Рішення № 91954693, 23.09.2020, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/4278/20

н/п 2/953/1716/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2020 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Губської Я.В.

при секретарі – Медведєвій Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» (04053, м.Київ, вул. Кудрявський узвіз, б.5-Б), треті особи: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Гамзатова Аліна Анатоліївна(07400, м. Київ, Бровари, вул. Тараса Шевченка, буд.13), приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Дмитро Вячеславович (61003, м.Харків, вул. Університетська, б.33, оф.7) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

13.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовною заявою, в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 23.11.2019 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Гамзатової А.А. та зареєстрований в реєстрі за №8108. Також, просить відшкодувати понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28 лютого 2020 року він отримав лист від приватного виконавця виконавчого округу Кудряшова Д.В., яким останній повідомляв ОСОБА_1 про винесення постанови про арешт майна боржника на користь ТОВ «Вердикт Капітал» на підставі виконавчого напису № 8108 від 23.11.2019 року, виданого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Гамзатовою А.А.

23 листопада 2019 року, приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області, Гамзатова Аліна Анатоліївна видала виконавчий напис Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (код ЄДРПОУ 36799749) щодо звернення стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором 600192643 від 24.12.2012, укладеним між ним і АТ «Альфа- Банк», правонаступником на підставі договору відступлення прав вимоги 16-01/19/1 від 16.01.2019 р., стороною якого є ТОВ «Вердикт Капітал». В написі зазначено, що сума заборгованості складає 141423,66 гривень, з яких 76350,72 - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 32691, 98 грн. строкова заборгованість по відсотках та комісіях; 32380,96 грн. – плата за пропуск мінімальних платежів та за обслуговування кредитної заборгованості.

24.12.2012 року між ОСОБА_1 і ПАТ «АЛЬФА-БАНК» був укладений договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб шляхом акцептування Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк», відкритий картковий рахунок № НОМЕР_1 у валюті - гривня (строк дії два роки) і встановлено кредитну лінію з лімітом 19700 грн, процентна ставка за користування 30% (на торгові операції 42%) річних. Таким чином, термін дії зазначеного договору сплинув 24.12.2014 року.

Після цієї дати до ОСОБА_1 не зверталися ані працівники ПАТ «Альфа-Банку», ані інші стягувачі. Про існування договорів відступлення прав вимоги, укладених між ПАТ «Альфа банк» і будь-якими іншими особами йому не було відомо, позивач жодним чином не повідомлявся щодо зміни стягувача за кредитним договором.

Після отримання постанови приватного виконавця Кудряшова Д.В. позивачу ОСОБА_1 стало відомо, що на виконання виконавчого напису № 8108 від 23 листопада 2019 року приватним виконавцем накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_1 в банківських установах.

Позивач вважає, що виконавчий напис приватного нотаріуса Гамзатової А.А. № 8108 від 23 листопада 2019 року є таким, що суперечить вимогам закону і не може підлягати виконанню оскльки відповідачем така вимога, адресована ОСОБА_1 , не надсилалася, тому неможливо визнати зазначену заборгованість безспірною.

Позивач просить звернути увагу суду на той факт, що в написі зазначено, що стягнення заборгованості проводиться за період з 16 січня 2019 року по 01.11.2019 року, проте згідно з умовами кредитного договору № 26253000976668 клієнт зобов`язаний погасити кредит, сплатити проценти за його користування та інші платежі за цим договором щомісячно рівними частинами у сумах та в терміни, в порядку, за графіком та на умовах, визначених цим Договором. Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору зазначено періодичними/щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Тому, позивач зазначає, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не врахував строки давності, які закінчились до моменту його вчинення, тому позивач просить суд визнати його таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 01.04.2020 року було відкрито загальне позовне провадження по вказаній справі, призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 14.05.2020 було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті в судове засідання.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 03.08.2020 було задоволено клопотання позивача про витребування доказів, витребувано у третьої особи – ПН БРНО Гамзатової А.А. копії виконавчого напису №8108 від 23.11.2019 та документів, на підставі яких його вчинено.

