Рішення № 91979726, 05.10.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2020 р. Справа №480/3771/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелета С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб в письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника державної установи «Сумський слідчий ізолятор» Яковлєва Ігоря Сергійовича, заступника начальника СІЗО з режиму і охорони та оперативної роботи Степанюка Олексія Олексійовича, державної установи «Сумський слідчий ізолятор» про визнання дій протиправними, зобов`язання утриматися від вчинення певних дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся із позовом до начальника державної установи Сумський слідчий ізолятор» Яковлєва Ігоря Сергійовича, заступника начальника СІЗО з режиму і охорони та оперативної роботи Степанюка Олексія Олексійовича, державної установи «Сумський слідчий ізолятор», про визнання неправомірними дії начальника ДУ "Сумський слідчий ізолятор" та його заступника щодо надання усіх телефонних розмов за окремими письмовими заявами та зобов`язати відповідачів виконувати порядок надання телефонних розмов, передбачений Кримінально-виконавчим кодексом України, що передбачає необхідність узгодження окремих телефонних розмов лише у не відведений для них час.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є засудженим до довічного позбавлення волі та на даний час перебуває в ДУ "Сумський слідчий ізолятор". Адміністрацією установи з січня 2020 року було встановлено порядок дотримання права на телефонні дзвінки шляхом подання окремих письмових заяв, що на думку позивача не узгоджується з положеннями Кримінально-виконавчого кодексу України та порушує його права на телефонні розмови. Зазначає, що проведення телефонних розмов із обов`язковим письмовим зверненням, обмежує право щодо кількості, оскільки посадова особа не завжди вчасно надавала відповідне розпорядження. В позові позивач свої вимоги мотивує тим, що його зобов`язують надавати письмові заяви для можливості отримати телефонні розмови із родичами кожного разу, коли він має таке бажання. Так, вважає, що його було обмежено право у доступі на телефонні розмови, оскільки керівництво вимагає написання таких заяв, а ним було подано письмову заяву про надання йому права проводити телефонні перемовини із зазначенням періоду - місяць. Так дії відповідачів було оскаржено в адміністративному порядку, але у відповіді від 22.05.2020 питання не було вирішено відповідачами, що стало підставою для звернення до суду.

21.09.2020 від представника позивача адвоката Семиволос В.В. надійшла відповідь в порядку ст. 163 КАС України, в якій зазначено, що у відзиві на позов визнають право позивача на телефонні розмови, в т.ч. і засобами мобільного зв`язку, але не вважають свої дії якими вони це право фактично обмежували, неправомірними. Крім того, зазначає, що будь-які порушення позивача можуть тягнути за собою накладення на нього передбачених законом дисциплінарних стягнень, проте ніяк не порушення чи обмеження його прав. Зазначена відповідь представника позивача надійшла до надходження до суду 24.09.2020 від позивача заяви про звільнення його від послуг представника. Також до суду від позивача надійшли заяви, в яких він зазначає, що відповідачі у відзиві не зазначають свої особисті дані, а зазначають Державну установу «Сумський слідчий ізолятор», надають до суду неправдиві відомості з метою ухилення від адміністративної відповідальності, чим погіршується його становище і є неприпустимим, намагаються викласти обставини виключно на свою користь, без врахування фактичних обставин. Крім того, звертав увагу суду, що ним було підписано позовну заяву, складену його представником, в якій було допущено помилку у назві другого відповідача, і з врахуванням всіх обставин, позивачем у письмовій заяві зазначено про те, що він відмовляється від надання йому правової допомоги його представником.

