Рішення № 91951895, 02.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6969/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправною відмову відповідача (відповідь № 5127-379/5127.1-20 від 21.07.2020) в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати відповідача оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 03.08.2020 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі змістом позовної заяви та відповіді на відзив, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, із зазначенням таких фактичних обставин:

- ОСОБА_1 , є матір`ю та законним представником неповнолітньої дитини ОСОБА_2 . У зв`язку з настанням 16-річчя дитини, вони звертались у червні 2020 року до Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області з проханням щодо оформлення та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року. Біляївським районним відділом ГУ ДМС України в Одеській області було надано відповідь, з якою вони не згодні;

- так, у видачі паспорта громадянина України було відмовлено, про що свідчить відповідь № 5127-379/5127.1-20 від 21.07.2020, незважаючи на те, що з моменту настання 16-річчя дитина має законне право на отримання паспорту громадянина України у вигляді паспортної книжечки. Позитивної відповіді по суті поставлених питань позивач так і не отримав, лист містив перелік нормативно-правових актів та цитував окремі їх норми, що не вирішує проблеми з отримання на законних підставах паспорта громадянина України у формі книжечки. Безпідставним є посилання органу ДМС України щодо надання для отримання паспорта зразка 1994 року представником та дитиною необхідне надання рішення суду, оскільки Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII передбачає оформлення та видачу паспорта без будь-яких судових тяганин, а наказ МВС України № 456 від 06.06.2019 року, який прийнятий на виконання постанови КМУ України № 398 від 03.04.2019 року, передбачає процедуру оформлення та видачі паспорту зразка 1994 року при наявності рішення суду, якого у позивача на час звернення не може та могло бути. Таке рішення може бути подано лише при наявності оскарження протиправних дій органів ДМС України. Саме в цьому позові позивач оскаржує разом з дитиною такі дії, які свідчать про те, що органи ДМС України вважають, що дитина взагалі не має право на паспорт громадянина України зразка 1994 року без рішення суду;

- зразок та форма паспорта книжечки затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 1994 року № 353 «Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України», ця постанова є чинною;

- відповідно до підпункту 10 пункту 3 та пункту 7 Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №360 від 20.08.2014, ДМС України здійснює оформлення і видачу громадянам України документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, тимчасово затримує та вилучає такі документи у передбачених законодавством випадках. ДМС України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні;

- Головне управління Державної міграційної служби в Одеській області утворена як юридична особа публічного права на підставі постанови Кабінету Міністрів України №658 від 15.06.2011. У справу ГУ ДМС України в Одеській області залучається в якості відповідача, оскільки саме цей орган влади як суб`єкт владних повноважень організовує роботу та здійснює контроль за діяльністю територіальних підрозділів, а оформлення, видача, обмін та переоформлення паспорта громадянина України забезпечується безпосередньо територіальними підрозділами;

- відповідно до п. 7 Положення про ДМС України №360 від 20.08.2014, ДМС України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи та територіальні підрозділи, у тому числі міжрегіональні, у зв`язку з чим обґрунтовує залучення в якості відповідача ГУ ДМС України в Одеській області також і тим, що ця юридична особа публічного права здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні підрозділи (Положення про ГУ ДМС України в Одеській області є в наявності у відповідача, позивачу не спрямовувалось, при наданні відповіді на нього посилання не здійснювались, у загальному доступі в мережі Інтернет відсутнє, однак яке може бути надано на вимогу суду). Позов саме до цього відповідача також обґрунтовує ще тим, що ГУ ДМС України в Одеській області взагалі не організовує та не організовувало належним чином свої повноваження та контроль щодо своїх територіальних підрозділів, у т.ч. територіального підрозділу - Біляївського районного відділу, з оформлення та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року та самоусунулось від здійснення цієї функції, про що свідчать також відповіді про відмову в видачі паспорта. Звертаю увагу суду, що заборони на видачу паспортів у формі книжечки немає;

- на сьогоднішній день існує два законодавчих акта України, що встановлюють правовідносини у сфері оформлення та видачі паспортів України та які за юридичною силою вищі за вищезгадані постанови Кабінету Міністрів України. Це Положення про паспорт громадянина України, затверджене постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (із змінами, у т.ч. згідно з Законом України від 03.07.2012 № 5029-VI), та Закон України «Про Єдиний Державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус». Зазначені обидва законодавчі документи Верховної Ради України є чинними, їх дія не припинена в установленому законодавством порядку;

