Рішення № 91975619, 05.10.2020, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6373/20

2-а/357/195/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 жовтня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Орєхова О. І. ,

за участі секретаря - Сокур О. В.,

представника позивача - П`ятецького С.В.

розглянувши в спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до командира взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції у місті Біла Церква управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Бондаренко Дмитра Борисовича про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адмінінстративним позовом до командира взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції у місті Біла Церква управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Бондаренко Дмитра Борисовича про скасування постанови, посилаючись на наступні обставини.

16.06.2020 року співробітником батальйону патрульної поліції у місті .Біла Церква в Київській області старшим лейтенантом поліції Бондаренком Дмитром Борисовичем було винесено постанову серії ЕАМ № 2695911 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП України, якою на ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 255 грн., а саме за невиконання вимог дорожнього знаку 2.2 «проїзд без зупинки заборонено».

Дана постанова отримана ОСОБА_1 26.06.2020 року на поштовому відділенні 09107 ПАТ «Укрпошта» у м. Біла Церква, проте відповідно до тренінгу поштових відправлень на офіційному сайті ПАТ «Укрпошта» станом на 02.07.2020 року відправлення 0910900566090, яким йому надіслана вказана постанова, значиться як ще не вручене. Отже, датою вручення оскаржуваної постанови є дата фактичного вручення, тобто 26.06.2020 року.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою статті 283 КУпАП, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Крім того, відповідно до положень пункту 2 розділу IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 р. та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. за №1408/27853 (далі - Інструкція), зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.

Відповідно до п.5 розділу IV Інструкції постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу XIV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

З оскаржуваної постанови вбачається наступне: «Дата розгляду справи» 16.06.2020 р. 21:41:38» (пункт 1 постанови). При цьому в пункті 6 зазначено «час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення: 16.06.2020 21:37:32». Тобто, з моменту виявлення, зупинки транспортного засобу, з`ясування особи, обставин правопорушення, роз`яснення прав та обов`язків, до розгляду справи минуло рівно 4,06 хвилин. Додаток до 5 до Інструкції містить пункт щодо роз`яснення особі прав за статтею 268 КУпАП. У оскаржуваній постанові вказаний пункт відсутній. Права та обов`язки позивачу не роз`яснювались. У надісланій позивачу постанові на зворотному боці міститься перелік статей 55,56,59,63 Конституції України, статей 268,307,308 КУпАП, проте жодної інформації щодо роз`яснення цих статей немає. В пункті 2 постанови «місце розгляду справи: АДРЕСА_1». В пункті 6 даної постанови зазначено «час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення: « АДРЕСА_1 ». Тобто, з цього можна зробити висновок, що місцем вчинення адміністративного правопорушення та розгляду справи про адміністративне правопорушення є АДРЕСА_1 Проте, поблизу вказаного будинку взагалі немає знаку 2.2. «проїзд без зупинки заборонено», як і поблизу сусідніх будинків. Фактично з постанови взагалі не вбачається місце порушення вимог знаку 2.2. «проїзд без зупинки заборонено», так як воно зазначене не правильно. Всупереч ч. 3 статті 283 КУпАП в оскаржуваній постанові не зазначено технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис.

Отже, оскаржувана постанова не містить опису обставин, які мають бути встановлені у справі про адміністративне правопорушення, не містить суті конкретного порушення ПДР, доказів його вчинення, з неї не вбачається будь-якого причинно-наслідкового зв`язку між діями позивача та правопорушенням, з приводу якого вона винесена, - у зв`язку з чим постанова винесена протиправно та підлягає скасуванню.

Так, 16.06.2020 ОСОБА_1 рухаючись на своєму автомобілі по вулиці Офіцерська в м. Біла Церква, перед перехрестям вулиць Офіцерська та В`ячеслава Чорновола, де розмітка 1.12 (стоп-лінія) також відсутня, не зупинив свій автомобіль в зоні дії знаку 2.2 «проїзд без зупинки заборонено» так як, не помітив вказаного знаку, оскільки знак 2.2 був встановлений з порушенням правил дорожнього руху, зокрема, йому повинен був передувати знак 2.1 з додатковою табличкою 7.1.2.

Відповідно до пункту 8.2-1 ПДР дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.

