Рішення № 91978691, 05.10.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 жовтня 2020 року Справа № 280/3855/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства “Запорізькій облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія” “Автомобільні дороги України” (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 32025623)

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945)

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

10 червня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява Дочірнього підприємства “Запорізькій облавтодор” відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія” “Автомобільні дороги України” (далі – позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі – відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу №Ю-186-23 від 08.04.2020 про сплату боргу (ннедоїмки) на загальну суму 413939,99 грн.

Ухвалою суду від 15 червня 2020 року вказану позовну заяву залишено без руху та наданий позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:

- уточненої позовної заяви відповідно до кількості сторін із зазначенням відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

- оригіналу платіжного документу на підтвердження сплати судового збору в розмірі, встановленому Законом України “Про судовий збір” (сплатити 6209,10 грн), оформлений відповідно до вимог законодавства за наступними реквізитами: "Отримувач коштів УК у Дніпр.р-ні м.Зап./Дніпр./22030101 Код отримувача (код за ЄДРПОУ)38025423 Банк отримувача Казначейство України (ЕАП) Код банку отримувача (МФО)899998 Рахунок отримувача UA678999980313171206084008006 Код класифікації доходів бюджету22030101 Призначення платежу*;101;____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом __ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Запорізький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа)".

16 липня 2020 року позивачем недоліки позовної заяви усунені у визначений судом строк.

Ухвалою судді від 17.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/3855/20 без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржуване рішення є протиправним та таким, що прийнято в супереч положень чинного законодавства України, у зв`язку з чим підлягає скасуванню. Так, позивач в обґрунтування вимог посилається на те, що спірним рішенням штрафні санкції застосовані до філії “Куйбишевський райавтодор”, яка не є юридичною особою та створена без статусу юридичної особи, у зв`язку з чим не може бути позивачем/відповідачем у суді. Позивач вказує на те, що рішення контролюючого органу мало бути прийнято саме відносно юридичної особи – ДП “Запорізький облавтодор”, а не відносно його філії. Також, в обґрунтування позовних вимог позивач посилався і на те, що відносно ДП “Запорізький облавтодор” порушено справу про банкрутство, а також запроваджено мораторій на задоволення вимог кредиторів, у зв`язку з чим контролюючий орган не мав права нараховувати штрафні санкції та пеню в період дії мораторію. У зв`язку із викладеним позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, надав до суду відзив (вх.. №43506 від 17.09.2020). В обґрунтування заперечень послався на те, що згідно даних ІКП “Податковий блок” по Філії “Куйбишевський Райавтодор”, станом на 01.04.2020 обліковувався борг 413939,99 грн. Нарахування виникло внаслідок взятих на себе зобов`язань філією “Куйбишевський Райавтодор”, відповідно до наданих звітів до ДПС та застосованими до платника рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску. Твердження позивача з посиланням на ті обставини, що філія “Куйбишевський райавтодор” не є юридичною особою, а є відокремленим підрозділом ДП “Запорізький облавтодор”, не має розрахункового рахунку, всі платежі філій здійснюються через єдиний поточний рахунок, у зв`язку з чим філія “Куйбишевський райавтодор” не може бути боржником не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються наступним. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, а також Положення філії “Куйбишевський райавтодор”, затвердженого 19.01.2012 (далі за текстом Положення) та Статуту ДП “Запорізький облавтодор” зареєстрованого 27.01.2012, філія “Куйбишевський райавтодор” є відособленим структурним підрозділом ДП “Запорізький облавтодор”. Пунктами 3.2., 3.5., 5.1., 5.9. Положення передбачено, що Філія здійснює свою діяльність на принципах внутрішнього господарського розрахунку, підпорядкованості та підзвітності органам управління Підприємства. Філія має окремий баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку та штампи зі своїм найменуванням. Філія самостійно здійснює господарську діяльність відповідно до завдань, встановлених Підприємством. Забезпечення діяльності Філії здійснюється начальником за рахунок коштів, переданих Філії Підприємством як оборотні кошти, отримані Філією за результатами господарської діяльності. На підставі викладеного у відзиві, відповідач вважає, що ним було правомірно винесено спірне рішення, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що 08.04.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області прийнято вимогу №Ю-186-23 про сплату боргу (недоїмки), якою визначено філії “Куйбишевський райавтодор” ДП “Запорізький облавтодор” ВАТ “ДАК “Автомобільні дороги України” заборгованість зі сплати єдиного внеску станом на 31.02.2020 у розмірі 413939,99 грн., у т.ч. недоїмка 307498,71 грн., штрафи 5477,14 грн., пеня 100964,14 грн..

Не погодившись з вказаною вимогою позивач 22.04.2020 за вих.. №15731/6 звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою.

Рішенням від 19.05.2020 за вих. №16565/6/99-00-08-01-01-06 Державною податковою службою України скаргу залишено без задоволення, а вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.04.2020 без змін.

Вважаючи протиправним спірне рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюються Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон №2464).

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 1 Закону №2464, страхувальники – роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 1 Закону №2464, платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Отже, платниками єдиного внеску є зокрема і філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичних осіб.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464, платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 8 статті 9 Закону №2464 передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Відповідно до ч.11 ст.25 Закону №2464, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Крім того, відповідно до ч.10 ст.25 Закону №2464, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Позивачем в позовній заяві жодним чином не спростовано те, що філією “Куйбишевський райавтодор” ДП “Запорізький облавтодор” єдиний внесок сплачувався несвоєчасно, що свідчить про правомірність застосування штрафних санкцій та нарахування пені за зазначений період.

Щодо посилань позивача на порушення відносно нього справи про банкрутство, як на підставу протиправності нарахування штрафу та пені, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено та не спростовано учасниками справи, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.06.2018 по справі №908/671/18 відкрито провадження у справі про банкрутство ДП “Запорізькій облавтодор”, а також введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Суд зазначає, що на момент виникнення спірних правовідносин Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” регулював умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна (ч.2 ст.19 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”).

Частиною 3 статті 19 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Згідно ч.4 ст.19 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, мораторій на задоволення вимог кредиторів застосовується до вимог кредиторів щодо відшкодування збитків, що виникли через відмову боржника від виконання правочинів (договорів) у процедурі санації, у порядку, передбаченому цим Законом.

Відповідно до ч.5 ст.19 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Аналогічні положення містять і приписи частини 5 статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства (який введено в дію з 21.10.2019), відповідно до яких, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

Системний і порівняльний аналіз наведених норм свідчить про, те що заборона щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій стосується грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), на які поширюється мораторій (термін виконання яких настав до дня введення мораторію, який співпадає з днем порушення судом справи про банкрутство боржника).

Підтвердженням цього є законодавче визначення поняття мораторію, яке включає в себе: 1) зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство зобов`язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію; 2) припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань. До таких заходів відносяться неустойка (штраф, пеня), інші штрафні (фінансові) санкції, стосовно нарахування (застосування) яких і встановлено заборону.

Таке тлумачення норм, якими встановлено правий режим мораторію на задоволення вимог кредиторів, відповідає суті мораторію: він вводиться господарським судом одночасно із порушенням справи про банкрутство, а відтак стосується тих вимог, які мали місце на дату прийняття відповідного рішення судом.

Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли (термін виконання яких настав) після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Підставою для припинення нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших видів санкцій за всіма видами заборгованості боржника є прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Про послідовність та незмінність позиції законодавця в регулюванні питання відповідальності боржника, який перебуває в судовій процедурі банкрутства, свідчать і норми статей 41, 59 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII, з набранням чинності яким з 21.10.2019 втратив чинність Закон №2343-ХІІ, що за змістом аналогічні нормам статей 19, 38 Закону №2343-ХІІ.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що встановлена заборона щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов`язання (зобов`язання, які виникли після цієї дати) боржника.

Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Така правова позиція викладена в постанові ВЕРХОВНОГО СУДУ у справі №2340/4157/18 від 23.10.2019, від 18.12.2019 по справі №808/3975/13-а.

Як встановлено з матеріалів справи позивачу штраф та пеня нараховані станом на 31 березня 2020 року, а відтак такі зобов`язання є поточними зобов`язаннями платника ЄСВ, у зв`язку мораторій запроваджений ухвалою суду від 07.06.2018 не впливає на спірні правовідносини.

Щодо посилань позивача на те, що філія не може бути учасником виконавчого провадження, оскільки не має статусу юридичної особи, суд зазначає, що предметом розгляду даної справи не є питання відкриття виконавчого провадження за спірним рішенням, як і не є предметом розгляду питання стягнення коштів за таким рішенням.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час прийняття оскаржуваного рішення відповідач діяв обґрунтовано та з урахуванням всіх обставин, які мають значення при прийняття рішення, що зумовлює висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог ДП “Запорізькій облавтодор”.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства “Запорізький облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія” “Автомобільні дороги України” (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 32025623) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),– відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено у повному обсязі та підписано 05.10.2020.

Суддя М.С. Лазаренко