Постанова № 91986458, 05.10.2020, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа №491/814/20

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2020 рокум. Ананьїв

Суддя Ананьївського районного суду Одеської області Желясков Олег Олександрович, за участю секретаря судового засідання Гула О.Р. та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в місті Ананьїв Одеської області, справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління Служби безпеки України в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.212-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Ананьїв Одеської області, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 24 квітня 1997 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , працюючої на посаді головного спеціаліста з мобілізаційної роботи Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області, протягом року притягувалась до адміністративної відповідальності за п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , працюючи на посаді головного спеціаліста з мобілізаційної роботи Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області та будучи відповідно до розпорядження голови Ананьївської РДА Одеської області 31 травня 2018 року призначеною тимчасово відповідальною за ведення секретного діловодства в Ананьївській районній державній адміністрації, до функціональних обов`язків якої віднесено забезпечення режиму секретності, постійного контролю за його додержанням, будучи раніше притягнутою до адміністративної відповідальності за п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП, у проміжок часу з 4 грудня 2019 року по 10 серпня 2020 року не вжила заходів до усунення порушень щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці.

За вказаним фактом спеціалістом 1 категорії відділу охорони державної таємниці Управління Служби безпеки України в Одеській області Абдулджановою О.І. складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення №56 від 2 вересня 2020 року за ч.2 ст.212-2 КУпАП.

1 жовтня 2020 року на адресу суду надійшли заперечення ОСОБА_1 на протокол про адміністративне правопорушення №56 від 2 вересня 2020 року (а.с.62-66) з додатками (а.с.67-98).

В зазначених запереченнях ОСОБА_1 зазначила, що протокол про адміністративне правопорушення №56 від 02 вересня 2020 року відносно неї складений неправомірно та в її діях не вбачається складу правопорушення з наступних підстав:

1) Листом Управління Служби безпеки України в Одеській області від 16 червня 2020 року №65/11/4143дск повідомлено, що з 16 червня 2020 року Ананьївській районній державній адміністрації Одеської області скасовано дію спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею №ОД-3-2016-61 від 18 червня 2016 року. В зв`язку з цим, ОСОБА_1 , як посадова особа, тимчасово відповідальна за ведення таємного діловодства в Ананьївській райдержадміністрації, з вказаної дати не мала юридичного та фактичного доступу і законних повноважень працювати з таємними документами.

З метою отримання спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, Ананьївською райдержадміністрацією було підготовлено заявку від 03 липня 2020 року №01-17/20дск на проведення спеціальної експертизи щодо наявності умов, необхідних для провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею в Ананьївській районній державній адміністрації Одеської області та направлено на адресу УСБУ в Одеській області для відповідного реагування.

Згідно припису начальника Управління Служби безпеки України в Одеській області від 27 липня 2020 року №65/11/5841 спеціальна експертиза щодо наявності умов, необхідних для провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею в Ананьївській районній державній адміністрації Одеської області, була проведена 29 липня 2020 року і тривала 1 день – 29 липня 2020 року, а протокол №56 про адміністративне правопорушення вручено ОСОБА_1 працівником УСБУ в Одеській області ОСОБА_2 для ознайомлення та підпису про ознайомлення 02 вересня 2020 року.

Супроводжувальний лист від 10 серпня 2020 року №65/11/6084дск з додатками: акт спеціальної експертизи наявності умов, необхідних для провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, у Ананьївській районній державній адміністрації від 10 серпня 2020 року №65/11/6081дск та спеціальний дозвіл на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею №ОД-3-2020-57 від 10 серпня 2020 року надійшов до райдержадміністрації 03 вересня 2020 року та був зареєстрований 03 вересня 2020 року за №01-17/15дск, тобто Ананьївська районна державна адміністрація отримала 03 вересня 2020 року спеціальний дозвіл на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею №ОД-3-2020-57 від 10 серпня 2020 року і саме з моменту його надходження до райдержадміністрації, тобто 03 вересня 2020 року Ананьївській райдержадміністрації ОСОБА_1 , як посадовій особі, тимчасово відповідальній за ведення таємного діловодства в райдержадміністрації, надано дозвіл працювати з матеріальними носіями таємної інформації, який райдержадміністрація і ОСОБА_1 , як посадова особа, не мали з 16 червня 2020 року.

Також, ОСОБА_1 зазнає в запереченнях, що спеціальна експертиза щодо наявності умов, необхідних для провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею в Ананьївській районній державній адміністрації Одеської області була проведена працівниками УСБУ в Одеській області 29 липня 2020 року, тобто саме тоді, коли ОСОБА_1 , як тимчасово відповідальна за ведення таємного діловодства в райдержадміністрації, не мала дозволу працювати з матеріальними носіями таємної інформації. В день проведення працівниками УСБУ в Одеській області спецекспертизи, а саме 29 липня 2020 року, всі матеріальні носії таємної інформації знаходились в спеціальних сховищах в опечатаному вигляді, що розміщені в режимному приміщенні №17 райдержадміністрації та не доступні для ОСОБА_1 , тому юридичної та фактичної можливості і законних повноважень усувати начебто виявлені недоліки у неї не було можливості. Саме працівники УСБУ в Одеській області 29 липня 2020 року відкрили опечатані сховища з таємними документами і почали роботу з ними.

Виходячи з вищевказаного, на бланку, де ОСОБА_1 надавались пояснення, які є в матеріалах справи на сторінці 4, вона зазначила, що зі змістом протоколу за №56 про притягнення її до адміністративної відповідальності вона не згодна та є всі підстави вважати його складеним неправомірно, оскільки відсутній склад адміністративного правопорушення.

2) ОСОБА_1 також звертаю увагу суду на те, що зміст ч.2 ст.212-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка вказана в протоколі №56 та згідно якої вона притягується до адміністративної відповідальності, взагалі не відповідає характеру викладеного в цьому ж протоколі порушення, яке вона начебто скоїла. Так в її функціональних обов`язках взагалі не має повноважень, які б передбачали функції засекречування в тому аспекті, який застосовується у вказаній частині відповідної статті. Цей факт, на думку ОСОБА_1 дає підстави визнати протокол №56 щодо притягнення мене до адміністративної відповідальності взагалі не дійсним.

3) Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що під час проведення 29 липня 2020 року працівниками УСБУ в Одеській області спеціальної експертизи щодо наявності умов, необхідних для провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею у Ананьївській районній державній адміністрації, та безпосередньо після неї, зауважень щодо наявності недоліків винесено не було і вона взагалі не знала про їх існування. Але 02 вересня 2020 року до райдержадміністрації прибув працівник УСБУ в Одеській області ОСОБА_2 з метою ознайомити ОСОБА_1 з протоколом, чому вона була дуже здивована, так як ніяких розмов про недоліки під час проведення експертизи не було. Зазначений працівник звернувся до ОСОБА_1 з проханням, щоб вона вказала місяць вручення протоколу - серпень, про що вона відмовилась (місяць серпень перекреслений на протоколі) і вказала реальну дату – 02 вересня 2020 року, при цьому акт про результати перевірки, що відбулась 29 липня 2020 року, на підставі якого начебто був виписаний цей протокол, він для ознайомлення не надав.