12.08.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву ТОВ «Вердикт Капітал», в якому відповідач посилається на необґрунтованість позовних вимог, просить в задоволенні позову відмовити. Шодо переходу прав вимоги до стягувача ТОВ «Вердикт капітал» зазначає, що право вимоги за договором. укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» було відступлено ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі договору факторингу №1 від 21.06.2016, потім право вимоги до ОСОБА_1 перейшло на підставі Договору факторингу №2019-1КІ/Веста від 26.12.2018 до ТОВ «ФК «ВЕСТА», пізніше, 16.01.2019 право вимоги за кредитним договором на підставі Договору про відступлення прав вимоги №16-01/19/1 перейшло до стягувача ТОВ «Вердикт капітал», що звернувся до нотаріуса з заявою про вчинення виконавчого напису. Відповідач вважає, що виконавчий напис р.№8108 від 23.11.2019 ПН БРНО Гамзатової А.А. вчинено з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки заборгованість є безспірною, строк стягувачем не пропущений.

17.08.2020 третя особа приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Гамзатова А.А. на виконання ухвали суду надала копію виконавчого напису та документів, на підставі яких його було вчинено, в письмових поясненнях повідомила, що 08.11.2019 року за реєстровим №8108, за заявою ТОВ «Вердикт Капітал» 08.11.2019 року вих. № 356/01-16, у відповідності з положеннями кредитного договору, згідно ст. 87 Закону України “Про нотаріат” та п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 на підставі повного пакету документів було здійснено виконавчий напис про звернення стягнення з позивача за Кредитним договором № 600192643 від 05.10.2007 з дотриманням всіх вимог законодавства, тому вона просила суд прийняти до уваги вказані обставини, розглядати справу за її відсутності.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити на підставі наявних у справі документів, а справу розглядати за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином судовими повістками, причини неявки суду не повідомив, ніяких заяв на адресу суду не подавав, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача згідно ч. 3 ст. 223 ЦПК України.

Треті особи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином судовими повістками, причини неявки суду не повідомили, тому суд вважає за можливе розглядати справу за їх вісутності.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

24.12.2012 року між ОСОБА_1 і ПАТ «АЛЬФА-БАНК» був укладений договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб з видачею шляхом акцептування Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк», відкритий картковий рахунок № НОМЕР_1 у валюті - гривня (строк дії два роки) і встановлено кредитну лінію з лімітом 19700 грн, процентна ставка за користування 30% (на торгові операції 42%) річних. Відповідно до умов кредитного договору від 24.12.2012 сума кредиту кредитного ліміту 19700 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором від від 24.12.2012 відповідач 21.08.2015 року звернувся до приватного нотаріусу Броварського районного нотаріального округу Гамзатовій А.А. з заявою про вчинення виконавчого напису вх. № 356/01-16 від 08.11.2019 року, згідно якої строк платежу по кредитному договору №600192643 від 24.12.2012р. настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 16.01.2019 по 01.11.2019. Сума заборгованості складає 141423,66 гривень, в тому числі: 76350,72 - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 32691, 98 грн. строкова заборгованість по відсотках та комісіях; 32380,96 грн. – плата за пропуск мінімальних платежів та за обслуговування кредитної заборгованості. До вказаної заяви були долучені оригінал кредитного договору-анкети, засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення та договір факторингу, договір про відступлення права вимоги, документи стягувача, представника стягувача за довіреністю.

Відповідно до виписки із рахунка клієнта № НОМЕР_2 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором від 24.12.2012 вбачається, що оплати за вказаним кредитним договором не надходили, заборгованість перед відповідачем за кредитним договором складає 141423,66 грн., яка на вказану дату позивачем не погашена. (а.с. 117). Проте, строк заборгованості в даному документі зазначено з 16.01.2019 до 01.11.2019.

На підставі вказаних документів приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Гамзатовою А.А. 23.11.2019 року було вчинено виконавчий напис за реєстровим №8108, відповідно до якого було стягнуто з позивача заборгованість за кредитним договором від 24.12.2012. в сумі 141423,66 гривень, в тому числі: 76350,72 - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 32691, 98 грн. строкова заборгованість по відсотках та комісіях; 32380,96 грн. – плата за пропуск мінімальних платежів та за обслуговування кредитної заборгованості. Зазначено, що строк, за який проводиться стягнення – 16.01.2019 до 01.11.2019, даних про проведення оплати за кредитом з 24.12.2012 не вказані.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат» (далі – Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі – Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі – Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, – шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Позивач ОСОБА_1 в своєму позові стверджує, що ним ніколи не отримувалася вимога про погашення заборгованості за даним договором, а відповідач належними та допустимими доказами не спростовує того, що на виконання вимог законодавства перед зверненням з заявою до нотаріуса про вчинення виконавчого напису направляв вимогу про погашення заборгованості ОСОБА_1 , зі списку №33698 (а.с. 132-134) не вбачається що саме та яким адресатам було відправлено з м.Чернігів ТОВ «Вердикт Капітал» через АТ «Укрпошта».

