Рішення № 91972211, 15.09.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.09.2020Справа № 910/6352/20Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

первісним позовом Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення

до державного підприємства "Український державний центр радіочастот"

про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладанні договору

та за зустрічним позовом державного підприємства "Український державний центр радіочастот"

до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення

про визнання договору №0119/270м-20 від 01.03.2020 укладеним у редакції спірних пунктів позивача

При секретарю судового засідання: Радченко А.А.

Представники сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): Хмелюк А.П. - представник за довіреністю №24/9 від 09.01.2020;

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Кононенко О.В. - представник за довіреністю №80/07.3/461/20 від 13.01.2020.

ВСТАНОВИВ:

Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Український державний центр радіочастот" про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладанні договору, а саме: зобов`язати ДП УДЦР укласти договір №0119/270м-20 від 01.03.2020, виклавши спірні пункти в редакції Концерну РРТ викладеній в позовній заяві.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.05.2020 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 09.06.2020 року.

29.05.2020 року до господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява державного підприємства "Український державний центр радіочастот" до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення про визнання договору №0119/270м-20 від 01.03.2020 укладеним у редакції спірних пунктів позивача (за зустрічним позовом).

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.06.2020 року відкрито провадження у справі та об`єднано зустрічну позовну заяву державного підприємства "Український державний центр радіочастот" до Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення про визнання договору №0119/270м-20 від 01.03.2020 укладеним у редакції спірних пунктів позивача (за зустрічним позовом) в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/6352/20 за правилами загального позовного провадження. Розгляд зустрічного позову призначено разом з первісним у підготовчому засіданні на 09.06.2020 року.

В судовому засіданні 09.06.2020 року представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Суд задовольнив усне клопотання позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) та постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 07.07.2020 року.

30.06.2020 року до канцелярії суду Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення подано відзив на зустрічний позов.

07.07.2020 року до канцелярії суду державним підприємством "Український державний центр радіочастот" подано клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 07.07.2020 року судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 11.08.2020 року.

14.07.2020 року до канцелярії суду державним підприємством "Український державний центр радіочастот" подано відповідь на відзив на зустрічний позов.

17.07.2020 року до канцелярії суду Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення подано заперечення на відповідь на відзив на зустрічний позов.

10.08.2020 року до канцелярії суду державним підприємством "Український державний центр радіочастот" подано пояснення на заперечення на відповідь на відзив на зустрічний позов.

В судовому засіданні 11.08.2020 року протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.09.2020 року.

В судовому засіданні 15.09.2020 року представник позивача за первісним позовом підтримав первісні позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, заперечив проти зустрічного позову, просив суд відмовити в задоволені зустрічного позову.

Представник позивача за зустрічним позовом підтримав зустрічний позов, просив суд його задовольнити, заперечував проти первісного позову та просив суд відмовити в його задоволенні.

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача за первісним позовом не підлягають задоволенню, а позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню повністю.

Згідно ч. 1 та 2 статті 16 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" Державне госпрозрахункове підприємство "Український державний центр радіочастот" утворюється відповідно до закону. УДЦР відноситься до сфери управління національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації.

Повноваження УДЦР поширюються на користувачів радіочастотного ресурсу України, які діють у смугах радіочастот загального користування.

Частиною 3 статті 16 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" на Державне підприємство "Український державний центр радіочастот" покладені обов`язки щодо, зокрема:

- проведення радіочастотного моніторингу використання радіочастотного ресурсу України відповідно до цього Закону;

- здійснення заходів щодо забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, випромінювальних пристроїв;

- здійснення заходів щодо виявлення та усунення дії джерел радіозавод.

У свою чергу, Концерн радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (Концерн РРТ) є державним господарським об`єднанням підприємств, створеним наказом Державного комітету України по зв`язку від 04.10.1991 №102 «Про створення Концерн РРТ», заснованим на державній формі власності Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України. Концерн РРТ є державним оператором телерадіомовлення, радіорелейного й супутникового зв`язку та загальним користувачем радіочастотного ресурсу України.

Пунктом 5 ч. 2 статті 6 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" встановлено, що користувачі радіочастотного ресурсу України зобов`язані: вносити платежі та збори, передбачені законом, а також у встановленому національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, порядку плату за радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування.

