Рішення № 91972392, 24.09.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/913/20

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Розмай Агро» (03143, м. Київ, вул. Метрологічна, 14-Б, код 41622215)

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Войтовське» (07452, Київська обл., Броварський р-н, с. Зоря, вул. Гагаріна, 1, код 30839560)

про стягнення 413 420,22 грн.

за участю представників:

позивача - Писаренко М.О.;

відповідача - Ковальчук А.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Розмай Агро» (позивач) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Войтовське» (відповідач) про стягнення 413 420,22 грн. штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору поставки № КИ-51-270218/ззр-КП та № КИ-52-270218/н-КП від 27.02.2018, з яких: 89 636,00 грн. штрафу, 167 101,88 грн. пені, 40941,82 грн. інфляційних та 115 740,52 грн. 25% річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.04.2020 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.

24.04.2020 на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про прийняття позовної заяви до розгляду у зв`язку з усуненням недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 28.05.2020.

В судових засіданнях неодноразово оголошувалися перерви.

16.07.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

23.07.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області представником позивача подано відповідь на відзив.

В судому засіданні 23.07.2020 оголошено перерву до 03.09.2020.

03.09.2020 через канцелярію суду представником відповідача подані письмові пояснення та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката внаслідок не співмірності.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.09.2020 постановлено закрити підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 24.09.2019.

24.09.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, клопотання про уточнення розрахунку штрафних санкцій та клопотання про збільшення позовних вимог.

В обґрунтування клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження представником позивача зазначено, що здійснивши повторний розрахунок позовних вимог, ним було нараховано 429 344,65 грн. штрафних санкцій, що на 15 924,43 грн. більше ніж при поданні позовної заяви.

Таким чином, на думку представника позивача, виникла необхідність повернутися до стадії підготовчого провадження для подачі заяви про збільшення позовних вимог.

Розглянувши клопотання позивача про повернення до стадії підготовчого провадження, суд відмовив в його задоволенні з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Статтею 181 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Чинним господарським процесуальним законодавством не передбачено можливості продовження стадії підготовчого провадження, подання відповідних заяв або клопотань сторонами після закриття підготовчого провадження можливе в порядку ч. 1 ст . 207 ГПК України за наявності поважності причин неподання останніх в підготовчому засіданні.

У підготовчому засіданні 03.09.2020 судом проведено дії відповідно до частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, роз`яснено представнику позивача обмеження строків на подання ним заяв по суті справи та доказів початком стадії розгляду справи по суті та встановлено порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовують під час розгляду справи по суті, з урахуванням судових засідань, що вже були проведені у даній справі, представником позивача заявлено про відсутність бажань на подання нових письмових заяв по суті справи і нових доказів та готовність переходити до розгляду справи по суті.

17.09.2020 року було розпочато розгляд справи № 911/913/20 по суті.

Доказів наявності поважності причин неподання уточненого розрахунку та заяви про збільшення позовних вимог, позивачем до суду не надано.

У зв`язку з вищевикладеними обставинами суд приходить до висновку про необґрунтованість клопотання позивача про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні та продовження підготовчого засідання.

Розглянувши клопотання про уточнення розрахунку штрафних санкцій та клопотання про збільшення позовних вимог, суд зазначає наступне.

Зокрема, згідно з п.2 ч.2, ч. 3 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а також до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Відтак, Господарським процесуальним кодексом України передбачена можливість збільшити або зменшити розмір позовних вимог лише до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. 1 ст. 113, ч. ч. 1, 2 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1, 3-6 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Відповідно до приписів п.п. 1, 2 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи те, що підготовче засідання у справі було закінчено та обґрунтованих підстав для повернення до стадії підготовчого провадження судом не встановлено, клопотання про уточнення розрахунку штрафних санкцій та клопотання про збільшення позовних вимог подані з пропущенням встановленого законом процесуального строку, а отже залишаються судом без розгляду.

При цьому, суд зазначає, що представник позивача мав можливість реалізувати право на подання заяви про збільшення розміру позовних вимог на стадії підготовчого провадження.

Заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини, на які посилаються сторони, суд дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів. Представники виступили з промовою (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

24.09.2020 року, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.02.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗМАЙ АГРО» (Постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «ВОЙТОВСЬКЕ» (Покупець) були укладені Договори поставки № КИ-51-270218/ззр-КП та № КИ-52-270218/н-КП.

Відповідно до п.1.1 Договорів, «За цим Договором Постачальник поставляє та передає на умовах розстрочення платежу у власність Покупцеві продукцію надалі Товар, а Покупець зобов`язується прийняти Товар у власність та оплатити його в порядку та на умовах визначених цим Договором».

Згідно п. 1.2. Договорів, «Загальна кількість та найменування товару, ціна одиниці товару, його співвідношення (асортимент), строк, порядок поставки та оплати визначаються в Договорі та Додатках та/або Додаткових угодах та/або Специфікаціях до Договору, які є невід`ємними частинами даного договору.»

Як встановлено п. 2.1 Договорів «Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2018 року. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторін від обов`язку виконати свої договірні зобов`язання, які виникли та мали місце під час дії даного Договору»

Пунктом 2.3 Договорів передбачено «Поставка Товару з урахуванням умов цього Договору може здійснюватись окремими партіями відповідно до Додатків до цього Договору. Строки поставки кожної партії Товару або її частини визначаються в Додатках до цього Договору з урахуванням умов цього Договору».

Пункт 3.2 Договорів «Загальна кількість Товару, що поставляється Покупцю за цим Договором визначається на підставі фактичного обсягу поставленого Товару. У випадку розбіжності даних у Додатках до Договору та у видаткових накладних щодо кількості Товару перевагу має видаткова накладна»

Пункт 3.3 Договорів «Датою поставки, переходу права власності на Товар і всіх звичайних ризиків щодо Товару, включаючи ризик випадкової загибелі, псування, пошкодження, втрати Товару вважається дата фактичної передачі Покупцю вивантаженого в місці поставки товару - дата підписання Покупцем відповідної видаткової накладної»

Відповідно до п. 4.1 Договорів «Загальну суму Договору складають суми, відображені в усіх накладних та Додатках до цього Договору, відповідно до яких було поставлено товар протягом строку дії Договору»

Згідно п. 4.2 Договорів «Ціна (вартість) Товару встановлена у національній валюті України - гривні. Грошові зобов`язання Покупця існують і підлягають сплаті у гривні»

Пункт 4.3 Договорів «Ціна (вартість) Товару визначається за взаємною згодою Сторонами та вказується у Додатках до цього Договору»

Пункт 4.4 Договорів «Ціна (вартість) Товару повинна бути повністю сплачена Постачальнику Покупцем на умовах, які зазначені в Договорі та Додатках до даного Договору, що є невід`ємною частиною цього Договору»

Як встановлено п.5.1.1 Договорів «Постачальник зобов`язаний: передати Товар Покупцю у строки тау місці призначення, визначені в Додатках до Договору»

Відповідно до п.5.2.1 Договорів «Покупець зобов`язаний: Прийняти Товар в строки та на умовах цього Договору та Додатків до нього. Своєчасно здійснити оплату за Товар в порядку, що визначений у Договорі та/або Додатках до цього Договору»

Пункт 5.5 Договору «Сторони можуть за взаємною угодою змінити кількість (збільшити або зменшити) Товару, що поставляється. У такому випадку загальна сума Договору визначається як сума ціни (вартості) Товару поставленого згідно видаткових накладних, скоригована, за потреби, за вимогами розділу 4 даного Договору».

