Рішення № 91971492, 02.10.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2020м. ДніпроСправа № 904/4258/20

за позовом Державного підприємства "Український науково-технічний центр з металургійної промисловості "Енергосталь", м. Харків

до Приватного акціонерного товариства "Южкокс", м. Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення інфляційної складової у розмірі 9626,40 грн., 3% річних у розмірі 5 566,42 грн. та пені у розмірі 31 308,46 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

Державне підприємство "Український науково-технічний центр з металургійної промисловості "Енергосталь" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Южкокс" про стягнення суми основного боргу у розмірі 358 400 грн., інфляційної складової у розмірі 9626,40 грн., 3% річних у розмірі 5 566,42 грн. та пені у розмірі 31 308,46 грн.

Ухвалою суду від 10.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/4258/20 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Позивачем надано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог. У вказаній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційну складову у розмірі 9626,40 грн., 3% річних у розмірі 5 566,42 грн. та пеню у розмірі 31 308,46 грн.

Вказана заява обґрунтована сплатою відповідачем суми основного боргу у розмірі 358400 грн. у добровільному порядку.

Подана заява відповідає вимогам чинного законодавства України. За таких обставин, суд прийняв до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідачем було заявлено клопотання про перехід до розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження. Відповідач зазначив про наявність необхідності виклику у судове засідання для допиту свідків, а саме: головного бухгалтера Приватного акціонерного товариства "Южкокс" ОСОБА_1 та фінансового директора Приватного акціонерного товариства "Южкокс" Авраменка Кирилла Олександровича для надання пояснень щодо ведення між сторонами переговорів щодо реєстрації податкових накладних.

Щодо клопотання відповідача про виклик у судове засіданні для допиту свідків слід зазначити про таке.

Предметом спору у цій справі є стягнення інфляційної складової, 3% річних та пені за порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором підряду № 219-17/03-010/19 від 18.03.2019 зі сплати вартості поставленого товару у встановлені строки.

За таких обставин, предметом доказування у справі є факт виконання позивачем робіт та порушення відповідачем строку оплати таких робіт.

При цьому, відповідно до п. 2.4 договору, розрахунок за виконані робот и замовник здійснює на підставі оформленого акту здачі-приймання виконаних робіт протягом 60 календарних днів після надання підрядником рахунку на оплату.

З аналізу змісту зазначеного пункту договору вбачається, що строк оплати виконаних робіт не залежить від факту чи моменту реєстрації підрядником податкових накладних.

А отже, факт виконання підрядником своїх зобов`язань зі своєчасної реєстрації податкових накладних не є предметом доказування у справі.

Крім того слід вказати, що, згідно з ч. 1 ст. 88 ГПК України, показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.

Частиною 1 ст. 89 ГПК України, визначено, що свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

З аналізу змісту зазначених вимог чинного законодавства вбачається, що учасник справи, який вважає за необхідне долучити у якості доказів у справі показання свідків, повинен надати до суду належним чином оформлену заяву свідка.

Та тільки у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти, такий свідок викликається судом для допиту.

Відповідачем не додано до відзиву заяв свідків, яких він просить викликати для допиту.

За таких обставин, у задоволенні клопотання відповідача про виклик у судове засідання свідків для допиту - слід відмовити.

Щодо клопотання відповідача про перехід до розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження слід зазначити про таке.

Згідно з ст. 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з частиною 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За критерієм ціни позову цю справу слід віднести до справ ціна позову в яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (загальний розмір вимог складає 46 501,28 грн.).

Статтею 247 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, як зазначено вище, судом не встановлено наявність необхідності для виклику у судове засідання свідків для допиту.

Під час спрощеного провадження сторони письмово висловили свою думку та навели свої доводи та міркування з цього приводу. А суд має можливість і зобов`язаний надати оцінку таким доводам та документам, що є в справі.

Таким чином, цю справу слід віднести до справ незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають розгляду справи у загальному провадженні. Разом з тим, задоволення клопотання відповідача призведе до невиправданого збільшення строків розгляду справи.

Пунктом 1 частини 4 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача може постановити ухвалу про залишення заяви відповідача без задоволення.

За таких обставин, клопотання Приватного акціонерного товариства "Южкокс" про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження слід залишити без задоволення.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Між Державним підприємством "Український науково-технічний центр з металургійної промисловості "Енергосталь" (надалі - підрядник) та Приватним акціонерним товариством "Южкокс" (надалі - замовник) було укладено договір підряду №219-17/03-010/19 від 18.03.2019 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, замовник доручає і зобов`язується сплатити відповідно до розділу 2 цього договору, а підрядник зобов`язується виконати і передати належним чином виконану роботу: «Проектні рішення для передачі коксового газу з ПрАТ "Южкокс" на ПАТ «ДМК» (роботи виконуються в обсязі ОТР), пункт № 5 ТЗ виконанню не підлягає (надалі - роботи/документація).

Згідно до п. 1.2 договору, терміни та вартість виконання робіт визначається календарним планом (додаток № 1), що становить невід`ємну частину цього договору.

Як зазначив позивач, відповідно до календарного плану, вартість робіт, що надаються за договором, становить 458 400 грн. з ПДВ.

Позивач зазначив, що виконав умови договору, виконав роботи на загальну суму 458 400 грн., що підтверджується актами здачі - приймання робіт № 1 від 24.12.2019 на суму 240 000 грн. та № 2 від 24.12.2019 на суму 218 400 грн.

Відповідно до п. 2.4 договору, розрахунок за виконані робот и замовник здійснює на підставі оформленого акту здачі-приймання виконаних робіт протягом 60 календарних днів після надання підрядником рахунку на оплату.

За таких обставин, за розрахунком позивача, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати виконаних робіт настав 22.02.2020.

Однак, за твердженням позивача, відповідач порушив свої зобов`язання за договором і оплатив виконані роботи з порушенням встановлених строків. Відповідачем були здійснені такі оплати: 100 000 грн. - 22.06.2020; 100 000 грн. - 05.08.2020; 258 400 грн. - 12.08.2020.

За порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховано до сплати інфляційну складову у розмірі 9 626,40 грн., 3% річних у розмірі 5566,42 грн. та пеню у розмірі 31 308,46 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідачем надано до суду відзив на позов, у якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.

Відповідач вказав, що 12.08.2020 ним була сплачена сума основної заборгованості.

Разом з тим відповідач зазначив, що позивач порушив своє зобов`язання щодо своєчасної реєстрації податкових накладних та спонукав відповідача відстрочити сплату грошових коштів за отриманий товар, після відображення у податковому обліку господарських операцій іншою датою - 22.06.2020.

За таких обставин, відповідач вважає, що його вина у простроченні виконання основного зобов`язання відсутня. А відтак, на думку відповідача, відсутні підстави для застосування до нього штрафних санкцій.

Також відповідач зазначив про помилковість розрахунку штрафних санкцій, наданих позивачем, та навів власний контррозрахунок.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені, заявленої до стягнення. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначив, що у даному випадку неустойка має не компенсаційний характер, направлений на відновлення майнового стану кредитора, а є засобом невиправданого збагачення позивача.

Відповідач у відзиві також заперечив проти покладення на нього витрат позивача на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. Відповідач вказав, що позивачем при поданні клопотання про розподіл судових витрат не дотримано вимог ч.ч. 2 та 3 ст. 126 ГПК України.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційної складової у розмірі 9626,40 грн., 3% річних у розмірі 5 566,42 грн. та пені у розмірі 31308,46 грн. за порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором підряду № 219-17/03-010/19 від 18.03.2019 зі сплати вартості поставленого товару.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи були виконані підрядником роботи, на яку суму; в які строки і якому розмірі виконані роботи мали бути оплачені), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи оплачені відповідачем виконані роботи у повному обсязі у встановлені строки), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Між Державним підприємством "Український науково-технічний центр з металургійної промисловості "Енергосталь" (надалі - підрядник) та Приватним акціонерним товариством "Южкокс" (надалі - замовник) було укладено договір підряду №219-17/03-010/19 від 18.03.2019 (надалі - договір).

