Рішення № 91972817, 29.09.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.09.2020 Справа № 920/781/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, матеріали справи №920/781/20

за позовом Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Садова, 33, код ЄДРПОУ)

до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

про стягнення 3049 грн 48 коп.,

Суть спору: позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 3049 грн 48 коп. (з яких: 2014 грн 97 коп. основна заборгованість з орендної плати, 1034 грн 51 коп. пеня) за неналежне виконання зобов`язань за Договором оренди нерухомого комунального майна від 31.08.2018 № ДЗРП-0167; а також просить стягнути з відповідача судовий збір.

Ухвалою суду від 04.08.2020 було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами. Відповідачу було надано строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позов із урахуванням вимог статей 165, 251 ГПК України - до 21.08.2020; позивачу було надано строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.ст.166, 251 ГПК України - до 25.08.2020; встановлено відповідачу строк для подання до суду заперечення із урахуванням вимог ст.ст.167, 251 ГПК України - до 27.08.2020.

Ухвалою суду від 07.09.2020 відкладено розгляд справи по суті на 29.09.2020.

Станом на 29.09.2020 відповідач вимоги ухвали суду не виконав відзив на позовну заяву суду не надав.

При цьому, суд зауважує, що поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду про відкриття провадження у справі від 04.08.2020 повернуте відділенням поштового зв`язку на адресу суду, з зазначенням причин повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи Довідку Відділу реєстрації місця проживання управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» Сумської міської ради про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 . Відповідно до даної довідки ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Сумської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду про відкриття провадження у справі відповідачу відбулось через недотримання ним вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у ній матеріалами.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на зазначене, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про задоволення позову враховуючи наступне.

31.08.2018 між Управлінням комунального майна та приватизації Сумської міської ради (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Петренко Андрієм Олеговичем (відповідач - орендар) було укладено договір оренди нерухомого комунального майна № ДЗРП-0167.

Відповідно до п. 1.8. Положення про департамент забезпечення ресурсних платежів, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 05.06.2019 року №5111-МР, позивач є правонаступником Управління майна комунальної власності Сумської міської ради по усіх майнових та немайнових правах та обов`язках.

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування (в оренду) на умовах визначених цим Договором, нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Нахімова, буд. 21, площею 56,0 м. кв., право на оренду якого орендар набув на підставі наказу Позивача від 16.08.2018 № 06.01-10/172.

Відповідно до п. 3.1 договору відповідач вступає у строкове платне користування об`єктом оренди з моменту підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди, що є додатком № 3 до договору.

Орендна плата за об`єкт оренди розраховується на підставі чинної Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Суми та пропорції її розподілу, затвердженої відповідним рішенням Сумської міської ради. Розрахунок орендної плати є додатком № 4 до цього договору (п. 4.1. договору).

Згідно з п. 4.2 договору нарахування орендної плати починається з дати підписання акту приймання - передачі об`єкта оренди.

Орендна плата щомісячно перераховується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним, з урахуванням ПДВ (п. 4.3. договору).

Відповідно до п. 9.1. договору строк дії договору встановлено на 2 роки одинадцять місяців з 31.08.2018 пл 30.07.2021 включно.

Відповідно до п.п. 4.7., 4.8. за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату орендної плати орендар сплачує пеню до міського бюджету у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати. Нарахування орендної плати припиняється з дня наступного за днем підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди орендодавцю.

Як вбачається з матеріалів справи, орендоване нерухоме майно було передане Відповідачу на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 31.08.2018.

19.08.2019 сторони уклали Угоду про дострокове розірвання Договору. Орендоване приміщення повернуто позивачу 19.08.2019 на підставі акта приймання-передачі.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що з моменту укладення Угоди про дострокове розірвання Договору, нарахування орендної плати припинено. Провете, станом на 01.07.2020 заборгованість відповідача за Договором оренди від 31.08.2018 № ДЗРП-0167 складає 3049 грн 48 коп., з яких: 2014 грн 97 коп. заборгованість з орендної плати, 1034 грн 51 коп. пеня.

Орендар свої зобов`язання щодо оплати платежів за договором оренди в строки та в розмірах не виконував у зв`язку з цим позивач змушений звернутись за захистом порушеного права до господарського суду.

Визначення орендної плати міститься у пункті 1 статті 286 Господарського кодексу України, згідно якого орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. При цьому пункт 4 статті 286 Господарського кодексу України встановлює, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з положеннями статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Розмір заборгованості відповідача підтверджується розрахунком суми позовної заяви.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем орендної плати за договором оренди нерухомого майна від 31.08.2018 № ДЗРП-0167 в сумі 2014 грн 97 коп.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 4.7. договору визначено, що за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату орендної плати орендар сплачує пеню до міського бюджету у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з ч. 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У відповідності до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно поданого позивачем розрахунку, пеня нарахована за період з 01.07.2019 по 01.02.2020 і становить 1034 грн. 51 коп. Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем строків орендної плати за договором, суд визнає зазначені вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає наступне:

Позивачем в прохальній чатині позовної заяви ставиться вимога про стягнення з відповідача 2102 грн витрат на судовий збір та витрати на послуги поштового зв`язку.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Порядок розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, врегульовано статями 129, 130 ГПК України.

Частина 1статті 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

В силу приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України, для позивача першою заявою по суті спору є позовна заяву.

Як убачається, зі змісту поданої позовної заяви та доданих до неї документів, вони не містять попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, в тому числі і витрат пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Враховуючи те, що позивачем не подано попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат разом із першою заявою по суті спору, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви позивача про відшкодування відповідних судових витрат, зокрема витрат на послуги поштового зв`язку.

Приймаючи до уваги, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати, що становлять витрати на судовий збір в розмірі 2102 грн. 00 коп. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо підсудності даної справи, суд керується наступним:

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 12.03.2020 року до вказаного реєстру було внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Відповідача - фізичної особи-підприємця Петренка Андрія Олеговича. Номер запису - 26320060002040601.

Так, Законом України від 03.10.2017 року № 2147-VІІІ, який набрав чинності 15.12.2017 року, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вказаних змін, з 15.12.2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалась зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17, а також у постанові Верховного суду від 27.02.2019 у справі № 724/38/18.

Отже, враховуючи вищезазначене, спір у даній справі розглядається за правилами господарського судочинства.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 код НОМЕР_1 ) на користь Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Садова, 33, код ЄДРПОУ 40456009) заборгованість у розмірі 3049 грн 48 коп., з яких: 2014 грн. 97 коп. заборгованість з орендної плати, 1034 грн. 51 коп. пеня, а також 2102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 05.10.2020.

Суддя С.В. Заєць