Рішення № 91980038, 29.09.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/484/20

РІШЕННЯ

іменем України

29 вересня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П.

за участю:секретаря судового засідання Святецької М.В. представників позивача: Ткачук Н.І., Зайця І.О. представника відповідача: Іваницького А.М. розглянувши за первісним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулось до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 453585,56 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за відповідачем рахується податковий борг в сумі 453585,56 грн, який утворився внаслідок несплати в установлені законодавством строки узгоджених сум грошових зобов`язань по податку на додану вартість в сумі 196965,07 грн згідно податкового повідомлення - рішення №0067621307 від 23.03.2018 на суму 162361,25 грн, сплачено 0,00 грн, залишок 162361,25 грн. Крім того сума пені складає 34603,82 грн. По військовому збору в сумі 20132,08 грн згідно податкового повідомлення - рішення №0065521307 від 23.03.2018 на суму 15773,98 грн, сплачено 0,00 грн, залишок - 15773,98 грн. Сума пені складає 4357,11 грн. По податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в сумі 235978,41 грн згідно податкового повідомлення - рішення №0065481307 від 23.03.2018 на суму 185616,60 грн, сплачено 0,00 грн, залишок 185616,60 грн. Сума пені складає 50361,78 грн. Адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 510 грн згідно податкового повідомлення - рішення №0067661307 від 23.03.2018 на суму 510 грн, сплачено 0,00 грн, залишок - 510 грн.

Позивач виставив відповідачу податкову вимогу форми "Ф" від 01.03.2018 №10752-17, проте вжиті ним заходи не призвели до добровільного погашення відповідачем заборгованості, що зумовило звернення до суду з позовом.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.01.2020 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

На адресу суду від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшов зустрічний позов до Головного управління ДПС у Хмельницькій області в якому просить: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області: № 0067621307 від 23 березня 2018 року, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошовою зобов`язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" на суму 188 635,45 гривень; № 0065521307 від 23 березня 2018 року, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено сум\грошового зобов`язання за платежем "Військовий збір" на суму 19140,94 гривень; №0065481307 від 23 березня 2018 року, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на суму 224404,14 гривні; №0067661307 від 23 березня 2018 року, яким відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафні санкції за платежем "адміністративні штрафи та інші санкції" на суму 510,00 гривень.

Ухвалою від 16.03.2020 Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв до спільного розгляду зустрічний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з первісним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу. Вирішив розглянути справу за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання.

В обґрунтування зустрічного позову зазначає, що фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 стало відомо про те, що на розгляді Хмельницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа № 560/484/20 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

Після ознайомлення 24 лютого 2020 року з матеріалами вказаної вище адміністративної справи № 560/484/20 ФОП ОСОБА_1 було встановлено те, що в лютому 2018 року службовими особами Головного управління ДФС у Хмельницькій області (правонаступником прав та обов`язків якого є Головне управління ДПС у Хмельницькій області) проведено планову виїзну перевірку суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 14 березня 2011 року по 31 грудня 2016 року.

За наслідками проведення зазначеної перевірки службовими особами Головного управління ДФС у Хмельницькій області складено відповідний акт № 0268/22-01-13- 07/ НОМЕР_1 від 02 лютого 2018 року. На підставі названого акта 23 березня 2018 року Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: № 0067621307, № 0065521307, № 0065481307, №0067661307. Однак, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 вважає, що зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті з грубим порушенням чинного законодавства України, є необґрунтованими та протиправним, а, відтак, таким, що підлягають скасуванню.

Від представника Головного управління ДПС у Хмельницькій області надійшов відзив на зустрічний позов в якому останній вказує, що у зустрічному позові позивач по зустрічному позову заявляє, що ним не вживались (не здійснювались) заходи досудового врегулювання спору до подання зустрічного позову 13.03.2020. Однак, ФОП ОСОБА_1 у липні 2018 року було подано скаргу до ДФС України на податкові повідомлення-рішення від 23.03.2018 №0067621307 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість за податковим зобов`язанням в сумі 129889 грн., 32472,25 грн. застосованих штрафних санкцій і пені - 26274,20 грн., №0065521307 про визначення грошового зобов`язання з військового збору за податковим зобов`язанням 12619,98 грн. та 3154,99 грн. застосованих штрафних санкцій і пені - 3365,97 грн., №0065481307 про визначення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за податковим зобов`язанням - 148493,30 грн. та 37123,33 грн. застосованих штрафних санкцій і пені - 38787,51 грн.