При наближенні до трьохстороннього перехрестя вулиць Офіцерської та В`ячеслава Чорновола в м. Біла Церква, ОСОБА_1 побачив знак 2.1 «дати дорогу» вже фактично здійснюючи поворот, так як знак 2.1. при наближенні з напрямку вулиці Офіцерська до вулиці В`ячеслава Чорновола, погано проглядається, оскільки його частково закривають знак 4.2. «рух праворуч», табличка 7.5.1, яка поширює дію знака на вантажні автомобілі (у тому числі з причепом) з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т і знак 5.6. «кінець дороги з одностороннім рухом». Також необхідно зазначити, що перед вказаними знаками розташований електричний бетонний стовп, що також впливає на оглядовість знаку 2.2. під час проїзду вказаного перехрестя.

При наближенні до перехрестя вулиць Офіцерської та В`ячеслава Чорновола в м. Біла Церква, знак 2.2.«проїзд без зупинки заборонено» не проглядається через його закриття кронами дерев і розміщений на стовпі майже в один рівень на певній висоті вздовж паркану, який на перехресті змінює своє розташування в бік повороту праворуч.

У відповідності до ДСТУ 4100:2014 «Безпека дорожнього руху. Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування», зокрема п.10.1.1 зазначено, що дорожні знаки потрібно розташовувати так, щоб їх добре бачили учасники дорожнього руху як у світлий, так і в темний час доби, була забезпечена зручність експлуатування і обслуговування, а також було неможливе їх ненавмисне пошкодження. При цьому вони не повинні бути затулені від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (зеленими насадженнями, щоглами зовнішнього освітлення тощо).

Під час розташування дорожніх знаків повинна бути забезпечена спрямованість інформації, яку вони передають, тільки до тих учасників руху, для яких її призначено.

Дорожні знаки повинні бути видимі на відстані не менше ніж 100 м за напрямком руху.

Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).

Отже, дорожній знак 2.2 «проїзд без зупинки заборонено», не відповідає вимогам ДСТУ та ПДР, а тому, склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 122 КУпАП, в діях ОСОБА_1 відсутній.

Просив суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАМ № 2695911 від 16.06.2020 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а провадження у справі закрити. Присудити здійснені судові витрати ОСОБА_1 зі сплати судового збору у розмірі 420,40 гри. (чотириста двадцять гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, будинок 39) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою адреса: АДРЕСА_2 ) ( а. с. 1-5 ).

Ухвалою судді від 03 липня 2020 року відкрито провадження у вищезазначеній справі. Постановлено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (виликом) сторон ( а. с. 21-22 ).

23 липня 2020 року за вх. № 28195 судом отримано відзив на адміністративний позов, який підписаний представником відповідача Клепач В.А., в якому останній просить суд у позові відмовити в повному обсязі, мотивуючи наступним.

Відповідно до винесеної відповідачем Постанови, 16.06.2020 р. о 21 год 37 хв. водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом Wolksvagen Jetta, номерний знак НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 не виконав вимог дорожнього знаку 2.2 «проїзд без зупинки заборонено», чим порушив п. 8.4.(б) ПДР, за що адміністративна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Статтею 1 Закону України «Про дорожній рух» зазначено, що закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки та відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Частинами 2, 4 статті 258 КУпАП встановлено, що у разі вчинення адміністративний правопорушень, розгляд, яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, протокол не складається. У випадках, передбачених ч.ч. 1, 2 цієї статті, уповноваженими органами на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КУпАП.

У визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.

В свою чергу, Відповідач є працівником батальйону патрульної поліції в м. Біла Церква управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, тобто посадовою особою органів внутрішніх справ.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).

Зауважують, що відповідач, 16.06.2020 року, перебуваючи в екіпажі патрульної поліції, здійснюючи патрулювання визначеної території, безпосередньо став свідком вчинення позивачем вищезазначеного адміністративного правопорушення, зокрема, під час розгляду справи було опитано позивача, який повідомив, що не звернув увагу на знак. Варто також звернути увагу на той факт, що у своєму позові позивач визнає факт проїзду без зупинки на знак 2.2 ПДР «проїзд без зупинки заборонено», а отже в розумінні ст. 77 КАС України дана обставина не потребує додаткового доказування, поряд з тим позивач посилається на нібито ту обставину, що в даному місці дорожній знак встановлений з порушенням норм ДСТУ 4100-2014. Із доказів, доданих позивачем до позову, не можливо зрозуміти чим вищевказаний знак не відповідає вимогам ДСТУ. Зазначають, що в обов`язок водія не входить оцінка відповідності знаків до вимог ДСТУ, проте входить обов`язок виконувати вимоги дорожніх знаків.

