Рішення № 91952143, 24.09.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2020 р. Справа № 480/964/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Прилипчука О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Волкової Ю.В.,

представника позивача - Бидюкова Д.В.,

представника відповідача - Мельник Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/964/20

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Управління Держпраці у Сумській області

про визнання протиправними та скасування припису та постанови,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Сумській області, в якій з урахуванням доповнень просить:

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень № СМ2041/1627/АВ/П від 07 листопада 2019 року, винесений інспекторами Управління Держпраці у Сумській області Маслаком Віталієм Борисовичем та Загребельною Марією Сергіївною;

- постанову про накладення штрафу № СМ2041/1627/АВ/П/ТД/ФС від 24.12.2019 року в частині накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 250380 грн.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 480/964/20 розподілено судді Опімах Л.М.

Ухвалою суду від 19.02.2020 р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження у підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 16.06.2020 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 480/964/20 перерозподілено судді Прилипчуку О.А.

Ухвалою суду від 30.07.2020 р. прийнято до провадження збільшенні позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, складену уповноваженою посадовою особою Управління Держпраці у Сумській області №СМ2041/1627/АВ/П/ТД/ФС, видану 24.12.2019 року, в частині накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 250 380 грн.

В обґрунтування позовних вимог з урахуванням їх збільшення зазначив, що 07.11.2019 року інспекторами праці Маслаком В.Б. та Загребельною М.С. на підставі інспекційного відвідування, за результатами якого був складений акт інспекційного відвідування від 29.10.2019 року №СМ 2041/1627/АВ/П, винесено Припис, яким зобов`язано ФОП ОСОБА_1 усунути до 21.11.2019 року порушення ч.1 ст. 24 КЗпП та частини 3 ст. 24 КЗпП та письмово повідомити із долученням копій первинних документів за підписом уповноваженої особи об`єкта відвідування.

З зазначеним приписом ФОП ОСОБА_1 не згоден в повному обсязі, оскільки інспекторами при проведенні інспекційного відвідування було допущено ряд порушень та не досліджено всіх документів, які суттєво вказують про відсутність порушень.

Позивач оскаржив припис про усунення виявлених порушень №СМ 2041/1627/АВ/П від 07.11.2019 року до начальника управління Держпраці у Сумській області Ю. Семенога .

В свою чергу начальником управління Держпраці в Сумській області Ю. Семеногом надано відповідь від 11.12.2019 року №18-28/049687/2019, якою повідомлено у задоволенні скарги, а припис інспекторів залишено без змін.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Т.в.о. Голови Державної служби України з питань праці для перегляду скарги та винесення законного рішення, яким просив скасувати припис від 07.102019 року, винесений на підставі Акту інспекційного відвідування від 29 жовтня 2019 року №СМ 2041/1627/АВ/П.

Листом від 28.01.2020 року №598/20/4.ЗДП-20 повідомлено, що підстави для скасування припису відсутні та відповідно до ч. 1 ст. 5 КАСУ запропоновано звернутися до суду.

В подальшому постановою від 24.12.2019 №СМ2041/1627/АВ/П/ТД/ФС, прийняту начальником Управління Держпраці у Сумській області, на позивача накладено штраф у розмірі 250380 грн.

Позивач вважає припис та постанову такими, що прийняті всупереч вимог чинного законодавства та зазначає наступне.

Пунктом 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та ст. 6 ЗУ "Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" передбачено підстави для проведення заходів державного контролю, з якими ФОП ОСОБА_1 , як суб`єкта господарювання, а ні перед початком проведення перевірки, а ні під час перевірки не було повідомлено.

У відповідності до ч. 4 ст. 6 ЗУ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та п. 10 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - двох робочих днів.

При проведенні перевірки та розгляді заперечення на акт інспекторами взагалі не було цього враховано, інспекторами здійснено посилання тільки на 10-ти денний строк здійснення позапланового заходу, інша частина норми Закону була проігнорована.