За результатом розгляду скарги, ДФС України прийнято Рішення від 12.07.2018 №10046/1799-99-11-02-01-14 відповідно до якого скаргу платника залишено без задоволення. Зазначене Рішення від 12.07.2018 року отримано позивачем 11.08.2018 року.

Відповідач вважає, що отримавши ще у 2018 році рішення ДПС про результат розгляду скарги, про що, позивач з позовом до суду звернувся лише 13.03.2020, тим самим пропустивши строк для звернення до адміністративного суду, встановленого ст.122 КАС України та п. 56.19 ст. 56 ПК України. Враховуючи вищевикладене, ФОП ОСОБА_1 пропущено строки звернення до суду із позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень 23.03.2018 №0067621307/164, №0065521307, №0065481307. А тому ГУ ДПС у Хмельницькій області просить залишити зустрічний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень без розгляду та задовольнити первісний позов у повному обсязі.

Від представника позивача за зустрічним позовом надійшли додаткові пояснення в яких зазначено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в межах визначеного законодавством, підтвердженого органом податкового контроль та судовою практикою, строку, який становить 1095 днів з моменту отримання оскаржуваних рішень, подано до адміністративного суду відповідну позовну заяву про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Вказує, що доказів включення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до плану-графіку проведення планових документальних перевірок Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області не надано.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Як вбачається з наказу Головного управління ДФС у Хмельницькій області № 30 від 04 січня 2018 року відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків та зборів з фізичних осіб доручено провести документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у період із 15 січня 2018 року строком у 10 робочих днів.

З відомостей із повідомлення № 13 від 04 січня 2018 року та направлення на перевірку № 87 від 10 січня 2018 року копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 отримано 15 січня 2018 року, про що сформовано відповідні розписки.

Отже, враховуючи, що відповідно до наказу № 30 від 04 січня 2015 року перевірка повинна була розпочатись з 15 січня 2018 року й лише в перший день перевірки (15 січня 2018 року) фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було вручено під розписку наказ про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки, вказане свідчить про проведення перевірки з порушенням вимог пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України.

У зв`язку із чим, спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті за відсутності правових підстав, без аналізу на відповідність їх закону.

Представник ГУ ДПС у Хмельницькій області в судовому засіданні первинний позов підтримав просив його задовольнити та стягнути з ФОП ОСОБА_1 податковий борг, при цьому в задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Представник ФОП ОСОБА_1 в судовому засіданні проти первинного позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні, а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі письмові докази у їх взаємозв`язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що за ФОП ОСОБА_1 рахується заборгованість на суму 453585,56 грн, який утворився внаслідок несплати в установлені законодавством строки узгоджених сум грошових зобов`язань по податку на додану вартість в сумі 196965,07 грн згідно податкового повідомлення - рішення №0067621307 від 23.03.2018 на суму 162361,25 грн, сплачено 0,00 грн, залишок 162361,25 грн. Крім того сума пені складає 34603,82 грн. По військовому збору в сумі 20132,08 грн згідно податкового повідомлення - рішення №0065521307 від 23.03.2018 на суму 15773,98 грн, сплачено 0,00 грн, залишок - 15773,98 грн. Сума пені складає 4357,11 грн. По податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в сумі 235978,41 грн згідно податкового повідомлення - рішення №0065481307 від 23.03.2018 на суму 185616,60 грн, сплачено 0,00 грн, залишок 185616,60 грн. Сума пені складає 50361,78 грн. Адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 510 грн згідно податкового повідомлення - рішення №0067661307 від 23.03.2018 на суму 510 грн, сплачено 0,00 грн, залишок - 510 грн.

ГУ ДПС у Хмельницькій області на підтвердження вказаної заборгованості надало копію податкових повідомлень-рішень, детальний розрахунок суми позовних вимог, інтегровану картку платника та податкову вимогу.