- чинна редакція Закону про ЄДДР хоча і передбачає альтернативу паспортам з безконтактним електронним носієм (у ст. 14 зазначено про те, що документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета, (такий же припис є у Перехідних положеннях цього Закону), а отже, може забезпечити реалізацію такого права, це право може реалізовуватися також у інший законний спосіб. Таким альтернативним способом виступає законодавчо закріплене Положення про паспорт громадянина України, затверджене Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII;

- статтею 32 Конституції України гарантовано право громадян на відмову від обробки персональних даних про них. Виключенням з цього правила є умова, коли така обробка прямо передбачена законом та лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини;

- Закон про ЄДДР як самою назвою, так і всім змістом, передбачає встановлення нового реєстру, за яким передбачається обліковувати громадян України, при цьому, створюється унікальний номер запису в реєстрі (УНЗР) із персональних даних громадянина. Закон про ЄДДР вимагає від громадян особистого підпису під заявою про включення персональних даних до реєстру та формування унікального номеру, що оскаржується позивачем, оскільки такі дії суперечать реалізації прав і свобод людини, передбачених законодавством України. Під УНЗР буде зберігатися вся особиста інформація про людину в електронних базах даних Єдиного державного демографічного реєстру. Будь-яка взаємодія громадянина з державою у всіх сферах життєдіяльності здійснюватиметься тільки через його особистий номер (УНЗР);

- керуючись п. 3 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних», за яким «обсяг персональних даних, які можуть бути включені до бази персональних даних, визначаються умовами згоди суб`єкта персональних даних або відповідно до закону», можна не надавати згоду на автоматизовану обробку персональних даних, що також регламентується Міжнародною конвенцією «Про захист осіб у зв`язку з автоматизованою обробкою персональних даних», ратифікованою Законом України № 2438-VI від 06.07.2010 р. За таких обставин, громадянин відповідно до статті 32 Конституції України та ч. 6 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» має право на відмову від обробки його даних в інформаційно-телекомунікаційній системі, якою є ЄДДР, та, відповідно, право на відмову від УНЗР, як невід`ємної частини ЄДДР, бо під терміном «згода», виходячи зі ст. 2 наведеного Закону слід розуміти «добровільне волевиявлення людини»;

- згідно з рішенням Конституційного Суду України (№2-рп/2012 від 20.01.2012, справа №1-9/2012): «Збір, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого управління, є втручанням в її особисте та сімейне життя». Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на всій території України, остаточним і оскарженню не підлягає;

- присвоєння номера УНЗР є неприйнятним по суті, оскільки у документах ICAO Dos 9309 (посилання на цей документ є в Законі про ЄДДР), на основі яких було розроблено законодавство України у сфері видачі ID-паспортів, чітко сказано про те, що номер присвоюється саме по відношенню до особи і носить визначення «Personal number» (Dos 9309 ICAO. Machine Readable Travel Documents. Part 1 Machine Readable passport. VoI.1 Sixthedition, Internatiol Civil Aviation Organization, - 2006. Стр. 50, 56), що в перекладі на українську означає «Особистий номер», а в законодавчих документах цілком відповідає номеру УНЗР з усіма відповідними ознаками і характеристиками. Тобто, очевидно є підміна визначення «Personal number» на УНЗР;

- оскільки ім`я, прізвище та по-батькові стосуються приватного та сімейного життя особи (ст. 8 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950), а її дитина не бажає за можливе цифрову ідентифікацію щодо себе (замість свого імені) позивач вважає, що позовна заява в інтересах дитини, охоплюється ст. 8 Конвенції та будь-які дії з питань обов`язковості або примушування з отримання паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки є втручанням до приватного та сімейного життя;

- неприйнятним для позивачів є і сам факт заміни імені на номер-ідентифікатор. Грубо порушується законне право особи на ім`я, яке встановлено ст. 28 Цивільного кодексу України. Так, цією статтею встановлено, що фізична особа набуває прав та обов`язків і здійснює їх під своїм ім`ям. Ім`я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. Також порушується і ст. 21 Конституції України, оскільки з присвоєнням ідентифікатора відбувається відчуження ім`я людини, яке стає вторинною інформацією про неї. Про те, що це право не може бути скасовано свідчать норми ст. 22 Конституції України, де сказано, що «конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або при внесенні змін у ці закони. Не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод»;

- присвоєння людині будь-якого цифрового ідентифікатора (у нашому випадку УНЗР), який замінює його ім`я, є порушенням державою перерахованих вище статей чинного законодавства України;

- на погляд позивача, будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення ст. 8 Конвенції, за виключенням випадків вказаних у п. 2 ст. 8, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль або цілі з пунктом 2 та було «необхідним в демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які були досягнуті;

- за постановою КМУ № 302 від 25.03.2015 за Законом про ЄДДР (ст. 7) безконтактний електронний носій паспорта громадянина України у вигляді пластикової картки типу ID-1 містить відцифровані персональні дані особи, які до речі, вносяться до Єдиного державного демографічного реєстру, а тому передача цих даних повинна здійснюватись на вимогах закону та за згодою дитини. Враховуючи, що ні дитина, ні законний представник не надав згоду на обробку його персональних даних, що є обов`язковим для отримання паспорту у вигляді пластикової картки шляхом подання заяви-анкети (ст. 21), використання засобів Єдиного державного демографічного реєстру з метою обробки його персональних даних - є незаконною дією, яка порушує особисті права дитини;

- жоден закон України, яка є вільною і незалежною державою, не дозволяє присвоювати будь-які номери своїм громадянам;

- позивач звертає увагу на те, що цифровий ідентифікатор особистості УНЗР формується і може бути записаний за таким же принципом, як і штрих-код на товар (згідно системи EAN-13 міжнародного стандарту ISO/IEC 1444А). Це видно при порівнянні процедури формування УНЗР та структури формування коду EAN-13UPC;

- такі дії носять відвертий аморальний і блюзнірський характер, принижують та паплюжать честь і гідність громадянина України, що є неприпустимим і незаконним, оскільки згідно Конституції України (ст. 3) честь і гідність визнаються в Україні одними з найвищих соціальних цінностей;

- сам факт присвоєння людині номера суперечать висновкам Нюрнберзького трибуналу 1946 року, що ратифікований ВРУ за № 3248-VI від 19 квітня 2011 року і не має строку давнини, який прямо засудив присвоєння номерів по відношенню до людини і визнав такі дії злочинними проти людяності;

- більш того, загальновідомою є інформація про те, що в структурі номерів штрих -коду системи EAN-13 міститься число « 666», тобто символіка, яка ображає почуття православних віруючих;

- враховуючи, що ні дитина, ні його законний представник не надавали згоду на обробку його персональних даних, використання засобів Єдиного державного демографічного реєстру з метою обробки персональних даних - є незаконною дією, яка порушує особисті права дитини;

- позивач та неповнолітня дитина сповідують Православ`я, що є основоположною релігією на Україні. Державою релігійні свята Української Православної Церкви віднесені до державних свят. Це є Різдво Христове, Пасха Христова та День Святої Трійці (ст. 73 Кодексу законів про працю України). Відмова від отримання біометричного паспорта не окремою думкою позивача, це не окремі релігійні міркування позивача, це позиція Української Православної Церкви, членами якої є позивач та її дитина, про що зазначено не лише в позові, а у зверненнях Української Православної Церкви. Останнє звернення Предстоятеля Української Православної Церкви Митрополита Онуфрія від імені Священного Синоду до Президента України з цих питань спрямоване йому 26 липня 2017 року;

- примус людини до прийняття цифрових ідентифікаторів особистості, що містять антихристиянську символіку, є насильством над особистістю людини і над його релігійними переконаннями, що забороняється (Ст. 3) Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»). «Ніхто не може встановлювати обов`язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідування або відмови від сповідування релігії... Батьки мають право виховувати своїх дітей відповідно до власних переконань та ставлення до релігії» (ст. 3);