Відповідно до ч. 4 статті 19 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального та спеціального користування здійснюється за рахунок користувачів радіочастотного ресурсу.

Частиною 4 статті 16 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" УДЦР на платній основі за рахунок коштів користувачів радіочастотного ресурсу України на їх замовлення виконує роботи (надає послуги), а за рахунок коштів Державного бюджету України - роботи, пов`язані з розрахунком мереж цифрового наземного мовлення та виявленням джерел радіозавад у смугах частот загального користування за заявою спеціальних користувачів. Перелік робіт та послуг, що виконує УДЦР, а також тарифи на них затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, у встановленому порядку.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Закону України "Про радіочастотний ресурс України" радіочастотний моніторинг здійснюється УДЦР та Генеральним штабом Збройних Сил України у смугах радіочастот загального та спеціального користування відповідно.

Згідно з пунктів 1.9, 1.10, 1.11 Положення про радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування, затвердженого рішенням Національної комісії з питань регулювання зв`язку України від 16 липня 2009 р. № 1599 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України7 серпня 2009 р. за № 741/16757, кожний користувач РЧР укладає з УДЦР договір про проведення радіочастотного моніторингу у смугах радіочастот загального користування.

Договір про проведення радіочастотного моніторингу підписується повноважними представниками сторін не пізніше тридцяти календарних днів від дня видачі УДЦР заявникові першого дозволу на експлуатацію РЕЗ (ВП).

Перелік РЕЗ (ВП), стосовно яких проводяться роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ (ВП), визначається УДЦР і наводиться у засвідчених сторонами додатках до договору.

Зазначена норма зумовлена тим, що відповідно до п. 2.3 Положення про РЧМ інформаційною основою радіочастотного моніторингу у смугах радіочастот загального користування є, зокрема, база даних присвоєнь радіочастот у смугах радіочастот загального користування, а реєстр присвоєнь частот відповідно до п. 2 частини третьої ст. 16 Закону веде УДЦР.

Отже, тільки УДЦР може визначити перелік РЕЗ (ВП), на які видані дозволи на експлуатацію.

Таким чином, Закон України "Про радіочастотний ресурс України "

- по-перше - зобов`язує УДЦР - здійснювати радіочастотний моніторинг та забезпечення електромагнітної сумісності (ЕМС) РЕЗ, випромінюючих пристроїв (ВП) користувачів РЧР на платній основі за господарськими договорами, а користувачів РЧР, у свою чергу - сплачувати за ці роботи (послуги) кошти в розмірі встановленому в Тарифах;

- по-друге: встановлює суттєві умови вищеозначених господарських договорів РЕЗ та ВП щодо яких виконуються роботи (послуги) визначаються у додатках, розмір оплати щодо кожного РЕЗ і ВП, порядок оплати та порядок оформлення виконання робіт (послуг).

З матеріалів справи вбачається, що УДЦР направив Концерну РРТ пропозицію вих. №80/12.3/16185/19 від 21.12.2019 року щодо укладення на 2020 рік договору на послуги (роботи), пов`язані з радіочастотним моніторингом, радіоелектронних засобів. Разом з цією пропозицією був направлений відповідний проект договору №0119/270м-19 та додаток 1.

Листом №80/12.3/1898/20 від 13.02.2020 року УДЦР звернувся до Концерну РРТ в якому зазначено, що 21.12.2019 року було направлено лист вих. №80/12.3/16185/19 від 21.12.2019 року з проектом договору на послуги (роботи), пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів разом з додатком №1. Проте, договір зі сторони Концерну РРТ не підписано. Просило терміново підписати зазначений договір.

У відповідь листом №464/14-06 від 24.02.2020 року Концерн РРТ відхилив вищезазначену пропозицію УДЦР та надіслав новий проект договору на роботи (роботи), пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів від 01.03.2020 року № б/н.

У відповідь листом №80/12.3/3325/20 від 12.03.2020 року УДЦР зазначив, запропонований КРРТ до підписання новий проект договору не відповідає вимогам законодавства, тому УДЦР підписує його разом з протокол розбіжностей, який у двох екземплярах разом з договором та додатком 1 до договору додається до листа. Запропоновано підписати протокол розбіжностей та додаток 1 до договору, скріпити круглими печатками та один примірник повернути до УДЦР.

