Рішення № 91972931, 01.10.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2398/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Малихіній М.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, м. Киів, вул. Б. Хмельницького, 6 до Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради", 62481, Харківська обл., Харківський р-н., смт. Рогань, вул. Першого травня, буд.1 простягнення 68 453, 09 грн.за участю представників сторін:

позивача: не з`явився;

відповідача: Мартиненко О.С., довіреність №21 від 13.01.2020 року.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" про стягнення боргу у розмірі 68 453, 09 грн., у тому числі: пеня у сумі 33 618, 02 грн., 3 % річних у суму 6 591, 76 грн. та збитки у сумі 28 243, 31 грн. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою суду від 04.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2398/20. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання з розгляду справи по суті призначено на "02" вересня 2020 року.

20.08.2020 року відповідач через канцелярію суду надав клопотання (вх. № 19284) про зменшення розміру пені. У якому, просить суд, прийняти до розгляду клопотання про зменшення розміру пені. Зменшити розмір пені на 50 %.

20.08.2020 року відповідач через канцелярію суду надав відзив (вх. № 19285) на позовну заяву, у якому просить суд, прийняти до розгляду та залучити до матеріалів справи відзив на позовну заяву. У задоволені позовних вимог, щодо стягнення збитків у розмірі 28 243, 31 грн. відмовити у повному обсязі. В обґрунтування наданого до суду відзиву, зазначає, що позивач заявляє у позовній заяві вимогу про стягнення з відповідача збитків за споживання природного газу в березні 2019 року в обсязі меншому, наж передбачено пунктом 2.1. договору № 1545/18-БО-32 від 10.10.2018 року в сумі 28 243,31 грн. Проте відповідач не погоджується і позовними вимогами щодо стягнення збитків та вважає їх безпідставними та недоведеними, оскільки в позовній заяві, позивач не визначає який саме склад збитків він поніс у зв`язку із тим, що відповідачем було спожито у березні 2019 року газу в меншому об`ємі, ніж було заплановано умовами пункту 2.1. договору. В даному випадку незрозуміло до якого складу позивач виносить збитки, про стягнення яких він заявляє в позовній заяві. Також позивач, не надає доказів втрати, пошкодження або знищення природного газу у тому об`ємі, який відповідач не споживав у березні 2019 року. Позивач не надає доказів витрат, які він поніс у зв`язку із тим, що відповідач спожив природний газ у березні 2019 року у меншому об`ємі. Позивач не надає доказів та не обґрунтовує, того, що збитки, які він заявляє в позовній заяві є втраченою вигою або матеріальною компенсацією моральної шкоди.

На думку відповідача, в даних правовідносинах, що склались між позивачем та відповідачем, відсутній основний елемент правопорушення, а саме - збитки в тому розумінні, який визначений частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України, а сам факт заподіяння збитків не доведено та не підтверджено позивачем належними та допустимими доказами (т. 1, а.с. 155-176).

Ухвалою суду від 02.09.2020 року, яку занесені до протоколу судового засідання, у судовому засіданні оголошено перерву до 24.09.2020 року о(б) 10:00 год.

04.09.2020 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 20401) у якій останній просить суд, продовжити позивачу строк для подання відповіді на відзив. Прийняти (долучити) до матеріалів справи № 922/2398/20 відповідь на відзив та врахувати її при ухваленні рішення у справі. Відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

14.09.2020 року від відповідача через канцелярію суду надішли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 21095) у яких останній зазначає, що відповідач звертає увагу суду на те, що до розрахунку суми 3% річних та пені відповідач зауважень не має. Позивач заявляє у позовній заяві вимогу про стягнення з відповідача збитків за споживання природного газу в березні 2019 року в обсязі меншому, ніж передбачено пунктом 2.1. договору № 1545/18-БО-32 від 10.10.2018 року в сумі 28 243,31 грн. Проте, відповідач не погоджується з позовними вимогами щодо стягнення збитків та вважає їх безпідставними та недоведеними, оскільки статтею 22 Цивільного кодексу України визначено поняття збитків, яке поділяється на дві частини: реальні збитки і упущена вигода. У позовній заяві позивач не визначає який саме склад збитків він поніс у зв`язку з тим, що відповідачем було спожито у березні 2019 року газу в меншому об`ємі, ніж було заплановано умовами пунктом 2.1. договору. Щодо посилання позивача на відповідність пунктів 3.13. та 5.7 договору постачання природного газу пункту 1 Розділу VI Правил постачання природного газу (зі змінами) є незрозумілим і протирічить обґрунтуванням та доводам позивача та виключає можливість застосування збитків до відповідача.