Суд встановив, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, видами діяльності якого є 24.33 Холодне штампування та гнуття (основний); 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 43.91 Покрівельні роботи; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, що підтверджується витягом з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Посадовими особами Головного управління ДФС у Хмельницькій області згідно Наказу №30 від 04.01.2018, повідомлення від 04.01.2018 №13 та направлення на перевірку від 10.01.2018 №87 проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з 15.01.2018 тривалістю 10 робочих днів.

За результатами перевірки посадовими особами Головного управління ДФС у Хмельницькій області складено акт "Про результати документальної планової виїзної перевірки - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), щодо нарахування та сплати податків і зборів за період з "01" січня 2014 року по "31" грудня 2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з "14" квітня 2011 року по "31" грудня 2016 року.

Згідно акту за результатами перевірки посадовими особами відповідача встановлені наступні порушення:

За наслідками перевірки встановлені наступні порушення: - пп.163.1.1 п. 163.1 ст.163, п.177.2, пп.177.4.1, абз. 4 п.177.4.5 п. 177.4 ст.177 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), занижено податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в загальній сумі 148493,30 грн., в тому числі 2015 рік - 31569,39 грн., 2016 рік - 116923,91 грн..; - п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6 та п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 11 ст. 8, абз. З ч. 8 ст. 9 Закону України від 8 липня 2010 р. №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", із змінами та доповненнями, пп.2 п. 5 розділу IV Наказу Міністерства фінансів України від 20.04.2015р. № 449, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 07.05.2015 за №508/26953 "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями, платником занижено суму єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, що підлягає сплаті до бюджету всього на 159188,78 грн., в тому числі 2014 рік - 3381,20 грн., 2015 рік - 66509,58 грн., 2016 рік - 89298,00 грн.; - пп.1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму військового збору на 12619,98 грн., втому числі 2015 рік -2871,37 грн., 2016 рік - 9748,61 грн.; - пп. 185.1 ст.185, п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст. 188, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ із змінами та доповненнями, фізичною особою - підприємцем занижено суму податку на додану вартість за період: з 11.05.2016 року по 31.12.2016 року всього у сумі 129889 грн.; - пункту 4 частини 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI не подано до ДПІ у м. Хмельницькому звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2014 рік.; - підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 розділу ІV Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) та п.3.1, п.3.2, п.3.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. №4, зареєстрованого в Мін`юсті України 30.01.2015 р. №111/26556: ОСОБА_1 не подано розрахунок за формою 1-ДФ до ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області за III квартал 2016 року, відповідно не відображено в розрахунку суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків за 157 ознакою доходу; пп. "а" п 176.1 ст. 176, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ, зі змінами та доповненнями та Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013р. № 481 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.10.2013р. за №1686\24218, в частині неведення книги обліку доходів і витрат для визначення суми чистого оподатковуваного доходу за перевіряємий період.

За результатами перевірки посадовими особами ГУ ДФС в Хмельницькій області винесено податкові повідомлення рішення, рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки): -№0067621307 від 23.03.2018 (податок на додану вартість) на суму 5188635,45 грн.; -№0067661307 від 23.03.2018 (адмін. штрафи та інші санкції) на суму 510,00 грн.; -№0065481307 від 23.03.2018 (податок на доходи фізичних осіб) на суму 224404,14 грн.; -№0065521307 від 23.03.2018 (військовий збір) на суму 19140,94 грн.; - №0067481307 від 23.03.2018 (податок на доходи фізичних осіб) на суму 510,00 грн.; -№0067471307 від 23.03.2018 (єдиний внесок) на суму 39164,96 грн.; -№Ф-0067461307 від 23.03.2018 (єдиний внесок) на суму 159188,78 грн.; - №0069391307 від 23.03.2018 (єдиний внесок) на суму 170,00 грн.

ФОП ОСОБА_1 подано скаргу до ДФС України на податкові повідомлення-рішення за результатом розгляду якої, ДФС України прийнято Рішення від 12.07.2018 №10046/1799-99-11-02-01-14 яким скаргу платника залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

ФОП ОСОБА_1 не погоджуючись з даним адміністративним позовом подав зустрічний позов в якому не погоджується з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями №0067621307 від 23.03.2018, №0067661307 від 23.03.2018, №0065481307 від 23.03.2018, №0065521307 від 23.03.2018.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пп.14.1.157 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;

