
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_______________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2020 року м.Кропивницький Справа № 340/3157/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Пасічника Ю.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Військової частини 2269 Національної гвардії України (вул.Діброви, 77/95, м.Олександрія, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28000, код ЄДРПОУ 14322859) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом і просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини 2269 Національної гвардії України щодо невиплати на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) грошової компенсації за неотримане речове майно на підставі Довідки про вартість речового майна, що належить до видачі № 50 від 11.03.2020 року;
- стягнути з військової частини 2269 Національної гвардії України, на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за недоотримане речове майно в сумі 38165,52 (тридцять вісім тисяч сто шістдесят п`ять) грн. 52 коп.;
- стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини 2269 Національної гвардії України судовий збір у сумі 840,80 грн.;
- встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов`язання Військову частину 2269 Національної гвардії України, подати у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду звіт про його виконання.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що під час звільнення з військової служби мені було видано довідку про вартість речового майна, що належить видачі при звільненні, в якій Відповідач нарахував суму грошової компенсації за 77 предметів недоотриманого речового майна в розмірі 38165,52 грн. Разом з тим, ані на момент звільнення Позивача зі служби, ані на момент звернення з позовом до суду Відповідачем грошова компенсація за недоотримане речове майно виплачена не була, чим порушено мої права та законні інтереси. Просить задовольнити заявлені позовні вимоги.
Ухвалою судді від 03 вересня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій.
Відповідач правом подати відзив чи заяви про визнання позову не скористався.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Зважаючи на неподання відповідачем відзиву на позов, суд кваліфікує вказану бездіяльність як визнання позову.
Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 з 2013 року, проходив військову службу в ВЧ 2269 Національної гвардії України на посаді водія - регулювальника групи супроводу колон та контролю машин на лінії технічної роботи батальйону аеродромно - технічного забезпечення та мав військове звання старшого солдата (Г-019754).
11 березня 2020 року, відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», наказом командира військової частини 2269 від 05.02.2020р. № 10 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби Збройних сил України у запас у зв`язку із закінченням строку контракту та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с.7).
Під час звільнення з військової служби позивачу було видано довідку про вартість речового майна, що належить видачі при звільненні, в якій відповідач нарахував суму грошової компенсації за 77 предметів недоотриманого речового майна в розмірі 38165,52 грн. (а.с.9). Разом з тим, ані на момент звільнення позивача зі служби, ані на момент звернення з позовом до суду відповідачем грошова компенсація за недоотримане речове майно виплачена не була.
22.07.2020 р. позивач звернувся до командира ВЧ 2269 Національної гвардії України з заявою щодо виплати грошової компенсації за не отримане речове майно (а.с.10).
22 липня 2020 року відповідач надав відповідь № 69/21-2282 в якій вказав, що в зв`язку з відсутністю коштів на рахунку частини, військова частина не може розрахуватись за неотримане речове майно по цінам на момент звільнення. Додатково позивача повідомлено, що при надходженні грошових коштів за вказаним напрямком, мені буде здійснено виплату грошової компенсації в порядку черговості (а.с.11).
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р. №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі - Порядок №178).
Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової - підготовки. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
За приписами абзацу 3 пункту 242 розділу XII Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Крім того, відповідно до п.7 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв`язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.
Тож, враховуючи вищевказані правові норми, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення, в тому числі у разі звільнення з військової служби. При цьому, на день звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу військової частини особа має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Відповідно до положень Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі.
Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, згідно з пунктом 4 розділу III якої, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Виходячи зі змісту вказаних норм, військовослужбовці, звільнені з військової служби, мають право отримати речове майно в натурі або грошову компенсацію за нього, у разі наявності такого права, за умови подання відповідного рапорту, яким висловлюється волевиявлення на отримання такої компенсації.
Відповідно до частина 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Як вбачається з часина 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд відхиляє клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Так частиною 1 статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Таким чином, вказаною статтею КАС України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.
Разом з тим, на думку суду, в даному випадку підстави для встановлення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відсутні, оскільки у суду немає обґрунтованих сумнівів щодо виконання відповідачем рішення у цій справі, а крім того примусове виконання рішень суду у даній категорії справ забезпечується органами державної виконавчої служби.
Враховуючи встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За наслідками розгляду справи підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 840,80 грн. (а.с.1).
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини 2269 Національної гвардії України щодо невиплати на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) грошової компенсації за неотримане речове майно на підставі Довідки про вартість речового майна, що належить до видачі № 50 від 11.03.2020 року.
Стягнути з військової частини 2269 Національної гвардії України, на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за недоотримане речове майно в сумі 38165,52 (тридцять вісім тисяч сто шістдесят п`ять) грн. 52 коп.
Cтягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини 2269 Національної гвардії України судовий збір у сумі 840,80 грн.
Копію рішення направити сторонам.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.255 КАС України та може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України. Відповідно до підпункту 15.5 п.15 Розділ VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Ю.П. Пасічник
Судове рішення № 91978920, Кіровоградський окружний адміністративний суд було прийнято 05.10.2020. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 340/3157/20. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: