Рішення № 91972438, 24.09.2020, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2020 рокуСправа № 912/380/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Поліщук Г.Б., за участю секретаря судового засідання Кравченка О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи №912/380/20

за позовом Заступника прокурора Кіровоградської області, 25006, м. Кропивницький, вул. Верхня Пермська, 4 в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради, 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Свердлова, б. 28

до відповідача Фізичної особи-підприємця Годжаєва Фараіла Орудж-Огли, АДРЕСА_1

про визнання недійсними додаткових угод, стягнення 120 551,00 грн

за участю представників:

від прокуратури - Топонар Н.С., посвідчення № 056384 від 29.05.2020;

від позивача - участі не брали;

від відповідача - Годжаєв.Ф.О., особисто;

від відповідача - Попович П.О., адвокат, ордер №123699 від 11.02.2020.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частинирішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради до Фізичної особи-підприємця Годжаєва Фараіла Орудж-Огли про наступне:

- визнати недійсною додаткову угоду №1 від 20.03.2017 до договору №139-Т від 14.03.2017, укладену між управлінням освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради та ФОП Годжаєв Фараіл Орудж-Огли;

- визнати недійсною додаткову угоду №2 від 21.03.2017 до договору №139-Т від 14.03.2017, укладену між управлінням освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради та ФОП Годжаєв Фараіл Орудж-Огли;

- визнати недійсною додаткову угоду №3 від 22.03.2017 до договору №139-Т від 14.03.2017, укладену між управлінням освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради та ФОП Годжаєв Фараіл Орудж-Огли;

- визнати недійсною додаткову угоду №4 від 23.03.2017 до договору №139-Т від 14.03.2017, укладену між управлінням освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради та ФОП Годжаєв Фараіл Орудж-Огли;

- визнати недійсною додаткову угоду №5 від 12.09.2017 до договору №139-Т від 14.03.2017, укладену між управлінням освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради та ФОП Годжаєв Фараіл Орудж-Огли;

- стягнути з ФОП Годжаєва Фараіла Орудж-Огли 120 551,00 грн отриманих за результатами укладених додаткових угод №1-5 до договору №139-Т від 14.03.2017 про закупівлю товарів, на користь управління освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради;

- з покладанням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог Прокурором зазначено про те, що оспорювані додаткові угоди суперечать ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки укладені без належного підтвердження коливання цін на ринку в період виконання умов договору, що в свою чергу призвело до поставки товару до навчальних закладів міста Олександрії на 120 тис. грн менше.

Ухвалою від 03.02.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №912/380/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.02.2020 о 11:00 год., встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

24.02.2020 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній позовні вимоги не визнає та просить відмовити в позові у повному обсязі та стягнути з позивача судові витрати у справі. У відзиві відповідач зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", крім диспозиції на яку посилається прокурор, визначено і інші норми, які дозволяють здійснювати певний порядок дій щодо збільшення ціни за одиницю товару. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань у повному обсязі, крім випадків, а саме: зміни встановленого згідно із законодавством органом державної статистики індексу споживчих цін (п. 7 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі"). Під час укладення додаткових угод існувало коливання цін на товар під час публічної закупівлі, а отже відповідач у відповідності до вимог п.7 ч.4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" здійснив коригування ціни у відповідності до ринкової, що дозволено Законом. Відповідач також зазначає, що прокурором не вірно визначено правову природу/походження коштів, які використані відповідачем під час постачання товарів під час публічної закупівлі. Прокурором не надано доказів того, що кошти, які використовувалися для придбання товару були виділені з державного бюджету в рамках затвердженої бюджетної програми чи іншого бюджетного асигнування. Також, прокурором відповідно до вимог ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу не обґрунтовано в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та визначені законом підстави для звернення до суду.

25.02.2020 відповідачем подано до суду клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Ухвалою від 25.02.2020 господарський суд зупинив провадження у справі № 912/380/20 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18. Зобов`язав учасників судового процесу після усунення підстав, що зумовили зупинення провадження у даній справі, письмово повідомити про це суд з прикладенням відповідних доказів.

06.05.2020 до суду від Заступника прокурора Кіровоградської області надійшла відповідь на відзив від 04.05.2020 №08-1403-20. Прокурор не погоджується з аргументами, наведеними відповідачем у відзиві та зазначає наступне. Підставою збільшення ціни за одиницю товару відповідно до договору, ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена ціна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. Відповідно до даних моніторингу цін на продукти харчування, досліджених управлінням економіки Олександрійської міської ради та даних Державної служби статистики України, ціна на хліб пшеничний з борошна вищого ґатунку (мінімальна, середня та максимальна) станом на 10.03.2017, 20.03.1017 та 30.03.2017 незмінна. Щодо посилання відповідача на наявність коливання ціни між договором та додатковою угодою, укладеною у вересні 2017 року, прокурор зазначає, що визнання недійсними перших додаткових угод тягне за собою визнання недійсними всіх послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода має фіксовану ціну за одиницю товару, а тому є похідною від попередніх додаткових угод та автоматично незаконною, оскільки без попередньої додаткової угоди буде ціна по послідуючій угоді фактично перевищувати підвищення ціни за одиницю товару більше, ніж на 10%, визначених в ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", у порівнянні із основним договором. Крім того, у відповіді на відзив прокурором наведено підстави звернення його до суду з даним позовом.

Судом встановлено, що станом на 27.07.2020 наявний повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі №912/2385/18 в Єдиному Державному реєстрі судових рішень.

Ухвалою від 27.07.2020 поновлено провадження у справі №912/380/20, підготовче засідання призначено на 13.08.20202 о 11:00 год., встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

07.08.2020 на адресу суду від Прокуратури Кіровоградської області надійшли додаткові пояснення по справі, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

11.08.2020 Прокуратурою Кіровоградської області надано до суду докази направлення відповіді на відзив учасникам справи.

13.08.2020 відповідачем подано до суду заяву про відкладення розгляду справи, мотивовану неможливістю забезпечити участь представника відповідача а даному судовому засідання у зв`язку з його участю в іншому судовому засіданні.

Ухвалою від 13.08.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача від 13.08.2020 про відкладення підготовчого засідання у справі №912/380/20, закрито підготовче провадження у справі №912/380/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.09.2020 о 15:30 год.

08.09.2020 відповідачем подано через канцелярію суду пояснення від 08.09.2020 №21 та заяву про залишення позову без розгляду (в порядку п. 2 ч.1 ст. 226 ГПК України).

Приписами ч. 1 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Імперативною нормою ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Зважаючи на те, що подання заяви про залишення позову без розгляду відповідачем мало місце після закриття підготовчого провадження та поза межами строку на подання клопотань, а також без відповідного клопотання про поновлення процесуального строку, суд, керуючись ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, залишає без розгляду подану відповідачем заяву про залишення позову без розгляду.

Протокольною ухвалою від 08.09.2020 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву в судовому засіданні по розгляду справи № 912/380/20 до 24.09.2020 на 15:30 год.

Позивач участь повноважного представника в судовому засіданні 24.09.2020 не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про місце, дату та час засідання суду, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Оскільки неявка представника позивача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за відсутності представника позивача.

В судовому засіданні 24.09.2020 прокурор підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, відповідач проти задоволення позову заперечив.

В судовому засіданні 24.09.2020 судом досліджено докази у справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд встановив наступне.

З позовом про визнання недійсними додаткових угод, стягнення 120 551,00 грн в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради звернувся Заступника прокурора Кіровоградської області.

Згідно ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач Фізична особа-підприємець Годжаєв Ф.О. стверджує про відсутність підстав представництва інтересів держави прокурором, оскільки закупівля за оспорюваними правочинами здійснювалась за кошти місцевого бюджету.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі (рішення Конституційного Суду України у від 01.04.2008 № 4-рп/2008).

Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30.09.2016, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 1311, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Системне тлумачення положень статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Прокурор завчасно звернувся до Управління освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради, про що свідчать лист Прокуратури від 23.07.2019 № 08-338вих19, повідомлення Прокуратури в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" від 23.01.2020 №08-20вих-20 (т.1, а.с. 63, 66).

Листом від 25.09.2019 № 13-8/336 Управління освіти молоді та спорту Олександрійської міської ради повідомило прокуратуру, що підстави для представництва держави прокуратурою відсутні (т.1, а.с. 64-65).

Доказів звернення Управління з позовом щодо спірних правовідносин суду не надано.

