Постанова № 91962579, 02.10.2020, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/3668/20

Провадження №2-а/944/192/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2020 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Поворозника Д.Б.,

за участю секретаря судового засідання Климейко Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу 2 роти 1 батальйону 3 Управління патрульної поліції у Львівській області Герчаківського Ігоря Васильовича, інспектора взводу 2 роти 1 батальйону 3 Управління патрульної поліції у Львівській області Дороша Степана Ігоровича, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції,

в с т а н о в и в:

21 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора взводу 2 роти 1 батальйону 3 Управління патрульної поліції у Львівській області Герчаківського І.В., інспектора взводу 2 роти 1 батальйону 3 Управління патрульної поліції у Львівській області Дороша С.І., у якому просить скасувати постанову серії ДПО18 № 958817 від 19 серпня 2020 року.

В обґрунтування позову покликається на те, що оскаржена постанова є протиправною, оскільки всупереч вимогам ст. ст. 251, 283, 268 КУпАП та «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року № 1395, відсутні будь-які докази вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Зважаючи на викладене вище, просить позов задовольнити.

Ухвалою судді Яворівського районного суду Львівської області від 26 серпня 2020 року позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам ст. ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач усунув недоліки позовної заяви, вказані у зазначеній ухвалі.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 14 вересня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 24 вересня 2020 року. Також цією ухвалою залучено до участі у справі в якості співвідповідача Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції.

Судове засідання, призначене на 24 вересня 2020 року, за клопотанням позивача ОСОБА_1 відкладено на 02 жовтня 2020 року.

29 вересня 2020 року представник відповідачів надіслав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень на позов зазначає таке. 19 серпня 2020 року ОСОБА_1 на автодорозі М10 «Львів-Краківець», керуючи транспортним засобом марки «Volkswagen Polo», перетнув вузьку суцільну лінію, чим порушив вимоги розділу 34 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КупАП). На підставі ст. 258 КУпАП та відповідно до вимог ст. 283 КУпАП інспектором, на місці вчинення правопорушення, винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Щодо надання доказів, на яких зафіксовано факт порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху зазначає, що строк зберігання відеозаписів з портативних та відеореєстраторів, які встановлені в службових автомобілях становить 30 діб, відповідно станом на час розгляду справи відеозапис з відеореєстратора автомобіля на якому зафіксовано порушення знищено. Однак відеозаписи з нагрудної камери інспектора (долучені до відзиву) підтверджують, що позивач ОСОБА_1 ознайомлений з відеозаписом, на якому зафіксовано перетин суцільної лінії ОСОБА_1 .

При цьому, суд зазначає, що відзив підписано інспектором ІІ категорії відділу правового забезпечення Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Доскоч К.Р., яка згідно з доданою довіреністю від 03 червня 2020 року № 9431/41/3/01-2020 має повноваження представляти права та законні інтереси як Управління, так і його посадових осіб.

Позивач в судове засідання не прибув, однак подав заяву, у якій просить розгляд справи проводити за його відсутності.

Представник відповідачів в судове засідання не прибув, однак у відзиві на позовну заяву заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами пояснення і докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.

Як встановив суд, постановою в справі про адміністративне правопорушення серії ДПО18 № 958817 від 19 серпня 2020 року на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Як вбачається із змісту цієї постанови, підставою накладення адміністративного стягнення було те, що ОСОБА_1 об 11 год. 50 хв. 19 серпня 2020 року, керуючи транспортним засобом марки Volkswagen Polo, державний номерний знак НОМЕР_1 , на 29 км автодороги М10 «Львів-Краківець» перетнув вузьку суцільну лінію дорожньої розмітки, чим порушив вимоги п. 1.1 розділу 34 Правил дорожнього руху (горизонтальна розмітка «Вузька суцільна лінія»).

Суд вважає обґрунтованими та погоджується з твердженнями позивача про протиправність зазначеної постанови, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

До основних повноважень поліції входить, зокрема, регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Правила дорожнього руху затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі – ПДР).

Відповідно до п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за порушення вимог дорожньої розмітки проїзної частини доріг.

Питання дорожньої розмітки врегульовано розділом 34 ПДР.

Так, згідно з нормами цього розділу горизонтальна розмітка має таке значення, зокрема: 1.1 (вузька суцільна лінія) – поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей. Лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється. Якщо лінією 1.1 позначено місце стоянки, майданчик для паркування або край проїзної частини, суміжний з узбіччям, цю лінію перетинати дозволяється. Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.