ФОП ОСОБА_1 є саме суб`єктом мікропідприємництва, але інспекторами цього не було досліджено та здійснено інспекційне відвідування поза межами строків, так, початком проведення інспекційного відвідування інспекторами Держпраці Маслаковим В.Б. та ОСОБА_3 , згідно Акту № СМ2041/1627/АВ від 29 жовтня 2019 року, вважається 24 жовтня 2019 року о 10:25, а завершеною перевірка вважається 29 жовтня 2019 року о 17:00.

Тобто строк проведення перевірки становить 4 робочих дні, а тому 2-денний строк перевірки, встановлений діючим законодавством, був порушений.

Крім цього, в Акті інспектування зазначено, що перевірка проводилась в присутності ФОП ОСОБА_1 , але це не відповідає дійсності, оскільки ФОП ОСОБА_1 перебував у відрядженні. Фактично був відсутнім у період проведення заходів контролю. Повідомлення в телефонній розмові про мету та характер проведення заходу державного контролю не є належним повідомленням, оскільки не можливо встановити з ким саме інспектор розмовляв, і те, що це зафіксовано відеозаписом, не є належним доказом, що це був саме ФОП ОСОБА_1 . Акт інспектування був наданий на підпис в кінці робочого дня, коли ФОП ОСОБА_1 тільки прибув до місця здійснення господарської діяльності, а саме 29.10.19 року.

Діючим законодавством не передбачено проведення заходів контролю без власника суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи, що підтверджує незаконність проведення такої перевірки. Факт відсутності суб`єкта господарювання при проведенні перевірки може бути зафіксований на відеозаписах, які проводилися у процесі відвідування.

Також позивач зазначив, що в ході проведення перевірки інспектори вийшли за межі своїх повноважень, отримуючи інформацію про діяльність ФОП ОСОБА_1 від сторонніх осіб, які виконували роботи за цивільно-правовими договорами (Договори підряду).

Позивач зазначає, що у відповідності до п. 6 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та ст. 6 ЗУ "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Враховуючи той факт, що Направлення № 601/СМ2041 від 24.10.2019 року не містить інформації щодо підстав та предмета інспекційного відвідування, отримання вищезазначеної інформації (пояснень) від сторонніх осіб, які виконували роботи за цивільно-правовими договорами (Договори підряду) є незаконним.

ФОП ОСОБА_1 не погоджується з зазначеними в Акті порушеннями, на підставі яких був винесений припис, оскільки висновки інспекторів, які проводили перевірку, ґрунтуються виключно на припущеннях та викладенні особистої думки без обґрунтування та посилання на норми законодавства. Так, основний акцент уваги, перевіряючи приділяють тому, що Договорами підряду передбачені час виконання робіт, а саме: з 9:00 до 17:00, перерва з 13:00 до 14:00 та контроль процесу виконаних робіт та її якості ФОП ОСОБА_1 . Отже, на їх думку, контроль за процесом та графік роботи є саме процесом трудової діяльності.

Також головним державним інспектором було зазначено, що ними не досліджувалася чинність цивільно-правових відносин, тоді не зрозуміло, яким чином було встановлено, що у ФОП ОСОБА_1 з особами були трудові відносини.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що робочі не перебували у трудових відносинах зі ФОП ОСОБА_1 , а виконують роботу відповідно до цивільно-правового договору, висновок інспекторів про те, що ФОП ОСОБА_1 фактично допущено працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до роботи без оформлення трудового договору (контракту) у письмовій формі без видання наказу, або розпорядження, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, є необґрунтованим та таким, що суперечить діючому законодавству та доказам, отриманими інспекторами в процесі незаконної перевірки.