Окрім того, надана відповідачем нотаріусу виписка з рахунка клієнта за договором №600192643 від 24.12.2012 із зазначенням суми заборгованості не містить строків її погашення та повний розрахунокз вказівкою платежів а відмітка стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором станом на 01.11.2019 на поточний рахунок в АТ «Альфа-Банк» за своїм змістом не надає можливості встановити безспірність заборгованості позивача, оскільки право вимоги до позивача тричі переходило до інших осіб на підставі договорів Факторингу.

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У даному разі, наявна в матеріалах справи виписка з рахунку клієнта не відповідає вказаним вимогам, оскільки з неї не можливо визначити коли та яким чином була сформована заборгованість за сумою кредиту та комісією, за який період та на яку суму було нараховано проценти за кредитним договором.

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Вказана позиція суду відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року по справі № 6-887цс17.

Виходячи з викладеного, суд не приймає до уваги доводи третьої стосовно того, що оскільки необхідні документи були надані нотаріусу, тому відсутні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, оскільки нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Згідно пп.3.5 п.3 Глави 16 Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Нормою ст.49 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України.

За змістом норм ст.ст.15, 16 ЦК України, ст.ст.34, 50 Закону України «Про нотаріат» кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Нотаріальна дія, різновидом якої є вчинення виконавчого напису, або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вказані обставини свідчать про те, що на час вчинення спірного виконавчого напису визначена в ньому сума заборгованості не мала безспірного характеру, а тому останній було вчинено з порушенням вимог діючого законодавства.

Щодо доводів позивача про порушення строків позовної давності суд зазначає наступне.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Виконавчий напис приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Гамзатової А.А. р.№8108 від 23.11.2019 оспорюється позивачем, зокрема, з мотивів його вчинення з порушенням строку, встановленого статтею 88 Закону України «Про нотаріат» та підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (частина перша статті 88 Закону України «Про нотаріат», підпункт 3.4 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Відповідно до представленого нотаріусу та наданого ПН БРНО Гамзатової А.А. до суду в якості копії кредитного договору - з анкети позичальника ОСОБА_1 та п.1 додатку до публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на оформлення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб вбачається, що кредитний договір з ПАТ «Альфабанк», правонаступником якого з 16.01.2019 є ТОВ «Вердикт Капітал» укладено 24.12.2012, банк відкрив ОСОБА_1 картковий рахунок № НОМЕР_1 та випустив платіжну картку строком дії на 2 роки, тобто до 24.12.2014. (а.с.119 звор.) При цьому, відповідно до п.2.3 строк сплати мінімального платежу за вказаним договором – до 12 числа, а з виписки по рахунку ОСОБА_1 (а.с.117) вбачається, що ОСОБА_1 з 24.12.2012 жодного разу не здійснював погашення кредиту в АТ «Альфа-Банк». Даних про пере випуск картки до суду не надано.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положень статті 88 Закону України «Про нотаріат» безпосередньо пов`язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду. Таким чином, різниця у правовій природі цих строків не має значення у цьому контексті.

Тому і загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки.

Із заяви нотаріусу про вчинення виконавчого напису відповідача - ТОВ «Вердикт Капітал» (правонаступника ПАТ «Альфа-Банк») вбачається, що представник відповідача Кінзерська О.В.(а.с.116) звернулася про вчинення виконавчого напису нотаріуса 08.11.2019 року, тобто через 4 роки 10 місяців 14 днів, після закінчення строку дії договору, а також через 6 років з моменту порушення ОСОБА_1 умов договору від 24.12.2012. Доказів, що свідчать про продовження строку дії договору сторонами до суду не представлено.