Також зазначає, що умовами п.п.1) п. 1 Розділу VI Правил постачання природного газу (зі змінами) передбачено, що однією з умов застосування цієї норми є умова про те, що газ повинен бути закуплений постачальником саме для виконання конкретного договору постачання природного газу, що також виключає можливість застосування цієї норми до тих правовідносин, які виникли між сторонами, оскільки умовами договору № 1545/18-БО-32 від 10.10.2018 року не передбачено конкретного об`єму природного газу, який закуповує постачальник на виконання своїх обов`язків за цим договором.

За твердженнями відповідача, заявлена до стягнення позивачем сума коштів с штрафними санкціями за правовою природою, а не збитками у розумінні норм Цивільного кодексу України, тому підстави для задоволення позову в частині стягнення збитків відсутні. Також останній не погоджується із доводами позивача, щодо наданого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені, оскільки у даному випадку відповідач, просить суд, врахувати баланс інтересів сторін, оскільки підприємство позивача, є прибутковою організацією, про що зазначається в їх фінансових звітах на 2018-2019 роки, що опубліковані на офіційному сайті (т. 1, а.с. 201-205).

Ухвалою суду від 24.09.2020 року відмовлено у клопотання позивача про продовження позивачу строк для подання відповіді на відзив викладеного у пункті 1 прохальної частини відповіді на відзив (вх. № 20401 від 04.09.2020 року). Продовжено позивачу строк на подання відповіді на відзив по 04.09.2020 року. Відповідь на відзив (вх. № 20401 від 04.09.2020 року) долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 24.09.2020 року розгляд справи відкладено на 01.10.2020 року.

Уповноважений представник позивача, у призначене судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином .про що свідчить направлення на юридичну адресу останнього копії ухвали суду від 24.09.2020 року.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача надав усні заперечення щодо позовних вимог, зазначив, що позивачем не доведено позовні вимоги в частині стягнення із відповідача суми збитків. Підтримав заявлене клопотання про зменшення розміру пені та просив суд його задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представника позивача.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, надані докази, заслухавши заперечення представника відповідача, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 10.10.2018 року між Публічним акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та Комунальним підприємством "Теплові мережі Роганської селищної ради" (споживач, відповідач) було укладено договір № 1545/18-БО-32 постачання природного газу (т. 1, а.с. 16-25).

Додатковою угодою № 4 від 28.11.2018 року до договору постачання природного газу від 10.10.2018 року № 1545/15-БО-32 сторони погодили викласти розділи 1-12 договору у редакції викладеній у додатковій угоді (т. 1, а.с. 30-38).

Сторони погодили, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу до 30.04.2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1. додаткової угоди № 4, т. 1, а.с. 38).

Постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (пункт 1.1. додаткової угоди № 4).

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (пункт 1.2. додаткової угоди № 4).

Відповідно до пункту 2.1. додаткової угоди № 4, постачальник передає споживачу у період з 01.10.2018 року по 30.04.2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 1199, 627 тис.куб.метрів, у тому числі по місяцях: жовтень 2018 року - 9,177; листопад 2018 року - 185,580, грудень 2018 року - 250,397, Січень 2019 року -277,083, лютий 2019 року - 230,538, березень 2019 року - 198,180, квітень 2019 року - 48, 672

Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (пункт 5.1. додаткової угоди № 4).

Згідно підпункту 2 пункту 5.3. додаткової угоди № 4 до договору, сторони погодили, що у будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. цього договору.

19.03.2019 року між сторонами підписано додаткову угоду № 5 до договору постачання природного газу від 10.10.2018 року № 1545/15-БО-32, відповідно до пункту 1 сторони погодили, що пункти 2.3, 3.2.2., 3.4.2., 3.8.2, абзац 2) підпункт 3.9.2., пункти 3.9., 3.13, 5.7 абзац п`ятий підпункт 5) пункт 6.2, підпункт 8) пункт 6.2., підпункт 4) пункт 6.3, абзац третій підпункту 2 пункту 6.4. цього договору застосовуються сторонами з 01.03.2019 року (т. 1 ,ас. 39).

29.03.2019 року між сторонами укладено додаткову угоду № 6 до договору постачання природного газу від 10.10.2018 року № 1545/15-БО-32, у якій сторони погодили по тексту "Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", "ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" замінити словами "Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (т. 1, а.с. 40).