Також, УДЦР присвоєно договору №0119/270м-20.

Листом №733/14-06 від 26.03.2020 року Концерн РРТ повідомив, що він погоджує зміни до визначення сторін, п.13, п.2.1, п.5.1 (частково) договору №0119/270м-19 від 01.03.2020, але наполягав про залишення без змін п.1.1, п.3.1, п.3.2, п.8.1, п.8.2, п.8.3 зазначеного договору. Зазначено, що слід враховувати, що відповідно до Плану використання РЧР України технологія «аналогове телевізійне мовлення» була припинена з 01.01.2020, у зв`язку з чим у Концерну РРТ відсутні законні підстави для замовлення послуг (робіт), пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС відповідних РЕЗ в 2020 році. Замовлення на послуги (роботи), пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС відповідних РЕЗ в 2020 році не можуть включати об`єкти Донецької та Луганської філії Концерну РРТ, за причини продовження на відповідних територіях операцій об`єднаних сил. Включення до договору додатку 1 вважаємо недоцільним за причини постійної щомісячної зміни переліку дозволів на експлуатацію передавачів у разі анулювання чи отримання нових. Невід`ємною частино цього договору є додаток - перелік РЕЗ що підлягали радіочастотному моніторингу в поточному місяці на підставі замовлення.

Концерн РРТ не погоджує протокол розбіжностей до договору на 2020 рік на роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, та повертає примірники даного протоколу без підпису.

Керуючись ч.6 статті 181 ГК України направлено на погодження протокол узгодження розбіжностей до договору №0119/270м-20 від 29.12.2018.

Листом №80/12.3/4215/20 від 08.04.2020 УДЦР узгодив п.1.3 та п.2.1 договору №0119/270м-19 від 01.03.2020, але наполягав на залишенні без змін, а саме в редакції УДЦР зміни до визначення сторони, п.1.1, п.3.1, п.3.2, п.5.1, п.8.1, та п.8.3 зазначеного договору. Звернув увагу, на ч.7 ст. 181 ГК України. Зазначено, що викладена УДЦР у цьому листі позиція є остаточною та зміні (обговоренню) не підлягає. Повернено неузгоджений та не підписаний зі сторони УДЦР протокол узгодження розбіжностей.

У зв`язку з вищезазначеним, Концерн РРТ звернувся до суду з позовом , в якому просить суд зобов`язати ДП УДЦР укласти договір №0119/270м-19 від 01.03.2020, виклавши спірні пункти в редакції Концерну РРТ, в редакції Концерну РРТ викладеній в позовній заяві.

Також, ДП УДЦР звернулося з зустрічною позовної заявою, в якій просить суд визнати укладеним між державним підприємством "Український державний центр радіочастот" (03179, м. Київ, проспект Перемоги, 151; ідентифікаційний код 01181765) та Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 10; ідентифікаційний код 01190043) договір № 0119/270м-20 від 01.03.2020 на послуги (роботи), пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів з протоколом розбіжностей від 12.03.2020, виклавши преамбулу договору та спірні пункти 1.1., 3.1., 3.2., 5.1., 8.1., 8.2., 8.3. в редакції позивача.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно зі статтею 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Примусовий порядок укладення господарських договорів за рішенням суду регулюється ст.187 ГК України та ст.649 ЦК України, виходячи зі змісту яких і принципу свободи договору, переддоговірні спори поділяються на спори про спонукання до укладення договору, якщо одна зі сторін ухиляється від його укладення, та на спори з умов договору, коли сторони не врегулювали розбіжності щодо його умов.

Згідно ч. 3 ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

З наведених приписів чинного законодавства вбачається, що спонукання до укладання договору можливе тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування (у тому числі державного замовлення) який видано компетентним органом. У разі ухилення суб`єкта господарювання від оформлення договору, що ґрунтується на державному замовленні або укладення якого є для нього обов`язковим через пряму вказівку закону, господарський суд за позовом іншої сторони виносить рішення про спонукання до укладення договору чи про його укладення на певних умовах. У тому випадку, коли договір, що укладається, не ґрунтується на обов`язковому для суб`єктів господарювання державному замовленні або не є обов`язковим для укладення через пряму вказівку закону, спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору (в межах річного строку, визначеного ч. 1 ст. 182 Господарського кодексу України).

