Рішення № 91954611, 29.09.2020, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/7920/20

н/п 2/953/2063/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2020 року Київський районний суд м. Харкова у складі :

головуючого судді Колесник С.А.,

за участю секретаря судового засідання Кудінової К.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача адвоката Чишко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу №953/7920/20 (н/п 2/953/2063/20) за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 28.03.2009 Комінтернівським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції у м. Харків, актовий запис №84.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що вони з відповідачем перебувають у зареєстрованому шлюбі з 28.03.2009. Від шлюбу сторони мають малолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Протягом останніх 5 років подружнього життя між сторонами систематично виникали конфлікти та непорозуміння, що остаточно призвело до розпаду сім`ї. На даний момент між сторонами відсутні любов і повага, які повинні бути притаманні сім`ї. Будь-які спроби примиритися не дали бажаних результатів, оскільки у позивача з відповідачем різні погляди на сімейне життя та обов`язки. Станом на сьогодні позивач з дітьми проживає окремо від відповідача, спільне господарство не ведуть, подружніх стосунків не підтримують. Таким чином, подальше спільне проживання і збереження шлюбу між сторонами є неможливим та суперечить інтересам позивача та дітей. У зв`язку із такими обставинами, позивач вважає за необхідне розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем, у зв`язку з чим вона звернулась до суду з даним позовом. На примирення не згодна. Після розірвання шлюбу діти будуть проживати з нею. Спору про поділ майна на теперішній час сторони не мають.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2020 справу передано для розгляду судді Колесник С.А.

Ухвалою суду від 22.05.2020 відкрито загальне позовне провадження по даній справі та почато підготовче провадження.

31.07.2020 представник відповідача – адвокат Чишко С.В. подала письмові пояснення у яких вказала наступне.

В якості фактичного обґрунтування позову, ОСОБА_1 вказує на ті обставини, що протягом останніх 5 років між подружжям систематично виникають конфлікти, що призвело до розпаду сім`ї. На її думку між ними взагалі відсутні любов та повага, які притаманні сім`ї, різні погляди на життя. Крім того, позивачка зазначає, що вона разом з дітьми проживає окремо, спільного господарства подружжя не веде, подружніх стосунків не підтримують. Відповідач згоден з позовними вимогами щодо розірвання шлюбу, однак підстави для цього, він обґрунтовує наступним. Відповідачу ОСОБА_2 стало відомо, що його дружина зраджує йому з іншим чоловіком. На його думку саме ця обставина є дійсною причиною, через яку ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про розірвання шлюбу. Враховуючи дану обставину, відповідач згоден з розірванням шлюбу у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 зрадила йому з іншим чоловіком. Спільне життя з нею стало для ОСОБА_2 неможливим та неприйнятним. Він втратив до позивачки почуття довіри та любові. Відтак, ОСОБА_2 вважає, що подальше спільне життя та формальне збереження шлюбу є неможливими і суперечить його інтересам.

Ухвалою суду від 31.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач позов підтримала, просила про його задоволення. На доводи відповідача щодо причин звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу – наявність стосунків з іншим чоловіком, заперечувала. Пояснила, що з чоловіком не проживають разом з березня 2020 року. Зазначила, що до липня 2020 року діти проживали з нею, з 07 липня 2020 року до теперішнього часу старша донька проживає з позивачем, а менша з відповідачем. Тобто, на теперішній час є спір про місце проживання дітей, у зв"язку з чим вона звернулася до Департаментів служб у справах дітей Київського району м.Харкова та епартаментів служб у справах дітей Дергачівського району. Також вказала, що раніше вона неодноразово зверталася до суду з аналогічними позовами про розірвання шлюбу.

Відповідач у судовому засіданні підтримав подані до суду його представником пояснення та вказав, що проти розірвання шлюбу не заперечує, проте причиною розірвання шлюбу є наявність у дружини стосунків з іншим чоловіком.

Представник відповідача у судовому засіданні доводи відповідача підтримала у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши надані докази у їх сукупності, допитавши у якості свідка ОСОБА_5 , приходить до наступних висновків.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 28 березня 2009 року Комінтернівським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції у м. Харків, актовий запис №84 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 28 березня 2009 року).

Від шлюбу мають спільних дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 19 січня 2010 року), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 18 травня 2012 року). Батьками зазначені сторони по справі.

Відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Відповідно до ст. 1 СК України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.

Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно ч.1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Відповідно ч.2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлене, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

У ході судового розгляду встановлено, що шлюбно-сімейні відносини припинені, сторони не ведуть спільне господарство, у них відсутній єдиний сімейний бюджет.

Відповідач підтвердив суду, що збереження родини не є можливим, клопотань про надання часу на примирення не заявив.

Суд, з`ясувавши причини розірвання шлюбу, фактичні взаємостосунки подружжя, а саме, що сторони не ведуть спільне господарство, у них відсутній сімейний бюджет, не підтримують шлюбно-сімейні відносини, вважає необхідним шлюб розірвати, так як подальше сумісне життя подружжя і збереження сім`ї є неможливим.

Вимоги щодо встановлення місця проживання дітей та розподілу майна не пред`являлись.

Оскільки сторони наполягають на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимими.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд також виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Позивач скористалась даним правом та звернулась до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.

Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Відповідно до ст.113 Сімейного Кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Позивач при реєстрації шлюбу не змінювала прізвище.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Таким чином, враховуючи конкретні обставини справи, стосунки які склалися у подружжя, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя подружжя та збереження родини стали неможливими та суперечить інтересам подружжя, що має вагоме значення, в зв`язку з чим позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно наданої квитанції №26703500 від 21.05.2020, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку про наявність підстав для повернення позивачу ОСОБА_1 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову у розмірі 420,40 грн.

Стосовно заявленої вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 1000 грн. суд вказує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.2 ст.137 ЦПК України).

Частиною 3 вказаної статті визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

Вивченням матеріалів справи судом не знайдено належних та достатніх доказів на підтвердження надання позивачу правничої допомоги, у зв`язку з чим не підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.110,111,112,114 Сімейного Кодексу України, ст.141, 206,247,258-259,268 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований 28 березня 2009 року Комінтернівським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції у м. Харків, актовий запис №84 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 28 березня 2009 року).

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІПН: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) 50 відсотків судового збору, сплаченого нею при подачі позову - з державного бюджету, у розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок, який був сплачений у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок, згідно квитанції №26703500, дата здійснення касової операції 21.05.2020, дата валютування 21.05.2020, платник ОСОБА_1 , отримувач УК Київськ/мХар Київський/22030101, рахунок отримувача UA678999980313151206000020004, код отримувача 37999675, код банку отримувача 899998, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.), призначення платежу: *;101; НОМЕР_4 ; 22030101, судовий збір за позовом ОСОБА_1 (оригінал квитанції знаходиться в матеріалах цивільної справи №953/7920/20).

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2020.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ,

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення складено 02.10.2020.

Суддя Колесник С.А.