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Пунктом 9.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печаткою і діє до 31.12.2019, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами зобов`язань за договором.

Відповідно до п. 1.1. договору, замовник доручає і зобов`язується сплатити відповідно до розділу 2 цього договору, а підрядник зобов`язується виконати і передати належним чином виконану роботу: «Проектні рішення для передачі коксового газу з ПрАТ "Южкокс" на ПАТ «ДМК» (роботи виконуються в обсязі ОТР), пункт № 5 ТЗ виконанню не підлягає (надалі - роботи/документація).

Згідно до п. 1.2 договору, терміни та вартість виконання робіт визначається календарним планом (додаток № 1), що становить невід`ємну частину цього договору.

Так, відповідно до календарного плану, вартість робіт, що надаються за договором, становить 458 400 грн. з ПДВ.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Позивач виконав умови договору, виконав роботи на загальну суму 458 400 грн., що підтверджується актами здачі - приймання робіт № 1 від 24.12.2019 на суму 240 000 грн. та № 2 від 24.12.2019 на суму 218 400 грн.

Відповідно до п. 2.4 договору, розрахунок за виконані робот и замовник здійснює на підставі оформленого акту здачі-приймання виконаних робіт протягом 60 календарних днів після надання підрядником рахунку на оплату.

За таких обставин, строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати виконаних робіт настав 24.02.2020. (60-й день - 22.02.2020 є вихідним днем, з урахуванням вимог ч. 5 ст. 254 ЦК України, днем закінчення строку виконання зобов`язання є перший за ним робочий день).

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання за договором і оплатив виконані роботи з порушенням встановлених строків. Так, відповідачем були здійснені такі оплати: 100 000 грн. - 22.06.2020; 100 000 грн. - 05.08.2020; 258 400 грн. - 12.08.2020.

Щодо заперечень відповідача про те, що позивач порушив своє зобов`язання щодо своєчасної реєстрації податкових накладних та спонукав відповідача відстрочити сплату грошових коштів за отриманий товар слід зазначити про таке.

Як було встановлено судом, строк оплати виконаних робіт не залежить від факту чи моменту реєстрації підрядником податкових накладних.

Невиконання або неналежне виконання підрядником своїх зобов`язань за договором з реєстрації податкових накладних не може бути підставою для неоплати або відстрочення оплати замовником виконаних робіт.

Замовник не позбавлений можливості звернутися до суду за захистом свого порушеного права з позовом про відшкодування збитків, завданих йому підрядником внаслідок несвоєчасної реєстрації податкових накладних.

Пунктом 5.3.5 договору встановлено, що за порушення умов оплати виконаних робіт, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,1% від суми, яка не сплачена, за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період. Неустойка нараховується за увесь період прострочення.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі пункту 5.3.5 договору, позивач нарахував пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за загальний період з 23.02.2020 по 23.07.2020 у розмірі 31308,46 грн.

Перевіривши розрахунок суд встановив, що позивачем допущено помилки у розрахунку. А саме:

- здійснюється нарахування пені з 23.02.2020, тоді, як встановлено судом вище, прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання відбулось 25.02.2020;

- допущено арифметичну помилку при визначенні кількості днів прострочення. Так, з 22.06.2020 по 23.07.2020 прострочення виконання зобов`язання становить 32, а не 36 днів, як вказано позивачем.

За розрахунком суду:

- пеня на суму боргу 458 400 грн. за період з 25.02.2020 по 21.06.2020 становить 26 527,08 грн.;

- пеня на суму боргу 358 400 грн. за період з 22.06.2020 по 23.07.2020 становить 3 760,26 грн.

Всього: 30 287,34 грн.

А отже, вимога позивача про стягнення пені є обґрунтованою в розмірі 30 287,34 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував відповідачу до сплати 3% річних у розмірі 5 566,42 грн. за загальний період з 23.02.2020 по 23.07.2020 та інфляційну складову у розмірі 9 626,40 грн. за період з березня по червень 2020 року.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив, що позивачем допущено помилки у розрахунку. А саме:

- здійснюється нарахування 3% річних з 23.02.2020, тоді, як встановлено судом вище, прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання відбулось 25.02.2020;

- допущено арифметичну помилку при визначенні кількості днів прострочення. Так, з 22.06.2020 по 23.07.2020 прострочення виконання зобов`язання становить 32, а не 36 днів, як вказано позивачем.

