Рішення № 91955233, 29.07.2020, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/911/18

провадження № 2/631/104/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2020 року смт Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області в складі :

головуючого - судді Пархоменко І. О.,

при секретарі судового засідання – Семенко А. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Нова Водолага цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області про визнання права власності в порядку спадкування. В обґрунтування своїх вимог зазначила наступне. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько – ОСОБА_3 , свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 07 квітня 2017 року Старовірівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області. Після його смерті залишилась спадщина, яка складається з житлового будинку АДРЕСА_1 належав померлому на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок (домоволодіння) АДРЕСА_2 , виданого 06.06.1988 року. За життя, а саме, 18 листопада 2013 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений секретарем Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, заповів вищевказаний житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку за цією ж адресою ОСОБА_1 . В шестимісячний строк з дня смерті спадкодавця, позивач звернулася до приватного нотаріуса Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючкової Л. А. із заявою про прийняття спадщини за заповітом. Нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину, бо житловий будинок належить колгоспному двору. Просила задовольнити позовні вимоги, визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 53,9 кв. м., житловою прощею 29,5 кв. м., допоміжною площею 24,4 кв. м., з надвірними будівлями, а саме: житловий будинок - літера «А-1»; тамбур - літера «а»; літня кухня - літера «Б»; сарай - літера «В»; вбиральня - літера «Г»; гараж - літера «Д»; погріб - літера «М»; сарай - літера «в»; ворота з хвірткою - літера «N»; огорожа - літера «N1».

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 31.01.2019 року витребувано від приватного нотаріуса Нововодолазького районного нотаріального округу Харківської області Крючкової Л. А. копію спадкової справи щодо майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а. с. 47 - 48).

Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 28.02.2019 року залучено до участі у цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 ( а. с. 143 – 144).

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, через канцелярію суду надала заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить розглянути справу за її відсутності.

Відповідач Старовірівська сільська рада Нововодолазького району Харківської області не направила свого представника для участі у судовому засіданні, через канцелярію суду надала заяву, де вказала що не заперечує проти задоволення позову та просить розглянути справу без участі її представника.

Третя особа ОСОБА_2 у судове засідання не з?явилась, через канцелярію суду надала заяву, відповідно до якої з позовними вимогами позивача повністю згодна, просить розглянути справу за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , про що 07 квітня 2017 року Староводолазькою сільською радою Нововодолазького району Харківської області було зроблено відповідний актовий запис № 32 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 11).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на майно, зокрема, на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок (домоволодіння), виданого 06 червня 1988 року виконавчим комітетом Старовірівської сільської Ради народних депутатів, житловий будинок (домоволодіння) з належними йому будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 у цілому належить на праві особистої власності колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_3 . Свідоцтво видане на підставі рішення виконкому Нововодолазької районної Ради народних депутатів № 209 від 19 квітня 1988 року (а. с. 7).

Комунальним підприємством «Нововодолазьке архітектурно-інвентаризаційне бюро» 14 листопада 2017 року було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому наявна наступна інформація. Власником будинку є ОСОБА_3 . Інвентаризаційна справа № 363, реєстровий № 3-342. Вказаний будинок складається з: житлового будинку - літера «А-1»; тамбуру - літера «а»; літньої кухні - літера «Б»; сараю - літера «В»; вбиральні - літера «Г»; гаражу - літера «Д»; погребу - літера «М»; сараю - літера «в»; воріт з хвірткою - літера «N»; огорожі - літера «N1»; колодязю – літера «К» (а. с. 12-16).

Згідно з довідкою Комунального підприємства «Нововодолазьке архітектурно-інвентаризаційне бюро» № 799 від 15 листопада 2017 року про технічні показники об`єкта нерухомого майна, наявність (відсутність) нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту, перепланування – для подання приватному нотаріусу ОСОБА_4 з метою оформлення спадкових справ на житловий будинок з надвірними будівлями (раніше «домоволодіння»), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого станом на 31.12.2012 року є ОСОБА_3 , на підставі свідоцтва про право власності, виданого 06 червня 1988 року Старовірівською сільською радою, загальна площа об`єкта – 53,9 кв. м, житлова площа – 29,5 кв. м. Об`єкт складається з: житлового будинку - літера «А-1»; тамбуру - літера «а»; літньої кухні - літера «Б»; сараю - літера «В»; вбиральні - літера «Г»; гаражу - літера «Д»; погребу - літера «М»; сараю - літера «в»; воріт з хвірткою - літера «N»; огорожі - літера «N1»; колодязю – літера «К». Інвентаризаційна вартість – 138248 грн. Самочинне будівництво, реконструкція, добудова, перепланування - не велося. Дата проведення технічної інвентаризації – 14 листопада 2017 року (а. с. 20).