Також звертають особливу увагу, що факт вчиненного правопорушення, спілкування інспектора з водієм та подальший розгляд справи фіксувалось на нагрудну камеру поліцейського АІ 00142, про що зроблений відповідний запис в розділі 9 Постанови (відео додається до відзиву). На відео видно, як Позивач просить ознайомити його з доказами вчиненого ним правопорушення, що було зроблено поліцейським. Твердження позивача, стосовно не ознайомлення його правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, спростовуються Постановою та відеодоказом, що доданий до постанови.

Таким чином, Відповідач мав всі законні підстави винести Постанову, а також розглянути справу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення.

Також можливість реалізації особою своїх прав на участь у розгляді справи, права на захист, передбачена також шляхом оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення до суду, що й зроблено Позивачем, отже право на захист не являється порушеним.

Справу про адміністративне правопорушення стосовно порушення позивачем 16.06.2020 р. вимог п. 8.4.(б) ПДР, що виразилось у не виконанні вимог знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено». Перед початком розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем було роз`яснено позивачу його права передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Розпочавши розгляд справи про адміністративне правопорушення, відповідач назвав свою посаду, спеціальне звання та прізвище, та пояснив позивачу підставу звернення, а також, що він уповноважений на розгляд справ про адміністративні правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Таким чином, розглядаючи дану справу, Відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами ( а. с. 33-37 ).

Представник позивача - адвокат П`ятецький С.В. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги позивача ОСОБА_1 , надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив його задовольнити. Додатково зазначив, що оскаржувана постанова повинна бути скасована судом, так як при її винесені відповідачем було грубо порушено вимоги чинного законодавства, які виразилися в тому, що позивачу не було роз`яснено прав та обов`язків, постанова не містить точного місця вчинення адміністративного правопорушення, так як зазначена адреса в постанові не відповідає дійсності, а також те, що дорожній знак 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено» встановлений з порушенням вимог ПДР та ДСТУ, оскільки йому не передує знак 2.1. з додатковою табличкою 7.1.2.

Відповідач в судове засіданні не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повдомлений належним чином, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове повідомлення про вручення.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 КАС України повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи, заяв та клопотань від останнього на адрсеу суду не надходило та було надано відзив на адміністративний позов, в якому позивач висловив свою позицію, суд приходить до висновку про можливість проведення судового розгляду за відсутності відповідача.

Суд, вислухвши пояснення преставника позивача, дослідивши матеріали справи, оглянувши наданий відповідачем відеозапис та враховуючи наданий відзив на позов, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Враховуючи викладене, положення ст. 286 КАС України, ст. 289 КУпАП, суд приходить до висновку, що позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом 02.07.2020 р., що підтверджується штампом суду ( а. с. 1 ), щодо оскарження постанови від 16.06.2020 р., не порушив передбачений 10-денний строк для захисту своїх прав в судовому порядку, оскільки оскаржувану постанову отримав 26.06.2020 року.

З боку відповідача не надано жодного належного доказу у спростуванні зазначеному.

Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серія ЕАМ № 2695911 від 16.06.2020 року вбачається, що 16.06.2020 р. о 21 год 37 хв. водій ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи транспортним засобом Wolksvagen Jetta, номерний знак НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 не виконав вимог дорожнього знаку 2.2 «проїзд без зупинки заборонено», чим порушив п. 8.4.(б) ПДР, за що адміністративна відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Прийнято застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення штраф у розмірі 255 гривень.

Оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серія ЕАМ № 2695911 була винесена 16.06.2020 року командира взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції у місті Біла Церква управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Бондаренко Дмитром Борисовичем ( а. с. 6 ).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ст. 7 КУпАП).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною 1 статті 122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з статтею 31 Закону № 580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Так, 26.04.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Окремо необхідно наголосити, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17 роз`яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.

Відповідно до статті 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення з боку відповідача надано до суду разом із відзивом відеозапис подій, які мали місце 16.06.2020 року.

Відповідач надаючи до суду разом із відзивом відеозапис, зазначав, що останній було зроблено поліцейським з нагрудної камери АІ 00142, що також підтверджено та містить своє відображення в п. 9 оскаржуваної постанови ( а. с. 6 ).

