Ухвала суду № 91980869, 02.10.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№201/6988/20

провадження 2/201/2721/2020

УХВАЛА

02 жовтня 2020 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Храмцевич Т.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмежено відповідальністю «Мінтеггю корпорейшн», ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Виноградова Владислава Юріївна і приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кухтіна Вікторія Віталіївна про визнання договору позики неукладеним і недійсним, договору іпотеки, договору цесії та договору купівлі-продажу недійсними,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 і ОСОБА_2 24 липня 2020 року звернулися до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ТОВ «Мінтеггю корпорейшн», ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про визнання договору позики неукладеним і недійсним, договору іпотеки, договору цесії та договору купівлі-продажу недійсними, позовні вимоги не змінювалися, але доповнювалися і уточнювалися.

Представником відповідача ТОВ «Мінтеггю корпорейшн» заявлено відвід судді Антонюка О.А., в обґрунтування якого він посилається на те, що суддя не може брати участі в розгляді цієї справи в зв`язку з сумнівами в його об`єктивності та неупередженості (на думку заявника, цей суддя не приймає заходів до недобросовісних позивачів, що зловживають своїми правами, це впливає на об`єктивність головуючого, цей суддя раніше розглядав інші справи за участю заявника і виносив незаконні рішення, є інші справи), що, на думку заявника, унеможливлює слухання справи цим суддею.

Вислухавши думку учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Раніше винесені рішення та ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська під головуванням судді Антонюка О.А. мали місце при вирішенні конкретних цивільних справ (і цієї справи) в відповідності до норм ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЦПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи у новому розгляді її судом першої інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження в справі.

Ухвали суду під головуванням судді Антонюка О.А. у цій цивільній справі були законні (прийняття до провадження, розгляд клопотань та інш.), ту ж саму справу суддя не розглядав і не розглядає, це не новий розгляд справи після скасування попереднього рішення під головуванням цього чи іншого судді, це не розгляд справи після скасування ухвали про закриття провадження в справі під головуванням цього судді, справа по суті не вирішена. Оголошений урядом країни карантин не зупиняє дію судів і розгляд судами справ в межах спеціалізації і повноважень.

Посилання заявника фактично на п. п. 4 і 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України нічим не підтверджені і не обґрунтовані.

Розподіл судових справ та матеріалів за вказаними вище критеріями регулюється Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішеннями Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 та зборами суддів відповідного суду.

Дії судді при прийнятті даної конкретної справи до провадження та призначенні її до розгляду справи відповідають вимогам цивільно-процесуального закону, об`єктивних даних про сумніви в об`єктивності та неупередженості судді не надано, ухвала судді про прийняття позову до провадження набрала законної сили, нічим не підтверджені сумніви та припущення не можуть бути покладені в основу задоволення відводу, законних підстав (передбачених ст. 33, 36, 37 ЦПК України) для задоволення відводу немає. Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість ("безсторонність") судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з: (і) «об`єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною; (іі) «суб`єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже «правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене». Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Одночасно суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді суд також бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.

Зокрема, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу судді. Крім того, у заяві про відвід не наведено фактів прояву суддею поведінки, яка б свідчила про його упередженість чи небезсторонність у цій справі.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 33, 36, 37, 40, 258, 260, 261 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Визнати заявлений представником відповідачем відвід головуючому у цій цивільній справі необґрунтованим і відмовити в його задоволенні.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя –