Рішення № 91965993, 28.09.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.09.2020 Справа №607/12073/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - судді Вийванко О. М.

присяжних Гільтай С. В.

Олійник О. М.

за участю секретаря судового засідання Стрілкової М. С.

представника заявника ОСОБА_1

заявника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання фізичної особи безвісно відсутньою,-

В С Т А Н О В И В :

Заявник ОСОБА_2 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, за участю заінтересованої особи - Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Білобожниця Чортківського району Тернопільської області, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , безвісно відсутнім, оскільки її син 08 липня 2014 року вийшов з дому і не повернувся та до сьогодні вона немає жодних відомостей про його місце перебування.

Заявник та її представник у судовому засіданні заяву підтримали та просили її задовольнити.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, однак подав клопотання про розгляд справи без його участі, просить відмовити у задоволенні заяви заявника, оскільки нею надано недостатньо доказів на підтвердження факту, що її син є безвісно відсутнім, а тому, відсутні підстави для задоволення даної заяви.

Заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , видане 29.04.2004 р. відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України, актовий запис № 857.

Згідно довідки ДП «Наш дім 2» ПП «Наш дім» від 28.05.2020 р. № 2101 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею зареєстровані: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та онук ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Актом обстеження житлових умов про фактичне проживання (або відсутність зареєстрованих осіб) від 02.06.2020 р., складеного ДП «Наш дім 2» ПП «Наш дім» вбачається, що в ході обстеження квартири АДРЕСА_2 , виявлено, що ОСОБА_3 зареєстрований, але не проживає з 2003 року, про що підтверджують свідки: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Згідно талону - повідомлення єдиного обліку № 23545 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, зареєстрованого в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журналі єдиного обліку) ТМВ ГУНП в Тернопільській області від 09.07.2020 р. встановлено, що 08.07.2020 р. о 15:30 із заявою звернулась ОСОБА_2 , яка просить видати довідку та зафіксувати факт відсутності по місцю спільного проживання сина ОСОБА_3 , 1982 р.н., котрий в 2015 році виїхав на постійне місце проживання в Республіку Польща.

Даний факт також підтверджується довідкою ТМВ ГУНП в Тернопільській області від 23.07.2020 р. № 7532.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що з 2003 року і до цього часу за місцем проживання ОСОБА_3 більше не з`являвся, його місце знаходження їм невідоме.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

Частиною 1 статті 43 ЦК України передбачено, що фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Відповідно до імперативних положень ч.5 та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, про розгляді даної справи суд враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, які стосуються розгляду справ про визнання особи безвісно відсутньою.

Так, 22 листопада 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №225/882/17, провадження № 61-34068св18 (ЄДРСРУ № 78044509) підтвердив правові позиції стосовно підстав для визнання особи безвісно відсутньою. Зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2018 року у справі №225/1297/17 зроблено висновок, що «безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної особи або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України; г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою. При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер.

Також, належить враховувати, що визнання судом у встановленому законом порядку фізичної особи безвісно відсутньою (стаття 43 ЦК України) жодним чином не свідчить про смерть такої особи, так і не виключає самої можливості смерті. Зазначене зумовлює одночасну наявність двох припущень щодо двох взаємовиключних життєвих станів безвісно відсутньої фізичної особи (особа жива, особа померла) (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2018 року у справі № 317/3139/15-ц, провадження №61-4241св18 (ЄДРСРУ №72641734).

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦК України, у разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць - перше січня наступного року.

З аналізу вказаних норм, фізична особа може бути визнана безвісно відсутньою за сукупності таких умов: якщо вона відсутня у місці свого постійного проживання протягом року; якщо протягом одного року в місці, де особа постійно або переважно проживає, немає відомостей про її місцеперебування; вжитими заходами щодо розшуку відсутньої особи встановити місце її перебування неможливо; визнання причин, через які заявник просить визнати фізичну особу безвісно відсутньою, юридично поважними.

Також, судом з`ясовано, що визнання ОСОБА_3 безвісно відсутнім має для заявника ОСОБА_2 юридично поважні причини, оскільки зумовлені неможливістю встановити опіку над неповнолітнім онуком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , для оформлення в подальшому соціальної допомоги.

Таким чином, враховуючи відсутність відомостей протягом року за місцем останнього відомого місця проживання ОСОБА_3 , пояснення свідків, а також, повідомлення ТМВ ГУНП в Тернопільській області про невідоме місце перебування ОСОБА_3 , суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог та наявність підстав для визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Білобожниця Чортківського району Тернопільської області, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , безвісно відсутнім, оскільки факт зникнення останнього підтверджується доказами, що не викликають сумнівів у своїй допустимості та достовірності, які суд приймає до уваги, так як вони зібрані із дотриманням вимог закону, не суперечать один одному та ніким не спростовуються.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити, що у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або іншою заінтересованою особою в порядку ст. 309 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. 3, 12, 258, 259, 265, 273, 315, 319, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

Задовольнити заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа - Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Білобожниця Чортківського району Тернопільської області, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , безвісно відсутнім.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Заявник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий 03 квітня 2002 року Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області, місце проживання: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, місцезнаходження: м. Тернопіль вул. Лисенка, 8, код ЄДРПОУ 03195636.

Повний текст рішення суду складено та підписано 02 жовтня 2020 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко

Присяжні Гільтай С. В.

Олійник О. М.