Рішення № 91978637, 23.09.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року о 15 год. 03 хв.Справа № 280/1777/20 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Новікової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Півоварової В.П.

представника позивача - Кравченка С.І.,

представника відповідача - Школової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 04.04.2020 №0000933201 та №0000923201.

Ухвалою суду від 23.03.2020 вищевказану позовну заяву залишено без руху. У встановлений судом строк позивачем надано документи, якими усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 13.04.2020 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 20.05.2020.

20.05.2020 у підготовчому засіданні продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а підготовчому засіданні оголошено перерву до 17.06.2020.

Ухвалою суду від 17.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 29.07.2020. Також, ухвалою суду від 17.06.2020 в судове засідання здійснено виклик свідків.

29.07.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 23.09.2020.

В судовому засіданні 23.09.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28.01.2020 за адресою здійснення підприємницької діяльності прибули інспектори ГУ ДПС у Запорізькій області для проведення фактичної перевірки. Разом з тим, ознайомившись з копією наказу про призначення перевірки позивачем виявлено, що призначення перевірки здійснено з порушенням діючого законодавства, оскільки перелік витань та обсяг перевірки не відповідав виду перевірки визначеному Податковим кодексом України, у зв`язку з чим перевіряючим було відмовлено у допуску до перевірки. Разом з тим, незважаючи на не допуск до проведення перевірки, співробітниками контролюючого органу фактично проведено невиїзну перевірку, без отримання від платника податків документів необхідних для проведення такої перевірки, що свідчить про порушення порядку проведення фактичної перевірки. За таких обставин, позивач вважає, що оскільки відповідачем грубо порушено порядок проведення фактичної перевірки, то висновки акту перевірки не можуть слугувати підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що контролюючим органом, в порядку передбаченому чинним законодавством України, призначено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 . Зазначає, що інспекторами ГУ ДПС у Запорізькій області, у встановленому порядку, представнику позивача пред`явлено наказ та на правлення на перевірку, а також службові посвідчення, разом з тим, позивач фактично без наявності на те правових підстав відмовився від проведення фактичної перевірки. Відповідач вказував на те, що у позивача не було жодних правових підстав для недопущення співробітників контролюючого органу до фактичної перевірки. Також, відповідач вказував на те, що оскільки позивачем не було надано співробітникам контролюючого органу документів необхідних для проведення перевірки, то позивачу було надано відповідне запрошення надати необхідні документи до контролюючого органу. Проте, ані під час проведення перевірки, ані до її завершення, позивач наданим правом не скористався та відповідні документи не надав. Відповідач зазначає, що в ході проведення перевірки, в тому числі аналізом бази даних ДПС підсистеми «Чеки РРО» встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність з роздрібної торгівлі пальним в період відсутності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним у період з 01.07.2019 по 18.09.2019 включно, а також у зазначений період зберігав пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального, чим порушено приписи Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». Відповідач вважає, що у зв`язку із встановленими порушеннями положень Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», ним правомірно прийнято податкові повідомлення - рішення, у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 27.01.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області видано наказ №236 «Про проведення фактичної перевірки», яким наказано з 28.01.2020 протягом 10 діб провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 з 01.07.2019 по день закінчення фактичної перевірки.

Крім того, 27.01.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області видано направлення на проведення фактичної перевірки №127 та №128.

За результатами проведеної фактичної перевірки з питань дотримання норм законодавства, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі підакцизними товарами; вимог законодавства, яке регулює виробництво, придбання, зберігання та реалізацію пального; порядку приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів; установлених правил торгівлі підакцизними товарами, а також інших питань, що регулюють обіг підакцизних товарів в Україні, контролюючим органом складено Акт від 07.02.2020 №0051/08/01/32/ НОМЕР_1 .

Відповідно до висновків Акту від 07.02.2020 №0051/08/01/32/ НОМЕР_1 встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 на АЗС за адресою: АДРЕСА_1 , порушено вимоги:

ч.16 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме: зберігання пального в період з 01.07.2019 до 18.09.2019 (включно) без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним. Відповідно до ст.18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» - до суб`єктів господарювання не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 цього Закону, у разі зберігання пального до 31 березня 2020 року без наявності відповідної ліцензії;

ч.20 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме здійснення реалізації пального в період відсутності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним в період з 01.07.2019 до 18.09.2019 (включно);

п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України, а саме не надано посадовим особам контролюючого органу в повному обсязі всіх документів пов`язаних з проведенням перевірки.