Як зазначає позивач, на виконання умов договору, позивачем було передано у власність відповідача природний газ на суму 5 969 375, 53 грн. що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.

- акт приймання - передачі природного газу від 31.10.2018 року у обсязі 9,177 тис.куб.м. на суму 87 077, 24 грн.;

- акт приймання - передачі природного газу від 30.11.2018 року у обсязі 152,624 тис.куб.м. на суму 1 142 026,18 грн.;

- акт приймання - передачі природного газу від 31.12.2018 року у обсязі 174,902 тис.куб.м. на суму 1 308 723, 80 грн.;

- акт приймання - передачі природного газу від 31.01.2019 року у обсязі 230,032 тис.куб.м. на суму 1 721 240,21 грн.;

- акт приймання - передачі природного газу від 28.02.2019 року у обсязі 153,841 тис.куб.м. на суму 1 151 132, 51 грн.;

- акт приймання - передачі природного газу від 31.03.2019 року у обсязі 74,730 тис.куб.м. на суму 559 175,59 грн. Відповідні акти приймання-передачі природного газу підписані представниками сторін без зауважень чи заперечень, підписи яких скріплені печатками підприємств (т. 1, а.с. 41-46).

Враховуючи, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором № 1545/18-БО-32 постачання природного газу від 10.10.2018 року в частині порушення строків оплати за поставлений газ та відповідачем у березні 2019 року спожито газу у меншому обсязі ніж визначено пунктом 2.1. договору, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Отже, предмет спору у даній справі становить вимога позивача про стягнення із відповідача пені, 3% річних, які нараховані на суму заборгованості за зобов`язання листопада 2018 року, грудня 2018 року, січня 2019 року, лютого 2019 року, березня 2019 року, яка була несвоєчасно сплачена відповідачем та збитки.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт господарювання (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язків.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Оскільки згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу.

Із урахуванням вищевикладеного, позивачем нараховано відповідачу 3 відсотки річних у розмірі 6 591, 76 грн. (відповідно до наданого розрахунку т. 1, а.с. 14-15).

Суд, перевіривши розрахунки позивача, перевіривши періоди нарахування останнім 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 6 591, 76 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо нарахованої позивачем збитків у розмірі 28 243, 31 грн. (відповідно до наданого розрахунку т. 1, а.с. 50) суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 11.2 Договору (в редакції додаткової угоди №54 від 19.03.2019 року, т. 1, а.с. 39), пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2 підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз.5 підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз.3 підп.2 п.6.4 цього договору застосовуються з 01.03.2019 року та втрачають чинність пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1., абз. 1) підп. 3.9.2, п.3 9, абз. 4 підп. 5) п. 6.2., абз. 2 підп. 2 п. 6.4. договору з 01.03.2019 року.

Пунктами договору, що застосовуються з 01.03.2019 року, передбачено, зокрема, наступне.

Згідно пункту 3.13 договору, передбачено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1 договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 договору. При цьому, розмір збитків визначається наступним чином:

3.13.1. Якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період;

3.13.2. Якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф - Vп) х Ц х К,

де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу;

Vп - замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в пункті 2.1 договору;

Ц- ціна природного газу за цим договором;

К- коефіцієнт, який дорівнює 0,5 (т. 1, а.с. 33).

Пунктом 5.7 договору сторони погодили, що відшкодування постачальнику збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13 договору, здійснюється наступним чином:

- постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив пункт 3.9 договору та не надав акт приймання передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м.) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1 цього договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 цього договору;

- постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків;

- споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.

У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України (т. 1, а.с. 34-35).

Вказані пункти договору, що почали діяти з 01.03.2019 року, узгоджується з положеннями пункту1 Розділу VI Правил постачання природного газу (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин, далі - правила), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 року № 2496 (із змінами).

Підпункту 8 пункту 6.2 договору, сторони погодили, що споживач зобов`язаний, зокрема, відшкодувати постачальнику збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13 договору (т. 1, а.с. 35-36).

Відповідно до підпункту 4 пункту 6.3 договору, постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків, що виникли через порушення споживачем умов пункту 2.1 цього договору у разі, якщо відхилення фактично використаних споживачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених (т. 1, а.с. 36).

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що постачальник передає споживачу зокрема у березні 2019 року замовлений обсяг природного газу в кількості 198,180 тис.куб.м (т. 1, а.с. 30).

