Рішення № 91972374, 24.09.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1059/20

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Лилака Т.Д. за участю секретаря судового засідання Щотової Я.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720)

до Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, 3-А, код 13711949)

про стягнення 232186,85 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Поліщук В.О.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач) звернулось до Господарського суду з позовом до Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія» (відповідач) про стягнення 232186,85 грн.,з яких: 164 345,57 грн. пені, 18 762,85 грн. 3% річних та 49 078,43 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору постачання природного газу № 1861/1617-КП-17 від 28.10.2016 в частині проведення розрахунку за переданий у власність відповідача природний газ.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 04.06.2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.06.2020 підготовче засідання відкладено на 02.07.2020.

02.07.2020 на адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов лист із відзивом на позовну заяву, в якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та зменшити розмір нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат на 99%, обґрунтовуючи вказане тим, що станом на дату подання позову основна заборгованість відсутня; відповідач обмежений у вільному розпорядженні коштами, які надходять на його рахунок від споживачів; відповідач знаходиться у скрутному фінансовому становищі; невідшкодована державою різниця в тарифах; а також позивачем подано ряд позовів до відповідача, що становить для підприємства надмірний тягар. Розгляд справи відповідач просить проводити без участі їх представника.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.07.2020 підготовче засідання відкладено на 30.07.2020.

07.07.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області представником позивача подано відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що відповідачем жодними належними та допустимими доказами не доведено суду наявність підстав для зменшення нарахованих сум за несвоєчасне виконання зобов`язання у строк, визначений умовами договору, а тому прохання відповідача про зменшення розміру нарахованих АК «НАК «Нафтогаз України» до стягнення з відповідача сум задоволенню не підлягає.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.07.2020 оголошено перерву у підготовчому засіданні до 10.09.2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.09.2020, підготовче провадження у даній справі ухвалено закрити та призначити розгляд справи по суті на 24.09.2020.

Заслухавши вступне слово представника позивача, з`ясувавши обставини, на які посилаються сторони, суд дослідив в порядку статей 209-210 ГПК України докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд оголосив про перехід до судових дебатів. Представник позивача виступив з промовою (заключним словом), в якій посилався на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

24.09.2020 року, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.10.2016 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», яке згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 перейменоване в Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», (Постачальник) та Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія» (Споживач) укладено договір постачання природного газу №1861/1617-КП-17.

Відповідно до пункту 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.

У відповідності з пунктом 3.4 Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі.

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступним за місяцем поставки газу.

Згідно з пунктом 8.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 7 від 31.03.2017) у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 10.3 Договору визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором, у тому числі - щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 30.09.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1 Договору(в редакції Додаткової угоди № 7 від 31.03.2017)).

З метою узгодження вартості і обсягів природного газу, що поставляється та строку дії договору, між позивачем та відповідачем було підписано додаткові угоди № 1 від 28.10.2016, № 2 від 22.11.2016, № 3 від 21.12.2016, № 4 від 23.01.2017, № 5 від 24.01.2017, №6 від 24.02.2017 та № 7 від 31.03.2017 до договору постачання природного газу № 1861/1617-КП-17.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору постачальник передав споживачу у власність природний газ на загальну суму 9 304 698,87 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, які були оформлені належним чином, підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств.

Позивач зазначає, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 Договору.

У зв`язку з порушенням відповідачем термінів виконання грошових зобов`язань за Договором, позивачем, враховуючи часткові оплати заборгованості відповідачем, нараховано та заявлено до стягнення з останнього 164 345,57 грн. пені, 18 762,85 грн. 3% річних та 49 078,43 грн. інфляційних втрат за зобов`язаннями жовтня-грудня 2016, січня-квітня та вересня 2017.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено статтею 175 Господарського кодексу України.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено частиною першою статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також встановлено статтею 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із статтею 692 Цивільного кодексу України, яка регулює порядок оплати товару за договором купівлі-продажу, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, борг відповідача перед позивачем за поставлений газ згідно договору постачання природного газу № 1861/1617-КП-17 від 28.10.2016 станом на момент подання позову до суду було погашено повністю, однак з порушенням строків виконання зобов`язання.

Наведена обставина відповідачем не заперечується.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначалось, пунктами 8.1 та 8.2 Договору передбачено відповідальність у разі прострочення споживачем оплати за природний газ.

