Рішення № 91972147, 05.10.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.10.2020Справа № 910/10661/20Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги", м. Київ

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом`янська 20-В", м. Київ

про стягнення 81 773,79 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.07.2020 року Товариство з обмежено відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом`янська 20-В" (відповідач) основної суми заборгованості в розмірі 79 638,46 грн, суми 3% річних в розмірі 869,09 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 1 221,24 грн, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором про постачання електричної енергії споживачу №44736015ПВ від 22.01.2020 року в частині розрахунку за поставлену електроенергію.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 року у справі №910/10661/20 позовну заяву №25/4/7/31/18216 від 21.07.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" було залишено без руху, надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.

31.07.2020 року позивачем до суду було подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 04.08.2020 відкрито провадження у справі №910/10661/20, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, будинок 20-В, направлялась ухвала суду від 04.08.2020 року.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105473250965 отримав ухвалу суду від 04.08.2020 про відкриття провадження у справі 10.08.2020.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 25.08.2020 року (включно).

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач, у встановлений судом строк, не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

31.08.2020 року від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог у зв`язку зі сплатою частини основної суми заборгованості в розмірі 50 000,00 грн, вказаною заявою позивачем зменшено заявлену до стягнення з відповідача основну суму заборгованості до 29 683,46 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

З огляду на те, що заява про зменшення розміру позовних вимог позивачем подана з урахуванням вказаних у ст. 46 ГПК України строків, заява про зменшення розміру позовних вимог приймається судом до розгляду.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

22.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Солом`янська 20-В" (споживач) укладено Договір №44736015ПВ про постачання електричної енергії споживачу (надалі - Договір), відповідно до умов п. 2.1. якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до Договору.

Згідно з п. 5.4. Договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за Договором; у випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії, суми, вказані в рахунках, можуть відображати середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін.

Відповідно до п. 5.5. Договору розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць.

Згідно з п. 5.7. Договору оплата рахунку постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Відповідно до п. 13.1. Договору договір набирає чинності з дня його підписання сторонами. Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач; умови Договору починають виконуватися з дати сплати рахунку (квитанції) постачальника. Договір в частині виконання зобов`язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов`язань.

Відповідно до п. 11 Індивідуальної Комерційної пропозиції (Додаток №2 до Договору) для споживачів, у яких є чинний з постачальником договір про постачання електричної енергії споживачу, постачання електричної енергії на умовах даної комерційної пропозиції здійснюється з 01.09.2019. Для інших споживачів, що приєднуються до договору на умовах цієї Комерційної пропозиції, договір набирає чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, в якій буде вказано про вибір споживачем цієї Комерційної пропозиції, якщо постачальником не буде відмовлено в укладенні договору у порядку, встановленому п. 3.2.11 ПРРЕЕ. В разі не оплати рахунку, передбаченого п. 6.1 цієї Комерційної пропозиції, до початку відповідного розрахункового періоду, вказаного в рахунку, договір вважається не укладеним (таким, що не відбувся).

Відповідно до п. 11.2 Індивідуальної Комерційної пропозиції (Додаток №2 до договору) договір на умовах даної Комерційної пропозиції укладається на строк 1 календарний місяць та вважається продовженим на кожен наступний календарний місяць, якщо постачальник не відмовиться від його пролонгації в зв`язку з порушенням споживачем умов п. 5.1 цієї Комерційної пропозиції.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору не у повному обсязі здійснив оплату за спожиту у період з лютого по червень 2020 року електричну енергію, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 79 683,46 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 869,09 грн 3% річних та 1 221,24 грн інфляційних втрат.

31.08.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 29 683,46 грн, 3% річних у розмірі 869,09 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 221,24 грн (вказана заява прийнята судом до розгляду).

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Обсяги споживання відповідачем електричної енергії за період з лютого 2020 року по червень 2020 року підтверджуються відповідно до даних комерційного обліку (інформація про обсяги споживання).