Судом долучено до справи відзив та письмові пояснення від начальника державної установи «Сумський слідчий ізолятор» Яковлєва Ігоря Сергійовича, а також заступника начальника СІЗО з режиму і охорони та оперативної роботи Степанюка Олексія Олексійовича, а також додаткові письмові пояснення ДУ «Сумський слідчий ізолятор», в яких викладено позицію та надані обґрунтування позиції по справі. У відзиві на позов зазначають, що порушень надання доступу до телефонних розмов не було вчинено відповідачами, кожного дня на посту перебуває новий співробітник, якому необхідна інформація, що засудженому надано право керівником надавати телефонні розмови. Крім того, зазначають про велику кількість перебування засуджених у ДУ «Сумський слідчий ізолятор», які також, крім позивача, мають право на телефонні розмови. Порушень не було при наданні таких розмов, всі розмови, які надавалися позивачу фіксувалися в журналі обліку, жодних скарг від позивача крім поданої 08.05.2020 не надходило. Також зазначають, що позивачу надаються телефонні розмови згідно заяви, яка погоджена із керівником установи. За результатами розгляду скарги порушень не було встановлено, про що письмово був повідомлений позивач листом від 21.05.2020.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, витребувано додаткові документи у відповідача. Ухвалою суду від 14.09.2020 судом було залучено до участі у справі співвідповідачем Державну установу «Сумський слідчий ізолятор». Крім того, ухвалами суду від 01.10.2020 у зв`язку із зазначенням невірного прізвища другого відповідача в адміністративному позові Степаненко Олексія Олександровича замінено належним другим відповідачем Степанюка Олексія Олексійовича , відмовлено в задоволенні клопотання позивача про об`єднання справ, витребування доказів, виключення зі складу співвідповідача ДП «Сумський слідчий ізолятор», у відводі судді по розгляду даної справи.

При вирішенні справи по суті, суд враховував граничні строки реалізації сторонами справи процесуальних прав під час дії карантину, встановлені Кабінетом Міністрів України, зокрема щодо надання сторонами по справі заяв по суті спору. Також до матеріалів справи надано письмові пояснення та викладено позицію всіма учасниками провадження, надано відповідачами витребувані судом документи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Згідно з частиною третьою статті 63 Конституції України засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду.

Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими регламентовано Кримінально-виконавчим кодексом України.

Відповідно до статті 50 Кримінального кодексу України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Частинами першою та другою статті 7 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що держава поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку. Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.

Відповідно до частини першої статті 102 Кримінально-виконавчого кодексу України режим у виправних і виховних колоніях - це встановлений законом та іншими нормативно-правовими актами порядок виконання і відбування покарання, який забезпечує ізоляцію засуджених; постійний нагляд за ними; виконання покладених на них обов`язків, реалізацію їхніх прав і законних інтересів; безпеку засуджених і персоналу; роздільне тримання різних категорій засуджених; різні умови тримання засуджених залежно від виду колонії; зміну тримання засуджених.

Статтею 151 Кримінально-виконавчого кодексу України визначено порядок та умови виконання та відбування покарань у виді довічного позбавлення волі.

Згідно з частиною другою статті указаної статті Кримінально-виконавчого кодексу України на осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов`язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу.

Мінімальні стандартні правила поводження з в`язнями Організації Об`єднаних Націй 2015 року встановлюють, що засудженим треба давати можливість спілкуватися із зовнішнім світом через регулярні проміжки часу й під належним контролем - з їхніми сім`ями або друзями, які мають бездоганну репутацію, як шляхом листування, так і безпосередньо при відвідинах.

У свою чергу Європейські пенітенціарні правила теж наголошують на тому, що засудженим треба дозволяти максимально часто спілкуватися поштою, телефоном або за допомогою інших засобів спілкування зі своїми сім`ями, іншими особами і представниками зовнішніх організацій, дозволяється також відвідування їх цими особами.

Зазначені міжнародні стандарти знайшли своє закріплення в нормах Кримінально-виконавчого кодексу України.

Частиною 5 ст. 110 Кримінально-виконавчого кодексу України «Право побачення засуджених до позбавлення волі з родичами, адвокатами та іншими особами. Телефонні розмови, користування мережею Інтернет» передбачено, що засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров`я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв`язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації, а також користуватися глобальною мережею Інтернет. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі, забороняються. Телефонні розмови та користування у глобальній мережі Інтернет оплачуються з особистих коштів засуджених.

Телефонні розмови проводяться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, а за необхідності та за погодженням з адміністрацією - у будь-який час.

Частиною 8 ст. 110 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачено, що порядок організації побачень, телефонних розмов, користування мережею Інтернет встановлюється Міністерством юстиції України.

На даний час питання реалізації засудженими права на телефонні дзвінки у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України врегульовано Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженими наказом Міністерства юстиції України.

Так, Наказом Міністерства юстиції України від 14.06.2019 № 1769/5, за реєстр. в Мінюсті України 18.06.2019 № 633/33604 затверджено Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - Правила), які регламентують порядок й умови перебування осіб, які тримаються під вартою, а також окремих категорій засуджених у слідчих ізоляторах Державної кримінально-виконавчої служби України.

