Рішення № 91957990, 30.09.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2020м. ДніпроСправа № 904/4007/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ"(01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720, e-mail: ngu@naftogaz.com)

до Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА"(50000, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, пров. Дежньова, 9; ідентифікаційний код 03342184, e-mail: yurist-kpts@ukr.net)

про стягнення 89 622 грн. 63 грн.

Без виклику (повідомлення) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№3497/20 від 24.07.2020р.), в якій просить стягнути з відповідача - Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" 90 059 грн. 96 коп., що складає 71 141грн. 13 коп. - пені у зв`язку з неналежним виконанням Договору від 27.09.2019 №2199/1920-БО-5/ПТ постачання природного газу, 14 569 грн. 87 коп. - 3% річних та 4 348 грн. 96 коп. - інфляційних втрат.

Також позивач просить стягнути з відповідача 2 102 грн. 00 коп. - судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

13.08.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що частково визнає позовні вимоги на суму 89 622 грн. 63 коп., оскільки в результаті проведеного контррозрахунку пені по цій справі відповідачем було визначено, що розмір пені складає 70 703 грн. 80 коп., а не 71 141 грн. 13 коп., як зазначено у позовній заяві та доданих до неї розрахунках. Також відповідач просив суд врахувати наданий відповідачем контррозрахунок пені та зменшити розмір пені на 50%.

25.08.2020 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій заперечував проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

28.08.2020 позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь 89 622 грн. 63 коп., з яких: 70 703 грн. 80 коп. - пені у зв`язку з неналежним виконанням Договору від 27.09.2019 №2199/1920-БО-5/ПТ постачання природного газу, 14 569 грн. 87 коп. - 3% річних та 4 348 грн. 96 коп. - інфляційних втрат.

Положеннями пункту 2 частини 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З наведеного вбачається, що заява про зменшення позовних вимог подана позивачем в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України. Тому вказана заява приймається судом до розгляду.

За таких обставин, судом розглядаються позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 89 622 грн. 63 коп., що складає 70 703 грн. 80 коп. - пені у зв`язку з неналежним виконанням Договору від 27.09.2019 №2199/1920-БО-5/ПТ постачання природного газу, 14 569 грн. 87 коп. - 3% річних та 4 348 грн. 96 коп. - інфляційних втрат.

07.09.2020 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких підтримав заяву позивача про зменшення позовних вимог та просив суд зменшити розмірі пені на 50 %.

Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов`язків щодо доказів.

Таким чином, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень.

Частиною 1 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Тому суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи 27.09.2019р. між позивачем - Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як постачальником та відповідачем - Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа", як споживачем, було укладено договір №2199/1920-БО-5/ПТ постачання природного газу (надалі - Договір, а.с. 14-22).

Згідно з пунктом 1.1. Договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Відповідно до пункту 1.2. Договору (в редакції додаткової угоди від 31.12.2015р. №1 до Договору), газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами.

Згідно з пунктом 2.1 Договору постачальник передає споживачу у жовтні 2019 - квітні 2020 року замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у кількості 2300,0 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (далі - розрахункові періоди) (тис.куб.м.): жовтень 2019 -92,0; листопад 2019 -347,0; грудень 2019 -467,0; січень 2020 -510,0; лютий 2020 - 442,0; березень 2020 - 384,0; квітень 2020 -58,0; Всього - 2 300,0.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу; споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані Споживачем в той період (періоди), коли Споживач буй включений до Реєстру Постачальника, що підтверджується Споживачем в акті приймання-передачі газу; в акті приймання-передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в Прейскуранті на відповідний період, також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розділ 4 цього Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду; остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до-25 числа (включно) місяця наступного за місяцем постачання газу.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем:

- у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання;

- у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;

- у третю чергу погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ, компенсація вартості послуг на відключення та відшкодування збитків.

У разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, пеню у розмірі 17,8% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. (п. 7.2 Договору).

Додатковою угодою №5 від 28.01.2020 сторони прийшли до згоди викласти з 01.01.2020 року пункт 7.2. Договору у наступній редакції: "У разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1., 5.6. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, пеню у розмірі 14,2% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення".