В обґрунтування позову в інтересах Управління освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради, прокурор посилається на порушення оспорюваними додатковими угодами принципів проведення публічних закупівель визначений в Законі України "Про публічні закупівлі" та суспільний інтерес спору, оскільки правовідносини пов`язані з використанням бюджетних коштів.

Управління є головним розпорядником коштів та з його рахунків виділено кошти на оплату за Договором. Окрім того, Управління забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів, здійснює фінансове, матеріально-технічне забезпечення підпорядкованих навчальних закладів.

Згідно ст. 61 Закону України "Про освіту" (в редакції на час виникнення правовідносин) фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування. Вказана норма кореспондується із статтею 78 Закону України "Про освіту" в новій редакції від 05.09.2017.

Відповідно до положення про Управління освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради, затвердженого рішенням міської ради №169 від 26.03.2011, управління являється виконавчим органом Олександрійської міської ради. Управління фінансується за рахунок коштів міського бюджету, має самостійний баланс, рахунки в органах казначейства, печатку, власні бланки. Здійснює фінансове, матеріально-технічне забезпечення підпорядкованих навчальних закладів. Начальник відділу є розпорядником коштів, які виділяються на утримання управління. Крім того, управління забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів (т. 1, а.с. 48 - 52).

Відповідно до частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Згідно з частиною 5 статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) (пункт 3).

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, в тому числі і місцевих бюджетів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) угод, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Частиною 1 статті 62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України має бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

У даному випадку звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування закладів освіти територіальної громади. Проведення процедури державних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Управління освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради не вжито заходів до усунення порушень Закону України "Про державні закупівлі" та оскарження додаткових угод до договору закупівлі у судовому порядку.

У даному випадку прокурор вернувся до суду в інтересах держави, у зв`язку з тим, що захист цих інтересів не здійснює орган виконавчої влади до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість звернення Заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради до господарського суду Кіровоградської області з даним позовом та наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді.

Щодо суті спору господарським судом встановлено наступні обставини, що є предметом доказування у справі.

Управлінням освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради проведено у 2017 році відкриті торги із закупівлі ДК 021:2015:15810000-9 - Хлібопродукти, свіжовипечені хлібобулочні та кондитерські вироби загальною вартістю 550 200,00 грн.

Оголошення про проведення відкритих торгів оприлюднено в мережі Інтернет на веб-сайті "Prozorro-публічні закупівлі" за UA-2017-01-27-001014b (т. 1, а.с. 21). Основним критерієм оцінки пропозицій та вибору переможця є ціна.

Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися: ФОП " Годжаєв Фараіл Орудж -Огли" з пропозицією 389 250,00 грн; ФОП Лукашевська Юлія Анатоліївна" з пропозицією 539 235,00 грн.

За результатом проведення торгів переможцем вказаного аукціону визначено ФОП Годжаєва Фараіла Орудж-Огли з ціновою пропозицією 389 250,00 грн (ціна за хліб пшеничний білий з борошна в/г 1 шт (0,600 кг) - 4,95 грн, за батон пшеничний білий з борошна в/г 1 шт (0,400 кг) - 4,50 грн).

За результатами проведених торгів 14.03.2017 між Управлінням освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Годжаєвим Фараіл Орудж-Огли (Постачальник) укладено договір №139-Т на закупівлю товарів (далі - Договір) (т. 1, а.с.26-28).

У пункті 1.2. Договору передбачено найменування (номенклатура, асортимент) товару: хліб пшеничний білий в/г 1 шт. - 4,95 грн, батон пшеничний білий з борошна в/г 1 шт. - 4,50 грн.

Кількість товарів: хліб - 78 000 шт., батон - 700 шт.

Згідно пункту 3.1. ціна Договору становить 389 250,00 грн (без ПДВ).

Хліб 78 000 шт. - 386 100,00 грн, батон - 700 шт. - 3 150,00 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору ціна Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

В подальшому між Управлінням освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради та ФОП Годжаєвим Ф.О., було укладено додаткові угоди №1-5 до Договору (т. 1, а.с. 29-33) та внесено зміни до пункту 3.1. Договору, збільшивши ціну на "хлібобулочні вироби" (на 10% за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі - п.2 ч. 4 ст. 36 Закону №922), а саме:

- додатковою угодою №1 від 20.03.2017 збільшено ціну за хліб 1 шт. - 5,45 грн, батон пшеничний 1 шт. - 4,95 грн;