На підставі висновків Акту перевірки від 07.02.2020 №0051/08/01/32/ НОМЕР_1 , 04.03.2020 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:

№0000933201, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 250000,00 грн.;

№0000923201, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 510,00 грн.

Позивач, не погодившись з правомірністю дій відповідача під час проведення фактичної перевірки та як наслідок з правомірністю прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо дотримання контролюючим органом порядку проведення позапланової виїзної перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що відповідно до наказу від 27.01.2020 №236 контролюючим органом призначено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.80.1 ст.80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

При цьому, пунктом 80.5 ст.80 ПК України визначено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно п.81.1 ст.81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

З матеріалів справи судом встановлено, що співробітниками контролюючого органу було дотримано вимог Податкового кодексу України в частині пред`явлення уповноваженій особі платника податків документів, які надають право на проведення перевірки.

Проте, в направленні на проведення перевірки міститься запис уповноваженої особи позивача про те, що він не допускає до перевірки представників ГУ ДПС у Запорізькій області, зі змістом наказу №236 не згоден, для перевірки підстав не вбачає. Також, зазначено про те, що позивач планує оскаржувати наказ про призначення фактичної перевірки.

При цьому, обставини не допуску до перевірки не є спірними, оскільки під час допиту свідків 29.07.2020 як інспектор який проводив перевірку ( ОСОБА_2 ) так і представник позивача присутній під час заходу фактичної перевірки ( ОСОБА_3 ) вказували на те, що платник податків відмовився від проведення фактичної перевірки та жодних документів необхідних для проведення фактичної перевірки не надав.

Пунктом 81.2 статті 81 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Разом з тим, як встановлено з матеріалів адміністративної справи контролюючим органом відповідний акт складено не було, відмову платника податків від проведення податкової перевірки не зафіксовано, а фактично продовжено проведення фактичної перевірки не за місцем знаходженням платника податків.

В свою чергу, суд зауважує на тому, що відмова платника податків у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки та/або створення перешкод у її проведенні, зокрема і шляхом ухилення від надання документів необхідних для проведення перевірки, не тягне за собою зміну заходу податкового контролю з фактичної перевірки на не виїзну.

Податковий кодекс України не передбачає випадків коли за результатами призначення фактичної перевірки за ініціативою контролюючого органу перевірка переходить у формат фактично не виїзної перевірки та проводиться у приміщенні контролюючого органу без участі платника податків.

Суд зазначає, що Податковий кодекс України наділяє контролюючий орган владними повноваженнями, які застосовуються у разі ухилення платника податків без достатніх підстав від процедури податкового контролю.

Так, серед іншого підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України передбачено, що арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Тобто, у разі якщо контролюючий орган вважав, що платник податків без наявності правових підстав ухиляється від заходів податкового контролю, то відповідно зобов`язаний був вжити заходів спрямованих на усунення таких дій, зокрема і шляхом застосування арешту майна платника податків, тощо.

Суд зазначає, що не зважаючи на правову поведінку платника податків, контролюючий орган, як орган державної влади, під час проведення перевірки повинен чітко дотримуватись принципу законності та діяти виключно в межах чинного законодавства, в тому числі податкова перевірка повинна базуватися на принципах законності, достовірності даних, всебічного та об`єктивного розгляду зібраної інформації.

В даному випадку, висновки Акту перевірки не відповідають принципам обґрунтованості, оскільки контролюючий орган під час проведення перевірки не здобув необхідної інформації для повної та всебічної податкової перевірки, а також порушив порядок проведення податкової перевірки.

При цьому, вирішуючи питання правомірності податкових повідомлень - рішень, суд враховує правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 21.02.2020 по справі №826/17123/18, відповідно до якого, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

В даному випадку, судом встановлено, що контролюючим органом порушено порядок проведення податкової перевірки, а саме фактично відповідачем не проводилась фактична перевірка, а Акт перевірки є недопустимим доказом, оскільки складений з порушення порядку встановленого Податковим кодексом України.

А відтак, висновки акту перевірки від 07.02.2020 №0051/08/01/32/ НОМЕР_1 не можуть бути покладені в основу жодних рішень контролюючого органу, в тому числі і в основу спірних податкових повідомлень - рішень.

За таких обставин, у зв`язку із встановлення порушення порядку проведення податкової перевірки, суд не досліджує зміст виявлених порушень, оскільки такі виявлено з порушенням встановленої процедури.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, у зв`язку з чим такі рішення підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 43143945) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 04.03.2020 №0000933201 та №0000923201.

Стягнути на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2505,10 грн. (дві тисячі п`ятсот п`ять гривень 10 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 01.10.2020.

Суддя І.В. Новікова