Рішення № 91980513, 30.09.2020, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 174/128/20

п/с № 2/174/123/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року м. Вільногірськ

Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі :

головуючого судді - Ілюшик І.А.,

за участю: секретаря - Шарапової О.О.,

представника позивача- Резніченко Д.М.

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі -АТ КБ «ПриватБанк»), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором б/н від 18.05.2018 року, в сумі 139244,39 гривень та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 гривень.

В обґрунтування позову зазначено, що 18.05.2018 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір № б/н, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 123000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за Договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором, а відповідач ухиляється від виконання зобов`язання, заборгованість не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «Приватбанк», тому виникла необхідність звернутися до суду з даним позовом.

Згідно Статуту від 06.09.2019 року, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 14.06.2018 року, найменування банку змінено на АТ КБ «Приватбанк». АТ КБ «Приватбанк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк».

Своїм підписом у Заяві відповідач надав згоду на те, що вказана Заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», «Тарифами Банку», складають між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі, - Договір), який по своїй суті фактично є договором приєднання в розумінні ч.1 ст. 634 ЦК України.

Згідно з п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов і Правил надання банківських послуг, відповідач надав свою згоду на зміну (збільшення або зменшення) банком кредитного ліміту у будь-який момент.

Позивач просить стягнути з відповідача суму в розмірі 139244,39 грн. боргу та судові витрати по справі.

Ухвалою від 06.03.2020 року відкрито провадження у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

07.04.2020 року, 05.06.2020 року, 26.06.2020 року ОСОБА_1 подавав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату (а.с. 48, 63, 86)

17.07.2020 року, 10.09.2020 року, 24.09.2020 року представник позивача подав заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції , які розглянуті судом (а.с. 103, 136, 142)

04.06.2020 року, 21.07.2020 року, 22.07.2020 року представник позивача подав заяву про відкладення судового засідання на іншу дату (а.с. 60, 106, 108).

07.05.2020 року відповідач подав заперечення в яких вказав, що позов не визнає. Анкета була лише його наміром відкрити рахунок у Публічному акціонерному товаристві комерційний банк «Приватбанк», кредитний договір є нікчемним, з тарифами банку його письмово не ознайомлювали, не надано інформацію щодо реальної ціни пропонованої фінансової послуги. Вірність оригіналу Умов і правил надання банківських послуг нічим не засвідчена. В анкеті-заяві відсутня домовленість сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені, штрафу за несвоєчасне погашення кредиту. Сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору (а.с. 53-55).

10.06.2020 року представник позивача подав відповідь на відзив в якій вказано, що між сторонами укладено договір приєднання, посилаючись на зміст анкети-заяви від 18.05.2018 року, зазначив, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов догоівору. Розрахунок заборгованості додано до відповіді на відзив та вказано, що він є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу. Виписка за період з 18.09.2018 року по 25.05.2020 року відображає рух коштів по рахунку відповідача. Банківська виписка має статус первинного документу (а.с. 66-77)

08.07.2020 року ОСОБА_1 подав заяву в якій посилався на те, що анкета була лише наміром відкрити рахунок у банку, з тарифами банку його в письмовій формі не ознайомили, в письмовій формі інформацію про умови кредитування не надано, Умови та правила надання банківських послуг вказані на сайті позивача належним доказом бути не можуть. ОСОБА_1 долучив власних розрахунок, згідно якого залишок неповернутих банку коштів станом на 08.01.2020 року дорівнює 39315,20 грн. Нараховано відсотків по обліковій ставці НБУ за період з 18.05.2018 року по 19.08.2019 року - 16960,67 грн. За проведеними ним розрахункаи, загальна сума заборгованості становить 39771,74 грн., а саме: заборгованість за процентами за період з 18.05.2018 року по 19.08.2019 року становить 456,54 грн., заборгованість на картковому рахунку № НОМЕР_1 станом на 08.01.2020 року - 39315,20 грн. (а.с. 92-98).