Оглянувши в судовому засіданні відеозапис, який був доданий відповідачем до відзиву на аміністративний позов позивача, судом було встановлено наступне.

З наявного відеозапису при його огляді, останній не містить відомостей, що позивач порушив правила дорожнього руху, за що останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності.

Крім того, з відеозапису не вбачається, що поліцейським було роз`яснено позивачу його права та обов`язки.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 4 розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом № 1395 від 07.11.2015 (далі Інструкція) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі, передбаченого частинами першою, другою, третьою і п`ятою ст. 122 КУпАП.

Як передбачено п. 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, другою, третьою і п`ятою ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП.

Відповідно до п.п. 1, 2, 5 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП. Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Отже, в постанові по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху повинно бути зазначено безпосередньо місце вчинення адміністративного правопорушення.

В оскаржуваній постанові, відповідач зазначив місце скоєння правопорушення, як АДРЕСА_1

Однак, з наданих позивачем фотознимків вбачається, що місце зупинки поліцейськими позивача було перехрестя вулиць Офіцерської та В`яеслава Черновола в м. Біла Церква, що також не спростовує, а навпаки підтверджує наданий відповідачем відеозапис.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, вона не містить визначених та обов`язкових реквізитів, передбачених ч. 3 ст. 283 КУпАП та додатком 5 до Інструкції, а саме: не вказано точне місце скоєння правопорушення.

Так, позивач не заперечував в позовній заяві факту проїзду перехрестя без зупинки, що також не було спростовано, а навпаки підтверджено в судовому засіданні предстаником останнього.

Водночас було зазначено, що позивач не бачив дорожній знак у зв`язку з тим, що він був закритий гілками дерев і розміщений на стовпі майже в один рівень на певній висоті вздовж паркану, який на перехресті змінює своє розташування в бік повороту праворуч. Також, безпосередньо перед перехрестям установлено знак 2.2, то йому повинен передувати знак 2.1 з додатковою табличкою 7.1.2. Проте, дорожній знак 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено» встановлений з порушенням вимог ПДР та ДСТУ, оскільки йому не передує знак 2.1. з додатковою табличкою 7.1.2. Також позивач наголошує, що ПДР вимагають, щоб дорожні знаки розміщувалися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху, вони не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.

Як вищезазначено, позивачем до позовної заяви, на підтвердження викладених у ній доводів, додано чорно-білі фотографії дорожнього знаку 2.2. зроблені з різних ракурсів і з різної відстані.

Указані фотографії, на переконання позивача, підтверджують розміщення вказаного дорожнього знака таким чином, який не забезпечує учасникам дорожнього руху можливості його добре бачити, а також те, що він закритий від учасників руху перешкодою у вигляді кущів і дерев. Позивач стверджує, що вказаний дорожній знак не видно з тієї відстані, яка відповідно до вимог ПДР повинна забезпечити можливість виконання його вимог (знаку) учасниками дорожнього руху.

Наявні в матеріалах справи фотографії, які були дані позивачем та оглянутий судом відеозапис, який був наданий відповідачем підтверджують напрямок руху позивача, який рухвався на вищевказаному автомобілі 16.06.2020 року по вулиці Офіцерська до перехрестя вулиці В`ячеслава Чорновола та на перехресті останній здійснив плавний поворот праворуч.

Досліджені судом докази надані позивачам та відеозапис наданий відповідачем, останні не містять відомостей про наявність попереджувальних знаків, знак 2.1 з додатковою табличкою 7.1.2.

Також, зазначені докази підтверджують, що дорожній знак 2.2. «проїзд без зупинки заборонено» не видно з тієї відстані, яка відповідно до вимог ПДР повинна забезпечити можливість виконання його вимог (знаку) учасниками дорожнього руху.

Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності. До структури складу адміністративного правопорушення відносяться: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона. Адміністративне правопорушення може мати місце лише за наявності всіх перелічених складових, що у сукупності становлять склад адміністративного правопорушення.

Так, об`єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об`єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об`єктивних умов його здійснення.

Суб`єкт правопорушення - це деліктоздатна фізична, яка вчинила правопорушення та відповідає вимогам до суб`єкта правопорушення, встановленим КУпАП для конкретного адміністративного правопорушення (вік, перебування на певній посаді, керування транспортним засобом тощо).