Акт спеціальної експертизи наявності умов, необхідних для провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею у Ананьївській районній державній адміністрації фактично надійшов до райдержадміністрації 03 вересня 2020 року без підпису ОСОБА_1 про ознайомлення на місці її проведення, що вказує на те, що вона не могла знати про існування будь-яких недоліків, які були начебто виявлені відповідними працівниками УСБУ в Одеській області під час проведення вказаної експертизи.

Таким чином, на думку ОСОБА_1 був порушений порядок складання адміністративних матеріалів, оскільки час після виявлення начебто недоліків та безпосереднє ознайомлення її зі змістом протоколу складає 37 діб, що робить протокол недійсним, тому що він не відповідає вимогам статті 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно яких протокол про адміністративне правопорушення, в разі його оформлення складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручаєтеся особі яка притягається до, адміністративної відповідальності. Даний факт, на думку ОСОБА_1 є підставою для визнання протоколу №56 відносно неї недійсним.

Окрім того ОСОБА_1 в запереченні вказує на те, що вказаний протокол складався не в її присутності, а був привезений працівником УСБУ в Одеській області ОСОБА_2 02 вересня 2020 року в готовому вигляді, що дає всі підстави для визнання його недійсним. Також робить вказаний протокол відносно неї недійсним і той факт, що його складала одна посадова особа - майор ОСОБА_3 , а ознайомлювала ОСОБА_1 з його змістом інша - працівник УСБУ в Одеській області ОСОБА_2 . При цьому, в наданому ОСОБА_1 екземплярі протоколу підпис ОСОБА_3 відсутній, а в примірнику, який надійшов до суду безпосередньо УСБУ в Одеській області він є. Перераховані факти, як зазначає ОСОБА_1 , дають всі підстави вважати протокол №56 відносно неї недійсним.

4) Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що за вказані правопорушення по зазначеному періоді часу вона вже понесла покарання у вигляді накладення на неї адміністративних стягнень згідно постанов Любашівського районного суду за №3/507/217/2020 від 07 травня 2020 року та №3/507/273/2020 від 27 травня 2020 року, так як всі пункти нинішнього протоколу є ідентичними пунктам протоколів №19 і №20 про адміністративні правопорушення, по яким вже були винесені відповідні рішення та нею понесено покарання, зокрема:

- п.1 Ідентичний пункту 3 протоколу №19 про адміністративні правопорушення;

- п.2 ідентичний пункту 5 протоколу №19 про адміністративні правопорушення;

- п.3 ідентичний пункту 2 протоколу №19 про адміністративні правопорушення;

- п.4 ідентичний пункту 8 протоколу №20 про адміністративні правопорушення;

- п.5 ідентичний пункту 14 протоколу №20 про адміністративні правопорушення;

- п.6 ідентичний пункту 4 протоколу №19 про адміністративні правопорушення;

- п.7 ідентичний пункту 17 протоколу №20 про адміністративні правопорушення;

- п.8 ідентичний пункту 16 протоколу №20 про адміністративні правопорушення;

- п.9 ідентичний пункту 9 протоколу №19 про адміністративні правопорушення;

- п.10 ідентичний пункту 1 протоколу №20 про адміністративні правопорушення;

- п.11 ідентичний пункту 2 протоколу №20 про адміністративні правопорушення;

- п.12 ідентичний пункту 3 протоколу №20 про адміністративні правопорушення.

Виходячи з цього, на думку ОСОБА_1 несення подвійного покарання з даного приводу по відношенню до неї є недопустимим.

5) Також, ОСОБА_1 в поясненнях зазначає, що наслідком складання протоколів №19 і №20 відносно неї про адміністративні правопорушення та винесення відповідних постанов Любашівського районного суду стало скасування з 16 червня 2020 року Ананьївській районній державній адміністрації Одеської області дії спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею №ОД-3-2016-61 від 18 червня 2016 року. Однак, незважаючи на це, по результатам проведеної експертизи Ананьївській районній державній адміністрації Одеської області було знову надано спеціальний дозвіл на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею з 03 вересня 2020 року, хоча до цієї дати питання таємної документації та умови, необхідні для провадження діяльності, пов`язаною з державною таємницею, знаходились в попередньому стані - в стані, при якому дозвіл було скасовано, а саме, на момент 16 червня 2020 року. Це свідчить про необ`єктивність інформації, на підставі якої складалися акт і протокол, та внесення до них недостовірних відомостей.

Окрім зазначеного, ОСОБА_1 просить суд взяти до уваги, що пунктом 4.2 Рішення Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року справа № 1-34/2010 встановлено: «Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.» Тобто, при притягненні особи до адміністративної відповідальності посадова особа органу УСБУ зобов`язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, на думку ОСОБА_1 в її діях як посадової особи, тимчасово відповідальної за ведення таємного діловодства в Ананьївській райдержадміністрації, склад правопорушення взагалі відсутній. Виходячи з цього, керуючись Конституцією України, статтями 9, 33, 245, п.1 ст. 247, 248, 268, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України , «Про державну таємницю», Постанови Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року №939 «Порядок організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», ОСОБА_1 визнати недійсним протокол про адміністративне правопорушення №56 від 2 вересня 2020 року відносно неї недійсним та скасувати його, справу про адміністративне правопорушення відносно неї закрити за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення.

Громадянка ОСОБА_1 2 жовтня 2020 року з`явилася до суду та їй було вручено пам`ятку про її права та обов`язки, передбачені Конституцією України та Кодексом України про адміністративні правопорушення.

При цьому, в судовому засіданні ОСОБА_1 зазначила, що свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення вона не визнає з підстав наведених у запереченнях до протоколу про адміністративне правопорушення, які були подані нею до суду 1 жовтня 2020 року.

Також, 5 жовтня 2020 року до суду через канцелярію надійшло клопотання ОСОБА_1 про долучення до матеріалів справи та дослідження в судовому засіданні документів (а.с.130-131), які, на думку ОСОБА_1 , є доказами відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення. До клопотання додані копії документів, на які ОСОБА_1 посилається у клопотанні (а.с.132-181).

Також, в судовому засіданні ОСОБА_1 надала для долучення до матеріалів справи копії: акту про придатність режимного приміщення №17 Ананьївської районної державної адміністрації для проведення секретних робіт від 3 березня 2020 року №01-17/9дск (а.с.182-184); розпорядження голови Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області від 28 листопада 2019 року №М/9/А-2019 «Про утворення експертної комісії з питань таємниць Ананьївської районної державної адміністрації» (а.с.185).