Тому просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив щодо аргументів позивача про неповідомлення підстав проведення інспекційного відвідування; тривалості його проведення та проведення заходів за відсутності ФОП, що ч. 5 ст.2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" містить виключний перелік статей та їх частини, які Управління обов`язково враховує під час своєї діяльності. Положення частин першої та четвертої статті 6, частини одинадцятої статті 4 Закону, а саме: щодо підстав проведення заходів контролю, строків здійснення позапланового заходу, проведення заходу щодо фізичної особи - підприємця має здійснюватися за його присутності або за присутності уповноваженої ним особи - не включені до даного переліку, а тому дані норми не розповсюджуються на Управління.

Інспекційне відвідування позивача проводилось з метою перевірки дотримання вимог законодавства про працю щодо належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками за рішенням начальника Управління Держпраці України в Сумській області відповідно до пп.3 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю" за результатом аналізу звернення ОСОБА_2. від 10.10.2019.

Підпунктом 6 пункту 13 Порядку №823 передбачено, що інспекторам праці забороняється розголошувати джерело будь-якої скарги, доведеної до їх відома, на недоліки або порушення і повідомляти об`єкту відвідування або його представнику про те, що відвідування було проведено у зв`язку з отриманням такої скарги.

На підставі отриманої інформації Управлінням видано наказ про проведення інспекційного відвідування № 1743 від 24.10.2019 та направлення № 601 СМ2041 від 24.10.2019 на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання.

Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.

Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню (п. 8 Порядку №823). До того ж форма такого повідомлення законодавством не встановлена.

Відповідно до виданого направлення контролю підлягали питання щодо дотримання трудового законодавства в частині належного оформлення трудових відносин. Один примірник направлення був отриманий позивачем 28.10.2019, про що свідчить особистий підпис останнього на примірнику Управління. Отже, з підставою і предметом інспекційного відвідування позивач був ознайомлений.

Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів (п. 10 Порядку №823).

Інспекційне відвідування позивача тривало з 24 по 29 жовтня 2019 року, тобто 4 робочих дні, що повністю відповідає вимогам пункту вищезазначеного Порядку.

Тому, посилання позивача щодо незаконності інспекційного відвідування, порушення норм Порядку №823 є необґрунтованим.

Щодо повноважень інспекторів праці опитувати сторонніх осіб відповідач зазначив наступне.

Відповідно до підпункту третього пункту одинадцятого інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно без попереднього повідомлення мають право наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.

Тому, інспектори праці під час інспекційного відвідування позивача діяли в межах наданих повноважень.

За результатами інспекційного відвідування 29.10.2019 складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № СМ2041/1627/АВ, яким засвідчено порушення вимог додержання законодавства про працю, а саме частин першої, третьої статті 24 КЗпІІ України щодо допущення працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (п. 23 Порядку №823).

Керуючись нормами Порядку №823, у зв`язку із виявленими порушеннями норм трудового законодавства, позивачу внесено припис про усунення виявлених порушень №СМ2041/1627/АВ/П від 07.11.2019 із строком усунення - 21.11.2010.

Враховуючи вищезазначене, Управлінням в повній мірі дотримано порядок проведення інспекційного відвідування.

Відповідач також не погоджується з аргументами позивача щодо відсутності, на його думку, порушень вимог частин першої, третьої статті 24 КЗпП України, оскільки в ході інспекційного відвідування за адресою здійснення підприємницької діяльності об`єкта відвідування інспекторами праці встановлено факт допуску до роботи без належного оформлення двох осіб: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Даний висновок інспекторів праці ґрунтується на усних поясненнях працівників, що зафіксовано відеозаписом 24.10.2019 та 28.10.2019 в наданих ними власноручно написаних письмових поясненнях та за результатом аналізу наданих в ході інспекційного відвідування документів.

Крім цього, Управління Держпраці у Сумській області заперечує проти вимоги про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штафу, оскільки у зв`язку із виявленими під час інспекційного відвідування ФОП з 24.10.2019 по 29.10.2019 порушеннями законодавства про працю, а саме: частин першої, третьої статті 24 КЗпП України та враховуючи норми Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (далі - Порядок №509), начальником Управління було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 24.12.2019 №СМ2041/1627/АВ/П/ТД - ФС у розмірі 250 380,00 грн. на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.