Пунктом 4 Розділу VII Правил передбачено, що відповідно до статей 51, 59, 107, 110, 151 КВК засудженим, залишеним у СІЗО для роботи з господарського обслуговування; особам, засудженим до обмеження волі, які на підставі статті 57 КВК підлягають направленню до місця відбування покарання; особам, засудженим до арешту, позбавлення волі, довічного позбавлення волі, вироки щодо яких набрали законної сили і які на підставі статті 87 КВК підлягають відправленню до установ виконання покарань; засудженим, вироки щодо яких набрали законної сили, які на підставі статті 90 КВК тимчасово залишені в СІЗО або переведені до СІЗО з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або виправної колонії, за винятком осіб, щодо яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у зв`язку з іншим кримінальним провадженням, у тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров`я, надається право на телефонні розмови у мережах фіксованого або рухомого (мобільного) зв`язку без обмеження їх кількості під контролем персоналу СІЗО, а також користуватися мережею Інтернет.

Для проведення телефонних розмов у визначеному адміністрацією СІЗО місці встановлюються таксофони та забезпечується наявність засобів рухомого (мобільного) зв`язку, які знаходяться на обліку СІЗО.

Телефонні розмови проводяться за рахунок засудженого протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну. За потреби та за погодженням з адміністрацією СІЗО телефонна розмова може бути надана у будь-який час.

З метою реалізації права на телефонні розмови засуджених тривалість розмови одного засудженого не повинна перевищувати 15 хвилин.

З дозволу начальника СІЗО, або його заступника, або осіб, які виконують їх обов`язки, телефонні розмови надаються засудженому за його письмовою заявою, в якій зазначаються прізвище, ім`я, по батькові абонента, ступінь спорідненості, телефонний номер абонента, тривалість розмови.

У разі якщо засуджений набирає телефонний номер абонента, який не зазначений у заяві, а також вживає під час телефонної розмови нецензурні слова, телефонна розмова припиняється, про що робиться відмітка на заяві засудженого.

Факт телефонної розмови засудженого реєструє молодший інспектор чергової зміни у журналі обліку телефонних розмов засуджених.

Телефонні розмови між засудженими, які перебувають в інших СІЗО або установах виконання покарань, не дозволяються.

При розгляді справи встановлено, предметом оскарження позивача є дії керівництва установи, що полягають у покладенні додаткового обов`язку на позивача надавати письмові заяви, які повинні бути погоджені керівником установи, про намір здійснити телефонний дзвінок. Так, позивач зазначає, що ним було подано відповідну заяву, заява зареєстрована , керівником установи була погоджена. Така заява стосувалася надання йому право щодня користуватися телефонним зв`язком із матір`ю, сестрою та правозахисником. Незважаючи на це керівництво зазначає про те, що необхідно також додатково писати заяву кожного дня, коли позивач має намір телефонувати особам. Позивач заперечує обов`язок подання такої заяви кожного разу, коли у нього виникає така необхідність за умови подання такої заяви із переліком абонентів за погодженням із керівництвом установи за визначений термін у визначені та погоджені дні. Так, позивачем подане звернення від 08.05.2020 до керівника СІЗО із зазначенням того, що не забезпечується право позивача на отримання телефонних розмов згідно поданої заяви на місяць, що не заборонено Кримінально-виконавчим кодексом України. На таке звернення позивач отримав відповідь від 21.05.2020 №14/09-118/С-192. В даній відповіді відповідачем зазначено, що порушення надання телефонних розмов із сторони установи відсутні, звернень позивача з таких питань, окрім поданої не було, зазначається, що всі письмові заяви позивача розглянуто, надано можливість користуватися телефонним зв`язком. Після отримання такої відповіді позивач звернувся до суду.