Актом приймання-передачі від 31.03.2019 року сторони погодили розмір фактично переданого природного газу у обсязі 74,730 тис.куб.м. (т. 1, а.с. 46).

Таким чином, відповідач в березні 2019 року фактично спожив природний газ, в обсязі меншому на 123,450 тис.куб.м. ніж було узгоджено сторонами відповідно пунктом 2.1 договору.

15.05.2019 року позивачем на адресу відповідача відправлено акт-претензію за вих.№ 26-878-19, якою позивач вимагав у відповідача сплатити збитки на підставі пунктів 3.13 та 5.7 договору, пункту 1 Розділу VI Правил за різницю між замовленим в березні 2019 року обсягом природного газу та фактичним обсягом використаного відповідачем в березні 2019 року природного газу за договором у розмірі 28 243, 30 грн. (т. 1, а.с. 51-53).

11.06.2019 року відповідачем надано відповідь на акт - претензію за вих. № 534 у якій останній зазначив, що вимоги позивача щодо сплати збитків є необґрунтованими. У акті-претензії, не зазначено які саме порушення вчинив відповідач.Також у акт - претензія не містить доказів, як іб підтверджували факт та розмір збитків, як і не обґрунтовано саму вимогу щодо їх стягнення (т. 1, а.с. 57-58).

28.11.2019 року позивачем на адресу відповідача направлено перерахунок (від вих. № 26/10-4322-19) відповідно до якого, сума збитків становить 28 243,30 грн. (т. 1, а.с. 59).

Листом від 20.12.2019 року вих. № 1106 відповідач зазначив, що підтримує свою позицію, викладену у відповіді на акт-претензію вих. № 539 від 11.06.2019 року, та вважає акт-претензію та перерахунок до нього необґрунтованими, не підтвердженими доказами та такими, що не підлягають задоволенню (т. 1, а.с. 64).

Станом на момент звернення із цим позовом до суду, відповідачем збитки в добровільному порядку позивачеві не відшкодовані.

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України та, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України одним з правових наслідків порушення зобов`язання є встановлене договором або законом відшкодування збитків.

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України).

Перевіривши розрахунок збитків наданий позивачем (т. 1, а.с. 50), завданих позивачу неналежним виконанням відповідачем пункту 2.1 договору, розрахований на підставі пунктів 3.13 та 5.7 договору та пункту 1 розділу VI Правил, суд дійшов висновку що нарахування здійснено вірно, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 28 243, 31 грн. підлягають до задоволення.

Суд не приймає викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечення в частині заявлених до стягнення збитків, оскільки останні ґрунтуються на довільному тлумаченні норм законодавства та є такими, що спростовуються вищевикладеними нормами та матеріалами справи.

Щодо заявленої позивачем до стягнення пені у розмірі 33 618, 02 грн. (відповідно до наданого розрахунку т. 1, а.с. 14-15) суд зазначає наступне.

У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення ( пункт 8.2. договору т. 1, а.с. 22-24, та пункт 7.2. додаткової угоди 4 т. 1, а.с. 36-37).

Відповідно до пункту 9.3 договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (т. 1, а.с. 37).

У відповідності до зазначених норм чинного законодавства та умов договору, позивачем на прострочену суму боргу (із урахуванням часткових оплат) було здійснено нарахування пені, сума якої за розрахунком позивача становить 33 618, 02 грн. (т. 1, а.с. 14-15).

Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем пені у системі "Законодавство" за зазначений позивачем період відповідно до наданого розрахунку суми позовних вимог та встановлено, що нарахування здійснено вірно, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 33 618, 02 грн. є обґрунтованими.

Щодо клопотання відповідача (вх. № 19284 від 20.08.2020 року) про зменшення розміру пені (т. 1, а.с. 90-152), суд зазначає наступне.