- необхідно зазначити, що підпунктом 30 п.1 Розділу І Закону №1474-VIII до Закону про ЄДДР внесено нову правову норму (п. 3 Розділу V Перехідних Положень), відповідно до якої встановлено, що за оформлення, видачу, обмін (замість втрачених чи викрадених) документів, передбачених цим Законом у формі книжечки, державне мито не стягується. За видачу паспорта громадянина України у формі книжечки вперше державне мито не стягується. Отже, у Перехідних положеннях Закону №1474-VIII однозначно йдеться про паспорт громадянина України у формі книжечки, а тому органами міграційної служби повинні були зробити висновок, що законодавством виготовлення паспорта громадянина України може бути як у формі картки, так і у формі книжечки відповідно до: Закону України про ЄДДР із змінами, внесеними Законом №1474-VІІІ; Закону України від 18.01.2001 №2235-ІІІ «Про громадянство»; Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та паспорт громадянина України для виїду за кордон»;

- застосування постанови КМУ №302 від 25.03.2015 органами міграційної служби в частині можливості отримання паспорта лише у формі картки суперечить Закону України №1474-VІІІ, оскільки Кабінет Міністрів України досі не виконав п. 7 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, не привів у відповідність із цим Законом свої нормативно-правові акти, не забезпечив приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, у т.ч. ДМС України, їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом в частині обігу паспортів громадянина України у формі паспортної книжечки, їх оформлення та видачі громадянам, що бажають мати таку форму паспорта;

- голодним та важливим судовій практиці з цих питань є те, що Великою Палатою Верховного Суду 19.09.2018 прийнято зразкове рішення, відповідно до якого аналогічні позовні вимоїн до Управління Державної міграційної служби у Житомирській області в особі Коростенського районного відділу задоволено, визнано протиправними дії та зобов`язано позивачу ОСОБА_3 видати паспорт-книжечку зразка 1994 року. Отже, правові висновки Верховного Суду повинні враховуватися судами при розгляді аналогічних справ (п. 5 ст. 242, ч. 3 ст. 291 КАС України).

- позивач звертає увагу на те, що в відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 398 від 03.04.2019, на виконання якої прийнято наказ МВС України № 456 від 06.06.2019, органи міграційної служби оформлюють та видають паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки лише за рішенням суду. За цими нормативно-правовими актами можливо отримати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки лише за рішенням суду. Отже, відповідач фактично визнав, що оформлення та видача такого паспорта можлива, але тільки за рішенням суду. Тому позивач звернувся з цим позовом з метою оформлення та видачі паспорта зразка 1994 року для його дитини за рішенням суду;

- доводи відповідача, які висловлені у відзиві на позовну заяву, зводяться лише до формального виконання вимог Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», які на думку позивача можуть бути застосовані при вирішенні спірних правовідносин лише в тій частині, яка захищає права позивача. Це пов`язано з тим, що норми цього Закону значно звужують обсяг прав і свобод, які були у громадянина на момент його прийняття та в подальшому при його застосуванні, внесенні змін;

- є неприйнятним посилання відповідача на відповідні статті Закону про ЄДДР, оскільки чинне законодавство передбачає альтернативу в оформленні паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, а зразки документів, у т.ч. паспорта громадянина України у вигляді картки, встановлені цими нормами та постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 і стосуються тих осіб, які бажають їх отримати;

- позивач у своєму позові наполягає про можливість застосування іншого законодавства про оформлення та видачу паспорта у вигляді книжечки;

- безпідставними висновками відповідача є те, що законодавством передбачена видача паспорта громадянина України виключно у вигляді картки та посилання на відповідні статті Закону про ЄДДР та постанову Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015. Однак з такими висновками погодитись не можна. Так, п.3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ встановлено, що бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються КМУ України (порядок оформлення та видачі у формі книжечки був встановлений наказом МВС України №320 від 13.04.2012);

- відзив відповідача на позов свідчить про те, що органи міграційної служби відмовляються від виконання покладених на них завдань, що визначені Положенням про Державну міграційну службу України, яке затверджено постановою КМУ №360 від 20.08.2014, оскільки органи ДМС України відповідно до п.4.10 цього Положення повинні здійснювати оформлення і видачу громадянам України документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство. Якщо ці органи місцевої виконавчої влади не здійснюють ці завдання та функції (обов`язки), які на них покладені законодавством при зверненні громадян саме з питання оформлення та видачі документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, то органи судової влади відповідно до приписів ст. 2 КАС України мають повноваження вирішити цей спір на захист інтересів людини і громадянина, зобов`язавши виконати вказані завдання та функції (обов`язки);

- доводи відповідача стосовно того, що ця справа не є типовою, спростовуються тим, що ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по зразковій справі №806/3265/17 від 15.02.2018 вказано на ознаки типової справи, які повністю підпадають під ознаки цієї справи ухвала не скасована та є чинною (з урахуванням того, що рішення про відмову в оформленні та видачі паспорта приймалось органами ДМС України в Одеській області; по зразковій справі такий самий територіальний орган ДМС України - УДМС України в Житомирській області був залучений до справи).

Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин:

- 24.06.2020 року до Біляївського РВ ГУ ДМС України в Одеській області звернулись ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 із заявою з приводу видачі паспорта громадянина України виключно у формі паспортної книжечки, у зв`язку з відмовою від оформлення паспорта з електронним безконтактним носієм та з електронним чипом;

- Біляївський РВ ГУ ДМС України в Одеській області у межах строку визначеного ЗУ «Про звернення громадян» надав позивачу письмову відповідь на його заяву з відповідними роз`ясненнями щодо порядку оформлення та видачі позивачу паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;

- позивач вважає надану відповідь відмовою у наданні дитині паспорта громадина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII, та вважають таку відмову протиправною, у зв`язку з чим звернулись до суду за захистом своїх прав;

- на час виникнення спірних правовідносин було чинним Положення про паспорт громадянина України затверджене постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII. Відповідно до пунктів 2-4 вказаного Положення. Паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення;

- проаналізувавши норми ст. 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VІ, наказу МВС України від 06.06.2019 № 456 «Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», п. 13 Розділу 2 Положення № 2503-ХІІ, ч. 2 ст. 2 КАС України та правовідносини які склалися між учасниками справи, враховуючи докази наявні у матеріалах справи, ГУ ДМС України в Одеській області вважає, що протиправність дій відповідачів у даному випадку відсутня, оскільки, на підставі письмової заяви позивачів, за відсутності будь-яких даних особи та за відсутності необхідних документів відповідач позбавлений можливості видати паспорт громадянина України будь-якого зразка. Відповідно, оцінюючи вимоги позивачів про покладення на відповідача обов`язку щодо видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-XII слід вказати, що оскільки позивачами не подано всіх необхідних документів, відповідно такий обов`язок у даному випадку відсутній;

- враховуючи те, що позивач не звернувся із відповідною заявою для отримання адміністративної послуги - оформлення та видача паспорта громадянина України та за відсутності необхідних документів (фотокартки, свідоцтва про народження тощо), то можливо дійти до висновку про відсутність бездіяльності відповідачів щодо не оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки ОСОБА_2 а так само відсутні підстави для зобов`язання відповідача видати такий паспорт;

- відтак позовні вимоги про визнання протиправними дій Біляївського РВ щодо відмови в оформлені та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки (на паперових носіях) відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII та зобов`язання Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області оформити та видати ОСОБА_4 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XIІ, до задоволення не підлягають;

- в обґрунтування адміністративного позову позивачі посилаються на те, що Положенням про паспорт громадянина України передбачено два рівнозначних альтернативних варіанта оформлення документа, що підтверджує особу власника та підтверджує громадянство України, а саме: паспорт у вигляді паспортної книжечки або паспортна картка;

- ГУ ДМС в Одеській області вважає, що постанова Верховної ради України «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» від 26.06.1992, є актом нижчої юридичної сили та повинна застосовуватись виключно в тій частині, яка не перешкоджає закону;

- законодавцем чітко визначено, що паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій;

- на день звернення позивача із заявою, у ГУ ДМС України в Одеській області були відсутні правові підстави для видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки;

- заяви позивачів було розглянуто на підставі Закону України «Про звернення громадян» та надана відповідь на порушенні в заяві питання;

- рішення про відмову в оформленні паспорту громадянина України не приймалось та не могло бути прийняте враховуючи той факт, що з заявою встановленого зразку про отримання паспорта громадянина України позивачі не звертались;

- доводи позивачів щодо дискримінації громадян з боку ГУ ДМС України в Одеській області за релігійною, віковою ознакою або порушення права на ім`я, нічим не підтверджені та спростовуються;

- твердження позивача про присвоєння ОСОБА_2 унікального коду (індивідуального штрих-коду) замість ім`я та використання цього числового коду замість і`мя, позивачами документально не доведено;