Зазначені клопотання ОСОБА_1 судом було задоволено, надані нею документи долучені до матеріалів справи та досліджені судом.

При цьому, головуючим було поставлено питання ОСОБА_1 про те, яким з наданих ОСОБА_1 документом підтверджується, наприклад, усунення порушення пункту 217 «Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року №939, яке полягало у тому, що керівнику установи не передано на зберігання запасні ключі від сховища матеріальних носіїв секретної інформації.

На вказане питання ОСОБА_1 зазначила, що факт передачі запасних ключів керівнику підтверджується записом в журналі обліку (а.с.169).

Суд оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212-2 КУпАП, підтверджується зібраними у справі доказами.

Так, згідно частини 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Так, з протоколу про адміністративне правопорушення від 2 вересня 2020 року №56 (а.с.4-8) вбачається, що ОСОБА_1 працюючи на посаді головного спеціаліста з мобілізаційної роботи Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області та будучи відповідно до розпорядження голови Ананьївської РДА Одеської області 31 травня 2018 року призначеною тимчасово відповідальною за ведення секретного діловодства в Ананьївській районній державній адміністрації, до функціональних обов`язків якої віднесено забезпечення режиму секретності, постійного контролю за його додержанням, будучи раніше притягнутою до адміністративної відповідальності за п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП, у проміжок часу з 4 грудня 2019 року по 10 серпня 2020 року не вжила заходів до усунення порушень щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці.

Частиною 2 статті 212-2 КУпАП передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Частиною 1 статті 212-2 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю, а саме: 1) недодержання встановленого законодавством порядку передачі державної таємниці іншій державі чи міжнародній організації; 2) засекречування інформації: про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту; про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, які сталися або можуть статися та загрожують безпеці громадян; про стан здоров`я населення, його життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичне обслуговування та соціальне забезпечення, а також про соціально-демографічні показники, стан правопорядку, освіти та культури населення; про факти порушень прав і свобод людини і громадянина; про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб; іншої інформації, яка відповідно до законів та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, не може бути засекречена; 3) безпідставне засекречування інформації; 4) надання грифа секретності матеріальним носіям конфіденційної або іншої таємної інформації, яка не становить державної таємниці, або ненадання грифа секретності матеріальним носіям інформації, що становить державну таємницю, а також безпідставне скасування чи зниження грифа секретності матеріальних носіїв секретної інформації; 5) порушення встановленого законодавством порядку надання допуску та доступу до державної таємниці; 6) невжиття заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці; 7) провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, без отримання в установленому порядку спеціального дозволу на провадження такої діяльності, а також розміщення державних замовлень на виконання робіт, доведення мобілізаційних завдань, пов`язаних з державною таємницею, в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях, яким не надано спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею; 8) недодержання вимог законодавства щодо забезпечення охорони державної таємниці під час здійснення міжнародного співробітництва, прийому іноземних делегацій, груп, окремих іноземців та осіб без громадянства та проведення роботи з ними; 9) невиконання норм і вимог криптографічного та технічного захисту секретної інформації, внаслідок чого виникає реальна загроза порушення її конфіденційності, цілісності і доступності.

З змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 інкримінується повторне вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП, а саме порушення законодавства про державну таємницю, яке полягає у невжитті заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпеченні контролю за охороною державної таємниці.

Згідно абзацу 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну таємницю» державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.

Абзацом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну таємницю» визначено, допуск до державної таємниці – це оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації.

Відповідно до абзацу 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну таємницю» доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень.

Згідно абзацу 14 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну таємницю» охорона державної таємниці – це комплекс організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на запобігання розголошенню секретної інформації та втратам її матеріальних носіїв.

Частиною 6 статті 5 Закону України «Про державну таємницю» визначено, що забезпечення охорони державної таємниці відповідно до вимог режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, діяльність яких пов`язана з державною таємницею, покладається на керівників зазначених органів, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про державну таємницю» з метою охорони державної таємниці впроваджуються: єдині вимоги до виготовлення, користування, збереження, передачі, транспортування та обліку матеріальних носіїв секретної інформації; дозвільний порядок провадження державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями діяльності, пов`язаної з державною таємницею; обмеження оприлюднення, передачі іншій державі або поширення іншим шляхом секретної інформації; обмеження щодо перебування та діяльності в Україні іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, їх доступу до державної таємниці, а також розташування і переміщення об`єктів і технічних засобів, що їм належать; особливості здійснення державними органами їх функцій щодо державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, діяльність яких пов`язана з державною таємницею; режим секретності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що провадять діяльність, пов`язану з державною таємницею; спеціальний порядок допуску та доступу громадян до державної таємниці; технічний та криптографічний захисти секретної інформації.

Статтею 19 Закону України «Про державну таємницю» визначено, щоєдині вимоги до виготовлення, обліку, користування, зберігання, схоронності, передачі та транспортування матеріальних носіїв секретної інформації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми, з метою реалізації державної політики щодо здійснення діяльності пов`язаної з державною таємницею постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року №939 затверджено «Порядок організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях» (далі – Порядок 939).

Згідно частини 1 статті 21 Закону України «Про державну таємницю» в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, що провадять діяльність, пов`язану з державною таємницею, з метою розроблення та здійснення заходів щодо забезпечення режиму секретності, постійного контролю за їх додержанням створюються на правах окремих структурних підрозділів режимно-секретні органи (далі - РСО), які підпорядковуються безпосередньо керівнику державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації.

Частиною 3 статті 21 Закону України «Про державну таємницю» визначено, що до складу режимно-секретного органу входять підрозділи режиму, секретного діловодства та інші підрозділи, що безпосередньо забезпечують охорону державної таємниці, залежно від специфіки діяльності державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації.

Відповідно до частини 5 статті 21 Закону України «Про державну таємницю» в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях з незначним обсягом робіт, пов`язаних з державною таємницею, де штатним розписом не передбачено створення РСО, облік і зберігання секретних документів, а також заходи щодо забезпечення режиму секретності здійснюються особисто їх керівниками або спеціально призначеним наказом керівника працівником після створення необхідних умов, що забезпечують режим секретності. На них поширюються обов`язки та права працівників РСО.