Суд виходить з того, що положеннями статті 649 Цивільного кодексу України та статей 181, 187 Господарського кодексу України передбачено вирішення судом переддоговірних спорів, зокрема, щодо договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших встановлених законом випадках.

Тобто, в разі безпідставного ухилення від укладення договору стороною, зобов`язаною його укласти, інша сторона відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України має право звернутися до суду за захистом своїх прав, зокрема, шляхом спонукання укласти договір.

Отже, укладення такого договору між сторонами є обов`язковим в силу прямої вказівки закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.02.20215 року у справі №903/347/14.

Відповідно до ч.2-5 статті 181 ГК України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Частиною 7 статті 181 ГК України передбачено, що якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Заперечуючи щодо застосування дії ч.7 статті 181 ГК України на Концерн РРТ, останнім зазначено, що він не є державним замовником та з 2013 року Концерн РРТ виключено з Переліку підприємств, що займає монопольне (домінуюче становище).

Проте, суд зазначає, що ч.7 статті 181 ГК України передбачено, вимоги щодо сторони яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору:

1) заснованому на державному замовленні

2) або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону,

3) або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг).

Як зазначалось судом раніше, укладення даного виду договору є обов`язковим на підставі закону, у зв`язку з чим, суд вважає, що ч. 7 статті 181 ГК України розповсюджується на Концерн РРТ.

Щодо неврегульованих пунктів договору суд зазначає наступне.

Щодо п. 1.1. договору:

Відповідно до п. 1.11 Положення про радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування, затвердженого рішенням Національної комісії з питань регулювання зв`язку України від 16 липня 2009 р. № 1599 (надалі - Положення) перелік РЕЗ (ВП), стосовно яких проводяться роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ (ВП), визначається УДЦР і наводиться у засвідчених сторонами додатках до договору.

Також, судом враховано, що до оформленого УДЦР додатку 1 - Переліку РЕЗ, що підлягають радіочастотному моніторингу (станом на 01.01.2020) до протоколу розбіжностей від 12.03.2020 до спірного договору включено в тому числі і РЕЗ аналогового телевізійного мовлення Концерну РРТ в зоні проведення операції Об`єднаних сил (ООС) та прикордонних районах України у відповідності до п. 38 Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою КМУ від 09.06.2006 № 815 (зі змінами).

Судом враховано, що Концерном РРТ не надано жодних належних доказів та аргументацію щодо неможливості виконання УДЦР відповідних робіт на вказаній території.

Так, посилання Концерну РРТ щодо безпідставного включення УДЦР до радіочастотного моніторингу РЕЗ Концерну радіотехнології «аналогове телевізійне мовлення», що на думку Концерну РРТ відповідно до п.38 Плану використання РЧР України припинили роботу з 01.01.2020, суд вважає необґрунтованим, оскільки, не дивлячись на зміст вказаного Плану РЕЗ Концерну РРТ відповідної радіотехнології, починаючи з 01.01.2020, роботу не припинили, що підтверджується наданими УДЦР документами, а саме: копіями протоколів інструментальної оцінки параметрів випромінювання РЕЗ та відповідні спектрограми за період з 01.01.2020 по 31.03.2020 для РЕЗ технології «аналогове телевізійне мовлення».

Доказів анулювання відповідних дозвільних документів на вищезазначені РЕЗ Концерном РРТ не надано, а тому дані РЕЗ повинні бути включені у відповідному додатку до договору.

Також, РЕЗ Концерну РРТ, що знаходяться на підконтрольній Україні територіях Донецької та Луганської областей, в силу вимог Закону України «Про радіочастотний ресурс України» підлягають радіочастотному моніторингу в обов`язковому порядку в повній кількості. Не внесення до додатку відповідних РЕЗ є прямим порушенням норм спеціального закону у сфері користування РЧР. Продовження на підконтрольній Україні територіях Донецької та Луганської областей Операції об`єднаних сил не є правовою підставою для не виконання робіт з РЧМ відносно даних РЕЗ.

Судом враховано, що відповідно до п.1.12 Положення дані щодо виданих (анульованих) дозволів на експлуатацію РЕЗ (ВП) враховуються шляхом внесення змін у додаток до договору.