- жодних виключень за релігійними переконаннями громадян стосовно форми та порядку видачі паспорту ані Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», ані Положення про паспорт громадянина України, затверджене 26.06.1992 року постановою Верховної Ради України № 2503-XII, на день звернення позивачів до суду не містили;

- ГУ ДМС України в Одеській області вважає, що справа № 420/3109/20 не підпадає під ознаки типової справи;

- стосовно першої ознаки зразкової справи, а саме позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України , затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ. Враховуючи те, що позивачі не звернулися із відповідною заявою для отримання адміністративної послуги - оформлення та видача паспорта громадянина України та за відсутності необхідних документів (фотокартки, свідоцтва про народження тощо), то можливо дійти до висновку про відсутність факту відмови у видачі паспорту ц формі книжечки;

- заяву ОСОБА_2 було розглянуто Біляївським РВ ГУ ДМС України в Одеській області у межах строку визначеного ЗУ «Про звернення громадян» та надано позивачам письмові відповіді на їх заяви з відповідними роз`ясненнями щодо оформлення та видачі паспорту громадянина України;

- а ні Біляївський РВ, а ні ГУ ДМС України в Одеській області не приймалось рішення про відмову у видачі паспорта громадянина України в формі книжечки;

- стосовно другої ознаки зразкової справи, а саме предмету спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;

- проаналізувавши ознаки можливо дійти до висновку, що вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки пов`язана саме з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних;

- слід зазначити, що під час надання відповіді від 21.07.2020 Біляївським РВ ГУ ДМС України в Одеській області не було зазначено, що відмова ОСОБА_2 у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки пов`язана саме з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши пояснення, надані учасниками справи, а також докази в їх сукупності, суд встановив таке.

Відповідно до Свідоцтва про народження, НОМЕР_1 , виданого 1 липня 2004 року, ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.11)

24 червня 2020 року неповнолітня дитина ОСОБА_2 та його законний представник, мати - ОСОБА_1 , звернулись до Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року № Б-7/6/5127-20 (а.с.7), в якій, відповідно до ст.ст. 3, 8, 22, 32, 35 Конституції України, заявники просили оформити та видати паспорт зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.

Відповідно до змісту зазначеної заяви, її подано з таких підстав, зокрема:

- згідно з вимогами ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії;

- статтями 1, 4, 8, 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» визначено, що в Єдиному Державному демографічному реєстрі (ЄДДР) збирається і обробляється конфіденційна інформація про населення України з присвоєнням кожній людині за її згодою незмінного номера - унікального номера запису в Реєстрі (УНЗР);

- відповідно до ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Термін «згода» відповідно до ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних» означає «добровільне волевиявлення особи за умови її поінформованості»;

- таким чином, відповідно до Конституції України і Закону України «Про захист персональних даних» паспортна ID-картка може видаватися лише тим громадянам, які погоджуються на збір і обробку персональних даних;

- рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 32 Конституції України, зокрема: збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя;

- постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року по зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18, Провадження № 11-460заі18) визнано протиправною відмову територіального підрозділу Державної міграційної служби України у видачі позивачці паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII. Зобов`язано територіальний підрозділ Державної міграційної служби України оформити та видати позивачці паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-XII. Постанова набрала законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарження не підлягає. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. З урахуванням визначення термінів «типові адміністративні справи», «зразкова адміністративна справа» частинами 21-22 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, зразкове рішення Великої Палати Верховного Суду є обов`язковим до виконання Державною міграційною службою України як суб`єктом владних повноважень (її відокремленими структурними підрозділами), та поширюється на всіх, хто заявляє аналогічні вимоги в аналогічних відносинах, що регулюються одними нормами права;

- користуючись законними правами на добровільне волевиявлення у вирішенні питання щодо обробки персональних даних, позивач заявляє, що не дає згоду на збір і обробку персональних даних. Категорично забороняє передачу будь-яких даних про нього до Єдиного державного демографічного реєстру; забороняє формування по відношенню до нього УНЗР (будь-яких інших ідентифікаторів: цифрових, штрих-кодових, QR-кодових, біометричних тощо;) забороняє використання щодо нього будь-яких засобів ЄДДР;

