Рішення № 91986740, 28.09.2020, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/7783/19

Провадження № 2/946/287/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2020 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Бурнусуса О.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Коробко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ізмаїла в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 15.04.2010 року в розмірі 127901 грн. 83 коп., яка складається з: заборгованості за кредитного в розмірі 235 грн. 85 коп.; заборгованості по процентам в сумі 126814 грн. 98 коп.; заборгованості за пенею та комісією з 15.04.2010 року по 30.12.2015 року в розмірі 850 грн. А також, просив стягнути з ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1921 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.04.2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, згідно якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 700 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцем терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач умови Договору виконав в повному обсязі, проте відповідач платежі належним чином не здійснив, у зв`язку із чим станом на 30.09.2019 року за ним утворилась заборгованість в розмірі 132300 грн. 91 коп. Законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь - яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 127901 грн. 83 коп.

В судове засідання представник позивача акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надавав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, якою просить застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог позивача згідно п. 3 ст. 267 ЦК України та відмовити акціонерному товариству «ПриватБанк» у задоволенні позовних вимог «Про стягнення заборгованості» у повному обсязі зі спливом строків позовної давності. Посилаючись на те що позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та просить стягнути заборгованість в розмірі 127901 грн. 83 коп. за кредитним договором № б/н від 15.04.2010 року і судові витрати в розмірі 1921 грн. Разом з тим, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом вже після спливу строків позовної давності, так строк дії платіжної картки № НОМЕР_1 , на яку ОСОБА_1 були надані грошові кошти становить до 06/2015 року, що підтверджується копією картки, та довідкою №30.1.0.0/2 -20191023/211 від 20.03.2020 року. Тому, правовідносини згідно даної картки припинені з 06.2015 року. Останній платіж ОСОБА_1 було здійснено 02.12.2015 року у розмірі 1700 грн. Після цієї дії до відповідача не було ніяких претензій, листів або попереджень від представника позивача про наявність заборгованості або за інших причин, позивач не звертався за захистом своїх прав або інтересів. Відповідачем не було здійснено ніяких дій за вказаною карткою, інші картки «ПриватБанку» відповідачу не видавалось. Таким чином, сплив строк позовної давності для позовної заяви про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне в задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України - здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як вбачається з позовних вимог 15.04.2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №б/н (заява позичальника), згідно з умовами договору Банком передано відповідачу кредитну картку зі строком дії до 06/15 (тобто до червня 2015 року), з встановленим початковим лімітом на суму 700 грн.

Відповідач ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява позичальником разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, ОСОБА_1 належним чином не виконав свої зобов`язання за кредитним договором і згідно розрахунку суми заборгованості наданої банком, станом на 30.09.2019 року за ним утворилась заборгованість в розмірі 127901 грн. 83 коп., яка складається з: заборгованості за кредитного в розмірі 235 грн. 85 коп.; заборгованості по процентам в сумі 126814 грн. 98 коп.; заборгованості за пенею та комісією з 15.04.2010 року по 30.12.2015 року в розмірі 850 грн.

Суд приходить до висновку, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором та непогашенням заборгованості за платіжною карткою в повному обсязі, банк має право на стягнення заборгованості за умовами кредитного договору.

Разом з тим, строк дії картки вказаний на лицевій стороні карти (місяць і рік), і вона діє до останнього календарного дня зазначеного місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі - останнім днем місяця, указаного на картці.

На правовідносини, які виникли між сторонами, у тому числі і стосовно повернення отриманих у кредит (позику) грошових коштів поширюються положення ст.257 ЦК України.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 1 ст. 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. За частиною 3 цієї статті передбачено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Відповідно до Умов та правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Згідно довідки наданої АТ КБ «ПриватБанк» від 20.03.2020 року за № 30.1.0.0/2-20191023/211, ОСОБА_1 , згідно кредитного договору б/н від 15.04.2010 року, отримав картки № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_1 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 06.2015 року.

Також, згідно кредитної картки «Універсальна» виданої відповідачу ОСОБА_1 строк її дії вказаний до 06/15, тобто червень 2015 року.

Крім цього, згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 15.04.2010 року останній платіж відповідачем ОСОБА_1 було здійснено 02.12.2015 року в розмірі 1700 гривень.

Разом з тим, представник позивача акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду із зазначеним позовом лише 29.10.2019 року.

Судом приймається до уваги, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 статті 267 ЦК України).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором та непогашенням заборгованості за платіжною карткою, банк має право на стягнення заборгованості за умовами кредитного договору, проте АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про захист свого порушеного права лише 29.10.2019 року, тобто з пропуском установленого статтею 257 ЦК України трирічного строку позовної давності, оскільки останній платіж відповідачем було здійснено 02.12.2015 року, а згідно кредитної картки «Універсальна» виданої відповідачу строк її дії до 06/15, тобто червень 2015 року.

На підставі викладеного, суд відмовляє в задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 133, 141, 200-206, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (розташований за адресою: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ - 14360570) до ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Ізмаїльським МВ ГУМВС України в Одеській області від 06.01.2010 року, РНОКПП - НОМЕР_5 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02 жовтня 2020 року.

Суддя: О.О.Бурнусус