Рішення № 91981229, 23.09.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/7505/19

Провадження № 2/202/1560/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Дмитрієва Р.С.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Чебикіна С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року позивач звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2 , відповідно до якої просив стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 22 вересня 2017 року у розмірі 16 127,29 грн. та сплачений судовий збір по справі у розмірі 1921 грн. 00 коп.

Вимоги позовної заяви обґрунтовані наступним. 22 вересня 2017 року між сторонами у справі було укладено договір № б/н, згідно умов якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 1000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Всупереч чинному законодавству та умовам договору, ОСОБА_2 належним чином покладені на нього обов`язки перед банком не виконав, порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість. Станом на 15 липня 2019 року за відповідачем по укладеному з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитному договору № б/н від 22 вересня 2017 року наявна заборгованість на загальну суму 16 127,29 грн., яка складається з наступного: 9 676,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4 695,84 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 510,30 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 0,00 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 744,16 грн. - штраф (процентна складова). До теперішнього часу сума боргу за договором № б/н від 22 вересня 2017 року відповідачем не погашена. Вищенаведене зумовило позивача звернутись до суду з відповідною позовною заявою.

Згідно зі Статутом від 11.06.2018 року, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.06.2018 року, найменування банку змінено на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк». Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 листопада 2019 року, справу передано судді Слюсар Л.П.

Ухвалою судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська Слюсар Л.П. від 19 листопада 2019 року позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2019 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 червня 2020 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2019 року скасовано і справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

08 липня 2020 року відповідачем ОСОБА_2 подано зустрічну позовну заяву до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання договору недійсним. В обґрунтування зустрічної позовної заяви вказав, що він ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на день укладання кредитного договору йому виповнилося лише 17 років, та він мав неповну цивільну дієздатність, та відповідно до ст.32 ЦК України міг вчиняти правочин лише за згодою батьків. Проте, його батьки не надавали згоди на укладання між ним і ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитного договору від 22 вересня 2017 року. Просив суд: визнати недійсним Кредитний договір від 22 вересня 2017 року, укладений між Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнути із відповідача понесені судові витрати по справі.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2020 року прийнято зустрічну позовну заяву та об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

29 липня 2020 року до суду від ПАТ КБ «ПриватБанк» надійшов відзив на зустрічний позов в якому вказали, що ОСОБА_2 з метою отримання банківських послуг підписав Заяву б/н від 22.09.2017 року, згідно з якою отримав кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання. Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами. Згідно з укладеним договором банком відкрито позичальнику банківський рахунок з встановленням дебетово-кредитної схеми, з початковим встановленим кредитним лімітом в розмірі 0 грн. Як вбачається з виписки по картрахунку до 01.02.2018 року відповідач користувався лише власними коштами, а Банком відкрито рахунок з нульовим кредитним лімітом, що не суперечить чинному законодавству, адже особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років мають право самостійно укладати договори про відкриття банківських рахунків.

21 січня 2018 року (вже після досягнення Клієнтом повноліття) Банком на підставі раніше укладеного договору про надання банківського обслуговування в межах діючої платіжної схеми збільшено кредитний ліміт на картрахунку з 0 грн. до 1000,00 грн. Можливість збільшення кредитного рахунку Банком передбачена умовами договору. Зауважив, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором. Просили в задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити та задовольнити основний позов.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовну заяву та просив суд в задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити з підстав наведених в відзиві на позов. Звернув увагу суду на те, що згідно з випискою по рахунку ОСОБА_2 тільки після досягнення повноліття скористався кредитними коштами, а тому позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором є правомірними.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав за основним позовом та просив суд задовольнити зустрічний позов.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши письмові докази в їх сукупності, вважає позовні вимоги за основним позовом такими, що не підлягають задоволенню, зустрічний позов також не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 вересня 2017 року ОСОБА_2 було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», при цьому вказано лише дату заяви щодо договору банківського обслуговування (а.с. 7).

В своїй анкеті-заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг відповідач підтвердив, що він приєднується до Умовами та правилами надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», які розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет і які разом з пам`яткою клієнта і тарифами складають договір банківського обслуговування.

До договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Із доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором б/н від 22 вересня 2017 року вбачається, що станом на 15 липня 2019 року заборгованість по ньому складає 16 127,29 грн., яка складається з наступного: 9 676,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 4 695,84 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 510,30 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 744,16 грн. - штраф (процентна складова).

Згідно зі свідоцтвом про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Серія НОМЕР_1 , виданого 03 березня 2000 року Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Жовтневої районної ради, його батьками є: батько - ОСОБА_3 та мати ОСОБА_4 .

На момент підписання анкети-заяви ОСОБА_2 був неповнолітнім (йому було 17 років), що підтверджується відміткою про дату народження у паспорті, НОМЕР_2 , виданого 29.06.2016 року орган, що видав 1213.

Виниклі спірні правовідносини між сторонами у справі, регулюються наступними нормами права.

Згідно з частиною першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України та відповіднодо статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з пунктом 1 частини другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсність правочину визначається статтями 203, 215 ЦК України.

За положеннями частин першої і третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною другою ст.222 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.

Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття), що передбачено ч. 1 ст. 34 ЦК України.

Статтею 32 ЦК України встановлено, що крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: 1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; 2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; 3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; 4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім`я (грошовими коштами на рахунку).

Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.

Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім`я, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування відповідно до закону.

Характер кредитних правовідносин, які передбачають обов`язок позичальника регулярно в обов`язковому порядку вносити кошти на погашення кредиту, сплати відсотків та комісії, матеріальну відповідальність за порушення строків грошових платежів, незважаючи на порівняно незначний розмір кредиту не дає підстав віднести кредитний договір до дрібних побутових правочинів, а тому відповідно до вимог закону у разі, коли позичальником є неповнолітня фізична особа, кредитний договір з нею може бути укладений лише за згодою її батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

В судовому засіданні встановлено, що в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 22 серпня 2017 року не зазначено який вид банківських послуг надається ОСОБА_2 , також не зазначена сума кредиту та його процентна ставка.

Таким чином, суд доходить висновку, що кредитний договір № б/н від 22.09.2007 року, між ОСОБА_2 та ПАТ КБ "ПриватБанк" не укладався, жодного належного доказу щодо укладання вищевказаного кредитного договору між сторонами ПАТ КБ «ПриватБанк» суду не надано, як і не надано кредитного договору на підставі якого з моменту досягнення повноліття ОСОБА_2 став користуватися кредитними коштами, та на підставі якого йому було надано кредитну картку, а тому суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог, як за основним позовом щодо стягнення заборгованості, так і за зустрічним позовом щодо визнання кредитного договору від 22 вересня 2017 року недійсним.

Згідно з ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами ст.141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки позивачам відмовлено в позові, то судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 32, 34, 202, 203, 204, 207, 215, 222, 509, 526, 611, 625, 626-628, 534, 638, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 13, 19, 141, 259, 263-265ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) доОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості - відмовити.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570)про визнання договору недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 02 жовтня 2020 року.

Суддя Л.П. Слюсар