Згідно пункту 75.1. статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до ст.77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктом 77.4 ст.77 ПК України передбачено, що про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Згідно п.86.1 ст.86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Пункт 86.3 статті 86 ПК України встановлює, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Згідно п.86.8 ст.86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідно до наказу № 30 від 04 січня 2015 року перевірка повинна була розпочатись з 15 січня 2018 року й лише в перший день перевірки (15 січня 2018 року) фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 було вручено під розписку наказ про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки, вказане свідчить про проведення перевірки з порушенням вимог пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України. Вважає, що акт перевірки, отриманий в результаті документальної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених статтею 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Рішення податкового органу, прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Відповідно до відомостей зазначених податкових повідомлень-рішень вказані рішення прийнято Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області на підставі акта № 0268/22-01-13-07/ НОМЕР_1 від 02 лютого 2018 року, який, в свою чергу, складений за наслідками проведення у січня 2018 року службовими особами Головного управління ДФС у Хмельницькій області планової виїзної документальної перевірки суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 14 березня 2011 року по 31 грудня 2016 року, яка, як було зазначено вище, була проведення з порушенням норм матеріального права.

Згідно пп. 177.4.1 п. 177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Відповідно до абз. 5 пп. 177.4.5 п. 177.4 ст.177 ПК України від не включаються до складу витрат підприємця документально не підтверджені витрати.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку 5 (Ф2) до податкової декларації, встановлено порушення пп. 177.4.1 п. 177.4 ст.177 ПК України встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 віднесено до складу витрат витрати по придбанню товарів, на які відсутні підтверджуючі документи та неоплачені в звітному податковому періоді в розмірі 893795,98 грн., в тому числі 2015 рік - 191425,19 грн., 2016 рік- 702370,79грн.

Згідно наданих для перевірки документів встановлено, що фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 віднесено до складу витрат, витрати на придбання товарно- матеріальних цінностей, які не підтверджено документально та неоплачені в звітному податковому періоді.

Суд встановив, що ФОП ОСОБА_1 надано запит від 15.01.2018 року №б/н щодо надання документів та від 24.01.2018 року щодо надання копій документів та пояснень щодо встановлених порушень.

ФОП ОСОБА_1 надано письмове пояснення щодо встановлених порушень, де зазначено, що дана розбіжність виникла у зв`язку з тим, що до складу витрат віднесено витрати по придбанню товарів, на які відсутні підтверджуючі документи, проте оплачені в звітному податковому періоді згідно банківських виписок.

Враховуючи вищенаведене, відсутнє документальне підтвердження підстав для включення до складу витрат ТМЦ, які безпосередньо не пов`язані з отриманням доходів та не підтверджено документально їх використання в господарській діяльності підприємця.

Отже, для перевірки не надано та перевіркою не виявлено документів, що підтверджують факт правомірного віднесення вартості ТМЦ до складу витрат.

Факт вчинення порушення підтверджується банківськими виписками, накладними та рахунками за перевіряємий період, згідно яких до складу витрат віднесено витрати, які документально не підтверджено.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі видаткова накладна, акти, банківські документи) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до п. 177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III Податкового Кодексу України.

Відповідальним за правильність обчислення, своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб і додержання Податкового Кодексу України та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 був позивач за первісним позовом.

Отже, перевіркою правильності визначення витрат за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 встановлено завищення витрат на суму 893795,98 грн., в тому числі 2015 рік - 191425,19 грн., 2016 рік - 702370,79грн.

Факт порушення підтверджується наданими для перевірки первинними документами та поясненнями платника від 25.01.2018 та 24.01.2018, які містяться в матеріалах справи.

Що стосується порушення ФОП ОСОБА_1 пп.163.1.1 п. 163.1 ст.163, п.177.2, пп.177.4.1, абз. 4 п.177.4.5 п. 177.4 ст.177 Податкового Кодексу України, яким занижено податок на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування суд зазначає наступне.

Перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в додатку 5 (Ф2) до податкової декларації, встановлено порушення п. 177.2 ст. 177 ПК України, а саме фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 занижено суму чистого оподатковуваного доходу всього на суму 893795,98 грн., в тому числі 2015 рік - 191425,19 грн., 2016 рік - 702370,79грн.

Згідно п. 177.2 ст. 177 ПК України, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п. 177.1 ст.177 ПК України, доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 ст.167 цього Кодексу .