- з огляду на зазначене, позивач просив оформити та видати йому паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;

- законний представник неповнолітньої дитини - мати ОСОБА_1 , згодна зі своєю дитиною, повністю підтримує її і разом з нею просила оформити і видати дитині ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII;

- при цьому наголошено, що вказаним Положенням не передбачено внесення даних про людину до ЄДДР, не передбачено формування (присвоєння) УНЗР (будь-яких інших ідентифікаторів: цифрових, штрих-кодованих, QR-кодових, біометричних тощо), не передбачено використання будь-яких засобів ЄДДР;

- крім того, повідомили, що дана заява разом із доданими до неї документами (додатками), у т.ч. заявою за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України, подається в порядку, передбаченому п. 13 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII та не є зверненням про надання роз`яснень чинного законодавства України щодо оформлення і видачі паспорта громадянина України. Разом із тим, відзначаємо, що дана заява не є заявою-анкетою, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302, зразок якої затверджений наказом МВС України від 26.11.2014 № 1279, оскільки заява-анкета оформляється виключно для отримання паспорта громадянина України у формі пластикової картки типу ID-1 із застосуванням засобів ЄДДР та присвоєння УНЗР;

- у зв`язку з викладеним, просили розглянути дану заяву по суті та прийняти по ній чітке і однозначне рішення. У разі відмови дитині в оформленні і видачі паспорта громадянина України у формі книжечки просили зазначити правові підстави такого рішення, письмово повідомивши про нього заявника за вказаною у цій заяві адресою або видавши заявникові відповідь на руки;

- для оформлення паспорта подаємо свідоцтво про народження для засвідчення його копії, дві фотокартки дитини розміром 3,5х4,5 см, заяву про видачу паспорта відповідно до наказу МВС України № 320 від 13.04.2012 року та наказу МВС України № 456 від 06.06.2019 року (заява вказаної форми також подавалася 02.03.2019 ОСОБА_3 - позивачем по зразковій справі № 806/3265/17, якій Коростенський РВУДМС України в Житомирській області 29.03.2019 оформив та видав паспорт зразка 1994 року). Про дату та час оформлення паспорта просили повідомити завчасно, викликавши до приміщення підрозділу відповідача (тел. + НОМЕР_3).

Також, згідно з цією заявою, заявниками до неї додано: свідоцтво про народження ОСОБА_2 ; дві фотокартки 3,5х4,5 см ОСОБА_2 ; заява за формою про видачу паспорта відповідно до наказу МВС України № 320 від 13.04.2012 та наказу МВС України № 456 від 06.06.2019 року; копія паспорта матері ОСОБА_1 ; копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження;

Листом № 5127-379/5127.1-20 від 21.07.2020 року (а.с.8) Біляївський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області повідомив ОСОБА_1 за результатами розгляду звернення щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року її сину ОСОБА_2 , про наступне:

- постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 398 «Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (набрала чинність 07.06.2019), до постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 внесено зміни, якими передбачається, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року. Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджено наказом МВС від 06.06.2019 № 456. Зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 червня 2019 року за № 620/33591;

- таким чином, за відсутності відповідного рішення суду на сьогодні у Біляївського РВ ГУДМС України в Одеській області відсутні правові підстави для оформлення та видачі сину позивача паспорта громадянина України у формі книжечки.

Не погоджуючись з відмовою відповідача (відповідь № 5127-379/5127.1-20 від 21.07.2020) в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач звернувся до суду із вищенаведеними позовними вимогами.

Судом також встановлено, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) позов задоволено частково та визнано протиправною відмову Управління ДМС у видачі особі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт; зобов`язано Відділ ДМС оформити та видати особі паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт.

Вирішуючи спір по суті, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення про паспорт (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій. На думку Великої Палати Верховного Суду, це є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Також такий підхід не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом"), не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

При вирішенні спору Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що законодавець, приймаючи Закон України від 14 липня 2016 року № 1474-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" (далі - Закон № 1474-VIII), яким внесено зміни до Закону № 5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими та виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України, та не допускати жодної дискримінації залежно від часу виникнення правовідносин з отримання паспорта громадянина України.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак, таке обмеження, як неможливість отримання паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Згідно з ч. 2 ст. 32 Конституції України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до пунктів 2-4 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), паспорт громадянина України (далі-паспорт) видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

20 листопада 2012 року прийнятий Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" № 5492-VI (далі - закон № 5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Так, правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи визначає Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України: а) паспорт громадянина України.