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення - це психічна сфера діяльності особи, яка вчинила адміністративне правопорушення у зв`язку з вчиненням ним суспільно небезпечного діяння. Елементи суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення можуть бути обов`язковими (вина) або факультативними (мотив, мета).

Вина - це свідоме, вольове відношення суб`єкта до скоєного нею суспільно небезпечного діяння і до настання його наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

За змістом статей 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Ураховуючи положення статей 7, 9, 245, 251, 280 КУпАП, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Водночас важливим є дотримання посадовою особою порядку притягнення до адміністративної відповідальності, установленого КУпАП.

Відповідно до пункту 8.2-1 ПДР дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.

Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.

Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.

Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).

Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.

Аналогічні вимоги до встановлення дорожніх знаків закріплені в підпункті 10.1.1 Національного стандарту України "Безпека дорожнього руху. ЗНАКИ ДОРОЖНІ. Загальні технічні умови. Правила застосування. ДСТУ 4100-2014" (далі - ДСТУ 4100-2014).

Підпунктом 8.4.(б) ПДР визначено, що знаки пріоритету встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.

Відповідно до підпункту 2.2 пункту 33.2 «Знаки пріоритету» розділу 33 ПДР «Проїзд без зупинки заборонено», дорожній знак 2.2 забороняє проїзд без зупинки перед розміткою 1.12 (стоп-лінія), а якщо вона відсутня - перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою.

Згідно з пунктом 2 «Знаки пріоритету» розділу 33 ПДР знаки 2.1-2.3, 2.5 і 2.6 встановлюються безпосередньо перед перехрестям або вузькою ділянкою дороги, крім того, знак 2.3 на початку, а знак 2.4 - у кінці головної дороги. Знак 2.3 з табличкою 7.8 обов`язково повторюється перед перехрестям, на якому головна дорога змінює свій напрямок.

Якщо безпосередньо перед перехрестям установлено знак 2.2, то йому повинен передувати знак 2.1 з додатковою табличкою 7.1.2.

Якщо знак 2.2 установлений перед залізничним переїздом, що не охороняється та не обладнаний світлофорною сигналізацією, водій повинен зупинитися перед стоп-лінією, а за її відсутності - перед цим знаком.

Згідно з пунктом 7.1.2. «Таблички до дорожніх знаків» розділу 33 ПДР табличка 7.1.2 позначає відстань від знака 2.1 до перехрестя в тому разі, коли безпосередньо перед перехрестям установлено знак 2.2.

Як зазначено вище, за наявними матеріалами справи та доказами, які надані з боку позивача вбачається, що дійсно знак 2.2 був встановлений з порушенням правил доржнього руху, зокрема, оскільки повинен був передувати знак 2.1 з додатковою табличкою 7.1.2, який на фотознимках, наданих позивчем відсутній.

З боку відповідача не надано до суду жодного належного та допустимого доказу в зворотному.

Отже, в судовому засіданні доводи позивача щодо неналежної організації дорожнього руху, зокрема встановлення дорожнього знаку 2.2. з порушенням вимог ПДР знайшли своє підтвердження.

Тому, неналежна організація дорожнього руху не може бути підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 жовтня 2019 року справа №337/3816/16-а, адміністративне провадження №К/9901/17394/18 та в постанові ВС КАС від 24.04.2019 року у справі № 127/12081/17.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що рішення суб`єкта владних повноважень підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно позивача, закриттю.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі.

Розмір судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таку позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.03.2020 року у справі №543/775/17 (провадження №11-1287апп18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 5 ст. 242 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 420,40 гривень, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією про сплату від 02.07.2020 року (а. с. 6 ).

Таким чином, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 420 грн. 40 коп. на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 6-10, 20 77, 122, 126, 132, 139, 159, 205, 229, 241-246, 255, 268, 286, 295 КАС України, ст.7, 9, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, суд, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до командира взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції у місті Біла Церква управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Бондаренко Дмитра Борисовича про скасування постанови, - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, Серія ЕАМ № 2695911 від 16.06.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 420,40 гривень ( чотириста двадцять гривень сорок копійок ).

Апеляційна скарга на судове рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: командир взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції у місті Біла Церква управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Бондаренко Дмитро Борисович ( адреса місцезнаходження: 09109, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сухоярська. б. 18-А ).

Повний текст судового рішення складено 05 жовтня 2020 року.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СуддяО. І. Орєхов