказати ціну позову, а також зазначити та надати докази дійсної вартості майна.

Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору наступні: отримувач коштів: УК у м.Вінниці/м.Вінниця/22030101; код ЄДРПОУ отримувача: 38054707; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA918999980000031217206002002.

Крім того, відповідно до п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З наведених норм вбачається, що звертаючись із позовною заявою до суду, позивач визначає в останній, зокрема і спосіб захисту своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Отже, зверненню до суду із позовною заявою передує наявність обставин щодо порушення права позивача.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Під порушенням цивільного права слід розуміти наслідок протиправної поведінки контрагента (правопорушника), діями якого завдано шкоду суб`єктивним правам та інтересам правомочної сторони.

Звертаючись до суду із цим позовом позивач, посилаючись на ст. 15, 367 ЦК України, просить визнати за нею право власності на самочинні прибудови, а саме коридор-кухню (приміщення №5-6), площею 14,9 кв.м. та душову-туалет (приміщення №5-5), площею 6,2 кв. до квартири АДРЕСА_1 . Натомість, заявляючи вказану вимогу, позивач не зазначає обставин розміщення цих прибудов на земельній ділянці, яка в порядку встановлення права користування земельною ділянкою, визначена за позивачем. Не зазначає позивач обставин та доказів щодо звернення до компетентних державних органів про прийняття вказаних об`єктів в експлуатацію, його рішення з приводу цього, що вказує на наявність спору про право.

Крім того, обираючи спосіб захисту, позивачу слід звернути увагу на роз`яснення п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 « Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», яким зазначено, що правила ст. 376 ЦК не можуть застосовуватись при вирішенні справ за позовами про визнання права власності на самочинно збудовані приналежності до основної речі.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

На підставі викладеного та керуючись ст. 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Вінницької міської ради, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визначення права власності на самочинні прибудови - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків не більше п`яти днів з дня отримання ухвали.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявникові зі всіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з дня її підписання суддею.

Суддя