Рішення № 91962599, 01.10.2020, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/1260/20-а

2-а/468/27/20

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2020 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого – судді Муругова В.В, за участю секретаря Рижньової О.В., представника позивача адвоката Красилюка В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баштанка в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу № 468/1260/20-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови інспектора Управління патрульної поліції в Миколаївській області Білоконя М.М. по накладенню на нього адміністративного стягнення в виді штрафу в розмірі 425 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 126 ч. 1 КУпАП.

Посилаючись на неправомірність дій працівника поліції щодо доведення доказами наявності в його діях складу адміністративного правопорушення та щодо дослідження усіх істотних обставин справи, позивач просив скасувати постанову серії ЕАМ №2938130 від 07.08.2020 року. Позивач, при цьому, зазначив, що інспектор мав право перевіряти поліс обов`язкового страхування лише при складенні протоколу про порушення ПДР та оформленні дорожньо-транспортної пригоди, чого в даному випадку не було, внаслідок чого непред`явлення позивачем полісу не могло тягнути настання адміністративної відповідальності. Також позивач зазначив, що поліцейським неправомірно було розглянуто справу на місці зупинки автомобіля, а не за місцем знаходження органу поліції, який уповноважений розглядати справу.

Ухвалою судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 02.09.2020 року позовна заява була залишена без руху.

15.09.2020 року від позивача надійшла заява про виконання вимог про залишення позову без руху.

Ухвалою судді Баштанського районного суду Миколаївської області від 16.09.2020 року відкрите провадження у справі в порядку прощеного позовного провадження.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

01.10.2020 року електронною поштою від представника відповідача Управління патрульної поліції в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому Управління патрульної поліції в Миколаївській області заперечило проти задоволення позову, вважаючи рішення інспектора законним, оскільки інспектор зупинив позивача на пункті вагового контролю відповідно до п.7 ч.1 ст. Закону України «Про Національну поліцію» та п. 2.4-1 ПДР України та водій був зобов`язаний пред`явити для перевірки відповідні документи згідно з п. 2.1.ґ та п. 2.4.а ПДР України. Факт вчинення порушення позивачем був зафіксований на відеозапис, на якому зафіксована відмова позивача пред`явити на вимогу поліцейського поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Також зазначив, що інспектором правомірно було винесено відносно позивача постанову про накладення адміністративного стягнення на місці зупинки та без складення протоколу про адміністративне правопорушення. До відзиву в електронному вигляді біли долучені три відеозаписи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи (копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ № 2921516 від 03.08.2020 року про накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 126 ч. 1 КУпАП; копію скарги ОСОБА_1 від 11.08.2020 року; копію повідомлення Управління патрульної поліції в Миколаївській області від 21.08.2020 року; копію наказу №10 від 31.07.2020 року; копію полісу №ЕР.135634519; копію полісу №ЕР.100333895), переглянувши надані відповідачем відеозаписи, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову про скасування постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Це означає, що ч.2 ст. 77 КАС України встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Крім того, ч. 3 ст. 79 КАС України зобов`язує відповідача надати всі наявні у нього докази разом із поданням відзиву, тим більше, що такі вимоги (про надання документів) вказані в ухвалі суду про відкриття провадження у справі, а тому, в даному випадку, суд відповідно до ч. 5 ст. 77, ч.3 ст. 205, ст. 286 КАС України безумовно зобов`язаний розглянути справу на підставі тих доказів, які надані суду сторонами.

У судовому засіданні встановлено, що 03 серпня 2020 року інспектором Управління патрульної поліції в Миколаївській області було винесено відносно позивача постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч. 1 КУпАП. В тексті постанови інспектор вказав, що 03.08.2020 року о 19.36.37 год. на 212 км автодороги Н-24 «Благовіщенське-Миколаїв», ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не надав для перевірки страховий поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив вимоги п. 2.1.ґ ПДР України.

У зв`язку з вказаним інспектор призначив позивачу адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.

Диспозиція ч. 1 ст. 126 КУпАП, серед іншого, передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Згідно з п. 2.1.ґ ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат “Зелена картка”) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.

Відповідно до п. 2.4.а на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Натомість, згідно з п. 21.2 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: Відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

При цьому, відповідно до ст. 7 КАС України закон має вищу юридичну силу порівняно з постановою Кабінету Міністрів України, якою затверджені ПДР України.

За такого необхідною умовою для визнання вимоги поліцейського про пред`явлення для перевірки страхового поліса правомірною є вчинення водієм до такої вимоги порушення ПДР або його причетність до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо ж поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм ПДР або його причетність до дорожньо-транспортної пригоди – вимога поліцейського про надання для перевірки страхового поліса є неправомірною. Вказане узгоджується з висновком, що міститься в постанові Верховного Суду від 15.03.2019 року по справі №686/11314/17.