Згідно п. 167.1 ст.167 Податкового кодексу ставка податку у 2014 році та 2015 році становить 15%, у 2016 році становить 18% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 ст. 164 ПУ України щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків.

В порушення пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п. 177.2, пп. 177.4.1, абз.4 пп. 177.4.5 п. 177.4 ст.177 ПК України, занижено податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 157996,13 грн., в тому числі 2015 рік - 31569,39 грн., 2016 рік - 126426,74 грн.

Щодо порушень встановлених у акті перевірки стосовно військового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотків об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Відповідно до підпункту 16-1.1 пункту 16-1 Податкового кодексу України платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 Податкового кодексу України, а саме фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент. Об`єктом оподаткування є доходи, визначені ст. 163 ПК України.

Підпунктом 1.5 пункту 16-1 ПК України передбачено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені статтею 171 Податкового кодексу України.

Враховуючи вищевикладене ФОП ОСОБА_1 , також, порушено вимоги пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України у частині не нарахування, не утримання та не сплати військового збору на загальну суму 12619,98 грн.

Згідно пункту 181.1 статті 181 ПК України встановлено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Пунктом 183.1 статті 183 ПК України встановлено, що будь-яка особа, що підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

Відповідно до пункту 183.2 статті 183 ПК України, у разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Згідно пункту 183.10 статті 183 ПК України визначено, що будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Підпункт "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначає, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 188.1 статті 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Суд встановив, що згідно банківських виписок загальна сума отриманого доходу, яка підлягає декларуванню за період з 01.05.2015 по 30.04.2016 складає 1063771,49 грн. З матеріалів перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 порушено вимоги п. 185.1 ст.185, п.187.1 ст.187 п.188.1 ст.188 ПК України, а саме те, що він не зареєструвався платником ПДВ, не задекларував та не сплатив податок з обсягів оподатковуваних операцій за період з 11.05.2016 по 31.12.2016 у розмірі 649442,06 грн.

З врахуванням наведеного вище, ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 занижені податкові зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 129889,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки посадовими особами ГУ ДФС у Хмельницький області сформовано та вручено ФОП ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення, зокрема й ті, які оскаржуються у зустрічному позові.

Крім того, суд зазначає, що у зустрічному позові ФОП ОСОБА_1 вказує на відсутність у нього будь-яких документів, на підставі яких ГУ ДФС у Хмельницькій області виносили податкові повідомлення-рішення, однак суд критично оцінює таке твердження позивача за зустрічним позовом оскільки копія наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення надіслано ФОП ОСОБА_1 поштою з повідомленням про вручення 04 січня 2018 року. При цьому направлення ГУ ДФС у Хмельницькій області від 10 січня 2018 року №87 на проведення документальної планової виїзної перевірки пред`явлено 15 січня 2018 року ФОП ОСОБА_1 . Перевірку проведено з відома та в присутності ФОП ОСОБА_1 , яким надавались для перевірки наявні первинні документи та пояснення, що зафіксовано у акті перевірки. Акт перевірки вручено ФОП ОСОБА_1 06.03.2018, а останній при цьому подав заперечення №1 на акт перевірки від 02.02.2018 №0268/22-01-13-07/ НОМЕР_1 .

Суд встановив, що ФОП ОСОБА_1 було вручено податкові повідомлення-рішення, які в подальшому оскарженні до ДФС України.

Відповідно до п. 44.4 ст. 44 ПК України якщо документи, визначені у п. 44.1 ст. 44 (облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та /або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів) пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися платником до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених п. 44.3 (а саме 1095 днів).

Суд вважає, що оскільки позивач не спростував висновків податкового органу щодо встановлених порушень платника податків, а тому податкові повідомлення-рішення від 23.03.2018 №0067621307, №0065521307, №0065481307, №0067661307 є правомірними, відповідають чинному законодавству України, а у зустрічному позові не наведено належних обґрунтувань їх протиправності, а тому зустрічний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог первинного позову про стягнення податкового боргу в сумі 453585,56 грн, суд зазначає наступне.

Згідно п.56.1 ст.56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.56.18 ст.56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У відповідності до п.102.1 ст.102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п.56.19 ст.56 ПК України, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Пунктом 56.17 ПК України визначено, що процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у строк, передбачений абзацом першим пункту 56.3 цієї статті; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань що оскаржувались.