Відповідно до п. 8.3.1 Договорів «Покупець за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по оплаті ціни (вартості) Товару сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 5% та пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної на момент прострочення, від суми боргу»

Пунктом 8.3.2 Договорів встановлено «За порушення грошових зобов`язань по оплаті ціни (вартості) Товару понад 20 календарних днів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника 25% річних від суми боргу»

Згідно п. 8.4 Договорів «Нарахування неустойки (пені) за цим Договором здійснюється протягом всього часу існування заборгованості»

Надалі між вказаними сторонами були складені та підписані наступні Додаткові угоди (специфікації), що є Додатками до Договору поставки № КИ-51- 270218/ззр-КП від 27.02.2018 року:

№ 1 від 01.03.2018 року;

№ 2 від 26.04.2018 року;

№ 3 від 02.05.2018 року;

№ 4 від 03.05.2018 року;

№ 3 від 26.04.2018 року.

Також між вказаними сторонами були складені та підписані Додаткові угоди (специфікації), що є Додатками до Договору поставки № КИ-52- 270218/н-КП від 27.02.2018 року:

№ 1 від 01.03.2018 року;

№ 1 від 01.03.2018 року;

№ 2 від 29.03.2018 року.

Вказаними специфікаціями строк оплати встановлений в розмірі 100% до 01.12.2018 року.

На виконання умов Договору поставки № КИ-51-270218/ззр-КП від 27.02.2018 року ТОВ «РОЗМАЙ АГРО» поставило та передало у власність СТОВ «ВОЙТОВСЬКЕ» Товар на загальну суму 2 195 881,94 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

ВН № 592 від 19.04.2018 року на суму 155 129,04 грн.;

ВН № 632 від 22.04.2018 року на суму 523 120,80 грн.;

ВН № 927 від 04.05.2018 року на суму 406 495,44 грн.;

ВН № 1042 від 04.05.2018 року на суму 204 411,12 грн.;

ВН № 1002 від 07.05.2018 року на суму 483 149,54 грн.;

ВН № 1128 від 10.05.2018 року на суму 423 576,00 грн.;

Також на виконання умов Договору поставки № КИ-52-270218/н-КП від 27.02.2018 року ТОВ «РОЗМАЙ АГРО» поставило та передало у власність СТОВ «ВОЙТОВСЬКЕ» Товар на загальну суму 1 285 994.69 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:

ВН № 156 від 21.03.2018 року на суму 184 956,29 грн.;

ВН № 258 від 03.04.2018 року на суму 300 283,20 грн.;

ВН № 302 від 10.04.2018 року на суму 800 755,20 грн.;

Проте, як зазначає позивач, відповідач прийняті обов`язки за договорами в частині оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, провівши остаточні розрахунки з порушенням строку, погодженого сторонами, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача 89 636,00 грн. штрафу, 167 101,88 грн. пені, 40941,82 грн. інфляційних та 115 740,52 грн. 25% річних.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на наступне:

- Оскільки зобов`язання за договорами щодо оплати товару визначені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають;

- З умов договору не вбачається можливості визначити порядок нарахування та розмір штрафу;

- Розмір відсотків річних, передбачений п. 8.3.2 договорів, розповсюджується на правовідносини, що виникли під час дії договорів, тому після закінчення строку дії договорів необхідно застосовувати розмір відсотків річних, визначених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Також відповідач просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог про стягнення штрафу та пені.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, ст. 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у відповідності з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Договір про забезпечення виконання зобов`язання у виді неустойки (штраф та пеня) укладено між сторонами у письмовому виді відповідно до приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України, ст. 232 ГК України.

Стаття 549 Цивільного кодексу України розкриває поняття неустойки. Так неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з оплати товару позивачем нараховано 89 636,00 грн. штрафу та 167 101,88 грн. пені.

Відповідач, у свою чергу, просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності до вимог про стягнення штрафу та пені.

Згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені);

Судом враховано, що умова укладеного сторонами договору про те, що останній діє до повного виконання зобов`язань не є умовою про збільшення позовної давності, а також те, що визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як було встановлено судом, специфікаціями строк оплати визначений в розмірі 100% до 01.12.2018 року.

За таких обставин, початок перебігу строку для нарахування пені та штрафу розпочався з 02.12.2018, а закінчився 02.12.2019.