В обґрунтування наданого до суду клопотання зазначає, що позивач в позовних вимогах заявив про стягнення пені в розмірі 33 618,02 грн. Проте відповідач за вищезазначеним договором розрахувався у повному обсязі, ще до подання позивачем позовної заяви. Також зазначає, що позивач не надає доказів того, що неналежним виконанням своїх обов`язків за договором відповідач завдав збитки іншим сторонам чи порушив їх інтереси. До того ж відповідач, як підприємство, що надає послуги з теплопостачання всім категоріям споживачів, а основним споживачем є населення, яке не в повному обсязі розраховується за надані послуги. Крім того, відповідач має дебіторську заборгованість як населення, так і бюджетних споживачів за послуги з теплопостачання, у зв`язку із чим, і проводив оплату за газ з порушенням строку, передбаченого договором, про що свідчить довідка про заборгованість, яка додається. Відповідно до цієї довідки станом на 01.08.2020 року заборгованість населення та бюджетних споживачів за теплову енергію складає 8 063 507,65 грн. На думку останнього, сума пені, яку заявляє до стягнення позивач є завищеною, у порівнянні з тим, що основної заборгованості у відповідача немає, а сума 3% річних набагато менша, ніж сума пені. При цьому позивач не надає доказів спричинення йому негативних наслідків у зв`язку із несплатою відповідачем вартості природного газу у строки, встановлені договором, оскільки втрат від знецінення коштів компенсуються стягненням 3% річних за час, в який позивач не міг користуватися коштами. Інфляційних втрат позивач не зазнав. Тягар зі сплати такого розміру пені покладається на відповідача, який здійснює послуги теплопостачання населенню та іншим споживачам територіальної громади Роганської селищної ради. Перед початком опалювального сезону, стягнення такої суми штрафних санкцій, яка є великою для підприємства відповідача, поставить під загрозу початок опалювального сезону 2020-2021 років, оскільки підприємство має основну заборгованість перед позивачем за попередні опалювальні періоди. Оскільки кошти будуть йти на сплату штрафних санкцій, основний борі відповідача не буде сплачуватись, а отже, це ускладнює досягнення відповідачем необхідного рівня розрахунків з позивачем за природний газ до початку опалювального сезону. У зв`язку із чим, відповідач просить суд, зменшити розмір нені на 50% від розміру пені, яка заявляться позивачем, що складає 16 809,01 грн. (т. 1, а.с. 90-154).

У підтвердження викладених у клопотанні обставин, відповідачем надано до суду, довідку від 17.08.2020 року вих. № 457 у якій відповідач зазначає, що станом на 01.08.2020 року має загальну заборгованість споживачів за теплопостачання 8 063 507, 65 грн., з них заборгованість населення складає 7 132 324, 79 грн., та бюджетних споживачів - 931 182, 86 грн.; довідку від 17.08.2020 року вих. № 456 у якій відповідач зазначає, що за даними бухгалтерського обліку станом на 01.08.2020 року відповідач має заборгованість перед позивачем за договорами у розмірі 5 905 026,80 грн., 6 734 842, 25 грн., 740 122,58 грн., та за договором № 3060/1920-КП-32 переплата становить 77 683,62 грн.; фінансову звітність малого підприємства за 2018 рік., фінансову звітність малого підприємства за 2019 рік, фінансову звітність малого підприємства за І квартал 2020 року (т. 1, а.с. 97-102).

Позивач у наданій до суду 04.09.2020 року відповіді на відзив, просив суд, відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення розміру пені. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування наданої до суду відповіді на відзив, позивач зазначив, що сторонами договору були визначені конкретні умови договору та порядок виконання зобов`язань, визначена відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань. Саме на відповідача покладався обов`язок належної та вчасної оплати за поставлений газ згідно умов договору. Більш того, із тексу відзиву вбачається, що відповідач фактично визнає факт неналежного виконання договірних зобов`язань. Щодо нарахування та стягнення збитків зазначає, що право на стягнення збитків за договором встановлено нормами Цивільного кодексу України. Щодо клопотання про зменшення розмірі пені, зазначає, що пунктом 8.2 договору визначено, що у разі прострочення відповідачем оплати згідно пункту 6.1 договору він зобов`язується сплатити позивачу пеню в розмірі 15,3% річних але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми прострочення платежу за кожний день прострочення. Отже, в момент підписання договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору.

