Рішення № 91972398, 05.10.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2020 р. Справа № 910/8280/20

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проект-Актів»

про стягнення 144 838, 37 грн.

Представники: не викликалися

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (позивач) звернулося до господарського суду із позовною заявою б/н від 11.06.2020 (вх. № 2013/20 від 14.07.2020) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проект-Актів» 144 838, 37 грн. заборгованості за договором № 29/05 від 29.05.2019.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.07.2020 відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та зобов`язано сторін надати суду певні документи.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо сплати вартості поставленого товару, у зв`язку з чим він просить суд стягнути з відповідача 115 809, 99 грн. - основного боргу, 18 681, 79 грн. - пені, 8 106, 70 грн. - штрафу та 2 239, 89 грн. - 3 % річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, а саме 2 172, 58 грн. судового збору.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи на адреси, що значаться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і позовних матеріалах, відзив на позовну заяву не надіслав.

Враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

29.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (продавець - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проект-Актів» (покупець - відповідач) укладено договір № 29/05, за умовами якого позивач зобов`язався передати товар у власність відповідача, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 договору предметом цього договору є товар з асортименту гіпермаркету «Епіцентр К» № 2 м. Одеса, вартість якого визначається на підставі тендерних пропозицій.

Згідно з п. 2.1 договору ціна товару визначається на підставі тендерних пропозицій та зазначається в накладних і встановлюється в національній валюті України.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що загальна вартість договору складає 115 809, 99 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.1 договору оплата за товар здійснюється відповідачем за визначеною в п. 2.2 цього договору ціною та у строк, що не перевищує 30 календарних днів від дати отримання товару відповідачем (дати вказаної у накладній) шляхом банківського переказу відповідачем грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідного гіпермаркету позивача, що вказується у рахунку-фактурі. Оплата, зроблена протягом зазначеного терміну, вважається своєчасною.

Згідно з п. 4.2.2 договору відповідач зобов`язався прийняти й оплатити товар та додаткові послуги позивача відповідно до цього договору.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що датою доставки і моментом переходу до відповідача права власності на товар за цим договором вважається дата передачі товару відповідачу (дата вказана у накладній).

Відповідно до п. 5.2 договору товар вважається переданим позивачем і прийнятим відповідачем на підставі накладної, підписаної представниками сторін.

Згідно з п. 8.1 договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушення зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що за порушення зобов`язання згідно з п. 3.1 цього договору відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, за кожен день прострочення за весь період прострочення.

Відповідно до п. 8.3 договору додатково у разі не оплати товару протягом 30-ти календарних днів згідно з п. 3.1 цього договору відповідач сплачує на користь позивача штраф у розмірі 7 % від вартості товару.

Згідно з п. 10.1 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2019 включно.

Додатком № 1 до договору № 29/05 від 29.05.2019 сторони визначили специфікацію № 1 на загальну вартість 115 809, 99 грн. з ПДВ з умовами оплати - розрахунок 100 % на протязі не більше 30 календарних дні від дати отримання товару.

На виконання умов договору № 29/05 від 29.05.2019 позивач передав відповідачу товар на загальну суму 115 809, 99 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними Рнк/ОТ-0042851 від 29.05.2019 на суму 90 495, 69 грн. та Рнк/ОТ-0052181 від 25.06.2019 на суму 25 314, 30 грн.

Проте, в порушення своїх договірних зобов`язань, відповідач за вищевказаний товар не розрахувався, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 115 809, 99 грн., що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Частиною 1 ст. 689 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним договірних зобов`язань щодо оплати поставленого позивачем товару суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк оплати товару настав, доказів його оплати відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 115 809, 99 грн. основного боргу за договором № 29/05 від 29.05.2019 є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, на підставі п. 8.2 та п. 8.3 договору, просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за його розрахунком, здійсненим щодо кожної видаткової накладної, за якою мало місце прострочення платежу, за період з 30.06.2019 по 26.01.2020 складає 18 681, 79 грн., а також штраф у розмірі 8 106, 70 грн.

Відповідно до 8.2 договору за порушення зобов`язання згідно з п. 3.1 цього договору відповідач сплачує на користь позивача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, за кожен день прострочення за весь період прострочення.

Згідно з п. 8.3 договору додатково у разі не оплати товару протягом 30-ти календарних днів згідно з п. 3.1 цього договору відповідач сплачує на користь позивача штраф у розмірі 7 % від вартості товару.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписом ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок пені та штрафу, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Також, зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення оплати за отриманий товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних з простроченої суми грошового зобов`язання.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 30.06.2019 по 25.02.2020 складають 2 239, 89 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 29/05 від 29.05.2019 у розмірі 144 838, 37 грн., з яких: 115 809, 99 грн. - основного боргу, 18 681, 79 грн. - пені, 8 106, 70 грн. - штрафу та 2 239, 89 грн. - 3 % річних, є доведеними, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 237-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проект-Актів» (07403, Київська область, місто Бровари, вулиця Олега Оникієнка, будинок 125, офіс 15, ідентифікаційний код - 40186902) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» (04128, місто Київ, вулиця Берковецька, будинок 6-К, ідентифікаційний код - 32490244) 115 809 (сто п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`ять) грн. 99 коп. - основного боргу, 18 681 (вісімнадцять тисяч шістсот вісімдесят одна) грн. 79 коп. - пені, 8 106 (вісім тисяч сто шість) грн. 70 коп. - штрафу, 2 239 (дві тисячі двісті тридцять дев`ять) грн. 89 коп. - 3 % річних та 2 172 (дві тисячі сто сімдесят дві) грн. 58 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано: 05.10.2020.

Суддя Т.В. Лутак