Рішення № 91952301, 02.10.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

02.10.2020 р. справа №520/10726/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) осіб справу за позовом

ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Харківській області провизнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Матеріали позову одержані судом 12.08.2020 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 13.08.2020 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 14.09.2020 р.

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання незаконними дій Головного управління Національної поліції в Харківській області з приводу незарахування до вислуги років ОСОБА_1 часу навчання у Харківському Національному університеті внутрішніх справ України в період з 03.08.2006р. по 17.06.2011р. у кількості 2 роки 5 місяці 7 днів на підставі ч.2 ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; 2) зобов`язання встановити ОСОБА_1 вислугу років на 31.03.2020 р. у кількості 10 років 5 місяців 14 день із врахуванням часу навчання у Харківському Національному університеті внутрішніх справ України в порядку ч. 2 ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; 3) зобов`язання внести відповідні зміни до наказу ГУ НП в Харківській області №68о/с від 31.03.2020р., додавши до наказу наступний абзац щодо вислуги років ОСОБА_1 наступним чином: «Вислуга років для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» складає - 10 років 05 місяців 14 днів, у календарному обчисленні складає - 10 років 05 місяців 14 днів.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що терорганом Національної поліції України проведено невірний підрахунок загального показника вислуги років, оскільки не включено час навчання у вищому навчальному закладі.

Відповідач, Головне управління Національної поліції в Харківській області (далі за текстом - владний суб"єкт, адміністративний орган, терорган НП), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що час навчання громадянина у цивільному вищому учбовому закладі, по закінченні якого не відбувається присвоєння спеціального звання як умови отримання вищої освіти, не підлягає зарахуванню до вислуги років поліцейського.

Відзив на позов надійшов до суду 28.08.2020р.

Відповідь на відзив на позов надійшла до суду 02.09.2020 р.

За таких обставин, суд не вбачає перешкод у вирішенні спору по суті, адже учасниками справи у прийнятні поза розумним сумнівом строки були реалізовані права на подачу відповідних процесуальних документів.

Суд, вивчивши доводи позову та відзиву на позов, повністю виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини спірних правовідносин, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Заявник, ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період 01.09.2006р.-09.06.2011р. навчався на денному відділенні Навчально-наукового інституту права, економіки та соціології Харківського національного університету внутрішніх справ.

Під час навчання заявник військової служби не проходив, служби в органах внутрішніх справ не проходив, по завершенню навчання заявникові ані військове звання, ані спеціальне звання атестованого співробітника міліції не присвоювалось.

23.03.2012р. (тобто по минуванню більш як 9 місяців від події завершення навчання) заявник наказом ГУ МВС України в Харківській області №43 о/с був прийнятий на службу до органів внутрішніх справ, призначений на посаду міліціонера групи конвойної служби міліції Чугуївського РВ ГУМВС України в Харківській області з присвоєнням спеціального звання - "рядовий міліції".

28.09.2012р. заявнику наказом ГУ МВС України в Харківській області №178о/с було присвоєно спеціальне звання "молодший сержант міліції".

21.05.2013р. наказом ГУ МВС України в Харківській області №141о/с від 21.05.2013 року заявника призначено на посаду інспектора штабу Чугуївського РВ (з обслуговування Чугуївського та Печенізького районів) ГУ МВС України в Харківській області.

31.07.2013р. наказом МВС України №685о/с від 31.07.2013 року заявнику присвоєно спеціальне звання - «лейтенант міліції».

07.11.2015 року наказом №22 о/с відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» в порядку переведення з органів внутрішніх справ до органів Національної поліції, у зв`язку з ліквідацією органів внутрішніх справ заявник був призначений інспектором Чугуївського ВП (м. Чугуїв) ГУНП в Харківській області з присвоєнням спеціального звання - «старший лейтенант поліції».

31.03.2020р. наказом Головного у правління Національної поліції в Харківській області №68о/с заявник був звільнений з органів Національної поліції України через хворобу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», стаж служби для виплати одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби визначено на рівні 08 років 00 місяців 07 днів у календарному обчислені та 00 років 02 місяці 19 днів у пільговому обчислені.

Листом №86аз/119-12/01-2020 від 26.05.2020 р. відповідач повідомив заявника, що підстав для врахування до вислуги років часу навчання у цивільному вищому навчальному закладі - Харківському Національному університеті внутрішніх справ України - немає.

Не погоджуючись із таким способом реалізації відповідачем владних управлінських функцій у спірних правовідносинах і бажаючи домогтись врахування до вислуги років для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" часу навчання у цивільному вищому навчальному закладі, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті і перевіряючи відповідність закону оскарженого наказу владного суб`єкта, суд зазначає, що згідно з положеннями ст. 78 Закону України "Про Національну поліцію" до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони ( зі змінами, внесеними згідно із Законом № 2509-VIII від 12.07.2018 року, до вказаних змін - час роботи в органах прокуратури і суду осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих); 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.

Відносини з приводу обчислення строку служби в органах внутрішніх справ України (тобто вислуги років) у свій час не регламентувались жодним актом права, окрім Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей (затверджений постановою КМУ від 17.07.1992 р. №393; далі за текстом - Порядок №393), який між тим був присвячений виключно обчислення строку вислуги у цілях призначення пенсії.

Згідно з п.2 Порядку №393 для призначення пенсій за вислугу років до вислуги років додатково зараховується час навчання в межах до п`яти років (незалежно від форми навчання) у цивільних закладах вищої освіти, а також в інших закладах освіти, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби або до призначення на відповідну посаду із розрахунку - один рік навчання за шість місяців служби.

Проте, ані до вступу на навчання, ані по завершенню навчання (09.06.2011р.) заявникові не присвоювалось спеціального звання.

Натомість спеціальне звання "рядовий міліції" заявнику вперше було присвоєно не у зв`язку з завершенням навчання, а виключно у зв"язку із вступом на службу до органів внутрішніх справ України - 23.03.2012р.

Аналогічна за змістом норма міститься і у приписах ч.2 ст.17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", де указано, що до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб’єктом задекларованого, але не підтверженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб"єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом подані достатні докази відповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично неправильними та фактично необґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу оскарженого волевиявлення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписи ч.1 ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України вимагають від адміністративного суду забезпечити захист прав та інтересів невладного суб`єкта.

Однак, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про відсутність факту порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах.

Указана обставина є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові за епізодом вимоги про обчислення показника стажу служби (вислуги років) у поліції.

Застосоване судом тлумачення повністю узгоджується із змістом правового висновку постанови Верховного Суду від 19.11.2019р. у справі №520/903/19, у силу якого час навчання заявника у цивільному вищому навчальному закладі, ані при вступі до якого, ані до закінченні якого не присвоювалось ані офіцерського (тобто військового), ані спеціального звання, не підлягає віднесенню на збільшення показника стажу служби (вислуги років) у поліції.

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч.2 ст.19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Законом не передбачено обов`язку відображати у наказі про звільнення поліцейського зі служби показника вислуги років у цілях призначення пенсії.

Тому суд не знаходить правових підстав для обтяження владного суб`єкта обов`язком внесення змін до наказу ГУ НП в Харківській області №68о/с від 31.03.2020р.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення); набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України.

Суддя Сліденко А.В.