Відповідач в поданому відзиві вважає що позивач за зустрічним позовом звернувся до суду з зустрічним позовом з пропуском встановлених строків звернення до суду. Зокрема відповідач вказує, що за результатом розгляду скарги, ДФС України прийнято Рішення від 12.07.2018 №10046/1799-99-11-02-01-14 відповідно до якого скаргу платника залишено без задоволення, яке позивач отримав 11.08.2018 року (скріншот з бази даних ДФС додається).

Згідно вимог пункту 1 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідач вважає, що позивач отримав рішення ДФС України про результат розгляду скарги у 2018 році, при цьому звернувся до суду лише 13.03.2020, тим самим пропустивши строк для звернення до адміністративного суду, встановленого ст.122 КАС України та п. 56.19 ст. 56 ПК України.

У свою чергу абз.1 ч.4 ст.122 КАС України передбачено, що у випадку коли законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Аналіз п.56.18, п.56.19 ст. 56 ПК України та абз.1 ч.4 ст.122 КАС України вказує на те, що вони по-різному регулюють строк судового оскарження податкових повідомлень-рішень, тобто наведені норми суперечать одна одній.

Проте зазначену колізію було вирішено Вищим адміністративним судом України (далі - ВАСУ) в листі від 01.11.2011 № 1935/11/13-11, в якому було зазначено, що при прийнятті позовної заяви від платників податків про оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов`язань суди повинні вирішувати питання на користь платника податків і застосовувати пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду (1095 днів), ніж пункт 56.19 цієї ж статті (один місяць).

25 лютого 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 500/1451/19, адміністративне провадження №К/9901/482/20 (ЄДРСРУ № 87808782) також досліджував питання щодо строків на оскарження податкового повідомлення рішення, та прийшов до висновку, що оскільки Податковий кодекс України пов`язує відлік строку (1095 календарних днів), протягом якого може бути стягнутий податковий борг, з днем виникнення податкового боргу, то й останнім днем звернення до суду є 1095 день (п. 56.18. ст. 56 ПК України) з моменту отримання спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пп. 14.1.39. п. 14.1 ст.14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

В силу п. 15.1. ст. 15 Кодексу, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п. 57.1. ст. 57 Кодексу, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 57.3 ст. 57 Кодексу, у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

В силу п. 59.1 ст. 59 Кодексу, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Враховуючи, що податковий борг ФОП ОСОБА_1 згідно податкових повідомлень-рішень № 0067621307, № 0065521307, № 0065481307, №0067661307 від 23.03.2018 станом на момент розгляду даної справи є неузгодженим, а тому відсутні підстави для стягнення податкового боргу в сумі в сумі 453585,56 грн, який утворився внаслідок несплати в установлені законодавством строки грошових зобов`язань по податку на додану вартість в сумі 196965,07 грн згідно податкового повідомлення - рішення №0067621307 від 23.03.2018 на суму 162361,25 грн по військовому збору в сумі 20132,08 грн згідно податкового повідомлення - рішення №0065521307 від 23.03.2018 на суму 15773,98 грн, по податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в сумі 235978,41 грн згідно податкового повідомлення - рішення №0065481307 від 23.03.2018 на суму 185616,60 грн, адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 510 грн згідно податкового повідомлення - рішення №0067661307 від 23.03.2018 на суму 510 грн. до узгодження вказаних рішень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За ч.ч.1-2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та письмових доказів по справі, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах ГУ ДПС у Хмельницькій області діяло без дотримання вимог ч.2 ст.2 КАС України, а тому позовна заява про стягнення податкового боргу не підлягає задоволенню.

При цьому, не надавши суду належні та допустимі докази, а також не обґрунтувавши зустрічний позов ФОП ОСОБА_1 не доведено протиправність винесення податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень, а тому в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні зустрічного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0067621307, №0065521307, 0065481307, №0067661307 від 23.03.2018.

Відмовити в задоволенні первісного позову Головного управління ДПС у Хмельницькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 453585,56 грн.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 05 жовтня 2020 року

Позивач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 43142957) Відповідач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Головуючий суддя О.П. Шевчук