У відзиві на адміністративний позов відповідачі зазначають, що вимоги позивача про право на телефонні розмови за окремою заявою на місяць не можуть бути задоволені. В обґрунтування таких тверджень відповідач посилається на те, що заздалегідь оформлена письмова заява на місяць може викликати ускладнення щодо порядку їх надання оскільки позивач повинен спрогнозувати свої телефонні дзвінки на місяць таким чином, щоб врахувати дати виїздів на судові засідання, які в тому числі здійснюються за межами м. Суми, окремо треба враховувати порядок та умови тримання ув`язнених і засуджених та нагляду за ними, в кожному СІЗО організовується розпорядок дня. Такі твердження судом визнаються безпідставними та необґрунтованими, враховуючи те, що саме ДУ «Сумський слідчий ізолятор» зобов`язаний організувати свою роботу таким чином, аби не були порушені норми Кримінально-виконавчого кодексу України, яким передбачено, що телефонні розмови проводяться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну. Матеріалами справи, зокрема копіями заяв, наданих відповідачем на вимогу суду, підтверджується, що керівником установи звернення позивача у письмових заявах було погоджено без будь-яких зауважень та обмежень, а тому керівник надав право позивачу щодня протягом місяця телефонувати матері, сестрі та правозахиснику.

Крім того, відповідачі зазначають, що начальник установи щодня здійснює прийом чергового помічника, здійснює перегляд всіх заяв та звернень від осіб, а тому всі звернення розглядаються керівництвом. Відповідачі вважають такі вимоги правомірними, оскільки Правила №1769/5, зокрема, абз. 7 глави 4 розділу 7 передбачає, що факт розмови засудженого реєструє молодший інспектор чергових та денних змін, згідно наказу по охороні установи, молодший інспектор для надання телефонних розмов повинен отримати письмову заяву від осіб з числа засуджених, які отримаються під вартою, яка має візу начальника установи з дозволом надання такої розмови. Суд не заперечує обов`язок ДВ «Сумський слідчий ізолятор» в своїй діяльності керуватися Правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України. Разом із тим, зазначена обставина не виключає обов`язку ДУ «Сумський слідчий ізолятор» забезпечити реалізацію права позивача на телефонні розмови.

В даному випадку, крім інших заяв, позивачем було подано заяву, в т.ч. і від 01.05.2020, в якій просив забезпечити право на телефонні розмови із рідними, а саме матір`ю і сестрою, та захисником кожного дня в період з 01.05.2020 по 01.06.2020. Така заява була розглянута керівництвом та прийнято рішення про надання здійснювати такі дзвінки, про що свідчить резолюція на такій заяві «Дозволяю» скріплена відповідним підписом посадової особи ДУ «Сумський слідчий ізолятор». Суд зазначає, що при розгляді такої заяви у відповідача не було ні зауважень ні до змісту заяви, ні періоду надання таких телефонних розмов.

Таким чином матеріалами справи підтверджується, що заява позивача про надання йому можливості щодня протягом місяця, а саме з 01.05.2020 по 01.06.2020, телефонувати до рідних із самостійним зазначенням позивачем періоду використання свого права на телефонні розмови - містить позитивне рішення для позивача керівництвом установи, а тому позивачем реалізовано своє право на інформування керівництва установи про період та перелік осіб, з якими позивач має право вести телефонні розмови.

Таким чином в розпорядженні установи перебувала заява позивача від 01.05.2020, погоджена із керівником, міститься відповідний дозвіл, зазначені номери телефонів та період надання таких розмов з 01.05.2020 по 01.06.2020 щодня, а тому позивач мав право реалізовувати своє право за зазначений період без додаткових письмових заяв.

Стосовно посилання відповідачів у відзиві на те, що в установі перебуває велика кількість осіб, які також мають право на проведення щоденних телефонних дзвінків, судом до уваги не береться, оскільки в даному випадку, позивачем оспорюється обмеженні його права здійснення телефонних розмов згідно поданої заяви, яка надавала позивачу можливість здійснювати телефонні розмови по затвердженій уповноваженою особою заяві, про що і було зазначено позивачем у зверненні від 08.05.2020.

Так, позивачем у зверненні від 08.05.2020 зазначалося, що за наявності заяви від 01.05.2020 яка була узгоджена на місяць, працівники ДУ «Сумський слідчий ізолятор» вимагали від позивача додатково подавати окремі письмові заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із позицією позивача, що додаткових заяв позивач не повинен надавати протягом періоду, який було погоджено керівником у травні 2020, в т.ч. кожного дня погоджувати нові окремі заяви про можливість телефонування особам, які зазначені в заяві від 01.05.2020.

