Рішення № 91967821, 02.10.2020, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/5146/20

Провадження № 2/750/1230/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2020 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:

судді Требух Н.В.,

секретаря судового засідання Будаш М.В.,

за участю представника Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) – Глазової-Конащук А.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

22.06.2020 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з Державного бюджету України суму у розмірі 8489,25 грн., яка складається з 3 % річних на загальну суму 933,30 грн., а саме: за прострочення виконання постанови Новозаводського районного суду та інфляційне збільшення суми матеріальної шкоди на загальну суму 7555,95 грн. по даній справі.

В якості підстави позову посилається на норми статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а також статей 625, 1173, 1175 Цивільного кодексу України.

Позивач в судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі позов підтримує та просить задовольнити.

Представник Державної казначейської служби України подала відзив, в судове засідання не з`явилась.

Представник Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) подала відзив та в задоволенні позову просила відмовити.

Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 10 лютого 2012 року, яка набрала законної сили 17.02.2014 року визнано неправомірними дії управління праці та соціального, захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради по наданню ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік в меншому розмірі ніж передбачено ч.4.ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та забов`язано управління праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради провести перерахунок та виплату як учаснику ліквідації аварії на ЧАЄС, яка стала інвалідом 2-ої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, який постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2011 рік.

Новозаводським районним судом 08.04.2014 року видано виконавчий лист у вказаній справі, який позивачем направлено на виконання до Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області.

19.05.2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Чернігівський області Сенченко М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №43402380 на виконання виконавчого листа №2-а-2515/103/2012 і наданий строк до виконання до 20.05.2014 року .

22.01.2020 року ДКС України виплатило кошти 5300 грн. на виконання виконавчого листа.

Строк несвоєчасного виконання судового рішення склав 2166 день.

На заяву позивача до Державної казначейської служби України щодо нарахування та забезпечення виплати останній 3 відсотків річних від простроченої суми, а також інфляційних втрат за порушення строку виконання постанови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.02.2012 року, листом від 24.02.2020 року ДКС України вказала, що рішення суду по справі має забов`язальний характер і тому компенсація не нараховується, щодо виплати інфляційних втрат, тому Казначейство повідомило, що Законом України «Про гарантії держави щодо виконання рішень» не передбачено нарахування та виплату Казначейством збитків, понесених внаслідок інфляції.

В статті 8 Конституції України вказано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

За статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України у разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 30.03.2016 у справі № 6-2168цс15.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі – Кодекс), на яку позивач посилається як на одну з підстав позову, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписом статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі – Закон), на яку в позові посилається позивач, у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Отже, Закон передбачає виплату особі грошової компенсації за порушення державою тримісячного строку виконання рішення суду про стягнення коштів виключно у вигляді 3% річних.

За таких обставин, суд вважає можливим стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України 3% річних у сумі 1088 грн 17 коп., оскільки правильність розрахованої позивачем суми нічим по справі не спростовано.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, адекватність відшкодування зменшиться, якщо його буде виплачено без урахування різних обставин, спроможних призвести до зменшення його вартості (рішення у справі «Вассерман проти Росії» (Wasserman v. Russia (№ 2)).

Позивачем надано суду детальний розрахунок інфляційних втрат, що ґрунтується на офіційних відомостях.

Враховуючи вище викладене позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про стягнення коштів є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) суму у розмірі 8489 грн. 25 коп., яка складається з 3 % річних – 933 гривень 30 коп., інфляційні втрати у розмірі 7555 грн. 95 коп. шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України (місце знаходження: вул. Бастіонна, 6, м. Київ, код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 37567646) з єдиного казначейського рахунку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне рішення виготовлено 02.10.2020 року.

Суддя Н.В.Требух