Разом з цим, оскільки, позивач звернувся з даним позовом до суду 10.04.2020, то вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу заявлено позивачем із пропуском позовної давності.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Разом з тим, за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання з оплати товару виконані, проте з простроченням строків оплати, виходячи з чого, судом встановлено, що право позивача було порушене відповідачем.

Втім, оскільки під час ухвалення даного рішення судом було встановлено пропущення строків позовної давності щодо пені та штрафу, що вбачається з вищевикладеного, а позивачем не доведено переривання строків давності, тому суд дійшов висновку, що пропущення позивачем строку звернення до суду щодо стягнення заборгованості з відповідача у строк, більш, ніж передбачений ст. 257 ЦК України, - є підставою для відмови у задоволенні вимог у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача 40941,82 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо стягнення інфляційних втрат у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Умовами Договору поставки № КИ-51-270218/ззр-КГ1 від 27.02,2018 року та Договору поставки № КИ-52-270218/н-КП від 27.02.2018 року визначено, що:

п. 1.2. Загальна кількість та найменування товару, ціна одиниці товару, його співвідношення (асортимент), строк, порядок поставки та оплати, визначаються в Договорі та Додатках та/або Додаткових угодах та/або Специфікаціях до Договору, які є невід`ємними частинами даного Договору.

п. 4.6. Ціна (Вартість) Товару розраховується у гривні та фіксується її еквівалент у відповідній іноземній валюті, що визначена у відповідному Додатку до Договору. На дату підписання відповідного Додатку до Договору вартість товару у гривні розраховується по курсу продажу відповідної валюти, визначеному на час закриття міжбанківського валютного ринку на дату, що передує даті підписання, за даними Інтернет сторінки...

п. 4.7. У випадку зростання курсу гривні до відповідної іноземної валюти Постачальник має право в односторонньому порядку змінити ціну (вартість) товару...

На дату відвантаження партії Товару...

На дату фактичної оплати частини Товару, у випадку зростання курсу відповідної іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку, відносно курсу, вказаного у відповідному Додатку до Договору, вартість оплачуваної частини товару змінюється пропорційно такому зростанню за формулою...

Зміна вартості товару на дату фактичної оплати фіксується постачальником у вигляді коригування видаткових накладних після повної оплати вартості товару, з урахуванням курсу валюти на дату кожної часткової оплати, та не погребує додаткових угод чи погоджень сторонами Договору.

У додаткових угодах (специфікаціях) до вищевказаних договорів передбачено вартість товару в гривні та його еквівалент у доларах США, а також курс національної валюти - гривні до іноземної валюти - долара США.

Згідно з частиною другою статті 533 ЦК України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За змістом статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Разом з тим у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Такий же правовий висновок у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 року в справі № 6-284цс17.

Оскільки зобов`язання за вищевказаними договорами щодо оплати товару

визначені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені ч. 2 ст.

625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти, тому у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат, нарахованих на суму грошового зобов`язання, вираженого в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, суд відмовляє.

Стосовно позовної вимоги про стягнення 115 740,52 грн. 25% річних, суд дослідивши наданий позивачем розрахунок встановив, що він не містить повних відомостей, які б дозволили перевірити вірність нарахування позивачем відсотків річних.

Позивач у своїх розрахунках зазначає не суми боргу, а суми здійснених відповідачем проплат і на них здійснює нарахування.

Разом з тим, вказуючи певні суми та періоди нарахування позивач повинен обґрунтувати та підтвердити документально розмір заборгованості, за які періоди заборгованість у ці суми входить, надати повний та детальний розрахунок із посиланням на дату та номер накладної (номер Договору) період виникнення боргу, з відображенням інформації щодо усіх дат та сум проплат здійснених відповідачем.

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В даному випадку суд позбавлений можливості встановити на які суми заборгованості та за яким саме Договором позивач здійснював нарахування, а самостійний розрахунок судом належного розміру стягуваних сум буде порушення принципу змагальності сторін.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що такий розрахунок не може слугувати безспірним доказом розміру стягуваних сум відсотків річних та є недоведеним.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати, відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05.10.2020

Суддя Т.Д. Лилак