Вирок № 91981627, 05.10.2020, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/5227/20

№ 1-кп/183/1541/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2020 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої Крохмалюк І.П.

секретаря судового засідання Нікітіної К.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 20.08.2020 року за № 42020040010000255 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Синельникове Дніпропетровської області, громадянина України, неодруженого, з середньою спеціальною освітою, не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,

за участю:

прокурора Зварича В.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

29 квітня 2016 року на підставі наказу командира військової частини А1302 за №121 (по стройовій частині) ОСОБА_1 було зараховано до списків особового складу військової частини А1302. 1 березня 2017 року на підставі наказу командира військової частини А1302 за №58 (по стройовій частині) призначено на посаду механіка-водія 1 танкового взводу 2 танкової роти танкового батальйону військової частини А1302.

Старший солдат ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зобов`язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов`язку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, та відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України про часткову мобілізацію», з 20 січня 2015 року в Україні діє особливий період.

У відповідності до нової редакції статті 407 КК України внесеної Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі військові злочини», який опубліковано у журналі Голос України від 04 березня 2015 року - № 39 зазначено, що до ст. 407 КК України внесені зміни та її доповнено ч. 4, яка передбачає відповідальність, за самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду. Зазначені зміни набирають законної сили на наступний день після опублікування, тобто 05 березня 2015 року. Таким чином, старший солдат ОСОБА_1 вчинив злочин в умовах особливого періоду.

20 травня 2017 року старший солдат ОСОБА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби, самовільно залишив місце служби - польовий табір військової частини А1302, який на той момент дислокувався у с. Боровське Луганської області, без поважних причин, свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення ні до пункту постійної дислокації військової частини А1302, яка розташована у смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області, ні до місця перебування свого підрозділу у с. Боровське Луганської області, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.

7 вересня 2020 року старший солдат ОСОБА_1 прибув до військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України, та повідомив про себе.

Таким чином, 20 травня 2017 року старший солдат ОСОБА_1 умисно самовільно залишив місце служби, польовий табір військової частини А1302, який на той момент дислокувався за адресою: с. Боровське Луганської області без поважних причин, в умовах особливого періоду (крім воєнного стану) та незаконно перебував за її межами до 7 вересня 2020 року.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, визнав повністю та підтвердив обставини, які лягли в основу обвинувачення, в скоєному розкаявся.

В судовому засіданні були досліджені докази вини обвинуваченого ОСОБА_1 , а саме:

- витяг з кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 20.08.2020 року за № 42020040010000255, згідно якого 20.05.2017 року військовослужбовець військової частини № А 1302 солдат ОСОБА_1 самовільно залишив розташування військової частини в умовах особливого періоду

(а.п. 22);

- контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, укладений між Міністерством оборони України та ОСОБА_1 від 26.02.2016 року

(а.п. 23-24);

- акт службового розслідування, затвердженого наказом командира військової частини А 1302 30.06.2017 року

(а.п. 30-31);

- документи щодо проходження ОСОБА_1 військової служби

(а.п. 25, 26, 28, 32, 40);

- з`явлення з зізнанням ОСОБА_1 , в якому зазначив, що самовільно залишив військову частину

(а.п. 27).

Дослідивши наведені докази, суд вважає, що вони є належними та допустимими, оскільки вони кожний окремо, а також в сукупності прямо підтверджують існування обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також вони є достовірними, оскільки отримані в порядку, встановленому КПК України.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 встановленою та доведеною, а його дії підлягають кваліфікації за ч. 4 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини без поважних причин, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, вчинене військовослужбовцем (крім строкової служби).

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50-52 КК України, суд обставин, які обтяжують покарання, визначених ст. 67 КК України, не встановив. Обставинами, які пом`якшують покарання, визначених ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, з`явлення з зізнанням.

Також суд враховує, що ОСОБА_1 за місцем проходження служби та місцем мешкання характеризується задовільно, раніше не судимий.

Санкції ч. 4 ст. 407 КК України передбачає покарання тільки у вигляді позбавлення волі. З урахуванням обставин скоєння кримінального правопорушення, його наслідків, а також обраної позиції обвинуваченим ОСОБА_1 , суд вважає, що призначення обвинуваченому покарання у вигляді максимального строку позбавлення волі, передбаченого санкцією зазначеної статті, буде занадто суворим, а призначення мінімального покарання сприятиме виправленню обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. При цьому суд вважає, що з причин, визначених раніше, обвинуваченому ОСОБА_1 можливо застосувати ст. 75 КК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 349, 368, 370 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, строком на 2 роки.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 не виїздити за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, а також періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Вирок може бути оскаржений в Дніпровський апеляційний суд через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Суддя І.П. Крохмалюк