А тому, до додатку до договору включаються РЕЗ (ВП), які мають чинні дозволи на експлуатацію.

Щодо п. 3.1. договору:

Згідно з р. 1.6 Положення роботи з радіочастотного моніторингу та забезпечення ЕМС РЕЗ, ВП у смугах радіочастот загального користування виконує УДЦР на платній основі за господарськими договорами, укладеними з користувачами РЧР.

Відповідно до п.1.7 Положення вартість робіт з радіочастотного моніторингу у смугах радіочастот загального користування визначаються тарифами на роботи (послуги) державного підприємства "Український державний центр радіочастот", пов`язані з користуванням радіочастотним ресурсом України та вимірюванням параметрів телекомунікаційних мереж, які затверджуються рішенням НКРЗІ.

Відповідно до положень ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за .домовленістю сторін.

Отже, сторони мають право встановлювати ціну в договорі на власний розсуд, і як вбачається із наведених вище положень чинного законодавства ціна може бути запропонована та визначена будь - якою із сторін.

Щодо п. 3.2. договору:

У відповідності до норм спеціального закону тільки УДЦР може визначити перелік РЕЗ (ВП), на які видані дозволи на експлуатацію, та щодо яких необхідно проводити роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом і забезпеченням електромагнітної сумісності.

Відповідно до п. 1.12 Положення дані щодо виданих (анульованих) дозволів на експлуатацію РЕЗ (ВП) враховуються шляхом внесення змін у додаток до договору.

Тобто, у додатках до договору повинні бути зазначені усі РЕЗ (ВП). на які видані дозволи на експлуатацію.

З огляду на вказане, всі РЕЗ (ВП) користувачів, на які видані дозволи на експлуатацію, обов`язково наводяться у додатку до договору, та щодо яких обов`язково проводяться роботи з їх моніторингу.

Подібну правову позицію виклав Вищий господарський суд України у постанові від 19.02.2015 у справі №903/347/14 та Північний апеляційний господарський суд у постанові від 18.03.2020у справі №910/6125/19.

Щодо п. 5.1. договору:

Частиною 2 ст. 187 ГК України внормовано, що день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Статтею 631 ЦК України визначено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Так, в листі Концерну КРРТ №733/14-06 від 26.03.2020р. останнім погоджено п.1.3 договору у наступній редакції УДЦР «надання послуг (проведення робіт) здійснюється у період з 01.01.2020 до 31.12.2020».

Враховуючи зазначене та те, що суперечності щодо строку дії договору на роботи з РЧМ на 2020 рік сторони намагалися самостійно врегулювати впродовж грудня 2019 року до квітня 2020 року, при цьому фактично роботи з РЧМ РЕЗ Концерну РРТ виконувалися УДЦР з 01.01.2020, у період коли правовідносини між сторонами не врегульовані договором із січня 2020 року, приймаючи до уваги положення ст. 631 ЦК України, суд вважає за можливе врегулювати спірні правовідносини з 01.01.2020 та визначити датою укладання договору - 01.03.2020.

Також, суд погоджується з твердженням УДЦР що зазначений пункт договору у редакції УДЦР більш збалансований щодо інтересів двох сторін договору.

Щодо пунктів 8.1., 8.2. і 8.3. договору:

Згідно з п. 1.12 Положення зміни у додаток до договору вносяться за умови коли відбулося анулювання дозволів на експлуатацію РЕЗ (ВП) та/або видача нових дозволів. Тому, потреби у формуванні щомісячно нової редакції додатку не існує.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача за первісним позовом щодо зобов`язання ДП УДЦР укласти договір №0119/270м-19 від 01.03.2020, виклавши спірні пункти в редакції Концерну РРТ, в редакції Концерну РРТ викладеній в позовній заяві є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В свою чергу, вимоги позивача за зустрічним позовом щодо визнання укладеним між державним підприємством "Український державний центр радіочастот" (03179, м. Київ, проспект Перемоги, 151; ідентифікаційний код 01181765) та Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 10; ідентифікаційний код 01190043) договору № 0119/270м-20 від 01.03.2020 на послуги (роботи), пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів з протоколом розбіжностей від 12.03.2020, виклавши преамбулу договору та спірні пункти 1.1., 3.1., 3.2., 5.1., 8.1., 8.2., 8.3. в редакції позивача, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів Концерну КРРТ суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ч 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст..74, 76,77, 129, ст.ст. 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісних позовних вимог відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити повністю.