Частинами 1, 2, 4, 5 ст. 14 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. (ч. 1 ст. 21 Закону)

Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу, є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Згідно із ч. 3 ст. 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Відповідно до п. 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України від 26.06.1992 № 2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок.

Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна"; нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт"; На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України".

На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резусфактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.

За змістом п. 2 цієї Постанови із застосуванням засобів Реєстру запроваджено:

з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII;

з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

До завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється (п. 3 Постанови № 302).

Пунктом 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.

Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразка містить відцифровані персональні данні особи.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до міграційного органу, заявники просили оформити та видати паспорт зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 .

Разом з тим, у відповіді на заяву позивача вказано, що відсутні законні підстави для оформлення та видачі позивачу паспорта громадянина України відповідно до постанови Верховної Ради України віл 26 червня 1992 року № 2530-ХІІ.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 вересня 2018 року в зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) дійшла висновку, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було «встановлене законом») не було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Разом з тим, на час звернення позивача із заявою щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, діяло два нормативних акта: Положення про паспорт № 2503-XII і Постанова № 302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов`язані звертатися за його обміном, при досягненні відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов`язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч. 3 ст. 21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. При цьому, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) зазначено, що ознаками цієї типової справи є: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Таким чином, доводи відповідача, що справа за даним позовом не підпадає під ознаки типової є необґрунтованими.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онерїлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обовязок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у Конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частинами 1 та 3 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Крім вищезазначеного, щодо окремих обґрунтувань відповідача заперечень проти позовних вимог суд вважає за необхідне додатково зазначити таке.

Так, відповідачем зазначено, що позивач не звернувся із відповідною заявою для отримання адміністративної послуги - оформлення та видача паспорта громадянина України та за відсутності необхідних документів (фотокартки, свідоцтва про народження тощо), то можливо дійти до висновку про відсутність бездіяльності відповідачів щодо не оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки ОСОБА_2 а так само відсутні підстави для зобов`язання відповідача видати такий паспорт.

Проте, в заяві від 24.06.2020 року, адресованій Біляївському районному відділу Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області, неповнолітній ОСОБА_2 та його законний представник, мати - ОСОБА_1 просили оформити та видати паспорт зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки.

Також, згідно з цією заявою, заявниками до неї додано: свідоцтво про народження ОСОБА_2 ; дві фотокартки 3,5х4,5 см ОСОБА_2 ; заява за формою про видачу паспорта відповідно до наказу МВС України № 320 від 13.04.2012 та наказу МВС України № 456 від 06.06.2019 року; копія паспорта матері ОСОБА_1 ; копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження.

Листом № 5127-379/5127.1-20 від 21.07.2020 року Біляївський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області повідомив ОСОБА_1 за результатами розгляду звернення щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року її сину ОСОБА_2 , зокрема, що на сьогодні у Біляївського РВ ГУДМС України в Одеській області відсутні правові підстави для оформлення та видачі сину позивача паспорта громадянина України у формі книжечки, отже фактично відмовив позивачу у задоволенні поданої заяви.

Отже, вищенаведене обґрунтування відповідача не відповідає фактичним обставинам справи та спростоване дослідженими вищенаведеними письмовими доказами у справі.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновків, що:

- позиція відповідача зі спірних питань - є помилковою, такою, що не відповідає вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини;

- оскаржена відмова відповідача (відповідь № 5127-379/5127.1-20 від 21.07.2020) в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинена відповідачем: не на підставі чинного законодавства України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці дії, тому вона є протиправною, отже позовні вимоги позивача, в тому числі похідні вимоги позивача зобов`язального характеру, - підлягають задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 7 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, відповідно підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 241-246, 250, 255, 258, 262, 291, 295, Прикінцевими та Перехідними положеннями КАС України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; номер і серія паспорта: НОМЕР_2 ) в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65014; ідентифікаційний код юридичної особи: 37811384) в особі Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Успенська, 2, м. Біляївка, Одеська область, 67602) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь № 5127-379/5127.1-20 від 21.07.2020) в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Біляївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

.