- додатковою угодою №2 від 21.03.2017 збільшено ціну за хліб 1 шт. - 6,00 грн, батон пшеничний 1 шт. - 5,46 грн;

- додатковою угодою №3 від 22.03.2017 збільшено ціну за хліб 1 шт. - 6,60 грн, батон пшеничний 1 шт. - 6,01 грн;

- додатковою угодою №4 від 23.03.2017 збільшено ціну за хліб 1 шт. - 7,25 грн;

- додатковою угодою №5 від 12.09.2017 збільшено ціну за хліб 1 шт. - 7,75 грн;

Згідно умов додаткових угод №№1-5, їх укладено в зв`язку зі змінами ринкової кон`юктури та росту цін в торговельній мережі на підставі довідок.

Передумовою укладення таких додаткових угод стали листи відповідача Управлінню та довідки ПП "УкрСервісРинок" (т. 1, а.с. 174-186).

За Додатковими угодами №1-4 вартість хліба пшеничного в/г за 1 шт. (0,600 г) виросла із 4,95 грн до 7,25 грн, тобто на 32%, вартість батона пшеничного за 1 шт. з 4,50 до 6,01 грн, тобто на 25%.

В подальшому між позивачем та відповідачем укладено додаткові угоди № 6, 7, відповідно до яких:

- додатковою угодою №6 від 03.10.2017 зменшено суму бюджетних зобов`язань договору на 13 000,00 грн; пункт 3.1 Договору викладено в наступній редакції: "3.1. Ціна цього Договору становить: 376 250,00 грн;

- додатковою угодою №7 від 06.12.2017 збільшено суму бюджетних зобов`язань договору на 243,10 грн; пункт 3.1 Договору викладено в наступній редакції: "3.1. Ціна цього Договору становить: 376 493,10 грн.

Відповідно до даних, розміщених на сайті "Prozorro" про виконання договору, загалом проведено оплату за Договором на суму 383 150,20 грн та як наслідок, отримано хліба для подальшого харчування учнів на третину менше від запланованого процедурою закупівлі.

Як стверджує прокурор, укладені між Управлінням освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради та ФОП Годжаєвим Ф.О. додаткові угоди №1-5 суперечать вимогам ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки станом на дату їх укладення не підтверджено коливання ціни товару на ринку, що є підставою для збільшення ціни за одиницю товару на 10% без зміни суми договору.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 185 Господарського кодексу України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 4, 5 ст. 656 Цивільного кодексу України, до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.

Фізична особа-підприємець Годжаєв Фараіл Орудж-Огли та Управління освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Положеннями статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Вказаний Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 36 Закону).

В силу вимог частини 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону).

У абзаці 2 частини 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, згідно вимог Закону України "Про публічні закупівлі" зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме за пунктом 2 частини 4 наведеної норми - у випадку коливання цін на ринку товару чи то у бік збільшення, чи у бік зменшення, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

З укладених між Управлінням та відповідачем спірних додаткових угод №1-5 до Договору вбачається, що вказаними додатковими угодами збільшено ціну на товар на майже на 10% кожного разу по кожній окремій угоді, та відповідно, зменшено кількість товару, за рахунок чого дотримано загальну ціну Договору.

Згідно роз`яснень Міністерства економічного розвитку і торгівлі України "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" від 07.04.2015 №3302-05/11398-07 у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін.

Згідно з підпунктом 57 пункту 4 Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №459, вказане Міністерство надає роз`яснення щодо застосування законодавства у сфері державних закупівель.

Отже, сторони у випадку коливання цін на ринку наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Тобто, кожного разу сторони мають право збільшити ціну за одиницю товару не більше, ніж на 10% з урахуванням попередніх змін, однак у випадку коливання цін, тобто з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Тому, при укладенні додаткових угод необхідною умовою є наявність зміни цін на ринку після укладення Договору.

Правомірність збільшення ціни за одиницю товару та правомірність укладення додаткових угод залежить від наявності коливання цін на ринку, та його документального підтвердження.

Судом встановлено, що відповідач звертався до позивача з листами, де у зв`язку з значним коливанням цін на предмет договору, зазначав ціну продукту - хлібу пшеничного та батону пшеничного (т.1, а.с.183-186).

За результатами розгляду вказаних листів сторонами укладено додаткові угоди № №1-4, в зв`язку зі змінами ринкової кон`юктури та росту цін в торговельній мережі та збільшено ціну за одиницю товару на 10%, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі - п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону № 922.