3. Визнати укладеним між державним підприємством "Український державний центр радіочастот" (03179, м. Київ, проспект Перемоги, 151; ідентифікаційний код 01181765) та Концерном радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 10; ідентифікаційний код 01190043) договір № 0119/270м-20 від 01.03.2020 на послуги (роботи), пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів з протоколом розбіжностей від 12.03.2020, виклавши преамбулу договору та спірні пункти 1.1., 3.1., 3.2., 5.1., 8.1., 8.2., 8.3. в редакції позивача, а саме:

Преамбула договору:

«Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» (далі - «Виконавець»), в особі директора з радіочастотного моніторингу та питань РЕЗ Ковальчука Миколи Миколайовича, який діє на підставі Довіреності від 19.12.2019 №80/07.1/16101/19 з однієї сторони, і КОНЦЕРН РАДІОМОВЛЕННЯ, РАДІОЗВЯЗКУ ТА ТЕЛЕБАЧЕННЯ, (далі - «Концерн РРТ» або «Замовник»), в особі генерального директора С.А., який діє на підставі Статуту, з другої сторони (далі - Сторона, а разом - Сторони), уклали цей Договір про нижче наведене:».

1.1 Предметом цього Договору є надання Виконавцем робіт (послуг), пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності (ЕМС) радіоелектронних засобів (РЕЗ), згідно з виданими дозволами Замовнику, перелік яких зазначено у Додатку 1 до цього Договору, що є невід`ємною частиною цього Договору, а також виявлення та усунення дії джерел радіозавад в роботі зазначених РЕЗ Замовника.

3.1 Вартість послуг (робіт) визначається на підставі Тарифів на роботи (послуги) Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», затверджених рішенням НКРЗІ та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України, з урахуванням коефіцієнтів їх зниження, затверджених відповідним рішенням НКРЗІ. Вартість виконання послуг (робіт) за один календарний місяць розраховується відповідно до фактично виконаних Виконавцем послуг (робіт). У разі зміни загальної кількості РЕЗ в мережі Замовника, щодо яких виконуються роботи, пов`язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС або зміни вимог законодавства вносяться зміни шляхом укладання та підписання Сторонами нового Додатку 1 до Договору без укладання додаткової угоди та у цьому випадку п.2.4. цього Договору не застосовується.

Радіочастотний моніторинг одного РЕЗ радіорелейного зв`язку Замовника здійснюється з періодичністю 1 раз на рік. До щомісячного Замовлення включається кількість РЕЗ радіорелейного зв`язку, що підлягають радіочастотному в місяці, що планується.

3.2 Замовник зобов`язується до 15 числа кожного місяця надавати Виконавцю 2 (два) примірники підписаного зі своєї сторони щомісячного Замовлення на виконання у наступному місяці робіт, пов`язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС усіх РЕЗ, зазначених у Додатку 1.

5.1 Цей Договір діє з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання зобов`язань. Дата набирання чинності та строку дії Додаткових угод та Додатків до цього Договору визначаються Сторонами у тексті самих Додаткових угод та Додатків.

Сторони дійшли спільної згоди, що умови цього Договору відповідно до положень частини 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, застосовуються до відносин між Сторонами, що склалися з 01 січня 2020 року.

Пункт 8.2. Договору видалити із тексту Договору.

Пункт 8.3. Договору видалити із тексту Договору.

8.1 Невід`ємною частиною цього договору є Додаток 1 - Перелік РЕЗ, що підлягають радіочастотному моніторингу.

Додаток 1 до Договору № 0119/270м-20 від 01.03.2020. Перелік РЕЗ, що підлягають радіочастотному моніторингу. Періодичність радіочастотного моніторингу та оплати - за місяць. Станом на 01.01.2020 в редакції викладеній в зустрічній позовній заяві.

4. Стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв`язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, буд. 10; ідентифікаційний код 01190043) на користь державного підприємства "Український державний центр радіочастот" (03179, м. Київ, проспект Перемоги, 151; ідентифікаційний код 01181765) судовий збір в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн.00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата підписання рішення: 05.10.2020 року.

Суддя С.М. Мудрий