Частиною 6 статті 21 Закону України «Про державну таємницю» призначення осіб на посади заступників керівників з питань режиму, начальників РСО та їх заступників, а також видання наказу про покладення на окремого працівника обов`язків щодо забезпечення режиму секретності здійснюється за погодженням з органами Служби безпеки України та РСО вищестоящих державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення у липні 2020 року, у ході виконання завдань, покладених на Службу безпеки України, Управлінням Служби безпеки України в Одеській області, під час проведення на підставі ст.20 Закону України «Про державну таємницю» спеціальної експертизи наявності умов, необхідних для провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею в Ананьївській РДА, було виявлено триваюче порушення чинного законодавства у сфері охорони державної таємниці, яке вчинено головним спеціалістом з мобілізаційної роботи ОСОБА_1 , на яку покладений обов`язок щодо забезпечення охорони державної таємниці, постійного контролю за додержанням вимог нормативно-правових актів у сфері охорони державної таємниці та обліку і зберігання секретних документів у вказаній установі.

Відповідно до розпорядження Ананьївської РДА №440/А-2018 від 31 травня 2018 року на ОСОБА_1 , як на посадову особу, було покладено обов`язки щодо забезпечення режиму секретності в установі, ведення секретного діловодства, тощо.

Зазначений факт підтверджується доданою до протоколу про адміністративне правопорушення копією зазначеного розпорядженням та відповідає положенням ч.6 ст.21 Закону України «Про державну таємницю».

У зв`язку із перебуванням ОСОБА_1 на посаді, яка потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці», їй було оформлено допуск до державної таємниці за формою 3 (Розпорядження УСБУ в Одеській області №98-д від 10 вересня 2014 року), та надано доступ до інформації, яка має ступінь секретності «Таємно».

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про державну таємницю» залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці: форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "особливої важливості", "цілком таємно" та "таємно"; форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності "цілком таємно" та "таємно"; форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності "таємно".

Факт надання ОСОБА_1 допуску до держаної таємниці підтверджується доданою до протоколу про адміністративне правопорушення копією довідки облікової картки громадянина про надання допуску та доступу до державної таємниці. Від 18 липня 2014 року №01-17/19дск.

У зв`язку з допуском до державної таємниці, ОСОБА_1 узяла на себе письмове «Зобов`язання громадянина України у зв`язку з допуском до державної таємниці», форма якого визначена додатком 9 Порядку - 939, щодо виконання вимог режиму секретності, додержання вимог законодавства про державну таємницю, а також була - проінформована про відповідальність за порушення законодавства у зазначеній сфері.

Зазначене відповідає положенням частини 6 статті 22 Закону України «Про державну таємницю» та підтверджується в матеріалах справи копією відповідного зобовязання від 9 червня 2014 року.

Згідно розпорядження Ананьївської районної державної адміністрації від 9 жовтня 2014 року «Про надання доступу до державної таємниці головному спеціалісту з питань взаємодії з правоохоронними органами, оборонної та мобілізаційної роботи апарату районної державної адміністрації ОСОБА_1 » ОСОБА_1 надано доступ до державної таємниці за формою 3.

Згідно частини 8 статті 21 Закону України «Про державну таємницю» основними завданнями РСО є: а) недопущення необгрунтованого допуску та доступу осіб до секретної інформації; б) своєчасне розроблення та реалізація разом з іншими структурними підрозділами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій заходів, що забезпечують охорону державної таємниці; в) запобігання розголошенню секретної інформації, випадкам втрат матеріальних носіїв цієї інформації, заволодінню секретною інформацією іноземними державами, іноземними юридичними особами, іноземцями, особами без громадянства та громадянами України, яким не надано допуску та доступу до неї; г) виявлення та закриття каналів просочення секретної інформації в процесі діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації; д) забезпечення запровадження заходів режиму секретності під час виконання всіх видів робіт, пов`язаних з державною таємницею, та під час здійснення зовнішніх відносин; е) організація та ведення секретного діловодства; є) здійснення контролю за станом режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях та на підпорядкованих їм об`єктах.

У відповідності до положень статті 21 Закону України «Про державну таємницю» на ОСОБА_1 , як на особу призначену тимчасово відповідальною за ведення секретного діловодства в Ананьївській районній державній адміністрації, було покладено відповідні функціональні обов`язки, що підтверджується копією «Функціональних обов`язків», яку додано до протоколу про адміністративне правопорушення, та в якій міститься розписка ОСОБА_1 про ознайомлення з ними.

Відповідно до ч.8 ст.21 Закону України «Про державну таємницю» та «Функціональних обов`язків» ОСОБА_1 зобов`язана своєчасно розроблення та реалізація разом з іншими структурними підрозділами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій заходів, що забезпечують охорону державної таємниці; забезпечувати запровадження заходів режиму секретності під час виконання всіх видів робіт, пов`язаних з державною таємницею, та під час здійснення зовнішніх відносин.

Так, згідно розділу «Основні завдання» «Функціональних обов`язків» основними завданнями ОСОБА_1 , як тимчасово відповідальної за ведення секретного діловодства в Ананьївській районній державній адміністрації, є: недопущення необґрунтованого допуску та доступу осіб до відомостей, що становлять державну таємницю; своєчасне розроблення і реалізація з іншими структурними підрозділами райдержадміністрації заходів, що забезпечують охорону державної таємниці; запобігання розголошенню відомостей, що становлять державну таємницю, заволодінню державною таємницею іноземними особами, особами без громадянства та громадянами України, яким не надано допуск та доступ до зазначеної інформації; забезпечення запровадження заходів особливого режиму діяльності райдержадміністрації та її структурних підрозділів під час виконання всіх видів робіт, пов`язаних з державною таємницею; організація секретного діловодства.

Проте, в супереч норм законодавства та функціональних обов`язків ОСОБА_1 належних заходів до забезпечення охорони державної таємниці не вжила.

Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення внаслідок порушень вимог режиму секретності, в установі створено передумови (загрози) до витоку секретної інформації, у зв`язку з чим Управлінням СБ України в Одеській області прийнято рішення про зупинення та скасування спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею.

Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення у у липні 2020 року комісією Управління СБУ в Одеській області під час проведення спеціальної експертизи у Ананьївській РДА (на підставі заявки Ананьївської РДА) виявлені численні порушення вимог режиму секретності за напрямами охорони державної таємниці, які перевірялись, що свідчить про неналежне ставленням ОСОБА_1 до своїх обов`язків, порушення вимог: ст. 21 Закону України «Про державну таємницю» та пунктів Порядку - 939, та ігнорування висновків СБУ, які були викладені у попередньому акті спецекспертизи та перевірки (№65/11/5104дск від 18 серпня 2016 року та №65/11/10194дск від 03 грудня 2019 року), зокрема:

у порушення вимог п.767 Порядку - 939, не визначена посадова особа, яка повинна виконувати обов`язки уповноваженого РСО на період його тимчасової відсутності (відпустки, відрядження, хвороби, тощо);

у порушення вимог пунктів 160 - 161 Порядку - 939, не здійснюються планові заходи щодо перегляду та приведення грифів секретності матеріальних носіїв секретної інформації (далі – МНСІ), що зберігаються в установі, у відповідність із ЗВДТ та не складаються переліки МНСІ;

у порушення вимог п.42 (15) Порядку - 939, ОСОБА_1 з 2016 року не проводяться навчання працівників, яким надано допуск до державної таємниці;

акт придатності режимного приміщення №17 не відповідає вимогам п.211 Порядку -939;

обладнання режимного приміщення не відповідає вимогам п. 208 Порядку – 939;

у порушення вимог п.214 Порядку - 939, відсутнє місце для роботи виконавців з МНСІ;

У порушення вимог п.217 Порядку - 939, керівнику установи не передано на 30ерігання запасні ключі від сховища матеріальних носіїв секретної інформації;

У порушення вимог п. 42 (12) Порядку - 939, начальником РСО не здійснюється облік особистих номерних металевих печаток;

інструкція на випадок виникнення надзвичайної ситуації, не відповідає вимогам пункту 229 Порядку - 939;

«План заходів на особливий період» не відповідає вимогам п. 737 Порядку — 939.