Відповідно до пункту 11.1. Договору, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2020 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов Договору, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято газ на загальну суму 9 806 102 грн. 67 коп., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу:

від 31.10.2019 за жовтень 2019 на суму 187 955 грн. 96 коп.,

від 30.11.2019 за листопад 2019 на суму 2 174 480 грн. 03 коп.,

від 31.12.2019 за грудень 2019 на суму 2 217 148 грн. 78 коп.,

від 31.01.2020 за січень 2020 на суму 2 360 818 грн. 61коп.,

від 29.02.2020 за лютий 2020 на суму 1 940 543 грн. 23 коп.,

від 31.03.2020 за березень 2020 на суму 767 919 грн. 29 коп.,

від 30.04.2020 за квітень 2020 на суму 157 236 грн. 77 коп.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: - назву документа (форми); - дату складання; - назву підприємства, від імені якого складено документ; - зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; - посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; - особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг; неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо; інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку; права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку; підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку; відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Отже, судом встановлено, що надані позивачем Договір від 27.09.2019 №2199/1920-БО-5/ПТ, з додатковими угодами до Договору, акти приймання-передачі природного газу за жовтень 2019 - квітень 2020 року на суму 9 806 102 грн. 67 коп., складені між позивачем та відповідачем та містять всі обов`язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і в розумінні вказаного Закону є первинними й такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій по постачанню позивачем відповідачу природного газу.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач повністю сплатив заборгованість за поставлений за вказаним договором поставки природного газу. Однак розрахунок проведено з порушенням строків, встановлених пунктом 5.1. Договору, що не заперечується відповідачем.

В зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати поставленого природного газу позивач нарахував та просить стягнути з відповідача, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог - 89 622 грн. 63 коп., що складає 70 703 грн. 80 коп. - пені у зв`язку з неналежним виконанням Договору від 27.09.2019 №2199/1920-БО-5/ПТ постачання природного газу, 14 569 грн. 87 коп. - 3% річних та 4 348 грн. 96 коп. - інфляційних втрат.

Наведені обставини стали причиною виникнення цього спору.

За змістом загальних положень щодо виконання зобов`язань, встановлених статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України)

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач порушив умови Договору щодо строку оплати спожитого газу, позивач, з посиланням на пункт 7.2 Договору, нарахував пеню за порушення строків оплати за поставлений газ у розмірі 70 703 грн. 80 коп. за загальний період з 26.11.2019 по 18.02.2020.

Перевіривши розрахунок пені, судом помилок не виявлено.

За викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 70 703 грн. 80 коп. за загальний період з 26.11.2019 по 18.02.2020 підлягають задоволенню повністю.

Клопотання відповідача про зменшення розміру пені задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 2 статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з пунктом 2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду.

У підпункті 3.17.4 підпункту 3.17 пункту 3 зазначеної постанови пленуму вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд повинен, зокрема встановити винятковість даного випадку, майновий стан сторін та оцінити співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій із розміром збитків кредитора, врахувати інтереси обох сторін.

Майновий стан сторін і соціальна значущість боржника має значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій.

При цьому, розмір, до якого штрафні санкції підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку.

Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням статті 86 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні; інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання; негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, під винятковістю слід розуміти такі обставини, які дозволяють суду при обов`язковому застосуванні штрафних санкцій, передбачених договором або законом, їх зменшити, а не в будь-якому випадку, в разі подання стороною у справі клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Також слід зауважити, що штрафні санкції за своєю природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов`язок, а не покласти на нього додатковий, тому слід розуміти, що передбачені законом санкції будуть застосовані в разі порушення зобов`язань, а їх зменшення скоріше є виключенням.

Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи клопотання відповідача, слід зазначити, що посилання заявника на те, що підприємство є стратегічним об`єктом, не є тією достатньою обставиною, що надає право суду на зменшення розміру неустойки, без дослідження всіх доказів для зменшення неустойки у сукупності.

Крім того, суд звертає увагу на те, що збитковість підприємства або відсутність прибутку не є винятковою обставиною для зменшення розмірі неустойки або уникнення відповідальності.

Отже, з урахуванням викладеного, клопотання про зменшення пені задоволенню не підлягає.

Окрім вимоги про стягнення пені позивач просить стягнути 14 569 грн. 87 коп. - 3% річних у розмірі за період з 26.11.2019 по 18.02.2020 та 4 348 грн. 96 коп. - інфляційних втрат за період січень-лютий 2020.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань, господарський суд дійшов висновку, що нарахування трьох відсотків річних та інфляційних є вірним.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати по сплаті судового збору у сумі 2 102 грн. 00 коп. слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 169, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ" до Комунального підприємства теплових мереж "КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА" про стягнення 89 622 грн. 63 грн. - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, пров. Дежньова, 9; ідентифікаційний код 03342184) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького,6; ідентифікаційний код 0077720) 70 703 (сімдесят тисяч сімсот три) грн. 80 коп. - пені, 4 348 (чотири тисячі триста сорок вісім) грн. 96 коп. - інфляційних нарахувань, 14 569 (чотирнадцять тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 87 коп. - річних та 2 102 (дві тисячі сто дві) 00 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України,

30.09.2020р.