28.07.2020 року до суду надійшли пояснення пердставника позивача в яких вказано, що банком надано виписку по рахунку, яка є підтвердженням того, що відповідачу було видано платіжну картку та відкрито карковий рахунорк, на який встановлено кредитний ліміт, він користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операццій є неможливим без наявності картки. Відповідач до певного часу належним чином виконунвав свої зобовязання за кредитом, що свідчить про те, що він знав про умови кредитування, тому посилання відповідача на те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматися до уваги (а.с. 121-129).

Приймаючи участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача Резніченко Д.М. позов підтримав та просив його задовольнити, стягнути з відповідача на користь позивача 139244,39 грн., яка складається з 123 400,00 грн. - заборгованість за кредитом (тіло кредиту) та 15 844,39 грн. - заборгованість за процентами за період з 18.05.2018 року по 19.08.2019 року. Зазначив, що між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір, отримано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку. Відповідач належним чином свої зобовязання не виконує внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача в примусовому порядку.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково, вважає, що заборгованість становить 39771,74 грн, що виклав у своїх письмових поясненнях. Зазначив, що він підписав анкету і бажав відкрити рахунок у банку, а менеджер йому пояснив, що надана позика, а тому він не вважав це кредитом і повертав банку стільки коштів скільки брав, а банк зараховував їх на погашення процентів. Хоча розмір процентів йому не відомо і договір на кредит він вважає, що не підписував. На його думку банк ввів його в оману, не надав графіку погашення заборгованості, хоча він вносив по 10000 грн. на рахунок, але відсотки зростали і відповідач не розумів чому.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.05.2018 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний Договір б/н, шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приват Банку. В Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приват Банку наявний підпис як представника ПАТ КБ «Приватбанк», так і підпис ОСОБА_1 , а також зазначена письмово дата складення цієї Анкети-заяви, а саме: «18.05.2018» (а.с. 8).

До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів банку та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. Представником позивача також долучено копію наказу про затвердження Умов та Правил надання банківських послуг для Приватбанку та усіх досірніх банків) (а.с. 9-28, 78).

Виписка по картковому рахунку за період з 18.09.2018 року по 25.05.2020 року відображає рух коштів по рахунку відповідача. відображає рух коштів по рахунку відповідача, зняття коштів, оплату товарів у магазинах, оплату комунальних послуг. Банківська виписка має статус первинного документу, інформація, яка у ній міститься відповідачем не спростована (а.с. 73-77).

За відомостями банку ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н, отримав картки № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 остання з них має термін дії до 05.2021 року (а.с. 80).

Позивачем складено розрахунок заборгованості за договором № б/н від 18.06.2018 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_1 станом на 08.01.2020 року (а.с. 5-7).

Відповідачем складено контррозрахунок заборгованості коштів по к/рахунку № НОМЕР_1 (а.с. 94-97).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Вирішуючи позовні вимоги судом враховується правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У заяві позичальника від 18.05.2018 року процентна ставка не зазначена.

Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитом, штрафи.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором № б/н від 18.05.2018 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цим Витягом з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Відповідач також це не визнав.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (18.05.2018 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (25.02.2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Отже в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за процентами за період з 18.05.2018 року по 19.08.2019 року слід відмовити.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається і визнається відповідачем, що він періодично вносив кошти на погашення кредитної заборгованості, але дії банку щодо розподілу цих кошти в рахунок погашення заборгованості відповідачем не оскаржувались і це не є предметом даного судового розгляду. Тому і наданий відповідачем власний розрахунок заборгованості суд не може прийняти до уваги. Натомість наданий АТ КБ «ПриватБанк» розрахунок є логічним, послідовним та може бути прийнято судом до уваги.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими лише в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 123 400,00 грн., оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті.

Виходячи з викладеного, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом в сумі 123 400,00 грн., в іншій частині в задоволенні позовних вимог з вищезазначених підстав слід відмовити.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1 862,80 грн (2102*123400,00 /139244,39).

На підставі вищевикладеного керуючись ст.ст. 207, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 639, 1054 ЦК України, ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 18 травня 2018 року, у розмірі 123 400 (сто двадцять три тисячі чотиреста) гривень 00 копійок.

В задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 862 (одна тисяча вісімсот шістьдесят дві) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Повний текст рішення буде виготовлено в строк до 05.10.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Вільногірського міського суду

Дніпропетровської області І.А.Ілюшик