Відповідно до частини шостої статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено статтею 3 зазначеного Закону.

Крім того відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначених норм наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

З долученого до матеріалів справи розрахунку штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних КП Броварської МР «Броваритепловодоенергія» за договором № 1861/1617-КП-17 від 28.10.2016 вбачається, що заявлені до стягнення розміри пені, 3% річних та інфляційних було визначено позивачем в сумах, які нараховані на заборгованість відповідача з урахуванням часткових оплат щодо кожного акту приймання-передачі природного газу окремо.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що вони є арифметично вірними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, відповідачем вірність розрахунку не заперечено, власного контррозрахунку не надано.

Відповідач проти позовних вимог заперечив посилаючись на те, що КП Броварської МР «Броваритепловодоенергія» не могло впливати на порядок та своєчасність оплати послуг, оскільки такі розрахунки здійснювались відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 217 від 18.06.2014, а повнота та своєчасність оплати за Договором безпосередньо залежить від рівня оплати природного газу споживачами.

Таким чином, на думку відповідача у позивача відсутні підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат за Договором постачання природного газу № 1861/1617-КП-17 від 28.10.2016.

Суд не погоджується з такими запереченнями відповідача, оскільки положення Постанови №217 не обмежують відповідача у можливості виконати свої обов`язки з оплати отриманого газу за договором, шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточних рахунків із спеціальним режимом використання; не ставлять повноту та своєчасність виконання відповідачем договірних обов`язків з оплати отриманого газу в залежність від оплати газу споживачами; не скасовують і не обмежують відповідальність за невиконання обов`язків з оплати за спожитий газ; не змінюють строків здійснення розрахунків за договором.

Стосовно клопотання відповідача про зменшення на 99% розміру нарахованих позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, яке викладено останнім у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

В обґрунтування клопотання відповідач посилається на тяжке фінансове становище підприємства, наявність дебіторської заборгованості, неповне відшкодування місцевим бюджетом збитків, завданих різницею в тарифах на послуги теплопостачання, обмеженість у вільному розпорядженні коштами, які надходять на рахунок відповідача від споживачів, оскільки розрахунки здійснюються відповідно до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРП), якими встановлено нормативи перерахування коштів з рахунку із спеціальним режимом використання. На підтвердження даних обставин відповідачем долучено до відзиву баланси (звіт про фінансовий стан) по КП Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія» та звіти про фінансові результати (звіт про сукупний дохід).

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Згідно з частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (стаття 216 Господарського кодексу України).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.

Стаття 233 Господарського кодексу України передбачає зменшення розміру штрафних санкцій, зокрема, судом. Зменшення розміру неустойки передбачено у випадку, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, і можливе за рішенням суду. При цьому суд має враховувати: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні. У разі вирішення питання стосовно зменшення розміру штрафних санкцій повинен бути врахований майновий стан і боржника і кредитора; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Так, враховуючи приписи частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання.

При цьому, ні в зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України загалом не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Суд наголошує, що відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Здійснюючи підприємницьку діяльність відповідач повинен самостійно нести всі ризики як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення. Тобто, укладаючи з позивачем договір постачання природного газу відповідач взяв на себе зобов`язання своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені договором постачання природного газу № 1861/1617-КП-17 від 28.10.2016.

Слід зазначити, що вказані відповідачем у клопотанні обставини не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання взятих на себе господарських зобов`язань, оскільки, відповідно до умов договору використання споживачем природного газу здійснюється виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями, що не позбавляє відповідача звертатись у встановленому порядку з вимогами про відшкодування заборгованості, яка виникає у споживачів перед відповідачем.

Крім того, суми штрафних санкцій, 3% та інфляційних, нараховані позивачем за період неоплати боргу відповідачем, не є надмірно високими та не перевищують суми заборгованості, яка виникала у останнього за вказаним правочином.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з частинами першої - третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої та третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Грушевського, 3-А, код 13711949) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 164 345 (сто шістдесят чотири тисячі триста сорок п`ять) грн. 57 коп. пені, 18 762 (вісімнадцять тисяч сімсот шістдесят дві) грн. 85 коп. 3% річних, 49 078 (сорок дев`ять тисяч сімдесят вісім) грн. 43 коп. інфляційних втрат та 3482 (три тисячі чотириста вісімдесят дві) грн. 80 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 05.10.2020

Суддя Т.Д. Лилак