За довідкою, наданою сільським головою Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Біндус М. В. від 16.09.2019 року за № 1122, відповідно до запису у по господарській книзі Старовірівської сільської ради на 1991-1995 роки № 11, о/р № 492, головою домогосподарства, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , значиться померлий ОСОБА_3 (а. с. 163).

Секретарем Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Сизовою А. В. 01.02.2019 року за № 180 надано виписку з погосподарської книги Старовірівської сільської ради на 2016 - 2020 роки № 6, о/р № 401 – 0501- 5, де зазначено, що головою домогосподарства, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , значиться померлий ОСОБА_3 . Рік побудови будинку 1971(а. с. 141).

ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1 .

Вказане встановлено судом з такого.

ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що в книзі записів реєстрації громадянського стану про народження Старовірівською сільською радою Красноградського району Харківської області зроблено відповідний актовий запис № 97 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 . В свідоцтві про народження батьками записані: ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а. с. 18).

13 квітня 1991 року ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_7 , про що в книзі записів реєстрації актів про укладення шлюбу громадянського стану Старовірівською сільською радою Нововодолазького району Харківської області зроблено відповідний актовий запис № 6 та видано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_3 . Прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка – ОСОБА_8 , дружини – ОСОБА_8 (а. с. 19).

За життя спадкодавець залишив заповіт, посвідчений секретарем Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Сизовою А. В. 18 листопада 2013 року, зареєстрований у реєстрі за № 332, відповідно до якого ОСОБА_3 заповів житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 та всю земельну ділянку за цією ж адресою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 8).

З витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі № 48203263 вбачається, що 26.06.2017 року приватним нотаріусом Крючковою Л. А. була заведена спадкова справа № 60847413 (у спадковому реєстрі), № 94/2017 (у нотаріуса) після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 9).

Постановою від 21 грудня 2017 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватний нотаріус Нововодолазького районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Харківській області Крючкова Л. А. відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину на будинок АДРЕСА_1 , мотивуючи тим, що будинок належить до типу колгоспного двору, голова якого є ОСОБА_3 . Колгоспний двір не є суб`єктом цивільних відносин, а тому нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину (а. с. 17).

Таким чином, судом встановлено, що виник спір щодо визнання права власності на спадщину за законом і позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приписами ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України визначено, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та таке інше.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, що передбачено приписами ст. 1217 ЦК України.

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини, як визначено ч. 1 ст. 1269 ЦК України.

Під час розгляду справи судом було досліджено належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи № 94/2017, заведеної після смерті ОСОБА_3 приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Харківській області Крючковою Л. А., що містить зокрема: заяву доньки померлого ОСОБА_1 , від 26 червня 2017 року, про прийняття спадщини за законом і за заповітом; заяву доньки померлого ОСОБА_2 , від 26 червня 2017 року, про прийняття спадщини за законом; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_4 ; довідку сільського голови Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 18.06.2017 року № 871, відповідно до якої ОСОБА_3 постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 по день своєї смерті, проживав один; Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 48203225 від 26.06.2017 року про відсутність спадкової справи чи свідоцтв за померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ; Витяг про реєстрацію у Спадковому реєстрі спадкової справи за померлим ОСОБА_3 № НОМЕР_5 ; Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) про наявність заповіту померлого, посвідченого 18.11.2013 року; копію свідоцтва про одруження ОСОБА_3 та ОСОБА_6 серії НОМЕР_6 ; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_6 серії НОМЕР_7 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_9 серії НОМЕР_8 ; копію свідоцтва про одруження ОСОБА_10 та ОСОБА_2 серії НОМЕР_9 ; заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 21 грудня 2017 року про видачу спадкоємцям свідоцтва про прийняття спадщини; постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.12.2017; Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 50384444, відповідно до якої наявна спадкова справа № 60847390, у нотаріуса № 93/2017, відносно ОСОБА_6 .

