Рішення № 91990313, 24.09.2020, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/298/20

Провадження № 2/938/157/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2020 року селище Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

з участю секретаря судового засідання Ласкурійчук С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Білоберізької сільської ради об`єднаної територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду із позовом до відповідача про визнання за ним права власності на спадкове майно, до складу якого входить: житловий будинок, позначений на плані під літерою "А", разом з господарськими будівлями та спорудами: стайню, позначену на плані під літерою "Б", вбиральню, позначену на плані під літерою "В", сарай, позначений на плані під літерою "Г", оборіг, позначений на плані під літерою "Д", які розташованза адресою АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся ОСОБА_2 . На випадок своєї смерті бабуся ІНФОРМАЦІЯ_2 склала заповіт, згідно якого все своє майно заповіла у рівних частинах йому та його матері ОСОБА_3 . Після смерті бабусі він та його мати фактично вступили в управління та володіння спадковим майном, однак не переоформили у встановленому законом порядку своїх спадкових прав. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його мати ОСОБА_3 , і він як єдиний спадкоємець за законом першої черги вважається таким, що прийняв спадщину після смерті матері, яка складалася з Ѕ частини успадкованого житлового будинку. 17.12.2019 він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини на майно, що належало ОСОБА_2 , однак йому було відмовлено з підстав відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно, а саме житловий будинок, АДРЕСА_1 . Оскільки він постійно проживав з спадкодавцем ОСОБА_2 та із матір`ю ОСОБА_3 , яка вступивши в управління спадковим майном після смерті ОСОБА_2 за життя не встигла оформити право власності на свою частку у спадщині після смерті ОСОБА_2 , а тому переконаний, що він, як єдиний спадкоємкць після смерті бабусі та матері, має право на визнання за ним права власності на спадкове майно. Просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 26.06.2020 відкрито провадження в справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 27.08.2020 закрито підготовче провадження в справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку, представник подав заяву, якою позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позові, просить позов задовольнити, а розгляд справи проводити без його участі та участі його довірителя.

Відповідач Білоберізька сільська рада об`єднаної територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області в судове засідання не з`явився, Представник відповідача, в.о. старости в с. ОСОБА_5 попередньо 21.07.2020 подала заяву якою позовні вимоги визнала повністю, не заперечила проти задоволення позову, розгляд справи просить проводити без її участі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, суд позов задовольняє з таких підстав.

Як вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 18.03.1997, виданого Устеріківською сільською Радою народних депутатів (а.с. 5), ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 с Устеріки.

Згідно з заповітом від 04.08.1994 (зворот а.с.10), ОСОБА_2 на випадок своєї смерті заповіла дочці ОСОБА_3 , 1945 року народження та онуку ОСОБА_1 , 1971 року народження, все її майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що їй буде належати в день смерті і на що вона за законом матиме право в рівних долях, які проживають в с.Устеріки, Верховинського району, Івано-Франківської області.

Згідно з ст. 524 ЦК УРСР (в редакції 1963 року, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно з ст. 527 ЦК УРСР спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

В статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст. 534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Згідно з ст.548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК УРСР визначає дії, що свідчать про прийняття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, зокрема, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Як вбачається з довідок Білоберізької сільської ради об`єднаної територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області від 26.11.2019, та від 11.06.2020 №24/02.2-19/1, 2-11/239, 2-11/240 (а.с.11 зворот,15, 73) ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала з дочкою ОСОБА_3 та онуком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , які були там зареєстровані.

Таким чином, з наведеного вбачається, що на момент смерті заповідача ОСОБА_2 , в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 постійно проживали ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які у відповідності до ст.549 ЦК УРСР є такими, що прийняли спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

В той же час, як вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 19.07.1999, виданого Устеріківською сільською радою (а.с. 11), ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в с Устеріки.

З свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 від 22.12.1971 (а.с.13) вбачається, що батьками ОСОБА_1 являються ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Оскільки ОСОБА_1 являється сином ОСОБА_3 та на день смерті проживав з нею, а тому він будучи спадкоємцем за законом першої черги, згідно вимог ст.549 ЦК УРСР є такими, що прийняв спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , а саме 1/2 частину житлового будинку.

Як вбачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватного нотаріуса Верховинського районного нотаріального округу Мартищук О.Я. від 20.02.2020 №30/02-31 (а.с.57), у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 на спадкове майно, зокрема житловий будинок, позивачу було відмовлено через відсутність підтверджуючих документів про право власності спадкодавця на зазначене нерухоме майно.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що оскільки правовстановлюючі документи на спадкове майно, а саме житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , відсутні, а тому він позбавлений можливості у встановленому законом порядку зареєструвати право власності на дане нерухоме майно.

Дійсно, як встановлено судом на даний час право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , ні за ким, в тому числі і за ОСОБА_1 , не зареєстровано і свідоцтво про право власності на будинок не видавалося.

