Рішення № 91982780, 05.10.2020, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/5593/20

Провадження № 2/712/1684/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

з а о ч н е

05 жовтня 2020 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді - Мельник І. О.

з участю секретаря - Хоменко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , вказуючи, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 24.02.2012. Вказує, що 14.06.2018 відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» на Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк». У порушення умов договору ОСОБА_1 зобов`язання не виконав, в зв`язку з чим, станом на 26.04.2020 має заборгованість в сумі 58267,57 грн., яка складається з наступного: 39360,79 грн. - тіло кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита; 39360,79 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 13753,76 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно з ст. 625 ЦК України; 1902,18 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн - нараховано комісії; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 2750, 84 грн. - штраф (процентна складова). Просить суд стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору та понесені судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, скерував до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі. З письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 24.02.2012 підписана анкета-заява № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, в якій містяться персональні дані ОСОБА_1 .

До позовної заяви Банк також додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом у заяві.

Крім того, відповідачем було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду».

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, відповідач ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 26.04.2020 має заборгованість в сумі 58267,57 грн., яка складається з наступного: 39360,79 грн. - тіло кредиту, в т.ч.: 0,00 грн. - заборгованість за поточним тілом кредита; 39360,79 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 13753,76 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно з ст. 625 ЦК України; 1902,18 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн - нараховано комісії; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 2750, 84 грн. - штраф (процентна складова).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

При порушенні зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, зазначав, що у порушення своїх зобов`язань відповідач кредит у повному обсязі не повернув, у зв`язку з чим, посилаючись на розрахунок заборгованості, просив, у тому числі, крім заборгованості за кредитом (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути проценти за користування кредитом (в тому числі прострочені), проценти нараховані на прострочене зобов`язання та неустойку (штраф).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Як відомо, 14.06.2018 відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» на Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді відсотків за користування кредитом, неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Навпроти, в анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 24.02.2012 вказані лише його анкетні дані та контактна інформація.

Стороною позивача також не надано суду доказів того, що відповідна картка, яка мала бути передбачена умовами анкети-заяви, була видана відповідачу, як і не надано суду відомостей, що підтверджують тип та строк дії цієї картки, що є істотними умовами договору.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 24.02.2012, посилався на Витяг з Тарифів Банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/kredity/з розрахунку 365/366 календарних днів на рік.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Як встановлено вище, анкета-заява ОСОБА_1 взагалі не містить домовленості про вид кредитної картки, сплату процентів за користування кредитними коштами, штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову Договору.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Отже, враховуючи вищевказану постанову ВСУ, суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (24.02.2012) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (11.06.2020), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Отже, відсутні підстави вважати, що при укладені договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та погодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк.

Що стосується вимог про стягнення процентів, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, колегія суддів виходить з наступного.

Із змісту позовної заяви вбачається, що Банк просив стягнути відсотки в розмірі 13753,76 грн., нараховані згідно зі ст. 625 ЦК України.

Таким чином, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків на прострочений кредит Банк посилався на вимоги ст. 625 ЦПК України.

Вказаною статтею передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Проте, проценти, заявлені Банком до стягнення у відповідності до ст. 625 ЦК України, нараховані не на підставі норм ЦК України, а згідно п. 2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківський послуг та паспорту споживчого кредиту, відповідно до яких клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна»; 84,0% - для картки «Універсальна ГОЛД».

При цьому, Банк не надав підтверджень, який тип картки обрав ОСОБА_1 , та не надав доказів того, що Банк узгодив в письмовому порядку з відповідачем такі розміри процентів за ст. 625 ЦК України.

Отже, Банк має право на стягнення за ст. 625 ЦК України у встановленому законом розмірі (3% річних), а умови Договору, на які посилався позивач в обґрунтування своїх вимог про нарахування відсотків за прострочений кредит згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, не були погоджені позичальником, а тому не є частиною Кредитного договору. Позивачем не надано до суду розрахунку нарахування трьох процентів річних від простроченої суми заборгованості.

При цьому, згідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд зазначає, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку, договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Також, суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 24.02.2012 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 та ч.ч. 3, 4 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 отримав кошти на картковий рахунок, що встановлено із розрахунку заборгованості відповідача, вчасно його не повернув. Однак, в ході розгляду справи не підтверджено, чи були умови договору приєднання зрозумілі відповідачу і доведені до його відома під час підписання Анкети-заяви від 24.02.2012, та банк не надав суду переконливих доказів того, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Крім того, із долученої довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» не вбачається розміру заявлених у позові відсотків за прострочення погашення кредитних коштів.

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Аналогічна правова позиція сформульована у постанові Верховного суду від 01 серпня 2019 року у справі № 704/1436/15-ц.

Таким чином, наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 39360,79 грн., в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Також, до стягнення з відповідача в силу вимог ст.141 ЦПК України підлягають судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1420 грн., пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, оскільки означені судові витрати понесені позивачем, що підтверджено документально.

Керуючись п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02.06.2016 року №1402-VІІІ «Про судоустрій та статус суддів», ст.ст. 78, 81, 89, 141, 244, 264-268, 274, 280-283, 351, 352 ЦПК України, ст.ст. 16, 203, 215, 509, 526, 527, 530, 533, 546, 553, 554, 611, 612, 633, 634, 1050, 1054 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційного банку " Приватбанк", код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299, заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.02.2012 по тілу кредита в сумі 39360,79 грн., судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1420 грн., а всього 40780,79 (сорок тисяч сімсот вісімдесят гривен сімдесят дев`ять копійок) грн.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство комерційного банку "ПРИВАТБАНК", код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО 305299, місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуючий І.О.Мельник