При цьому, відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В справі, яка є предметом судового розгляду, відсутні жодні дані, що позивач перед вимогою поліцейського про надання для перевірки страхового поліса допустив будь-яке порушення ПДР або був причетним до дорожньо-транспортної пригоди, у зв`язку з цим та викладеним вище така вимога поліцейського була неправомірною, а отже не могла зумовити юридичну відповідальність водія за її невиконання.

Крім того, згідно з п.8 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

При цьому з аналізу положень Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо повноважень відповідних підрозділів Національної поліції на контроль та перевірку наявності чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності слідує те, що завданням такого контролю є унеможливлення експлуатації транспортних засобів, які беруть участь в дорожньому русі, відносно яких відсутні договори страхування, що, у свою чергу забезпечить реалізацію мети для якої було запроваджене таке обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності.

В даному ж випадку відносно транспортних засобів, якими керував позивач наявні відповідні чинні страхові поліси, копії яких були надані суду, тому, з врахуванням описаних вище обставин щодо неправомірності вимоги поліцейського про пред`явлення таких полісів, дії позивача жодним чином не посягали на охоронювані законом суспільні правовідносини та правопорядок.

За такого, дії інспектора щодо вимоги про пред`явлення водієм полісу страхування та щодо його подальшого притягнення до адміністративної відповідальності за невиконання такої вимоги в супереч п.1, 8 ч.2 ст. 2 КАС України не ґрунтувались на вимогах закону та не були пропорційними щодо дотримання балансу між несприятливими наслідками для прав позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані повноваження інспектора щодо контролю виконання водіями положень закону про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Вказане є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Не змінює висновків суду щодо цього і посилання відповідача у відзиві на те, що інспектор мав право вимагати від водія пред`явлення полісу страхування на підставі п. 2.4-1 ПДР України, оскільки вказана норма передбачає обов`язок водія передати для перевірки документи, зазначені в підпунктах «а», «б» і «г» пункту 2.1 ПДР України, тобто посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб та схему маршруту та розклад руху. Але вказана норма не передбачає обов`язку водія передати для перевірки чинний страховий поліс, наявність якого передбачає підпункт «ґ» пункту 2.1 ПДР України.

Що ж стосується позиції позивача щодо того, що інспектор не мав права виносити постанову на місці зупинки, то суд не погоджується з такою позицією з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені частиною другою ст. 122 КУпАП, розглядають органи Національної поліції.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 КУпАП.

Згідно з ч.2,4 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. У випадках, передбачених, зокрема, ч. 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 КУпАП.

Положення щодо відсутності в уповноваженої особи Національної поліції обов`язку складати протокол про адміністративне правопорушення, розгляд якого віднесено, до компетенції Національної поліції передбачаються і в ч. 5 ст. 258 КУпАП, згідно з якою якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, зокрема, у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.

Разом з цим, згідно з ч. 6 ст. 276 КУпАП Законами України може бути передбачено й інше місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оскільки виявлене відповідачем адміністративне правопорушення не підлягає оформленню протоколом, то розгляд питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності мав відбуватись саме на місці його вчинення шляхом складання відповідної постанови, тобто за правилами ч. 4 ст. 258 КУпАП, що кореспондується з положеннями ч. 6 ст. 276 КУпАП.

Тому складання відповідачем оскаржуваної постанови без оформлення відповідного протоколу відповідає вимогам закону, а тому підстав для визнання дій відповідача неправомірними з цих причин немає.

Не змінюють такої позиції суду і висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 26.05.2015 року №5-рп/2015, оскільки цим рішенням дано офіційне тлумачення місця розгляду адміністративної справи за обставин наявності в особи, яка встановила факт адміністративного правопорушення, обов`язку оформити це правопорушення відповідним протоколом, тобто за обставин, що не поширюються на правовідносини у цій справі.

Відповідно до чч. 1 та 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Вирішуючи вимоги позивача про стягнення із відповідача, суб`єкта владних повноважень, судових витрат, понесених на сплату судового збору, суд приходить до наступного.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов підлягає задоволенню, тому на користь позивача підлягають стягненню витрати, понесені на сплату судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Миколаївській області.

При цьому, за подання вказаного позову до суду відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року по справі № 543/775/17 ставка судового збору становить 420,40 грн. Натомість позивачем сплачено судовий збір в розмірі 840,80 грн, тобто у більшому розмірі, що вказує на необхідність стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в сумі 420,40 грн. та роз`яснення позивачу права на звернення до суду із заявою про повернення надміру сплаченої суми судового збору відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 73-77, 90, 242-244, 246, 250-251, 271, 273 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ № 2921516 від 03.08.2020 року відносно ОСОБА_1 за ст. 126 ч. 1 КУпАП та провадження по справі закрити.

Стягнути з Управління патрульної поліції в Миколаївській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Роз`яснити позивачеві право на звернення до Баштанського районного суду Миколаївської області з клопотанням про повернення надміру сплаченої суми судового збору відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження юридичної особи: вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, ідентифікаційний код 40108646).

Повне рішення суду складене 02.10.2020 року.

СУДДЯ