Ухвала суду № 91955272, 02.10.2020, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Бугера О. В..

Справа № 644/64/20

Провадження № 1-кп/644/451/20

02.10.2020

УХВАЛА

Іменем України

02 жовтня 2020 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова у складі:

Головуючого судді Бугери О.В.,

За участю секретаря судового засідання Радіної Т.В.,

Прокурора Харитонової Н.В.,

Представника потерпілого Мироненка О.О.,

Захисників Кузьміна С.О., Боклач О.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні направлений з Харківської місцевої прокуратури №3 Харківської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11.04.2019 року за №42019221050000061, відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження с.Покровське Близнюківського району Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, фізична особа-підприємець, раніше не судимого, що зареєстрований та фактично проживає АДРЕСА_1 , обвинуваченого за ч.1 ст.197-1, ч.3 ст.197-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

08.01.2020 року до Орджонікідзевського районного суду м.Харкова надійшов відповідний обвинувальний акт по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.1 ст.197-1, ч.3 ст.197-1 КК України.

В підготовчому судовому засіданні захисником обвинуваченого Кузьміним С.О. подано клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. В обґрунтування клопотання захисником було зазначено, що зі змісту обвинувального акту та встановлених прокурором фактичних обставин вбачається відсутність конкретизації злочину та конкретного формулювання обставин скоєного правопорушення, що виражається в порушенні вимог ст.291 КПК України. Так, при викладенні обставин вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України, через відсутність конкретизуючих обставин і конкретизації дій ОСОБА_1 в період часу з 2014 по 2018 рік суд не в змозі прийняти рішення щодо звільнення або не звільнення від кримінальної відповідальності, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ч.1 ст.49 КК України та закриття кримінального провадження по окремим інкримінуючим епізодам та кримінального провадження в цілому. Посилався на те, що сторона обвинувачення безпідставно скерувала матеріали до суду, хоча чинним законодавством чітко передбачено порядок звільнення від кримінальної відповідальності зі спливом строків давності та закриття кримінального провадження. За епізодом за ч.3 ст.197-1 КПК України не зазначено чітко час вчинення злочину, а лише період з 2015 по 2016 рік, що знову порушує норми ст.291 КПК України, не зазначено як саме ОСОБА_1 повідомляв ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та іншим, неправдиві відомості стосовно можливості оформлення в майбутньому права власності на гаражі. Строк давності за даною нормою сплив ще в 2019 році, як і за епізодом самовільного будівництва. Посилався на невірну кваліфікацію дій обвинуваченого за епізодом періоду 2017-2019 року щодо погодження місця розташування та дозволу на будівництво гаражних боксів. Вважав, що всі ці обставини свідчать про порушення ст.291 КПК України.

Захисник Боклач О.В. та обвинувачений ОСОБА_1 подане клопотання підтримали просили його задовольнити, посилались на спільну позицію сторони захисту.

Прокурор проти задоволення клопотання заперечувала, зазначала, що доводи захисника не можуть бути враховані судом, як підстава для повернення обвинувального акту, оскільки складений обвинувальний акт повністю відповідає вимогам ст.291 КПК України, фактично сторона захисту не погоджується із кваліфікацією, що не є предметом вирішення на стадії підготовчого судового розгляду, та є підстави для призначення обвинувального акту до судового розгляду. Що стосується об`єднання в одному провадженні кримінального проступку та злочину, то об`єднання відбувалось до внесення змін до процесуального закону з 01.07.2020 року, ще під час досудового розслідування, є доцільним проводити розгляд справи в рамках об`єднаного кримінального провадження. Посилалась на правові позиції, викладені з цього приводу апеляційними інстанціями різних областей, додала копії ухвал з Реєстру судових рішень.

Представник потерпілого з думкою прокурора погодився та підтримав позицію прокурора, щодо безпідставності клопотання захисника.

Суд, вислухавши доводи учасників процесу, дослідивши зміст обвинувального акту, встановив наступне.

Обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 надійшов до суду 08.01.2020 року. Із змісту обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.197-1 КК України та ч.3 ст.197-1 КК України.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.

Положеннями ст.291 КПК України законодавець встановив процесуальний порядок складення обвинувального акту у кримінальному провадженні, ряд відомостей, що їх має містити обвинувальний акт, а також чітко визначив ті процесуальні документи, що в обов`язковому порядку додаються органом досудового розслідування до обвинувального акту.

Такі вимоги, щодо обвинувального акту, вичерпно регламентовані ст. 291 КПК України. Будь-яких інших вимог, яким повинен відповідати обвинувальний акт, законодавцем не визначено.

Вказаний обвинувальний акт підписано слідчим, який його склав, та прокурором, який обвинувальний акт затвердив, до обвинувального акту додано усі передбачені кримінальним процесуальним законом додатки, зазначено дату та місце складання та затвердження обвинувального акту. Обвинувальний акт містить всі визначені процесуальним законом вимоги.

Суд погоджується із доводами прокурора, що невірна кваліфікація дій ОСОБА_1 , на думку сторони захисту, не може бути підставою для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки оцінка кваліфікації дій обвинуваченого надається судом при постановленні остаточного рішення.