Також зазначає, що станом на 01.01.2020 року торгова дебіторська заборгованість (а основним видом діяльності підприємства є продаж газу) перед позивачем з боку споживачів становила 49,533 млрд. грн., має тенденцію до зростання. Станом на 31.03.2020 року, відповідно до консолідованого звіту позивача, розмір короткострокових позик складає 41,335 млрд. грн., довгострокових - 7,142 млрд. грн.; Всього - 48,477 млрд. грн. дана інформація, є публічно доступною на сайті позивача. За твердженнями позивача, наведені дані свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювальних сезонів 2017/2018,2018/2019 та 2019/2020 років. Таким чином, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, виливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу, закачування природного газу у підземні сховища: для забезпечення опалювального періоду 2019-2020 р. Також зазначає, що держава, покладаючи на позивача спеціальні обов`язки з постачання природного газу, не виконує свої зобов`язання з компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб`єктом, тим самим спричиняючи до збитків. У зв`язку із чим, відсутність коштів на рахунках або фінансування не є винятковим випадком та підставою для уникнення відповідальності за неналежне виконання зобов`язань за договором. До матеріалів справи відповідачем не додано жодного документу, який би міг свідчити про можливість зменшення штрафних санкцій, зокрема будь-яких документів на підтвердження скрутного матеріального становища відповідача та неможливості ним здійснення вчасної оплати. Матеріали справи також не містять будь-якого доказу на підтвердження будь - яких намагань відповідача виконати зобов`язання за договором вчасно. Також зазначає, що сума пені за позовом є незначною, при цьому період прострочення виконання зобов`язань з боку відповідача складає тривалий термін (т. 1, а.с. 187-192).

Згідно статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 року.

Зазначене також відповідає правовій позиції Верховного Суду (постанова від 26.03.2019 року у справі № 913/284/18).

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому суд враховує майнові інтереси сторін та, те, що підприємство відповідача є комунальним підприємством із значною заборгованістю, що підтверджується наданими до суду документами, а саме, фінансовими звітами за 2018, 2019 та перший квартал 2020 року (т. 1 .а.с. 99-102), довідками 457 від 17.08.2020 року та № 456 від 17.08.2020 року (т. 1, а.с. 97-98).

При цьому, суд враховує, що відповідач приймаючи до уваги, що підприємство відповідача не є кінцевим споживачем теплової енергії, а є підприємством, яке використовує отриманий природний газ для виробництва та забезпечення безперебійного постачання теплової енергії споживачам, а здійснення оплати поставленого позивачем природного газу значною мірою залежить від розрахунків споживачів з відповідачем за спожиту теплову енергію, наданих відповідачем доказів, ступеню виконання відповідачем зобов`язань за договором, причин несвоєчасного виконання зобов`язання, із урахуванням інтересів та заперечень позивача викладених у наданій до суду відповіді на відзив від 04.09.2020 року (вх. № 20401), суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та необхідності зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що підлягає до стягнення з відповідача, до 50% від заявленої позивачем пені у суму 33 618,02 грн. за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу до 16 618, 01 грн.

Cуд зазначає, що таке зменшення розміру пені є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків, як для позивача, так і для відповідача.

Крім того, на думку суду, пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення.

Аналогічна правова позиція суду знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 6-1120цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц, постановах Верховного Суду від 20.06.2019 року у справі №916/2283/18, від 12.06.2019 року у справі №904/4085/18, від 26.02.2020 року у справі № 922/1608/19, від 12.03.2020 року у справі № 904/3538/19.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 16 618, 01 грн., 3% річних у розмірі 6 591, 76 грн. та збитків у розмірі 28 243, 31 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

В частині нарахованої позивачем суми пені у розмірі 16 618, 01 грн. - відмовити.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем крім стягнення пені, заявлено також вимоги щодо стягнення 3% річних та збитків, які судом задоволено у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із чим, з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 1 585, 84 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 509, 525, 530, 549, 551, 598, 599, 612, 629 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 230 Господарського кодексу країни, статтями 13, 42, 73, 74, 86, 129, 165, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Теплові мережі Роганської селищної ради" (62481, Харківська обл., Харківський р-н., смт. Рогань, вул. Першого травня, буд.1, ЄДРПОУ 41405835) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ЄДРПОУ 20077720) суму у розмірі 51 644, 08 грн., з яких: пеня у розмірі 16 618, 01 грн., 3 % річних у розмірі 6 591, 76 грн., збитки у розмірі 28 243, 31 грн. та 1 585, 84 грн. витрат зі сплати судового збору.

В частині стягнення пені у розмірі 16 618, 01 грн. - у позові відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Інформація по справі може бути одержана зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Реквізити сторін:

позивач: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ЄДРПОУ 20077720);

відповідач: Комунальне підприємство "Теплові мережі Роганської селищної ради" (62481, Харківська обл., Харківський р-н., смт. Рогань, вул. Першого травня, буд.1, ЄДРПОУ 41405835).

Повне рішення складено "05" жовтня 2020 р.

Суддя О.О. Ємельянова