Рішення № 91955549, 28.09.2020, Харківський районний суд Харківської області

Справа №635/2457/20

Провадження по справі № 2/635/1799/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року смт. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Березовської І.В.,

секретар судового засідання – Калягіна М.П.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»

представник позивача – Міроєвський Євген Євгенович

відповідач – ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

28 квітня 2020 року позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 73077,37 гривень та стягнення судових витрат в розмірі 2102,00 гривень,

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до укладеного між сторонами кредитного договору № б/н від 03 квітня 2013 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 1500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Проте відповідач належним чином не виконувала зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 31 березня 2020 року у розмірі 86914,17 гривень, що складається з заборгованості за кредитом у розмірі 757,15 гривень, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 81157,02 гривень, заборгованість за пенею у розмірі 5000,00 гривень. Від цієї суми необхідно відняти суму 142586,80 гривень, з яких: 757,15 гривень – заборгованість за кредитом, 10279,65 гривень – заборгованість по процентам за користування кредитом, 2800,00 гривень – заборгованість по пені, яка була стягнута з відповідача на користь позивача рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12 червня 2018 року, тобто різниця становить 73077,37 гривень.

Позивач зазначає, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а тому кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 70877,37 гривень – заборгованість по процентам за користування кредитом, 2200,00 гривень – заборгованість за пенею.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 08 травня 2020 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача Корнієнко Г.А., який діє на підставі довіреності, не з`явився, подав до суду заяву, в якій просить розглянути справу у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір, за умовами якого банк надає відповідачу кредит в сумі 1500 гривень зі сплатою процентів у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідачем не виконано свої грошові зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Зі змісту зазначеного кредитного договору вбачається, що ОСОБА_1 підтвердила своїм особистим підписом, що ознайомлена і згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг.

У заяві ОСОБА_1 та Умовах та правилах надання банківських послуг визначені всі суттєві умови кредитного договору щодо виду банківських послуг, строку дії договору, валюти, процентної ставки, умов повернення кредиту, відповідальності за порушення зобов`язань та інші.

Як вбачається зі змісту вищевказаного кредитного договору, свої зобов`язання банк перед відповідачем виконав.

Відповідно до п.2.1.1.2.1 та 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, датою укладення договору є дата отримання карти, яка зазначена у заяві. Клієнт надає свою згоду на те, щоб кредитний ліміт встановлювався за рішенням банку та Клієнт дає право банку в любий момент змінити (зменшити, збільшити та анулювати) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника відносно будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішення банку.

Погашення кредиту передбачено п. 2.1.1.12.3 Умов та правил надання банківських послуг, а саме поповнення карткового рахунку здійснюється клієнтом шляхом внесення коштів у готівковому або безготівковому порядку, а так само шляхом договірного списання коштів з інших рахунків Клієнта на підставі доручення Клієнта.

Згідно до п. 2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг, банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому тарифами банку. Які викладені на сайті банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Згідно до п. 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг, передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших умов обслуговування рахунків.

Згідно до п. 1.1.3.2.2 Умов та правил надання банківських послуг, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або у встановленої банком долі у разі невиконання боргових та інших обов`язків за договором.

Судом встановлено, що відповідачем не в повному обсязі сплачувалися сума кредиту та проценти за користування кредитом, у зв`язку з чим утворилася заборгованість по кредиту та процентом за користування кредитом.

Таким чином, відповідачем були порушені умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договором платежів.

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12 червня 2018 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором від 03.04.2013 року, що станом на у сумі 14286,80 гривень, судовий збір в сумі 1474,66 гривень.

Вказаним рішенням встановлено, що станом на 31 жовтня 2017 року за ОСОБА_1 утворилася заборгованість по кредиту у розмірі 757,15 гривень, заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 10729,65 гривень.

Рішення набрало законної сили 13 липня 2018 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

28 січня 2020 року позивач знову звернувся до суду та наголосив на існуванні у відповідача ОСОБА_1 заборгованості за договором № б/н від 03.04.2013 року, яка станом на 31 березня 2020 року складає 86914,17 грн., з яких: 757,15 гривень - заборгованість за кредитом, 81157,02 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, 5000 гривень - заборгованість за пенею.

При цьому, позивач у своєму позові зазначив, що від цієї суми заборгованості віднімається сума 142586,80 гривень, з яких: 757,15 гривень – заборгованість за кредитом, 10279,65 гривень – заборгованість по процентам за користування кредитом, 2800,00 гривень – заборгованість по пені, яка була стягнута з відповідача на користь позивача рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12 червня 2018 року, тобто різниця становить 73077,37 гривень.

Зазначену суму позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно положень ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.

Якщо за рішенням про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, а не у вигляді стягнення процентів.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), а також узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 18.09.2019 по справі № 387/1133/15-ц.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 12 червня 2018 року за невиконання умов договору з ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість за кредитним договором № б/н від 03 квітня 2013 року, в тому числі заборгованість за тілом кредиту та за відсотками.

Отже, суд прийшов до висновку, що позивач вже здійснив дії по стягненню з відповідача заборгованості за кредитним договором, оскільки у 2018 році кредитор використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, а тому з цього часу настав строк виконання договору в повному обсязі і право кредитора нараховувати передбачені договором проценти, пеню та комісію за кредитом припинилося.

Вимоги про стягнення коштів на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивачем не заявлено.

Суд враховує також правову позицію Верховного Суду у справі №175/4753/15-ц, де суд зазначив, що після закінчення строку дії кредитного договору проценти та пеня не нараховуються.

Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.

За таких обставин, позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у разі відмови у позові.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 141, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором– відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Харківський районний суд Харківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 02 жовтня 2020 року.

Суддя І.В. Березовська