Також, суд вважає, що доводи сторони захисту щодо відсутності конкретизації злочину та конкретного формулювання обставин скоєного правопорушення, не є підставою для повернення обвинувального акту. Обвинувальним актом сторона обвинувачення висуває обвинувачення, при цьому, у ньому викладено фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, формулювання обвинувачення та правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність. Згідно вимог закону, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення викладається в обвинувальному акті у такому виді, як це вважає за правильне прокурор. Окрім того, прокурор не позбавлений права в ході розгляду справи змінювати обвинувачення.

Клопотань про закриття кримінального провадження відповідно до вимог ст.49 КК України стороною захисту не заявлялось. Оцінюючи підстави для повернення прокурору обвинувального акту, враховуючи наявність складу кримінального правопорушення за ч.1 ст.197-1 КК України, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 № 2617-VIII внесені зміни до Кримінального кодексу України, зокрема, статтю 12 КК України викладено у новій редакції. Даною статтею визначено класифікацію кримінальних правопорушень. Так, відповідно до ст. 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Відповідно до п.п. 5 п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018 № 2617-VIII, установлено, що з дня набрання чинності цим Законом обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру у кримінальних провадженнях про злочини, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду, повертаються прокурору для внесення з урахуванням вимог глави 25 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до санкції ч.1 ст.197-1 КК України, передбачено покарання у вигляді штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.197-1 КК України, згідно ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків.

Судовий розгляд у кримінальному провадженні не призначений.

Згідно ст. 217 КПК України передбачено, що не можуть бути об`єднані в одне провадження матеріали досудових розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочину, крім випадків, коли це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

В підпункті 3 пункту 4 розділу 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» зазначено, що у кримінальних провадженнях за сукупністю злочинів, один або декілька з яких визначені, як кримінальні проступки, в яких до набрання чинності цим Законом особам повідомлено про підозру, але не прийнято процесуальне рішення, передбачене частиною другою статті 283 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий за погодженням із прокурором виділяє в окреме провадження матеріали щодо кримінального проступку, якщо це можливо без шкоди для подальшого досудового розслідування та судового розгляду, та здійснює дізнання в порядку, встановленому главою 25 Кримінального процесуального кодексу України. Кримінальне провадження щодо злочину продовжує здійснюватися в порядку, визначеному цим Кодексом.

Крім того, слід відзначити, що процедури судового розгляду щодо злочину і кримінального проступку, відповідно до положень КПК України, мають істотні розбіжності і регламентовані різними главами КПК України.

Аналіз положень Закону України № 2617-VIII від 22.11.2018 року свідчить про те, що він спрямований на гуманізацію кримінальної відповідальності шляхом перегляду міри покарань за вчинення окремих кримінальних правопорушень, а також має на меті встановлення механізму забезпечення швидкого розслідування кримінальних правопорушень невеликої тяжкості та зменшення навантаження на слідчих органів досудового розслідування, а також спрощення процедури судового розгляду.

Таким чином, вищенаведені положення свідчать про те, що Закон № 2617-VIII від 22.11.2018 року містить імперативну норму щодо обов`язку суду повернути прокурору обвинувальний акт для внесення з урахуванням вимог глави 25 Кримінального процесуального кодексу України у кримінальних провадженнях про правопорушення, що визначені як кримінальні проступки, які направлені до суду до набрання чинності цим Законом і не призначені на момент набрання ним чинності до судового розгляду.

Також суд враховує, що положення КПК України та Закону №2617-VIII не наділяють суд правом вирішувати питання об`єднання в одне провадження чи роз`єднання у різні провадження щодо кримінального проступку та щодо злочину у справах обвинувальні акти в яких скеровані до суду, але не призначені до судового розгляду станом на 01.07.2020 року і визначають чіткий алгоритм дій, який починається з прийняття рішення про повернення обвинувального акту прокурору.

З урахуванням вищенаведеного, враховуючи, що обвинувальний акт містить один із злочинів, що визначений як кримінальний проступок, обвинувальний акт не призначено до судового розгляду, а вирішення питання про об`єднання в одне кримінальне провадження проступків та злочинів входить виключно до компетенції органів досудового розслідування, суд вважає необхідним повернути обвинувальний акт прокурору.

Суд не приймає до уваги доводи прокурора в частині врахування правових позицій викладених в наданих ухвалах Дніпровського та Запорізького апеляційних судів, оскільки відповідно до ч.3 ст.415 КПК України висновки і мотиви, з яких скасовані судові рішення при апеляційному розгляді, є обов`язковими для суду першої інстанції при новому розгляді, відповідно до ч.2 ст.439 КПК України вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді, а в даному випадку рішень в рамках цього провадження, що є обов`язковими для суду першої інстанції, не приймалось, та відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Тобто, обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору саме з цих підстав.

Керуючись ст. ст. 28, 291, 314, 315, 370 372, 415, 439 КПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VІІІ від 22.11.2018, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника обвинуваченого Кузьміна С.О. про повернення обвинувального акту прокурору залишити без задоволення.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 11.04.2019 року за №42019221050000061, по обвинуваченню ОСОБА_2 , обвинуваченого за ч.1 ст.197-1, ч.3 ст.197-1 КК України, повернути прокурору Харківської місцевої прокуратури №3.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення.

Головуючий: суддя О.В. Бугера