За розрахунком суду:

- 3% річних на суму боргу 458 400 грн. за період з 25.02.2020 по 21.06.2020 становить 4 433,70 грн.;

- 3% річних на суму боргу 358 400 грн. за період з 22.06.2020 по 23.07.2020 становить 940,07 грн.

Всього: 5 373,77 грн.

А отже, вимога позивача про стягнення 3% річних є обґрунтованою в розмірі 5 373,77 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційної складової суд встановив, що сума інфляційних втрат за порушення відповідачем строку виконання грошового зобов`язання за заявлений позивачем період становить 9 695,35 грн., тобто суму в більшому розмірі, ніж заявлено позивачем до стягнення.

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тому, вимоги позивача про стягнення інфляційної складової слід задовольнити в заявленому розмірі - 9 626,40 грн.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором підряду № 219-17/03-010/19 від 18.03.2019 з додатками (т. 1 а.с. 10 - 19), актами здачі - приймання робіт (том. 1 а.с. 20 - 21), випискою по рахунку позивача (том 1, а.с. 22), платіжними дорученнями (том 1 а.с. 104 - 106).

ЩОДО НАЯВНОСТІ ПІДСТАВ ДЛЯ ЗМЕНШЕННЯ РОЗМІРУ ШТРАФНИХ САНКЦІЙ.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені, заявленої до стягнення. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначив, що у даному випадку неустойка має не компенсаційний характер, направлений на відновлення майнового стану кредитора, а є засобом невиправданого збагачення позивача.

Згідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню з відповідача, суд оцінює, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка, у такому випадку, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.

Під час вирішення питання про зменшення заявленого розміру штрафних санкцій, судом, зокрема, враховано, що відповідач добровільно сплатив суму основної заборгованості; позивач не поніс збитків внаслідок дій відповідача.

За таких обставин, суд вважає за можливе зменшити розмір нарахованої пені (з урахуванням зробленого судом перерахунку) з 30 287,34 грн. до 25 000 грн.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у частині стягнення інфляційної складової у розмірі 9 626,40 грн., 3% річних у розмірі 5 373,77 грн. та пені у розмірі 25 000 грн.

Зменшити розмір нарахованої пені з 30 287,34 грн. до 25 000 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 192,65 грн. та пені у розмірі 1 021,12 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

При поданні цього позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 6 073,52 грн. (первісні позовні вимоги становили суму 404 901,28 грн.).

Заявою № 1-22-644к від 26.08.2020 позивачем був зменшений розмір позовних вимог до 46 501,28 грн.

З урахуванням вимог пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви про стягнення 46 501,28 грн. позивачем мав бути сплачений судовий збір у розмірі 2 102 грн.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 102 грн. розподіляються пропорційно задоволених позовних вимог. А саме покладаються на відповідача у розмірі 2 047,13 грн.

Разом з тим, судові витрати у частині зменшення судом розміру штрафних санкцій покладаються на відповідача повністю, без урахування відповідного зменшення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, надмірно сплачений судовий збір у розмірі 3 971,52 грн. може бути повернутий позивачу за відповідним клопотанням.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Зменшити розмір нарахованої пені з 30 287,34 грн. до 25 000 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Южкокс" (місцезнаходження: 51909, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Вячеслава Чорновола, 1; ідентифікаційний код: 05393079) на користь Державного підприємства "Український науково-технічний центр з металургійної промисловості "Енергосталь" (місцезнаходження: 6166, м. Харків, пр. Науки, буд. 9; ідентифікаційний код: 31632138) інфляційну складову у розмірі 9 626,40 грн., 3% річних у розмірі 5 373,77 грн., пеню у розмірі 25 000 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 568,55 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 192,65 грн. та пені у розмірі 1 021,12 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 02.10.2020.

Суддя М.О. Ніколенко