Рішення № 91979268, 29.09.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/3804/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Грень Н.М.,

секретар судового засідання Іванес Х.О.,

за участю: представника позивача Гейшев О.О, представника відповідача Козоріз О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

20.05.2020 до Львівського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 місце реєстрації: 82600, Львівська обл., Сколівський р-н, с. Кам`янка, РНОКПП НОМЕР_1 із позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, буд. 35, ЄДРПОУ 43143039, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.04.2020 №0004273201 винесене на підставі Акта перевірки №13/211/32.01/ НОМЕР_1 від 13.03.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказала, що всупереч положенням ст. 80, 81 ПК України, працівники ГУ ДПС у Львівській області не надали їй копію наказу №1643 від 06.03.2020 року, не надали направлення на перевірку, що свідчить про неправомірні дії представників податкового органу при складанні акту перевірки. Зазначає, що жодних документів, в тому числі акта, на місці не складались, що свідчить про неправомірні дії представників податкового органу при складенні Акту перевірки, що в подальшому є наслідком складення протиправного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, позивач зазначає, щодо неї складено протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 156 КУпАП (Порушення правил торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами), однак Сколівським районним судом Львівської області постановою від 14.04.2020 у справі № 453/350/20 про адміністративні правопорушення закрив, у зв`язку з відсутністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП. Позивач вважає, що це судове рішення має преюдиційне значення у цій справі, щодо обставин чи мало місце певне діяння. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22.05.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

15.06.2020 відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначає, що посадовими особами ГУ ДПС у Львівській області проведено фактичну перевірку магазину за адресою : Львівська область, Сколівський район, с. Кам`янка, де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 та виявлено на зберіганні алкогольні напої, а саме пиво "Чернігівське", Світле 0,5 л, 4,8% об, ціна реалізації - 19,00 грн за пляшку в кількості 15 пляшок. Довідки про внесення місця зберігання алкогольних напоїв до Єдиного державного реєстру місць зберігань до перевірки не представлено. Відповідно позивач порушив ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а саме : здійснено зберігання алкогольних напоїв у місцях, не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

Також зазначає, що фактична перевірка проведена посадовими особами контролюючого органу в присутності ФОП ОСОБА_1 , якій було представлено службові посвідчення, направлення на перевірку та вручено копію наказу, про що свідчать підписи останньої у направленні на перевірку, що спростовує твердження позивача про те, що жодних документів під розписку представниками податкового органу не надано перед початком перевірки. ФОП ОСОБА_1 від підписання акту перевірки та отримання акту фактичної перевірки відмовилася, про що складено працівниками контролюючого органу акт відмови від підписання акту перевірки. Акт перевірки був надісланий позивачу засобами поштового зв`язку.

Тож, представник відповідача вважає, що вищезазначені обставини свідчать про те, що позивачем порушено вимоги ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а тому приймаючи податкове повідомлення-рішення, відповідач діяв у межах, на підставі та у порядку, передбаченому чинним законодавством. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив повністю, просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі наказу №1643 від 02.03.2020 та направлень на перевірку №702, 703, 704 від 04.03.2020 працівниками ГУ ДПС у Львівській області 13.03.2020 було проведено фактичну перевірку магазину, що розташований за адресою : Львівська область, Сколівський район, с. Кам`янка, який належить ФОП ОСОБА_1 , з питань додержання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пального.

У ході проведення перевірки, результати якої оформлено актом №13/211/32.01/ НОМЕР_1 від 13.03.2020, встановлено факт зберігання алкогольних напоїв, а саме : пива "Чернігівське", Світле 0,5 л, 4,8% об, ціна реалізації - 19,00 грн за пляшку в кількості 15 пляшок, при цьому, довідки про внесення місця зберігання алкогольних напоїв до ЄДР до перевірки не представлено. Від отримання та підпису акту перевірки позивач відмовилась, про що свідчать акт відмови від підписання акту перевірки.

На підставі акта фактичної перевірки ГУ ДПС у Львівській області винесло податкове повідомлення-рішення від 13.04.2020 №0004273201, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 17000 грн за порушення ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" на підставі п.54.3.3. п.54.3 ст.54 ПК України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом п.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами визначено ст.80 ПК України.

Згідно п.80.1 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Пунктом 80.2 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Згідно п.80.2.5. п.80.2 ст.80 ПК України, фактична перевірка може проводитись у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Пунктом 81.1 ст.81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Як встановлено судом, до початку проведення фактичної перевірки, працівниками ГУ ДПС у Львівській області було пред`явлено позивачу службові посвідчення, направлення на перевірку та копію наказу на проведення фактичної перевірки. Після ознайомлення з вказаними документами, ФОП ОСОБА_1 проставила свій підпис, прізвище, ініціали, дату та час у направленнях на перевірку, відповідно допустила посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

Водночас, суд зазначає, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Оскільки позивач допустила посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, тому передбачене статтею 80 ПК України право контролюючого органу на проведення фактичної перевірки позивача на підставі наказу від 02.03.2020 року №1643 є реалізованим.

Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У свою чергу, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні податкової перевірки.

Аналогічний правовий підхід щодо застосування зазначених норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №806/2127/16 (адміністративне провадження №К/9901/35465/18).

З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що позивач допустила перевіряючих до проведення перевірки та надала пояснення по суті виявлених порушень, суд відхиляє доводи про порушення відповідачем порядку проведення фактичної перевірки.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Відповідно до ст.15 цього ж Закону, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру. Довідка про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру видається суб`єкту господарювання протягом семи календарних днів від дня подання заяви. Суб`єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Згідно ст.20 цього Закону, до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

Статтею 1 цього Закону визначено, що місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами доходів і зборів і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

За таких обставин, норми про зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру мають відношення до суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють реалізацію алкогольних напоїв, їх виробляють чи отримують спирт для забезпечення виробничих та інших потреб. Штрафні санкції за зберігання алкогольних напоїв у місцях не внесених до Єдиного реєстру можуть бути застосовані до суб`єктів, що здійснюють процес виробництва алкогольних напоїв, оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями та вимушені зберігати алкогольну продукцію у певних місяцях.

Аналіз даних норм дає підстави для висновку про те, що передумовою для включення місця зберігання до Єдиного реєстру є отримання ліцензії на право роздрібної або оптової торгівлі алкогольними напоями.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 22 серпня 2018 року у справі №814/152/17.

Судом встановлено, що ревізори ГУ ДПС у Львівській області ОСОБА_4., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 13.03.2020 провели фактичну перевірку магазину, що розташований за адресою : Львівська область, Сколівський район, с. Кам`янка, за участю ФОП ОСОБА_1 .

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (КВЕД 47.81).

У акті перевірки від 13.03.2020 №13/211/32.01/ НОМЕР_1 зафіксовано відсутність у позивача ліцензії на право роздрібної або оптової торгівлі алкогольними напоями.

Факт відсутності такої ліцензії підтверджується також поясненнями до вказаного акту, відібраними у ФОП ОСОБА_1 06.03.2020, яка зазначила, що спиртними напоями не торгує, алкоголь в приміщенні знаходиться для власних потреб. Аналогічні пояснення ФОП ОСОБА_1 надано в судовому засіданні 21.07.2020.

Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , податкові інспектори, що безпосередньо здійснювали перевірку, пояснили суду, що ознайомили ФОП ОСОБА_1 з наказом на проведення фактичної перевірки та направленнями, після чого почали оглядати приміщення та виявлено на зберіганні алкогольні напої, а саме пиво "Чернігівське", Світле 0,5 л, 4,8% об, ціна реалізації - 19,00 грн за пляшку в кількості 15 пляшок. Пиво зберігалось у холодильнику, ціна пива вказана була на ціннику.

Факт зберігання пива у магазині ФОП ОСОБА_1 , в якому позивач здійснює торгівельну діяльність, підтверджується актом перевірки та поясненнями свідків податкових ревізорів, що алкогольні напої зберігалися в приміщенні магазину.

Позивачем не надано суду доказів внесення до Єдиного реєстру місць зберігання місце зберігання алкогольних напоїв за адресою Львівська область, Сколівський район, с. Кам`янка, а тому суд вважає, що позивачем порушено вимоги ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Іншим доводом позивача, на підставі якого позивач заперечує вчинення ним вказаних вище правопорушень, є те, що Сколівський районний суд Львівської області виніс постанову від 14.04.2020 року у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 156 КУпАП (порушення правил торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами), на підставі якої суд закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з відсутністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення. Це рішення, на думку позивача, мають преюдиційне значення щодо оцінки дій особи при вчиненні податкового правопорушення.

Даючи оцінку цьому доводу позивача, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 6 та 7 статті 78 КАС України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2019 року у справі № 0340//1538/18 вказав, що не можна вважати обов`язковими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду справи про її адміністративний проступок, при оцінці правомірності поведінки цієї особи як суб`єкта господарювання.

Обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі. Адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Як видно з постанови Сколівського районного суду Львівської області від 14.04.2020 року, щодо позивача досліджувалось питання про притягнення її до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 156 КУпАП (порушення правил торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами).

Суд вважає, що предмет доказування у цій адміністративній справі є відмінним від предмету доказування у вищевказаній справі про справі про адміністративне правопорушення.

Отже, постанова Сколівського районного суду Львівської області від 14.04.2020 року у справі про адміністративне правопорушення не є преюдиційною для вирішення цієї адміністративної справи.

За таких обставин, висновки акта (довідки) перевірки від 13.03.2020 №13/211/32.01/ НОМЕР_1 , на підставі якого винесене оспорюване податкове повідомлення-рішення, є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам податкового законодавства України.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, а також виходячи з наявних у матеріалах справи доказів, системного аналізу положень чинного законодавства України, враховуючи правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення відповідачем, позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись ст. ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Грень Н.М.