Так, пунктом 3 Порядку №509 передбачено, що справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

На виконання вищезазначеного пункту Порядку №509 Управлінням позивачу направлено повідомлення про одержання документів рекомендованим листом з повідомленням від 13.11.2019 №18-28/04/8849/2019. Окрім того, додатково таке повідомлення було передано позивачу провідним спеціалістом відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Покровенко Г.С. телефонограмою за номером телефону НОМЕР_1 .

Однак, рекомендований лист з повідомленням про одержання документів від 13.11.2019 №18-28/04/8849/2019 повернено на адресу Управління: "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення".

Відповідач зауважив, що обов`язок Управління повідомити суб`єкта господарювання про дату одержання документів обмежується лише надісланням повідомлення. Фактичні обставини одержання надісланого листа знаходяться за межами компетенції відповідача та не можуть впливати на розгляд справи про накладення штрафу, так як відносини між оператором поштового зв`язку та адресатом знаходяться поза контролем відповідача та не залежать від нього.

З огляду на вищезазначене, при прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій Управлінням в повному обсязі дотримані норми Порядку №509, а доводи позивача в цій частині позову є безпідставними, просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 38-40, 127-128).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що в період з 24.10.2019 по 29.10.2019 проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 щодо належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками, у тому числі з неповнолітніми, за результатами якого складений акт інспекційного відвідування від 29.10.2019 року №СМ 2041/1627/АВ/П (а.с. 9-12) та винесено Припис (а.с. 13), яким зобов`язано ФОП ОСОБА_1 усунути до 21.11.2019 року порушення ч.1 ст. 24 КЗпП та ч.3 ст. 24 КЗпП та письмово повідомити із долученням копій первинних документів за підписом уповноваженої особи об`єкта відвідування.

ФОП ОСОБА_1 оскаржив припис про усунення виявлених порушень №СМ 2041/1627/АВ/П від 07.11.2019 року до начальника управління Держпраці у Сумській області Ю. Семенога (а.с. 52-54).

Начальником управління Держпраці в Сумській області Ю. Семеногом надано відповідь від 11.12.2019 року №18-28/049687/2019, якою повідомлено у задоволенні скарги, а припис інспекторів залишено без змін (а.с. 14).

Не погодившись із зазначеним рішенням, ФОП ОСОБА_1 звернувся до Т.в.о. Голови Державної служби України з питань праці для перегляду скарги та винесення законного рішення, яким просив скасувати припис від 07.102019 року, винесений на підставі Акту інспекційного відвідування від 29 жовтня 2019 року №СМ 2041/1627/АВ/П.

Листом від 28.01.2020 року №598/20/4.ЗДП-20 повідомлено, що підстави для скасування припису відсутні та відповідно до ч. 1 ст. 5 КАСУ запропоновано звернутися до суду (а.с. 15-17).

Постановою від 24.12.2019 №СМ2041/1627/АВ/П/ТД/ФС, прийняту начальником Управління Держпраці у Сумській області, на позивача накладено штраф у розмірі 250380 грн (а.с. 104-107).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Так, відповідачем за підсумками перевірки позивача в акті перевірки зафіксовано допущення позивачем до роботи ОСОБА_5 та ОСОБА_4 без оформлення трудового договору .

Проте, суд вважає помилковими зазначені доводи відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, основною ознакою, що відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

В свою чергу, за підрядним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляються актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата.

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється нормами Кодексу законів про працю України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг (підрядника) у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема, нормами Цивільного кодексу України.

Так, аналізуючи зміст наданих позивачем договорів підряду, судом встановлено, що 01.10.2019 року ОСОБА_4 уклала договір підряду №1 із ФОП ОСОБА_1 . Предметом наведеної угоди є зобов`язання підрядника виконати роботу розкрой 30 стель (а.с. 22-23).