Відповідач під час визначення розміру ціни на товар в період укладення спірних угод №1-4, посилався на довідки Приватного підприємства "УкрСервісРинок", що за його твердженням являється базовим підприємством для визначення ціни, а саме: №8 від 20.03.2017, відповідно до якої, вартість хлібу вищого ґатунку становить 5,50 грн за 1 шт., №8/1 від 20.03.2017, відповідно до якої вартість батону пшеничного білого з борошна в/г становить 5,10 грн.; №10 від 21.03.2017, відповідно до якої вартість хлібу пшеничного вищого гатунку становить 6,10 за 1 шт.; №11 від 21.03.2017, відповідно до якої ціна на батон пшеничний білий з борошна в/г становить 5,60 грн за 1 шт.; №14 від 22.03.2017, відповідно до якої ціна на хліб пшеничний білий в/г становить 6,80 грн за 1 шт.; №15 від 22.03.2020, відповідно до якої ціна на батон пшеничний білий з борошна в/г становить 6,20 грн за 1 шт.; №17 від 23.03.2017 відповідно до якої ціна на хліб пшеничний білий в/г становить 7,30 грн за 1 шт.; №58 від 12.09.2017, відповідно до якої ціна хлібу пшеничного білого в/г становить 7,90 грн за 1 шт. (т.1, а.с. 174-181)

Як вбачається з довідок Приватного підприємства "УкрСервісРинок", вони містять відомості станом на певну дату, що збігається з датою додаткових угод №1-4 та свідчать про ціну на "хліб пшеничний білий" чи "батон пшеничний білий".

Проте, суд вважає за необхідне зазначити, що Приватне підприємство "УкрСервісРинок" не є уповноваженим органом на визначення ціни на відповідний продукт харчування у відповідному регіоні, тому орієнтуватися на його ціни у даному спорі є помилковим. Крім того, Приватне підприємство "УкрСервісРинок" не має жодного відношення до процедури закупівлі, проведеної між позивачем та відповідачем.

Крім того, відповідно до наданих відповідачем даних Державної служби статистики щодо середніх споживчих цін на товари по Україні у 2017 році, ціна на хліб пшеничний з борошна вищого ґатунку зазначено помісячно, а не щоденно, а отже коливання ціни в березні з даної довідки встановити неможливо.

Суд вважає, що станом на дату укладення додаткових угод №1-4 відповідачем не підтверджено коливання ціни товару на ринку у сторону збільшення, а тому при їх укладенні порушено визначену Законом граничну межу зміни ціни товару.

Разом з тим, відповідно до даних моніторингу цін на продукти харчування, досліджених управлінням економіки Олександрійської міської ради, ціна хліба пшеничного з борошна вищого ґатунку (мінімальна, середня та максимальна) станом на 10.03.2017, 20.03.2017 та 30.03.2017 є незмінною та становить за 1 кг 11,54 грн (а.с. 39).

Також, згідно даних Державної служби статистики України, розміщеної на офіційному сайті http://www.ukrstat.gov.ua/, ціна на хліб пшеничний з борошна вищого ґатунку по Кіровоградській області станом на 10.03.2017, 20.03.2017 та 30.03.2017 є незмінною та становить за 1 кг 11,00 грн (т. 1, а.с. 36-38).

Приписи Закону України "Про здійснення державних закупівель" з урахуванням роз`яснень Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.04.2015 №3302-05/11398-07 передбачають, що існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим. Тобто відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

При цьому аргументи відповідача в тому числі з посиланням на збільшення цін, суд оцінює критично, оскільки сторони Договору при його укладенні погодили ціну, кількість товару та інші умови договору. А тому, виходячи з принципу свободи договору, передбаченого ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідач не був позбавлений можливості розірвати у встановленому законодавством порядку договір на невигідних для нього умовах. Завдяки тому, що ФОП Годжаєвим Ф.О., у тендерній пропозиції було запропоновано найнижчу ціну на хлібопродукти, він і став переможцем торгів. Відповідач, знаючи про ціни на предмет закупівлі, які склалися на ринку на момент підписання договору, гарантував його постачання Управлінню за цінами згідно з Договором.