Позивачем були виставлені відповідачу рахунки для оплати на загальну суму 315 908,69 грн:

- №44736015/2/1 від 20.02.2020 року - спожито 95822 кВт*год на суму 226 954,40 грн;

- №44736015/3/1 від 19.03.2020 року - спожито 17674 кВт*год на суму 40 591,51 грн;

- №44736015/4/1 від 21.04.2020 року - спожито 11527 кВт*год на суму 28 007,98 грн;

- №44736015/5/1 від 15.05.2020 року - спожито 4525 кВт*год на суму 10 058,52 грн;

- №44736015/6/1 від 06.06.2020 року - спожито 4728 кВт*год на суму 10 296,28 грн.

Відповідачем не надано будь-яких заперечень щодо обсягів електричної енергії, спожитої ним у спірний період.

У вказаних рахунках зазначено тариф на розподіл електричної енергії, тариф на передачу електричної енергії у спірному періоді.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.5. Договору розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць.

Згідно з п. 5.7. Договору оплата рахунку постачальника має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.

Згідно з п. 5.1. Індивідуальної Комерційної пропозиції (Додаток №2 до Договору) оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється наступними етапами:

- 100% вартості прогнозованих (заявлених) обсягів споживання електричної енергії у розрахунковому періоді оплачується не пізніше ніж за 6 календарних днів до дати початку розрахункового періоду;

- остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання - не пізніше ніж на 5 робочий день після закінчення розрахункового періоду.

Таким чином, за спожиту електричну енергію у лютому 2020 року відповідач у будь-якому випадку повинен був розрахуватися у повному обсязі до 06.03.2020 включно, за спожиту електричну енергію у березні 2020 року - до 07.04.2020 включно, за спожиту електричну енергію у квітні 2020 року - до 08.05.2020 включно, за спожиту електричну енергію у травні 2020 року - до 08.06.2020 включно.

Як вбачається з Довідки про надходження коштів від відповідача за спожиту електроенергію за Договором про постачання електричної енергії споживачу №44736015 від (копія долучена позивачем до справи), станом на дату розгляду судом справи, відповідачем було сплачено грошові кошти в рахунок оплати спожитої електричної енергії у спірному періоді (лютий - червень 2020 року) на суму 200 000,00 грн. Окрім того, позивачем рахунком від 27.03.2020 року №52345015/3/1 нарахування за розрахунковий період «лютий 2020» скориговано у сторону зменшення на суму 86 225,23 грн

Відповідачем під час розгляду судом даної справи не було висловлено будь-яких заперечень щодо порядку зарахування позивачем сплачених відповідачем грошових коштів.

Доказів сплати грошових коштів у сумі 29 683,46 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості відповідача у сумі 29 683,46 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" в частині стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом`янська 20-В" суми основного боргу у розмірі 29 683,46 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних у сумі 869,09 грн та суму інфляційних втрат у сумі 1 221,24 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 ЦК України).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями,яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що він здійснений вірно, а тому, до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 869,09 грн та сума інфляційних втрат в розмірі 1 221,24 грн, а позовні вимоги у цій частині, відповідно, підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, або на підтвердження сплати існуючої перед позивачем заборгованості.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилається як на підставу позовних вимог, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102,00 грн, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Солом`янська 20-В" (ідентифікаційний код 43215930, адреса: 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 20-В) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (ідентифікаційний код 41916045, адреса: 04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 31) суму основного боргу в розмірі 29 683,46 грн (двадцять дев`ять тисяч шістсот вісімдесят три гривни 46 копійок), суму 3% річних в розмірі 869,09 грн (вісімсот шістдесят дев`ять гривень 09 копійок), суму інфляційних втрат в розмірі 1 221,24 грн (одна тисяча двісті двадцять одна гривна 24 копійки) та суму судового збору в розмірі 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 та п. 17.5. розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.М. Морозов