Крім того, судом було досліджено належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи № 93/2017, заведеної після смерті ОСОБА_6 приватним нотаріусом Нововодолазького районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Харківській області Крючковою Л. А., що містить зокрема: заяви доньок померлої, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , від 07 серпня 2009 року про відмову від прийняття спадщини; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_6 серії НОМЕР_7 ; довідку сільського голови Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області від 18.06.2017 року № 871, відповідно до якої ОСОБА_6 постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 по день своєї смерті, та проживала разом з чоловіком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 48203156 від 26.06.2017 року про відсутність спадкової справи чи свідоцтв за померлою ОСОБА_6 ; Витяг про реєстрацію у Спадковому реєстрі спадкової справи за померлою ОСОБА_6 № 60847390; Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) про скасування заповіту, складеного ОСОБА_6 ; копію свідоцтва про одруження ОСОБА_3 та ОСОБА_6 серії НОМЕР_6 ; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_6 серії НОМЕР_7 ; заповіт ОСОБА_3 , посвідчений секретарем Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Сизовою А.В. 18 листопада 2013 року, зареєстрований у реєстрі за № 332; свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 21.12.2017, зареєстровані в реєстрі за № 2044, № 2046, № 2047, № 2049; Витяг про реєстрацію у спадковому реєстрі від 21.12.2017 № 50385299 від 21.12.2017, № 50385337, № 50385393, № 50385458 та таке інше.

Таким чином, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 прийняла спадщину шляхом звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, вказана заява відкликана не була ( ч. 5 ст. 1269 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Позивач, виконавши всі вимоги законодавства з приводу прийняття спадщини, звернулась до нотаріуса с заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на будинок АДРЕСА_1 , на що одержала відмову.

Відповідно до підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Підпунктом 4. 18 пункту 4 глави 10 розділу ІІ вказаного порядку передбачено, що за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до вимог пункту 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про нотаріат», який узгоджується з положеннями пункту 1 глави 13 розділу І «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права власності на спадщину за законом, бо нотаріус відмовив у видачі свідоцтва на право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями, з посиланням на те, що будинок будинок АДРЕСА_1 , належить до колгоспного двору, а тому не є суб`єктом цивільних відносин.

Вищий Спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ листом № 24-753/04-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз`яснив, що при вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Судом встановлено, що спірний будинок відносився до суспільної групи господарств - колгоспний двір, головою якого був ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок (домоволодіння) від 06 червня 1988 року, виданого виконавчим комітетом Старовірівської сільської Ради народних депутатів.

З матеріалів справи вбачається, що рік побудови спірного майна є 1971.

Як передбачено у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" положення статей 17, 18 Закону "Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

Отже, при вирішенні спору слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 7 грудня 1990 року № 533-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року № 1/5, та іншими нормативними актами.

Статтею 100 ЦК УРСР 1963 року, визначено, що в особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР, майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Згідно із ч. 2 ст. 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», та в підпункті «г» пункту 6 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила статті 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах, що передбачено п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР.

Додатками № 32 та № 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок.

Тобто, виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку.

На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985 - 1988 роках сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документа.

Судом встановлено, що право власності на спірний будинок було зареєстровано в БТІ, що вбачається з технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовленого Комунальним підприємством «Нововодолазьке архітектурно-інвентаризаційне бюро» 14 листопада 2017 року де наявний номер інвентаризаційної справи 363 та реєстровий номер 3 – 342.

Тобто, ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя був власником будинку АДРЕСА_1 , а відтак, спірний будинок ввійшов до спадкового майна, яке залишилось після його смерті.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, а саме визнання за позивачем права власності на спадщину за заповітом на будинок АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 120, 123 ЦК УРСР 1963 року, ст. ст. 1212, 1218, 1220, 1268,1269 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування», Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966 року, ст. ст. 2 - 5, 12, 13, 76, 81, 89, 258, 259, 261, 263 – 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області, третя особа: ОСОБА_2 , про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 53,9 кв.м., житловою прощею 29,5 кв.м., допоміжною площею 24,4 кв.м., з надвірними будівлями, а саме: житловий будинок - літера «А-1»; тамбур - літера «а»; літня кухня - літера «Б»; сарай - літера «В»; вбиральня - літера «Г»; гараж - літера «Д»; погріб - літера «М»; сарай - літера «в»; ворота з хвірткою - літера «N»; огорожа - літера «N1».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення буде складено 07 серпня 2020 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_11 .

Відповідач: Старовірівська сільська рада Нововодолазького району Харківської області, місцезнаходження: 63251, Харківська область, Нововодолазький район, с. Старовірівка, вул. Центральна, 60, код ЄДРПОУ 04398092.

Третя особа: ОСОБА_2 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_13 .

Суддя І. О. Пархоменко