Наявність зазначених порушень підтверджується копіє «Акту спеціальної експертизи наявності умов, необхідних для провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, у Ананьївській районній державній адміністрації» від 10 серпня 2020 року.

Як зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, внаслідок зазначених недоліків в установі створені передумови до витоку секретної інформації.

З наведеного вбачається, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП, а саме порушення законодавства про державну таємницю, яке полягає у невжитті заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпеченні контролю за охороною державної таємниці.

При цьому, до протоколу про адміністративне правопорушення додано копії постанови Любашівського районного суду Одеської області від 07 травня 2020 року та від 27 травня 2020 року, відповідно до яких ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП та накладено на неї відповідні адміністративні стягнення.

З наведеного вбачається, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.2 ст.212-2 КУпАП.

Судом досліджено документи, які за клопотанням ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи (а.с.132-185), та з них встановлено, що ОСОБА_1 частково усунуто порушення, викладені в акті №65/11/6081дск від 10 серпня 2020 року, які стали підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення №56 від 2 вересня 2020 року. Також, з зазначених документів, вбачається, що ОСОБА_1 доповідала керівнику Ананьївської районної державної адміністрації про частину порушень, які були встановлені у акті.

Проте, надані ОСОБА_1 не містять доказів вжиття заходів до усунення деяких порушень, викладених у акті №65/11/6081дск від 10 серпня 2020 року, які стали підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення №56 від 2 вересня 2020 року, або вжиття будь-яких заходів реагування на зазначені порушення.

Так, на приклад, згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 допущено порушення пункту 217 Порядку 939, яке полягає в тому, що керівнику установи не передано запасні ключі від сховища матеріальних носіїв секретної інформації.

Абзацом 3 пункту 217 Порядку 939 (а.с.40) визначено, що запасні ключі від усіх сховищ матеріальних носіїв секретної інформації і вхідних дверей режимних приміщень (зон, територій) постійно зберігаються у сейфі (металевій шафі) начальника РСО чи його заступника в пеналах (пакетах), опечатаних особистими номерними металевими печатками відповідальних осіб. Один комплект ключів від такого сейфа (металевої шафи) та вхідних дверей режимного приміщення, в якому він розташовується, начальник РСО передає в опечатаному пеналі (конверті) на зберігання керівникові підприємства, установи, організації за його підписом в журналі за формою згідно з додатком 31.

ОСОБА_1 пояснила у судовому засіданні, що зазначене порушення усунено про, що свідчить записом в журналі про передачу керівнику Ананьївської РДА опечатаного конверту з запасними ключами (а.с.169).

Проте, вивченням наданої ОСОБА_1 копії сторінки з журналу формою згідно з додатком 31 (а.с.169) встановлено, що в журналі міститься запис про передачу у березні 2020 року голові Ананьївської РДА ключів від вхідних дверей до приміщення №17, в якому розташовано РСО Ананьївської РДА.

При цьому, з зазначеної копії сторінки з журналу вбачається, що ключі від сейфу №1 та залізного ящика №2 голові Ананьївської РДА не передані, що є порушенням пункту 217 Порядку 939, оскільки запасні ключі від сховищ МНСІ та вхідних дверей мають зберігатися в опечатаному вигляді в одному зі сховищ МНСІ, а керівнику установи має бути передано комплект ключів від вхідних дверей режимного приміщення та сховище МНСІ, в якому зберігаються всі запасні ключі.

Зазначений факт порушення підтверджується також наданою ОСОБА_1 копією акту про придатність режимного приміщення №17 Ананьївської районної державної адміністрації для проведення секретних робіт від 3 березня 2020 року №01-17/9дск (а.с.182-184), в абзацах 3-4 розділу «Охорона» якого зазначено, що один комплект ключів від режимного приміщення переданий в опечатаному вигляді під особистий підпис голові районної державної адміністрації на зберігання, про що зроблено запис в журналі за формою 31. Запасні ключі від вхідних дверей та сховищ постійно зберігаються в опечатаному вигляді в сховищі №1.

За наведених обставин, вразі настання екстреної ситуації, яка потребуватиме переміщення матеріальних носіїв секретної інформації (стихійне лихо, пожежа…), за відсутності керівника РСО або особи, що виконує його обов`язки, голова Ананьївської РДА не матиме доступу до сховищ МНСІ, оскільки має лише комплект ключів від вхідних дверей режимного приміщення, проте не має доступу до запасних ключів від сховищ МНСІ, оскільки вони зберігаються у сховищі МНСІ №1, комплекту ключів від якого керівник Ананьївської РДА не має, зазначене є порушенням п.217 Порядку 939 та може призвести до втрати МНСІ.

Також, згідно протоколу про адміністративне правопорушення в «План заходів на особливий період» не відповідає вимогам п.737 Порядку 939.

Згідно акту №65/11/6081дск від 10 серпня 2020 року (а.с.26) зазначене порушення полягає в тому, що «План заходів щодо забезпечення режиму секретності у разі введення правового режиму воєнного або надзвичайного стану», затвердженого керівником установи від 24 березня 2020 року №01-17/11дск, не містить переліки МНСІ, які в умовах воєнного або надзвичайного стану залишаються на місці чи переміщуються в безпечні місця в межах установи, передаються для зберігання до архівних установ, вивозяться до місць евакуації, знищуються на місці. Наявний загальний перелік МНСІ, не розбитий на групи.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України «Про державну таємницю» матеріальні носії секретної інформації - матеріальні об`єкти, в тому числі фізичні поля, в яких відомості, що становлять державну таємницю, відображені у вигляді текстів, знаків, символів, образів, сигналів, технічних рішень, процесів тощо.