20.05.2020 на житловий будинок АДРЕСА_2 ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт (а.с. 16-18).

Згідно представленого технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами вбачається, що він знаходиться в АДРЕСА_1 , позначений на плані під літерою «А», що складається з коридору під номером 1, площею 4,0 м.кв., кімнати під номером 2, площею 14,7 м.кв., кухні під номером 3, площею 7,8 м.кв., кімнати під номером 4, площею 9,4 м.кв., кімнати під номером 5, площею 15,6 м.кв., санвузлу під номером 6, площею 3,3 м.кв., коридору під номером 7, площею 4,7 м.кв., та до якого входять господарські будівлі та споруди: стайня, позначена на плані під літерою "Б", вбиральня, позначена на плані під літерою "В", сарай, позначений на плані під літерою "Г", оборіг, позначений на плані під літерою "Д". Житловий будинок, стайня та вбиральня були споруджені у 1975 році, сарай та оборіг 1989 року.

Як вбачається з довідки Білоберізької сільської ради об`єднаної територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області від 05.06.2020 №2-11/234 (а.с.10) ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 належав житловий будинок загальною площею 59,5 м.кв. з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності в Україні до моменту набрання чинності ЦК України з 01.01.2004 року регулювалися положеннями ЦК України 1963 року та Законом України "Про власність", який введено в дію з 15.04.1991.

Відповідно до положень ст.12 цього Закону було визначено, що громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.

Об`єктами права індивідуальної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення (ст. 13 Закону).

За таких обставин суд вважає, що спірний будинок був належним чином набутий у власність покійною ОСОБА_2 і на момент її смерті входив в об`єм спадкового майна.

При цьому суд переконаний, що відсутність реєстрації права власності на нерухоме майно не може бути перешкодою для прийняття спадщини позивачем, так як відповідно до ч.4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав. Крім цього, у інший спосіб позивач позбавлений можливості захисту свого майнового права на прийняття спадщини в цій частині, оскільки внаслідок смерті власника майна адміністративна процедура здійснення оформлення правовстановлюючих документів на житловий будинок є унеможливлена.

А тому, враховуючи, що позивач, будучи спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 прийняв спадщину на Ѕ частину житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , однак не може оформити спадкові права з причин, що не залежать від його волі, а тому слід визнати за ним право власності на дане майно в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

В той же час, довідкою Білоберізької сільської ради об`єднаної територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області від 11.06.2020 №2-11/239 підтверджується, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 належала частка житлового будинку, загальною площею 59.5 м.кв. з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 .

Судом вже встановлено, що спадщину, а саме Ѕ частину житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який був належним чином набутий у власність покійною ОСОБА_2 і на момент її смерті входив в об`єм спадкового майна, за заповітом після смерті ОСОБА_2 , прийняла також ОСОБА_3 . Однак у встановленому законом порядку, вона не встигла оформити свої спадкові права та отримати свідоцтво про право власності на свою частку у майні, спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 прийняв позивач ОСОБА_1 , а тому суд вважає, що за ним слід визнати право власності на Ѕ частину житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 . Враховуючи вищенаведене позов слід задовольнити.

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 354, 355, Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на 1/2 частину нерухомого майна, а саме: житловий будинок АДРЕСА_3 , позначений на плані під літерою «А», що складається з коридору під номером 1, площею 4,0 м.кв., кімнати під номером 2, площею 14,7 м.кв., кухні під номером 3, площею 7,8 м.кв., кімнати під номером 4, площею 9,4 м.кв., кімнати під номером 5, площею 15,6 м.кв., санвузлу під номером 6, площею 3,3 м.кв., коридору під номером 7, площею 4,7 м.кв., разом з господарськими будівлями та спорудами: стайню, позначену на плані під літерою "Б", вбиральню, позначену на плані під літерою "В", сарай, позначений на плані під літерою "Г", оборіг, позначений на плані під літерою "Д".

Визнати за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на 1/2 частину нерухомого майна, а саме: житловий будинок АДРЕСА_3 , позначений на плані під літерою «А», що складається з коридору під номером 1, площею 4,0 м.кв., кімнати під номером 2, площею 14,7 м.кв., кухні під номером 3, площею 7,8 м.кв., кімнати під номером 4, площею 9,4 м.кв., кімнати під номером 5, площею 15,6 м.кв., санвузлу під номером 6, площею 3,3 м.кв., коридору під номером 7, площею 4,7 м.кв., разом з господарськими будівлями та спорудами: стайню, позначену на плані під літерою "Б", вбиральню, позначену на плані під літерою "В", сарай, позначений на плані під літерою "Г", оборіг, позначений на плані під літерою "Д".

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .

Відповідач: Білоберізька сільська рада об`єднаної територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області, юридична адреса: с.Білоберізка, Верховинський район, Івано-Франківська область; ЄДРПОУ 40468386.

Повний текст судового рішення складено 05 жовтня 2020 року.

Суддя: Бучинський А.Б.