01.10.2019 року ОСОБА_5 уклала договір підряду №1 із ФОП ОСОБА_1 . Предметом наведеної угоди є зобов`язання підрядника виконати роботу розкрой 30 стель (а.с. 22-23).

Зі змісту наведених цивільно-правових угод предметом є виконання робіт по розкрою 30 стель, тобто є кінцевий результат праці, праця за цими договорами є юридично самостійною, і не здійснюється у межах господарської діяльності позивача із систематичним виконанням трудових функцій. Зокрема, у цивільно-правових угодах зазначається, який конкретно результат роботи повинен передати Виконавець Замовнику, визначено перелік завдань роботи, послуг, її види, тощо.

В судовому засіданні судом відібрано пояснення в якості свідка ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які пояснили суду, що дійсно в момент проведення інспекційного відвідування виконували роботи із огарпунення стель та наведені роботи виконували на підставі цивільно правових угод.

Крім того, зазначили, що постійно на об`єктах не знаходилися, а приїжджали за наявності замовлення. Також, зазначили, що зазначені роботи виконували перший місяць, до цього з ФОП ОСОБА_1 цивільно -правових або трудових відносин не мали.

Наведені пояснення свідків також підтверджено судом після огляду відеозапису проведення інспекційного відвідування згідно змісту якого судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не мали постійного графіку роботи та прибували у м.Суми лише за наявності замовлень від позивача. Також, наголошували, що вони не знаходяться у трудових відносинах з позивачем.

Так, ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч.1-2 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналізуючи наведені відповідачем доводи, суд приходить висновку, що відповідачем не наведено ні в акті перевірки, а ні у судовому засіданні конкретні докази, що позивачем допущено до виконання робіт ОСОБА_5 та ОСОБА_4 без укладення трудового договору та без повідомлення органу центральної влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, відповідно до порядку встановленого КМУ.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач при винесені оскаржуваного постанови дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, а тому оскаржувана постанова прийнята за результатами перевірки підлягає скасуванню.

Щодо інших доводів позивача, зокрема про порушення пов`язані з процедурою призначення та проведення перевірки суд зазначає, що предметом розгляду справи є саме правомірність висновків постанови та припису, жодних позовних вимог щодо оскарження дій/бездіяльності Управління Держпраці у Сумській області під час проведення перевірки представником позивача не заявлено, а тому суд відхиляє наведені доводи як такі, що не стосуються предмету позову.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено факту допущення позивачем до виконання робіт ОСОБА_5 та ОСОБА_4 без укладення трудового договору, а тому позовні вимоги щодо скасування припису про усунення виявлених порушень № СМ2041/1627/АВ/П від 07 листопада 2019 року, винесений інспекторами Управління Держпраці у Сумській області Маслаком Віталієм Борисовичем та ОСОБА_3 та постанови про накладення штрафу № СМ2041/1627/АВ/П/ТД/ФС від 24.12.2019 року в частині накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 250380 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, суд вважає за необхідне стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області 3573,41 грн. судових витрат у вигляді судового збору, сплаченого згідно з квитанціями: від 22.07.2020 №0.0.1778509763.1 від 30.07.2020 року №0.0.1785877380.1 та від 14.02.2020 р. №0.0.1615102829.1 (а.с.27, 89,102).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Сумській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови - задовольнити.

Скасувати припис про усунення виявлених порушень № СМ2041/1627/АВ/П від 07 листопада 2019 року, винесений інспекторами Управління Держпраці у Сумській області Маслаком Віталієм Борисовичем та ОСОБА_3 .

Скасувати постанову про накладення штрафу № СМ2041/1627/АВ/П/ТД/ФС від 24.12.2019 року в частині накладення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу у розмірі 250380 грн.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Сумській області (40004, м.Суми, вул. Горького, 28-б, код ЄДРПОУ 39857622) судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 02.10.2020.

Суддя О.А. Прилипчук