Пунктом 737 Порядку 939 (а.с.43) визначено, що плани заходів також повинні містити: 1) переліки матеріальних носіїв секретної інформації, які в умовах воєнного або надзвичайного стану залишаються на місці чи переміщуються в безпечні місця в межах підприємства, установи, організації, передаються для зберігання до архівних установ, вивозяться до місць евакуації, знищуються на місці. Зазначені переліки складаються таким чином, щоб уникнути необхідності їх постійно переробляти у зв`язку з поточними змінами у журналі або картці обліку РСО.

ОСОБА_1 надано до суду копію «Плану заходів щодо забезпечення режиму секретності в Ананьївській районній державній адміністрації на особливий період» від 24 березня 2020 року №01-17/11дск (далі - План від 24 березня 2020 року), затвердженого головою Ананьївської РДА 24 березня 2020 року (а.с.160-161), з якого вбачається, що сам зазначений документ не містить переліку матеріальних носіїв секретної інформації, які в умовах воєнного або надзвичайного стану залишаються на місці чи переміщуються в безпечні місця в межах підприємства, установи, організації, передаються для зберігання до архівних установ, вивозяться до місць евакуації, знищуються на місці.

Суд бере до уваги, що пункт 3 Плану від 24 березня 2020 року містить згадку про підготовку матеріальних носіїв секретної інформації до вивезення до місць евакуації, передачі для зберігання до Державного архіву Одеської області або знищення відповідно до уточнених переліків згідно додатку 1 та 2. Проте, зазначені додатки суду не надані, та він не може робити висновки щодо їх змісту та відповідності вимогам п.737 Порядку 939.

Проте, слід зазначити, що пункти 10-15 План від 24 березня 2020 року, якими передбачено знищення МНСІ (п.12), передача МНСІ на архівне зберігання до Державного архіву Одеської області (п.13), без попереднього виконання пункту 5 плану, взагалі не містять будь-яких переліків або посилань на переліки МНСІ, які підлягають знищенню або передачі до архівної установи.

Крім того, План від 24 березня 2020 року взагалі не містить жодної згадки про перелік МНСІ, які залишаються на місці чи переміщуються в безпечні місця в межах підприємства, установи, організації.

З наведеного вбачається, що План від 24 березня 2020 року не містить усіх необхідних відомостей, передбачених п.737 Порядку 939.

Також, в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено про порушення вимог пункту 229 Порядку 939, а саме те, що «Інструкція на випадок виникнення надзвичайної ситуації» не відповідає вимогам зазначеного пункту.

Згідно акту №65/11/6081дск від 10 серпня 2020 року (а.с.26) зазначеною інструкцією не передбаченого повідомлення про подію органу СБУ.

Пунктом 229 Порядку 939 визначено, що у разі виникнення пожежі аварії чи інших надзвичайних ситуацій у режимному приміщенні (зоні, території), спецсховищі черговий підприємства, установи організації, а також працівники охорони негайно викликають пожежну охорону чи відповідну аварійну службу, повідомляють про це керівнику підприємства, установи, організації начальнику РСО, органу СБУ, вживають вичерпних заходів для ліквідації пожежі, аварії тощо та їх наслідків.

З наданої ОСОБА_1 «Інструкції на випадок виникнення надзвичайної ситуації (пожежі, стихійного лиха, спрацювання сигналізації тощо) в режимно-секретному органі районної державної адміністрації», затвердженої головою Ананьївської РДА 3 липня 2020 року (а.с.129-150) вбачається, що пунктом 5 зазначеної Інструкції визначено, що: «При виникненні надзвичайної ситуації (пожежі, стихійного лиха, спрацювання сигналізації тощо), інформується голова Ананьївської районної державної адміністрації, при необхідності УСБУ в Одеській області…».

Таке формулювання «при необхідності УСБУ в Одеській області» фактично, робить для чергового підприємства, установи організації, а також працівників охорони, повідомлення органу СБУ про надзвичайну ситуацію необов`язковим, що є порушенням вимог п.229 Порядку 939.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності через бездіяльність, яка полягає у незабезпеченні дотримання ряду вимог Порядку 939 щодо забезпечення охорони державної таємниці, кожне з яких незалежно від їх сукупності призводить до порушення вимог законодавства щодо охорони державної таємниці, що свідчить про те, що незважаючи на часткове усунення ОСОБА_1 порушень, викладених в акті №65/11/6081дск від 10 серпня 2020 року, до усунення їх в повному обсязі в її діях продовжує існувати склад адміністративного правопорушення.

З приводу заперечень ОСОБА_1 до протоколу про адміністративне правопорушення суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, з приводу зазначення ОСОБА_1 про те, що вона, як посадова особа, тимчасово відповідальна за ведення таємного діловодства в Ананьївській райдержадміністрації, з вказаної дати не мала юридичного та фактичного доступу і законних повноважень працювати з таємними документами, у зв`язку з тим, що відповідно до листа Управління Служби безпеки України в Одеській області від 16 червня 2020 року №65/11/4143дск з 16 червня 2020 року Ананьївській районній державній адміністрації Одеської області скасовано дію спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею №ОД-3-2016-61 від 18 червня 2016 року, слід зазначити наступне.

Так, ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.212-2 КУпАП у проміжок часу з 4 грудня 2019 року по 10 серпня 2020 року.

Суд бере до уваги, що 16 березня 2020 року Управлінням Служби безпеки України в Одеській області було проведено перевірки стану охорони державної таємниці у Ананьївській районній державній адміністрації Одеської області, за результатами якої складено акт від 16 березня 2020 року №65/11/1890дск.

У зв`язку з виявленими порушенням відносно ОСОБА_1 було складено протоколи про адміністративні правопорушення за п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП, за результатами розгляду яких ОСОБА_1 було визнано винною та накладено на неї адміністративні стягнення, що підтверджується копіями постанов Любашівського районного суду Одеської області від 07 травня 2020 року та від 11 червня 2020 року.

Також, суд бере до уваги, що згідно листа Управління Служби безпеки України в Одеській області від 16 червня 2020 року №65/11/4143дск з 16 червня 2020 року Ананьївській районній державній адміністрації Одеської області скасовано дію спеціального дозволу на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею №ОД-3-2016-61 від 18 червня 2016 року.

Проте, як вбачається з наведеного у проміжок часу з 16 березня 2020 року по 16 червня 2020 року, тобто після проведення перевірки, яка стала підставою для складення відносно ОСОБА_1 протоколів про адміністративні правопорушення, передбачені п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП та винесення Любашівським районним судом Одеської області постанов від 07 травня 2020 року та від 11 червня 2020 року до дати коли Ананьївській районній державній адміністрації було скасовано дозвіл на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, тобто - 16 червня 2020 року, існує проміжок часу, який складає 3 місяці, протягом якого Ананьївська РДА на законних підставах могла здійснювати діяльність пов`язану з державної таємницею, на законних підставах, та ОСОБА_1 , як тимчасово відповідальна за ведення секретного діловодства в Ананьївській районній державній адміністрації, відповідно до Закону України «Про державну таємницю» та її функціональних обов`язків мала здійснювати заходи з забезпечення режиму секретності, постійного контролю за його додержанням.