Згідно із 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Стаття 280 КУпАП встановлює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, відповідно до змісту наведених вище норм КУпАП постанова в справі про адміністративне правопорушення є законною лише у випадку її винесення уповноваженим законом органом (посадовою особою) на підставах і в порядку, встановлених законодавством, з умови підтвердження факту вчинення особою правопорушення належними, допустимими та достатніми доками.

Такий обов`язок органів (посадових осіб) Національної поліції, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, кореспондується з їх обов`язками як суб`єктів владних повноважень дотримуватись при прийнятті рішень критеріїв, визначених ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Також відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак всупереч вимогам наведених норм відповідачі не надали жодних доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 спірного адміністративного правопорушення, а саме порушення позивачем вимог дорожньої розмітки (перетин вузької суцільної лінії).

Щодо доводів відповідачів, наведених у відзиві на позов, про те, що такий факт підтвердження даними відеозапису відеореєстратора службового автомобіля, суд зазначає таке.

До відзиву на позовну заяву відповідачі додали компакт-диск із відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, на якому відображено спілкування поліцейських з позивачем після зупинки його транспортного засобу, винесення та проголошення оскаржуваної постанови. Зокрема, на цьому відеозаписі видно, що один з поліцейських показав позивачу запис з відеореєстратора службового автомобіля. Однак на наданому відповідачами записі з нагрудних камер поліцейських самого запису відео реєстратора не видно. Також позивач під час перегляду цього запису вказував, що на ньому не зафіксовано факту порушення ним ПДР.

Однак самого відеозапису з відеореєстратора, на якому безпосередньо видно факт перетину ОСОБА_1 у вказаний в оскаржуваній постанові час суцільної вузької лінії дорожньої розмітки, відповідачі суду не надали.

При цьому, відповідачі посилаються на те, відповідно до п. 3 розділу VIII «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, строк зберігання відеозаписів становить з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА, - 30 діб. У зв`язку з тим, що подія мала місце 19 серпня 2020 року, станом на день подання відзиву завершився вказаний строк зберігання матеріалів відеофіксації правопорушення та, відповідно, не можливо долучити його як доказ до матеріалів справи.

Однак, на думку суду, такі доводи відповідачів є безпідставними і не можуть бути свідченням законності оскаржуваної постанови, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України зміст якої наведено вище, саме на відповідачів як суб`єктів владних повноважень, покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення. А згідно з ч. 1 ст. 9 цього Кодексу розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Крім того, суд враховує, що згідно з відповіддю Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції від 27 серпня 2020 року № 6309/41/12/01-2020, наданою на запит ОСОБА_1 від 21 серпня 2020 року про надання для ознайомлення фото- та відеозйомки за 19 серпня 2020 року з відеореєстратора службового автомобіля, відповідач вказав, що постанова серії ДПО18 № 958817 від 19 серпня 2019 року винесена без долучення до неї додаткових матеріалів. При цьому, суд зауважує, що дана відповідь датована 27 серпня 2020 року, тобто в межах місячного строку зберігання відеозаписів з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах.

Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б належним чином підтвердили факт порушення ОСОБА_1 вимог дорожньої розмітки (перетин вузької суцільної лінії) та, відповідно, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

А надані відповідачами на заперечення позовних вимог пояснення та докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що, оскаржувана постанова є правомірною, а навпаки вказують на те, що вона прийнята необґрунтовано, без дотриманням норм чинного законодавства, що є підставою для її скасування.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи наведене вище обставини та норми законодавства, суд дійшов висновку про те, що оскаржена постанова від 19 серпня 2020 року серії ДПО18 № 958817 є необґрунтованою та протиправною, а тому її слід скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Також згідно з банківською квитанцією від 07 вересня 2020 року № 0.0.1826689451.1 ОСОБА_1 сплатив судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 420,40 грн, тобто в розмірі, встановленому ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Отже, таким чином, зважаючи, що суд ухвалив рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на користь слід стягнути судовий збір в розмірі 420,40 грн.

Керуючись, ст. ст. 122, 245, 247, 252, 268, 287-289 КУпАП, ст.ст. 5,9,10,118-123, 246-248 КАС України суд,

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 19 серпня 2020 року серії ДПО18 № 958817 і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати із сплати судового збору в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач – Управління патрульної поліції у Львівській області, адреса місцезнаходження: м. Львів, вул. Перфецького, 19;

відповідач – інспектор взводу 2 роти 1 батальйону 3 Управління патрульної поліції у Львівській області Герчаківський Ігор Васильович, службова адреса: м. Львів, вул. Перфецького, 19;

відповідач – інспектор взводу 2 роти 1 батальйону 3 Управління патрульної поліції у Львівській області Дорош Степан Ігорович, службова адреса: м. Львів, вул. Перфецького, 19.

Суддя Д.Б. Поворозник