При цьому, суд погоджується із позицією прокурора щодо порушення інтересів держави та суспільних інтересів, оскільки тендерною документацією, а в подальшому і в укладеному Договорі замовник визначив не лише ціну товару, а й кількість, яку планував закупити. В результаті ж безпідставного (без належного обґрунтування та документального підтвердження) укладення оспорюваних додаткових угод №№1-5 кількість товару, що також є істотною умовою договору, була значно зменшена, що також розцінюється як порушення економічних інтересів держави.

На підставі викладеного вище суд дійшов висновку про те, що відповідачем, всупереч інтересів держави, без будь-яких належних на те підстав, в порушення норм Закону України "Про публічні закупівлі" та положень укладеного Договору, укладено додаткові угоди №№1-5, якими суттєво зменшено обсяги предмету закупівлі, а саме збільшено ціну за одиницю товару шляхом зменшення кількості товару, що закуповується, що в свою чергу не відповідає вимогам тендерної документації. Зазначене порушує основні принципи, що передбачені ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Стаття 204 Цивільного кодексу України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Таким чином, порушення при укладенні додаткових угод №№1-5 пункту 2 частини 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі" є підставою для визнання таких додаткових угод недійсними.

Щодо посилання відповідача на наявність коливання ціни між договором та додатковою угодою №5 від 12.09.2017, суд вважає за необхідне зазначити, що визнання недійсними додаткових угод №1-4 тягне за собою визнання недійсними послідуючих додаткових угод, оскільки кожна наступна додаткова угода фіксує ціну за одиницю товару, а тому є похідною від попередніх додаткових угод, оскільки без попередніх додаткових угод ціна по послідуючій угоді буде фактично перевищувати ціну за одиницю товару більше, ніж на 10%, визначених в статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" у порівняні із основним договором.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги прокурора про визнання недійсними додаткових угод №№1-5 є обґрунтованими, належним чином підтвердженими наданими суду доказами і відповідно є такими, що підлягають задоволенню.

За приписами частини 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно частини 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом. (ст. 208 Господарського кодексу України)

В той же час, частиною 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, згідно із пунктом 1 частини 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однієї із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто у разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинення або була відсутня взагалі.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Згідно розрахунку, наведеному прокурорм в позовній заяві (т.1 а.с. 8), Управлінням на підставі додаткових угод №№1-5 до Договору надміру сплачено відповідачу бюджетних коштів на суму 120 551,00 грн. Господарським судом перевірено вказаний розрахунок та встановлено його правомірність. Відповідач заперечень окремо щодо сум, наведених в розрахунку, не висловлював.

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь Управління безпідставно сплачених коштів в заявленому розмірі 120 551,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Згідно норм ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 130, 185, 191, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 20.03.2017 до Договору №139-Т від 14.03.2017, укладену між Управлінням освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Годжаєвим Фараіл Орудж-Огли.

Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 21.03.2017 до Договору №139-Т від 14.03.2017, укладену між Управлінням освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Годжаєвим Фараіл Орудж-Огли.

Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 22.03.2017 до Договору №139-Т від 14.03.2017, укладену між Управлінням освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Годжаєвим Фараіл Орудж-Огли.

Визнати недійсною додаткову угоду №4 від 23.03.2017 до Договору №139-Т від 14.03.2017, укладену між Управлінням освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Годжаєвим Фараіл Орудж-Огли.

Визнати недійсною додаткову угоду №5 від 12.09.2017 до Договору №139-Т від 14.03.2017, укладену між Управлінням освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Годжаєвим Фараіл Орудж-Огли.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Годжаєва Фараіл Орудж-Огли ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Управління освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул.. Свердлова, б. 28, ідентифікаційний код 02143962) 120 551,00 грн отриманих за результатами укладених додаткових угод №1-5 до Договору №139-Т від 14.03.2017 про закупівлю товарів.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Годжаєва Фараіл Орудж-Огли АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Прокуратури Кіровоградської області (25000, м. Кропивницький, вул. Верхня Пермська, 4, ідентифікаційний код 02910025, Банк Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, р/р НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 12 612,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірники рішення направити заступнику прокурора Кіровоградської області (електронною поштою: ІНФОРМАЦІЯ_2), Управлінню освіти, молоді та спорту Олександрійської міської ради (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Свердлова, б. 28) та ФОП Годжаєву Фараілу Орудж-Огли ( АДРЕСА_1 ).

Повне рішення складено 05.10.2020.

Суддя Г.Б. Поліщук