Рішення № 91978791, 29.09.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2020 р. справа № 300/1028/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Матуляка Я.П.,

при секретарі Мула Х.О.,

за участю:

представника позивача - Гуменюка Б.С.

представника відповідача - Карпаш Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача: управління Держпраці в Івано-Франківській області

про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ІФ1437/348/АВ/П/ТД-1ФС від 30.08.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ІФ1437/348/АВ/П/ТД-1ФС від 30.08.2018 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем не врахованого тієї обставини, що на момент складання акту перевірки позивачем усунено порушення, шляхом укладення трудового договору з ОСОБА_2 . Також, вважає, що відповідач при вирішенні питання про накладення штрафу на позивача у розмірі 111 690 грн., повинен був з`ясувати чи слід застосувати попередження замість безальтернативного накладення максимальної суми штрафу. З цих підстав вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає до скасування.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2020 відкрито провадження у даній справі та призначено судовий розгляд на 10:00 год. 12.06.2020.

Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду 09.06.2020 (а.с. 27-36). Відповідач вказує на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, прав позивача не порушував. Просив в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 задоволено заяву позивача та забезпечено позов, шляхом зупинення стягнення на підставі оскаржуваної постанови (а.с. 131-133).

30.06.2020 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано ту обставину, що 23.07.2018 між позивачем та ОСОБА_2 укладено цивільно-правову угоду про виконання робіт, на строк до 13.08.2018. Оскільки, вказана угода не визнана недійсною в судовому порядку, не має ознак нікчемності, а інспектор не наділений повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору, то оскаржуване рішення прийняте протиправно та підлягає до скасування (а.с. 141-146).

Відповідач скористався своїм правом подання заперечення, в якому вказав на відсутність підстав до задоволення позовних вимог (а.с. 170-175).

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила та просила відмовити в його задоволенні.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Підставою для проведення інспекційного відвідування стало звернення ОСОБА_3 про порушення позивачем стосовно неї законодавства про працю, яке надійшло до управління Держпраці в Івано-Франківській області 26.06.2018 року (а.с.37).

За результатами аналізу отриманої інформації та з метою розгляду даного звернення відповідачем видано наказ №1102-Д від 30.07.2018 та направлення №04-13/15-10/5257 від 30.07.2018 року, згідно яких в період із 31.07.2018 по 01.08.2018 головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Вань З.М. доручено провести інспекційне відвідування з питань дотримання вимог законодавства про працю (а.с. 41,42).

01.08.2018 у зв`язку з відсутністю ОСОБА_1 за місцем провадження господарської діяльності, на підставі службової записки наказом за №1123-Д зупинено термін інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 до 15.08.2018 (а.с.44).

15.08.2018 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Вань З.М. проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на предмет додержання законодавства про працю, за результатами чого складено акт інспекційного відвідування за №ІФ1437/348/АВ, яким зафіксовано порушення суб`єктом господарювання вимог трудового законодавства, а саме ч.1,3 ст. 24 Кодексу законів про працю України (а.с. 50-57).

Вказане порушення полягає в тому, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснив фактичний допуск працівника ОСОБА_2 до роботи без належного оформлення трудових відносин.

На підставі акта інспекційного відвідування відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень за № ІФ1437/348/АВ-П від 16.08.2018 з вимогою усунути порушення частин першої та третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (а.с. 54-57).

16.08.2018 відповідачем винесено рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу про що повідомлено фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (а.с.80-83).

За результатами розгляду справи про накладення штрафу 30.08.2018 відповідачем прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за №ІФ1437/348/АВ/П/ТД-1ФС за порушення вимог ч.1,3 ст. 24 КЗпП України, відповідальність за які передбачено абз. 2 ч. 2 ст.265 КЗпП України, якою на позивача накладено штраф у розмірі 111 690 грн. (а.с.84).

Не погодившись із даною постановою позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

За наслідками розгляду справи суд погоджується з правомірністю оскаржуваного рішення з огляду на нижчевикладене.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Згідно статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Державна служба України з питань праці (Держпраці) згідно Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

У відповідності до пп.6 п.4 Положення Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Згідно з пп.5 п.6 Положення Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 року № 1986-IV, та Законом України "Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823.

Згідно із пунктом 2 Порядку №823 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Пунктом 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю встановлено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Пунктом 6 Порядку №823 передбачено, що під час підготовки до проведення інспекційного відвідування інспектор праці може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування, зокрема шляхом проведення аналізу наявної (доступної) інформації про стан додержання об`єктом відвідування законодавства про працю.

Документи, одержані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування, що містять інформацію про порушення об`єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування.

Відповідно до пунктів 16, 17 Порядку №823 за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування (далі - акт) і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. Другий примірник акта залишається в інспектора праці.

Згідно пункту 19 даного Порядку матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер і дата складення акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.