Стосовно посилання відповідача на те, що щоденно зранку начальник установи або його заступник чи особа, на яку покладено виконання обов`язків, здійснює прийом чергового помічника начальника слідчого ізолятора, який заступає на службу, згідно наказу по охороні СІЗО з 20 год. 00 хв. по 08 год. 00 хв. наступної доби, під час якого начальник або його заступник здійснює перегляд всіх заяв та звернень від осіб, які тримаються під вартою, за добу, а особи, які тримаються в СІЗО мають право щоденно звертатися із заявами та клопотаннями, без обмеження їх кількості та змісту, на адресу адміністрації установи, про що відомо позивачу, слід зазначити, що судом не заперечується обов`язок чергового зміни фіксувати всі телефонні розмови позивача відповідно до Правил. Разом із тим, суд зазначає, що нормами таких Правил не покладають на позивача додаткового обов`язку отримувати додаткові дозволи для можливості скористатися своїм правом на телефонну розмову протягом періоду, який погоджено із керівництвом, за номерами телефонів, які зазначені позивачем самостійно у письмовій заяві.

В даному випадку, предметом розгляду є дослідження судом обов`язку позивача за наявності погодженої із керівництвом заяви від 01.05.2020 на телефонні розмови на місяць додатково надавати письмові заяви на кожну окрему телефонну розмову та окремо погоджувати її із керівництвом. Таким чином, погоджуючи заяву позивача від 01.05.2020, керівництво установи повинно організувати доведення її змісту до відома чергових змін, оскільки такий дозвіл було надано позивачу з 01.05.2020.

Стосовно надання відповідачем доказів того, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності, суд зазначає, що дані обставини не є предметом розгляду справи, не стосуються предмету спору. Документи, які надані до відзиву щодо застосування заходів дисциплінарного стягнення, стосуються терміну, що відбувається після травня 2020, а саме у червні 2020 року, тобто вже після звернення позивача із заявою від 08.05.2020 та наданою відповіддю від 21.05.2020 №14/09-118/C-192, а тому не стосуються обставин, зазначених у зверненні позивача від 08.05.2020.

В даному випадку, судом досліджується правомірність вимоги надавати окремі письмові заяви із дозволом керівництва, за умови коли така заява вже подана, отримано відповідний дозвіл керівника за відсутності будь-яких зауважень до позивача. Діючим законодавством передбачено, що письмово позивач зобов`язаний звернутися із окремою додатковою письмовою заявою у випадку потреби та за погодженням з адміністрацією СІЗО, коли час надання таких розмов не є часом вільний від роботи та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, як то передбачено нормами Кримінально-виконавчого кодексу України.

Зверненням від 08.05.2020 позивач звертав увагу на те, що працівники ДУ «Сумський слідчий ізолятор» позбавляли його права на здійснення телефонних перемов із своїми рідними та захисником, зокрема 06.05.2020 та 07.05.2020 по заяві, яка ним була зареєстрована в установі, була погоджена, рішенням керівника заяву від 01.05.2020 було задоволено щодо здійснення щодня телефонних розмов, зазначені посади та прізвища працівників. Разом із тим, такі обставини, зазначені позивачем в заяві від 08.05.2020 відповідачами не досліджувалися, не з`ясовувалися, а у відповіді зазначено лише про відсутність порушень зі сторони ДУ «Сумський слідчий ізолятор».

Матеріалами справи підтверджується, що за умови поданої заяви від 01.05.2020 та наявністю рішення керівника про надання дозволу телефонувати в період з 01.05.2020 по 01.06.2020 в кожен день матері та сестрі, а також захиснику, анкетні дані та номери зв`язку були зазначені позивачем, до матеріалів справи відповідачем надається також повторна заява позивача від 08.05.2020 про забезпечення телефонними перемовинами протягом місяця, в якій, крім сестри, позивач також повторно зазначає матір та її номер телефону. Таким чином матеріалами справи підтверджується, що позивач для отримання можливості телефонувати до матері протягом травня 2020 року подає повторну заяву на ім`я керівника установи.

Разом із тим, як вбачається із матеріалів справи, позивачем оспорюються дії саме керівника установи та його заступника щодо надання всіх телефонних розмов за окремими письмовими заявами за наявності вже погодженої на місяць письмової заяви. Разом із тим, матеріалами справи підтверджується, що керівником чи його заступником ДУ «Слідчий ізолятор» не було прийнято негативного рішення для позивача чи відмовлено у заявах позивача про надання потягом місяця телефонувати згідно контактних осіб, зазначених у заявах протягом місяця, всі заяви позивача містять позитивні рішення для позивача, що підтверджує його право у строки, погоджені із керівником ДУ «Сумський слідчий ізолятор» щодня у травні 2020 отримувати доступ до телефонних розмов з контактними особами, зазначеними у заявах протягом періоду, який погоджено із керівником установи. При цьому на заявах відсутні рішення керівника чи заступника керівника установи щодо вимоги такі розмови надавати виключно за умови надання додаткової письмової заяви позивачем. Відсутні такі обмеження і у погоджених письмових заявах позивача на інші періоди, що подавалися позивачем з січня 2020 по день звернення позивача із скаргою від 08.05.2020. Таким чином у суду відсутні підстави для визнання дії начальника та його заступника неправомірними щодо надання всіх телефонних розмов за окремими письмовими заявами неправомірними.

Стосовно вимоги про зобов`язання відповідачів начальника державної установи «Сумський слідчий ізолятор» Яковлєва Ігоря Сергійовича, заступника начальника СІЗО з режиму і охорони та оперативної роботи Степанюка Олексія Олексійовича, виконувати порядок надання телефонних розмов, передбачений КВК України, що передбачає необхідність узгодження окремих телефонних розмов лише у не відведений для них час, суд зазначає, що такі вимоги не можуть бути задоволені, оскільки заявлені на майбутнє, а підлягає захисту лише порушене право. В разі порушення права позивача на телефонні розмови він не позбавлений можливості на звернення до суду в порядку, визначеному чинним законодавством. Суд зазначає, що обов`язок забезпечення по реалізації права позивача на телефонні розмови для ДУ «Сумський слідчий ізолятор» встановлений діючим законодавством, в т.ч. КВК України.

Відповідно до ст. 8 КВК України засуджені мають право звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями, заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконання покарань.

Позивачем у дослідженому судом зверненні від 08.05.2020 зазначені обставини щодо обмеження позивача у телефонних розмовах, зазначено посади, прізвища таких осіб, а саме корпусний, черговий зміни, черговий ОСОБА_3 . Таким чином обмеження права на телефонні розмови, як зазначає позивач у зверненні, здійснюються іншими особами, а не відповідачами по справі. При цьому такі обставини ДУ «Сумський слідчий ізолятор» не з`ясовувалися, звернення позивача від 08.05.2020 не розглянуто в повному обсязі, не відображені факти перевірки дій працівників установи, які, як зазначає позивач, обмежували його право 06.05.2020 та 07.05.2020 надати телефонні розмови за заявою від 01.05.2020. Судом враховується те, що згідно копії книги обліку телефонних розмов та зазначено у письмових пояснень відповідача не відображено телефонних розмов позивача 06.05.2020 та 07.05.2020, при цьому позивач додатково надає повторну заяву від 08.05.2020 про надання йому права телефонної розмови щодня протягом місяця із сестрою та матір`ю у травні 2020. Таким чином звернення позивача щодо обмеження його права телефонних розмов працівниками установи 06.05.2020 та 07.05.2020 у відповіді від 21.05.2020 ДУ «Сумський слідчий ізолятор» не відображено, відповідачами не досліджено в повному обсязі. Таким чином, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог для захисту прав позивача та зобов`язати ДУ «Сумський слідчий ізолятор» повторно розглянути звернення позивача від 08.05.2020 зареєстр. за №С-192, під час якого встановити та дослідити фактичні обставини, зазначені позивачем в поданому зверненні від 08.05.2020 стосовно дій працівників установи, в т.ч. і щодо ненадання телефонних розмів 06.05.2020 та 07.05.2020, а також надати позивачу відповідь по суті таких обставин, зазначених у зверненні від 08.05.2020

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника державної установи «Сумський слідчий ізолятор» Яковлєва Ігоря Сергійовича, заступника начальника СІЗО з режиму і охорони та оперативної роботи Степанюка Олексія Олексійовича, державної установи «Сумський слідчий ізолятор» про визнання дій протиправними, зобов`язання утриматися від вчинення певних дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Державну установу «Сумський слідчий ізолятор» повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 08.05.2020 зареєстр. за №С-192, а також надати відповідь по суті таких обставин, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 05.10.2020.

Суддя С.М. Гелета