Стаття 88 Закону «Про нотаріат» містить різні строки для звернення до нотаріуса (три роки - у відносинах за участю громадян, і один рік - для відносин за участю за участю підприємств, установ і організацій), оскільки на момент ухвалення Верховною Радою України цього закону діяв Цивільний кодекс Української РСР 1963 року (далі - ЦК УРСР), яким позовна давність визначалася залежно від суб`єктного складу сторін правовідносин, тобто три роки у відносинах за участю громадян і один рік у спорах за участю підприємств, установ і організацій. Після внесення змін до ЦК УРСР у 1995 році, а також після вступу у дію нового Цивільного кодексу України у 2004 році строки, встановлені у статті 88 Закону України «Про нотаріат», не були приведені у відповідність до позовної давності, яка вже стала визначатися залежно від сутності позовних вимог, а не за суб`єктною ознакою.

Згідно із частиною першою статті 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Частина друга статті 318 ЦК України визначає, що всі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Стаття 14 Конвенції визначає, що користування правами і свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою, зокрема і за ознакою статусу особи.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб без об`єктивного та розумного обґрунтування у відносно схожих ситуаціях (див. mutatis mutandis рішення від 11 червня 2002 року у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства», заява № 36042/97, § 48). Близьке за змістом визначення дискримінації закріплене у пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».

Нормативно визначені відмінні строки для фізичних осіб-кредиторів і юридичних осіб-кредиторів щодо звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису стосовно майна юридичних осіб-боржників є відмінністю у поводженні з цими кредиторами в аналогічних ситуаціях. Така відмінність у світлі умов сьогодення без об`єктивного та розумного обґрунтування створює для юридичних осіб-кредиторів нерівні у порівнянні з фізичними особами-кредиторами умови у правовідносинах з юридичними особами-боржниками щодо реалізації права на мирне володіння майном. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що встановлення для юридичної особи-кредитора у порівнянні з фізичною особою-кредитором меншого строку для звернення до нотаріуса для вчинення ним виконавчого напису стосовно майна юридичних осіб-боржників є дискримінацією юридичної особи-кредитора за ознакою її статусу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 № 916/3006/17 відступає від попереднього висновку Верховного Суду, оскільки вважає, що строк давності не може бути змінений договором. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» та підпунктами 3.1, 3.3 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Тобто інший строк давності для вчинення виконавчого напису нотаріуса повинен бути прямо передбачений саме законом, і не може бути змінений домовленістю сторін.

Таким чином, Велика Палата Верховного суду у постанові від 02.07.2019 № 916/3006/17 дійшла висновку, що загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки незалежно від суб`єктного складу сторін правовідносин, а якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Враховуючи викладене, твердження позивача щодо пропуску представником ТОВ «Вердикт Капітал» строку для звернення до нотаріуса є вірним, адже право вимоги виникло у 2014 році і до моменту звернення ТОВ «Вердикт Капітал» до нотаріуса для вчинення виконавчого напису 08 листопада 2019 року минуло більше трьох років. Дані висновки суду не спростовані відповідними доказами відповідачем. Крім того, на підтвердження наявності спору між сторонами з приводу заборгованості за кредитним договором від 24.12.2012 ОСОБА_1 надав до суду копію ухвали Київського районного суду м.Харкова про відкриття провадження за позовом ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором №600192643 в розмірі 166050,52 грн.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У зв`язку з викладеним вище, враховуючи, що безспірність заборгованості боржника перед кредитором не знайшла свого підтвердження, а також те, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Гамзатовою А.А. з порушенням приписів діючого законодавства, суд дійшов висновку про порушення прав та інтересів позивача з боку відповідача та обґрунтованість позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позовні вимоги задоволені повністю, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 223, 263-265, 268, 275 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) - задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 23.11.2019 приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Гамзатовою Аліною Анатоліївною (07400, м. Київ, Бровари, вул. Тараса Шевченка, буд.13) щодо стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» у розмірі 141423,66 грн. та зареєстрований в реєстрі за №8108 - таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт капітал» (04053, м.Київ, вул. Кудрявський узвіз, б.5-Б) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судовий збір 840,80 грн.

На рішення суду першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення, а у випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України ( в ред. з 15.12.2017 року) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя: Я. В. Губська