Пунктом 24 Порядку №823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Судом встановлено, що з 23.07.2018 по 13.08.2018 відповідно до договору про виконання роботи від 23.07.2018 ОСОБА_2 (виконавець) виконував за завданням ФОП ОСОБА_1 (замовник) роботу - помічник кухаря, ціна виконаної роботи 1675,00 грн.( а.с.64, 65).

Вказаний договір достроково припинено та згідно наказу №19 від 08.08.2018 ОСОБА_2 прийнято на роботу на посаду помічника кухаря з 09.08.2018 (а.с.193).

Позивач вказує на ту обставину, що порушення ним не допускалось, оскільки в період з 23.07.2018 по 03.08.2018 громадянин ОСОБА_2 надавав послуги на підставі цивільно-правового договору, а з 09.08.2018 та на час проведення інспекційного заходу відповідачем, ОСОБА_2 прийнято на роботу шляхом укладення трудового договору.

З цього приводу суд зазначає, що Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 Кодексу законів про працю України).

Частиною 1 статті 1 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, повинен дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Загальне визначення цивільно-правового договору міститься у статті 626 Цивільного Кодексу України, згідно частини 1 якої договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відтак, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Суд зазначає, що за договором про надання послуг, укладеним між власником і громадянином, останній зобов`язується за винагороду виконувати для підприємства індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Тому цивільно-правові договори застосовуються, як правило, для виконання разової конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів і у разі досягнення цієї мети, договір вважається виконаним і дія його припиняється.

При цьому за договором про надання послуг оплачується не процес праці, а її результати, котрий визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як зазначалось судом вище з 23.07.2018 по 13.08.2018 відповідно до договору про виконання роботи від 23.07.2018 ОСОБА_2 (виконавець) виконував за завданням ФОП ОСОБА_1 (замовник) роботу - помічник кухаря, ціна виконаної роботи 1675,00 грн.( а.с.64, 65).

Згідно поданого суду акта приймання-передачі виконаних робіт від 03.08.2018 виконавець передав, а замовник отримав наступні роботи: миття овочів, чищення овочів, нарізка овочів для салатів ( а.с.197).

Так враховуючи вищевказані норми та як слідує з аналізу договору цивільно-правового характеру, останній містить такі ознаки трудових договорів: виконавець послуг виконував роботу за посадою помічник кухаря, яка безпосередньо пов`язання з наданням послуг ФОП ОСОБА_1 та згідно пояснень ОСОБА_2 надавалась ним систематично в чітко визначений період робочого дня в період з 23.07.2018 по 03.08.2018.

Суд звертає увагу сторін також на ту обставину, що вищевказаним договором про виконання роботи не визначено, яку саме роботу повинен виконати виконавець. Формулювання «робота - помічник кухаря» вказує на фактичне виконання ОСОБА_2 невизначеного обсягу роботи, покладеної за посадою на помічника кухаря, яка повинна бути введена до штатного розпису суб`єкта господарювання. Тому, й виконання такої роботи можливе лише за умови укладення трудового договору.

Таким чином, вказаний вище договір про виконання роботи погіршує становище працівника у порівнянні з законодавством про працю та відповідно до ст. 9 КЗпП України вважається недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Статтею 23 КЗпП України визначено, що трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час певної роботи.

Отже, Кодексом законів про працю України передбачено різні підстави залучення працівників до роботи без порушення законодавства про працю, а також їх прав та законних інтересів.

Згідно частини 3 статті 24 Кодексу законів про працю України не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, саме найманий працівник, тобто особа, яка перебуває у фактичних трудових відносинах з працедавцем.

За наявності ознак, притаманних трудовим відносинам, повинен укладатися трудовий договір, а не договір цивільно-правового характеру.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що відносини, які виникли згідно договору про виконання роботи від 23.07.2018, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають ознаки трудових правовідносин до яких слід застосовувати норми трудового законодавства.

З урахуванням викладеного позивачем допущено порушення законодавства про працю, а саме ч.1, 3 ст. 24 КЗпП України.

Також, суд звертає увагу, що згідно пункту Порядку №823 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування.

Відтак, факт виконання позивачем вимог припису в частині оформлення трудового договору з ОСОБА_2 на момент проведення перевірки, не вказує на відсутність у відповідача підстав для накладення штрафу за допущене порушення.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення" від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок №509).

Відповідно до п. 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу (пункт 8 Порядку №509).

Частиною 1 статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

З огляду на вищенаведене, посилання позивача про безпідставне застосування відповідачем максимального розміру штрафу, є необґрунтованими, оскільки санкція статті 265 КЗпП України не передбачає інших видів стягнень та розміру штрафу.

Підсумовуючи все вищенаведене, суд зазначає, що висновок управління Держпраці в Івано-Франківській області про порушення позивачем частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України є обґрунтованим, оскаржувана постанова є правомірною, тому в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до управління Держпраці в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39784625, вул. Незалежності, 67, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ІФ1437/348/АВ/П/ТД-1ФС від 30.08.2018 року - відмовити.

Заходи забезпечення позову вжиті згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 року, зберігають свою дію до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.

Рішення складене в повному обсязі 05 жовтня 2020 р.