З приводу зазначення ОСОБА_1 про те, що зміст ч.2 ст.212-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка вказана в протоколі №56 та згідно якої вона притягується до адміністративної відповідальності, взагалі не відповідає характеру викладеного в цьому ж протоколі порушення, яке вона начебто скоїла. Так в її функціональних обов`язках взагалі не має повноважень, які б передбачали функції засекречування в тому аспекті, який застосовується у вказаній частині відповідної статті, суд зазначає наступне.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП, а саме порушення законодавства про державну таємницю, яке полягає у невжитті заходів щодо забезпечення охорони державної таємниці та незабезпеченні контролю за охороною державної таємниці.

При цьому, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 постановами Любашівського районного суду Одеської області від 07 травня 2020 року та від 11 червня 2020 року вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП та на неї було накладено стягнення за вчинення вказаних правопорушень її дії кваліфікуються за ч.2 ст.212-2 КУпАП, якою передбачено відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Відповідальність за засекречування інформації або безпідставне засекречування інформації передбачена пунктами 2 та 3 частини 1 статті 212-2 КУпАП.

Щодо посилань ОСОБА_1 на порушення вимог статті 254 КУпАП, а саме складення протоколу про адміністративне правопорушення з порушенням визначеного зазначеною статтею двадцятичотирьохгодинного строку, у зв`язку з відсутністю в нормах КУпАП положень, які б регулювали здійснення оцінки доказів щодо їх належності та допустимості суд вважає за доцільне звернутися до аналогії права та практики Європейського суду з прав людини та зазначити наступне.

При цьому, застосовуючи аналогію права суд вважає за доцільне користуватися положеннями Кримінального процесуального кодексу, яким як і КУпАП врегульовано процесуальні аспекти притягнення особи до юридичної відповідальності.

Так, згідно частини 1 статті 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення №56 від 2 вересня 2020 року є належним доказом, оскільки в ньому містяться відомості про обставини, які підлягають доказуванню.

Частиною 1 статті 86 КПК України визначено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Частиною 2 статті 87 КПК України визначено, що Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит.

Згідно частини 3 статті 87 КПК України недопустимими є також докази, що були отримані: 1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; 2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; 3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов`язаний довести в суді під час судового провадження; 4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.

Відповідно до частини 4 статті 87 КПК України докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.

Частиною 1 статті 89 КПК України визначено, що суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Зі змісту наведених норм вбачається, що законодавцем передбачено, що отримання доказу з порушенням вимог закону, не тягне беззаперечне визнання його недопустимим.

При цьому, також законодавцем визначено перелік обставин, за яких докази мають бути однозначно визнані недопустимими, загалом такі обставини полягають в тому, що при отриманні доказу було допущено істотне порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

У випадку відсутності внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, питання щодо оцінки доказів з точки зору допустимості законодавець покладає на суд.

Така позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Наводячи конкретні вимоги Європейського суду з прав людини, що стосуються доказів та доказування, необхідно, перш за все, розкрити нормативну основу, якою є положення статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція 1950 року), а саме - п.3 зазначеної статті, відповідно до якого справедливий судовий розгляд забезпечується через певні права обвинуваченого на:

a) бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього;

b) мати достатньо часу й можливостей для підготовки свого захисту;

c) захищати себе особисто чи використовувати правову допомогу захисника на свій розсуд або, за браком достатніх коштів для оплати послуг захисника, користуватися послугами призначеного йому захисника безоплатно, якщо цього вимагають інтереси правосуддя;

d) допитувати свідків обвинувачення або мати право на те, щоб їх допитали, а також вимагати виклику і допиту свідків з його сторони на тих же умовах, що й свідків обвинувачення;

e) отримувати безкоштовну допомогу перекладача, якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не говорить цією мовою.

Що стосується загальної теорії доказів і доказування, то позиція ЄСПЛ у цьому випадку не бачить ніякої дискримінації, оскільки виходячи зі змісту статті 6 Конвенції, право кожного на захист жодним чином не допускає обмеження держави у виборі правових засобів і їх реалізації в ході звинувачення. На думку ЄСПЛ в даній ситуації принцип рівноправності і змагальності сторін не порушується. У своїх доводах ЄСПЛ виходить з теорії «рівності зброї», тобто зрівнювання сторін не за кількісними ознаками наданих повноважень, а за процесуальним статусом в ході усього процесу, в тому числі і в суді, що підтверджує, наприклад, Постанова ЄСПЛ у справі «Рожков проти РФ» від 31 жовтня 2013 року. Сам принцип «рівності зброї» передбачає, що кожній зі сторін повинна бути надана розумна можливість представляти свою правову позицію, включаючи свої докази таким чином, щоб вона не була поставлена в значно менш вигідне становище, ніж інша сторона.

Критерії недопустимості доказів ЄСПЛ віддає на розсуд національному законодавцеві, утримуючись від пред`явлення конкретних вимог. Аналізуючи практику ЄСПЛ, можна зробити висновок, що при вирішенні питання про недопустимість доказів, національні суди повинні мати на увазі можливість обвинуваченого оскаржувати допустимість доказів, заперечувати проти них, а також обставини в процесі збирання доказів, що дозволяють їх вважати неприпустимими (Постанови ЄСПЛ у справі «Ялло проти ФРН» від 11 липня 2006 року, у справі «Биков проти РФ» від 10 березня 2009 року). Більш того, при дослідженні і оцінці доказів суди повинні враховувати подані зауваження і доводи сторін по таких доказів. Тільки в такому випадку судовий розгляд на підставі п.1 ст.6 Конвенції 1950 року можна вважати справедливим.

Безумовно, особливим випадком є визнання обвинуваченого, які він дає внаслідок тортур, або ж які отримані в порушення права обвинуваченого не свідчити проти себе самого і своїх близьких, в тому числі уникаючи отримання відомостей шляхом допиту (наприклад, через приміщення обвинуваченого в камеру з «підставними особами»). В даному випадку слушним є посилання на Постанову ЄСПЛ у справі «Аллен проти ФРН» від 05 листопада 2002 року.

Для справедливого судового розгляду також необхідно забезпечити обвинуваченого правом на виклик і допит свідків не тільки зі свого боку, а й тих, хто свідчить проти нього. Суд має використати усі можливі правові механізми для явки викликаних захистом осіб. Такий обов`язок суду є гарантією пп.«D» п.3 ст.6 Конвенції 1950 року. Право обвинуваченого на допит особи, що свідчить проти нього, може бути реалізовано не тільки в суді першої інстанції, але і під час досудового провадження, наприклад, очної ставки. Але при цьому пріоритет віддається показанням свідка, отриманих під час публічного розгляду справи, перед тими, які отримані у досудовому провадженні. Більш того, судам слід ставитися з великою обережністю до показань особи, що свідчить проти обвинуваченого, якщо вони є основою доказової бази зі сторони звинувачення. Дана гарантія закріплена в практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні по справі «Полуфакін і Чернишов проти РФ» від 25 вересня 2008 року: «Якщо засудження засноване виключно або в значній мірі на свідченнях особи, яку обвинувачений не міг допитати або не мав права на те, щоб вона було допитана під час розслідування або судового розгляду, права захисту обмежуються певною мірою, несумісною з гарантіями, передбаченими ст.6 Конвенції 1950 року». Обвинувальний вирок не може бути винесено виключно або в основному на підставі показань свідка, якого обвинувачений не мав можливості допитати.

ЄСПЛ при формуванні доказової бази не забороняє використовувати дані, отримані під час оперативно-розшукової діяльності. Але в такому випадку національний законодавець повинен передбачити в установленому законом порядку процедуру такої діяльності, збору необхідних відомостей, залучення таких відомостей в якості доказів, а також контроль за такою діяльністю, прикладом чого є Постанова ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 05 лютого 2008 року. Важливою вимогою є неприпустимість провокації, тобто схиляння особи до вчинення злочинного діяння для відкриття кримінального переслідування і збирання доказів. У даному випадку доказом провокації послужить встановлення того факту, що у особи, яка вчинила діяння, не було на те умислу при невтручанні органів внутрішніх справ.

У вирішенні питання про справедливий судовий розгляд ЄСПЛ, застосовує концепцію «плодів отруєного дерева», тобто оцінку допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно. Тим не менше ЄСПЛ виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку, суд повинен в подібному випадку вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому. Тобто, якщо процес по даній справі в цілому і загалом справедливий, то і отримані у незаконний спосіб докази можуть бути прийнятними, прикладом чого є Постанова ЄСПЛ у справі «Хан проти Сполученого Королівства».

При цьому, суд вважає, що в даному випадку складення співробітниками Управління СБУ в Одеській області протоколу про адміністративне правопорушення з порушенням строків визначених ч.2 ст.254 КУпАП не призвело до порушення будь-яких прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим протокол про адміністративне правопорушення може бути визнаний належним та допустимим доказом.

З приводу посилань ОСОБА_1 на те, що за вказані правопорушення по зазначеному періоді часу вона вже понесла покарання у вигляді накладення на неї адміністративних стягнень згідно постанов Любашівського районного суду за №3/507/217/2020 від 07 травня 2020 року та №3/507/273/2020 від 11 червня 2020 року, так як всі пункти нинішнього протоколу є ідентичними пунктам протоколів №19 і №20 про адміністративні правопорушення, по яким вже були винесені відповідні рішення та нею понесено покарання, слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що правопорушення, за вчинення якого ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності є триваючими.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення триваючого правопорушення.

При цьому, Верховний Суд в постанові від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17 роз`яснив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Схоже роз`яснення щодо триваючого правопорушення надано Міністерством юстиції України в листі від 1 грудня 2003 року №22-34-1465, в якому зазначено, що триваючими адміністративними проступками є проступки, пов`язані з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою (наприклад, проживання без паспорта, самовільне будівництво будинків або споруд тощо), припиняються або виконанням регламентованих обов`язків, або притягненням винної у невиконанні особи до відповідальності. Дуже часто ці правопорушення є наслідками протиправної бездіяльності.

З наведеного вбачається, що складенням відносно ОСОБА_1 протоколів про адміністративні правопорушення №19 і №20 та винесення за ними постанов Любашівського районного суду від 07 травня 2020 року та від 11 червня 2020 року, якими ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за п.6 ч.1 ст.212-2 КУпАП було перервано вчинення триваючого адміністративного правопорушення.

При цьому, з постанов Любашівського районного суду від 07 травня 2020 року та від 11 червня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення нею адміністративних правопорушень у період часу з 31 травня 2018 року по 13 березня 2020 року, тобто до складення протоколу про адміністративне правопорушення №56 від 2 вересня 2020 року та проведення перевірки, яка стала підставою для складення акту №65/11/6081дск від 10 серпня 2020 року.

З наведеного вбачається, що після притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності згідно постанов Любашівського районного суду від 07 травня 2020 року та від 11 червня 2020 року, нею було вчинено нове триваюче правопорушення, яке полягає в бездіяльності з не усунення виявлених порушень норм закону щодо охорони державної таємниці.

Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Відповідно до ст.40-1 КпАП України, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення підлягає сплаті судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому, частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2020 року у розмірі 2102 гривні.

З наведеного вбачається, що у 2019 році у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути стягнено судовий збір у розмірі 420 гривень 40 копійок (2102 гривні * 0,2 = 420,4 гривні).

При розгляді справи обставин, які відповідно до положень ст.34 КУпАП пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 не встановлено.

Обставин, які б обтяжували вину ОСОБА_1 , відповідно до положень ст.35 КУпАП, при розгляді справи не встановлено.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є посадовою особою.

Враховуючи вищевикладене, особу гр-на ОСОБА_1 та обставини скоєного нею правопорушення, обставини, що пом`якшують та обтяжують її відповідальність, ступінь вини та майновий стан, є всі підстави для притягнення її до адміністративної відповідальності та можливість накладення на неї стягнення в межах санкції ч.2 ст.212-2 КУпАП у вигляді штрафу.

Керуючись ст.ст.33, 34, 35, 40-1, 212-2, 221, 283, 284 КпАП України,-

П О С Т А Н О В И В :

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку міста Ананьїв Одеської області, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 24 квітня 1997 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , працюючу на посаді головного спеціаліста з мобілізаційної роботи Ананьївської районної державної адміністрації Одеської області, винною у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.212-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Реквізити для сплати штрафу: Розрахунковий рахунок: UA318999980313060106000015022; Код класифікації доходів бюджету: 21081100; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи та інші санкції; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку (МФО): 899998; Отримувач: УК в Анан.р-ні/Анан.р-н/21081100; Код отримувача (ЄДРПОУ): 37880348.

Роз`яснити, що відповідно до положень ст.ст. 307, 308 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через 15 днів з дня отримання копії постанови, а у разі її оскарження не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у строк, зазначений вище, у порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір призначеного штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420 гривень 40 копійок.

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів: УК в Анан.р-ні/Анан.р-н/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37880348; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA428999980313151206000015022; Код класифікації доходів бюджету: 22030101; Призначення платежу *; 101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Ананьївський районний суд Одеської області (назва суду, де розглядається справа).

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Суддя:О.О.Желясков

Постанова вступає в законну силу „___” __ 20__ року та може бути пред`явлена до виконання протягом 3-х місяців „___” ____ 20__ року.