Рішення № 91980333, 05.10.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/3637/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.

за участі секретаря - Гайдука С.В.,

представника позивача - Шиманського О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за адміністративним позовом Чернігівського прикордонного загону (військова частина 2253) Державної прикордонної служби України до Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Чернігівський прикордонний загін (Військова частина 2253) Державної прикордонної служби України (далі - Прикордонний загін) звернувся до суду з адміністративним позовом до Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця щодо незакриття виконавчого провадження від 09.06.2020 ВП №62294664;

- зобов`язати відповідача закрити виконавче провадження від 09.06.2020 ВП №62294664;

- зобов`язати відповідача скасувати постанову про накладення штрафу від 07.07.2020.

Позов мотивовано тим, що державним виконавцем про проведенні виконавчих дій не було повно та всебічно з`ясовано всі обставини справи, не були належним чином досліджені надані Прикордонним загоном докази виконання рішення, що призвело до складення протиправної постанови про накладення штрафу.

Ухвалою судді від 28.09.2020 поновлено Прикордонному загону строк звернення до суду з позовом, відкрито провадження у справі за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 05.10.2020, постановленої без виходу до нарадчої кімнати та занесеною секретарем до протоколу судового засідання, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні клопотання про залучення його до участі в справі як третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належний чином, відзив на позов не надав.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд враховує таке.

Судом встановлено, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 у справі №620/3292/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2020, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково та, у тому числі зобов`язано Прикордонний загін, відповідно до вимог виконати пункт 4 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.2016, за час проходження військової служби, внести зміни до наказу «По особовому складу» від 14.03.2016 № 287-ос стосовно ОСОБА_1 про виплату грошової компенсації вартості за неотримане ним речове майно, з урахуванням висновків суду, зазначених у даному судовому рішенні (а.с. 14-27).

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07.02.2020 внесено виправлення у шостий абзац шостої сторінки (у мотивувальній частині) та у абзац другий та третій резолютивної частини рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 у справі №620/3292/19 шляхом зазначення дати «14.12.2016» замість «14.03.2016».

09.06.2020 Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №620/3292/19, звернутий на підставі заяви ОСОБА_1 до примусового виконання, про що державним виконавцем винесено відповідну постанову про відкриття виконавчого провадження від 09.06.2020 №62294664 (а.с. 28).

Постановою державного виконавця від 10.06.2020 внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження в частині дати наказу, до якого боржник має внести зміни (а.с. 31).

01.06.2020 Прикордонним загоном на підставі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 винесено наказ №268-ОС «По особовому складу», у пункті IV якого вказано: «Внести доповнення до наказу начальника Чернігівського прикордонного загону (І категорія) Північного регіонального управління (І категорія) Державної прикордонної служби України від 14.12.2016 №287-ОС в частині виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення: 1. Прапорщика ОСОБА_1 , старшого техніка групи пожежної безпеки відділу персоналу, який звільнений з військової служби згідно пункту «и» (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) частини 6 (із застосуванням частини 8) статті 26 в запас, без права носіння військової форми одягу, з 14 грудня 2016 року. Виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 456 гривень 33 копійки» (а.с. 32).

18.06.2020 державний виконавець склав акт, у якому зазначив про невиконання боржником рішення суду від 30.01.2020 №620/3292/19, оскільки: «Стягувач ОСОБА_1 таке рішення (наказ від 01.06.2020 №268-ОС) не приймає, так як «внесення доповнень до наказу не являється внесенням змін до наказу» як зазначено в рішенні суду (а.с. 33).

Надалі постановою відповідача від 07.07.2020 на Прикордонний загін за невиконання рішення суду накладено штраф у сумі 5100,00 грн. (а.с. 53).

Вважаючи вказану постанову протиправною, Прикордонний загін звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно з частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Статтею 1 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1, 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З системного аналізу викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується позивачем, з метою виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.01.2019 у справі №620/3292/19, начальником Прикордонного загону 01.06.2020 було винесено наказ №268-ОС «По особовому складу», яким внесено доповнення до наказу від 14.12.2016 №287-ОС стосовно ОСОБА_1 про виплату йому грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 456,33 грн.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55 затверджено Типову інструкцію з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, пунктами 92, 93 якої визначено порядок внесення змін до наказів.

Зокрема, після набрання чинності наказом (розпорядженням) внесення змін до нього, визнання його таким, що втратив чинність, чи його скасування здійснюється лише шляхом видання нового наказу (розпорядження).

Наказ (розпорядження), яким вносяться зміни, оформлюється з урахуванням таких вимог: 1) заголовок наказу починається із слів "Про внесення змін до наказу (розпорядження)..." із зазначенням дати, номера, назви виду розпорядчого документа, до якого вносяться зміни;

2) розпорядча частина наказу (розпорядження) починається з пункту: "1. Внести до наказу (розпорядження)... такі зміни:" у разі викладення змін у тексті наказу (розпорядження); "1. Внести до наказу (розпорядження)... зміни, що додаються." у разі викладення змін у вигляді окремого документа;

3) формулюються зміни у вигляді пунктів та підпунктів розпорядчого характеру, наприклад: "1. Пункт 2 викласти в такій редакції:..."; 2. Пункт 3 виключити"; "1) абзац другий пункту 4 доповнити словами..."; "2) у підпункті 2 пункту 7 слова "у разі потреби" замінити словом "вимагається".

Разом з тим, аналізуючи наданий позивачем наказ від 01.06.2020 №268-ОС, суд зазначає, що його форма та зміст не відповідають обов`язковим вимогам вказаної вище Інструкції. Також у ньому відсутні передбачені Інструкцією обов`язкові реквізити щодо порядку внесення змін до наказів, а тому вказаний наказ не може бути доказом належного виконання боржником рішення суду.

Невиконання рішення суду від 30.01.2020 у справі №620/3292/19 підтверджено судом, який його ухвалив, а саме: в ухвалах від 02.07.2020 (а.с. 40-43) та від 08.07.2020 (а.с. 50-52).

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови про накладення на позивача штрафу в розмірі 5100,00 грн. діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а отже, відсутні правові підстави для скасування даної постанови.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене та те, що станом на день розгляду даної справи по суті рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 у справі №620/3292/19 залишається не виконаним боржником належним чином, суд вважає необґрунтованими позовні вимоги Прикордонного загону, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Чернігівському прикордонному загону (військова частина 2253) Державної прикордонної служби України до Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: Чернігівський прикордонний загін (військова частина 2253) Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321765, вул. Квітнева, 3-в, м. Чернігів, 14026).

Відповідач: Новозаводський відділ державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) (код ЄДРПОУ 35029699, вул. Шевченка, буд. 118, м. Чернігів, 14030).

Суддя С.В. Бородавкіна